Ухвала суду № 70894932, 05.12.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Бершова Г.Є.

за участю секретаря судового засідання Ружинської К.О

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2017р. по справі № 820/4640/17

за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7

до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання протиправними дій (бездіяльності), зобов'язання вчинити певні дії, стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулись до суду із позовом, у якому просили визнати протиправними дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо невключення до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, повної інформації стосовно всієї гарантованої суми, належної до виплати позивачам; зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Діамантбанк" Тімоніна О.О. внести зміни до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, стосовно включення всієї невиплаченої суми відшкодування, належної до виплати позивачам, а саме 554057,40 грн., скласти та затвердити відповідні зміни та доповнення до Загального реєстру вкладників ПАТ "Діамантбанк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, щодо внесення всієї невиплаченої суми гарантованої виплати у розмірі 554057,40 грн.; стягнути кошти у загальному розмірі 31239,74 грн. на відшкодування шкоди, завданої вказаними протиправними діями (бездіяльністю) зазначеного суб'єкта владних повноважень; стягнути кошти у загальному розмірі 308000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2017р. відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій (бездіяльності), зобов'язання вчинити певні дії, стягнення коштів.

На зазначену ухвалу суду позивачами подано апеляційну скаргу, в якій просили скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2017 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга розглядається відповідно до ч. 6 ст. 12 КАС України та ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження, виходив з того, що зазначений позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки даний спір виник з приводу владних управлінських рішень та дій, що вчинені у межах приватних правовідносин.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У відповідності до ч. 1 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У свою чергу, ч.1 ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено,що банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Неплатоспроможність - це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через відновлення його платоспроможності.

Отже, нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" регулюються відносини щодо відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, які вирішуються у порядку, визначеному нормами ГПК України.

Відповідно до ч.3 ст.2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.

Одночасно, колегія суддів зауважує, що в рамках даного адміністративного спору розглядаються правовідносин, врегульованих Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальним, нормами якого регулюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України.

Системний аналіз викладених норм Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" дає суду підстави вважати, що в даному випадку ліквідаційна процедура, яка застосовується при ліквідації банку, в силу відмінного правового регулювання відрізняється від процедури, передбаченої нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Зокрема, відповідно до статті 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" порядок ліквідації банкрута здійснюється шляхом застосування судових процедур банкрутства.

Тобто, необхідною умовою застосування до спірних правовідносин у частині задоволення кредиторських вимог у рамках норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є безпосередня наявність порушення справи про банкрутство у господарському суді.

В даному випадку, ліквідація банку здійснюється відповідно до постанови Правління Національного банку України на підставі Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", якими не передбачено порушення справи про банкрутство у господарському суді, а тому, в цьому випадку норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до спірних правовідносин не застосовуються.

Крім того, за змістом ст. 17,34,36,54 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Дія Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" на банки не поширюється.

Рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.

Таким чином, оскільки Фонд є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, а уповноважена особа Фонду виконує від імені Фонду делеговані останнім повноваження щодо ліквідації банку та гарантування вкладів фізичних осіб, тому спори, які виникають у цих правовідносинах, є публічно-правовими та підлягають вирішенню за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Таким чином, враховуючи зазначені норми чинного законодавства, а також з метою дотримання вимог статті 17 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відступлення від правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постановах від 15 червня 2016 року у справі №21-286а16 і від 16 лютого 2016 року по справі № 21-4846а15 та вирішення цієї справи саме в порядку адміністративного судочинства.

Виходячи з вищезазначеного, суд першої інстанції неправомірно відмовив у відкритті провадження по вказаній справі, чим порушив при винесенні рішення норми матеріального та процесуального права, тому оскаржувана ухвала від 19.08.2017 підлягає скасуванню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 204 Кодексу адміністративного судочинства України, а справа - поверненню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 199, ст.ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2017р. по справі № 820/4640/17 скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій (бездіяльності), зобов'язання вчинити певні дії, стягнення коштів направити до Харківського окружного адміністративного суду на новий розгляд зі стадії вирішення питання про відкриття провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 11.12.2017 р.