Ухвала суду № 70894898, 04.12.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2017 р.Справа № 816/1770/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Бенедик А.П. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Багмет А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.09.2017р. по справі № 816/1770/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод"

до Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

07.10.2016 року, Публічне акціонерне товариство «Кременчуцький сталеливарний завод» (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (далі - відповідач), в якому просить про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.07.2016 року № 0002111401, № 0002101401, № 0002081402 та від 20.09.2016 року № 0002111401, №0002101401.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2017 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення відповідача від 20.09.2016 року № 0002111401 та № 0002101401.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись з судовим рішенням подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення в частині задоволення позову, та в цій частині прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на неврахування судом першої інстанції норм матеріального права, та фактичних обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги, доводи суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з наступних підстав.

Позивач пройшов державну реєстрацію та знаходиться на податковому обліку у відповідача.

Працівниками податкового органу проведено планову виїзну документальну перевірку

позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.12.2015 року, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне соціальне страхування за період з 01.04.2012 року по 31.12.2015 року, про що складений акт від 15.06.2016 року №217/16-31-14-01-09/05756783.

Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні пп.138.1,п.138.1,пп.138.2,138.4,138.8 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України у результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 11796316,00 грн, у тому числі за 2 квартал 2013 року - 10192732,00 грн, 3 квартал 2013 року - 1350623,00 грн, 4 квартал 2013 року - 252961,00 грн;

пп.138.1.1 п.138.1 п.138.2,138.4,138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України у результаті чого завищено від»ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток у сумі 2214063,00 грн, у тому числі за 1 квартал 2013 року - 1277155,00 грн, 1 квартал 2014 року - 794751,00 грн, 2 квартал 2014 року - 320,00 грн, 3 квартал 2014 року - 141837,00 грн;

п.187.1 ст.187,п.23 підрозділу ІІ Перехідних Положень, п.198.3, 198.4,198.6 ст.198 ПК України у результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 37901088,00 грн, у тому числі за червень 2013 року - 50817,00 грн, за липень 2013 року - 62174,00 грн, за серпень 2013 року - 73939,00 грн, вересень 2013 року - 91407,00 грн, жовтень 2013 року - 19888727,00 грн, листопад 2013 року - 30540,00 грн, за грудень 2013 року - 5892954,00 грн. за січень 2014 року - 4974869,00 грн, за червень 2014 року - 4412695,00 грн, за липень 2014 року - 2368499,00 грн, за січень 2015 року - 6413,00 грн, за липень 2105 року - 43020,00 грн, за вересень 2015 року - 5034,00 грн;

п.187.1 ст.187.п.23 підрозділу П Перехідних положень , п.198.3,198.4,198.6 ст.198 ПК України у результаті чого завищено податок на додану вартість у сумі 50 1220,00 грн. у тому числі за жовтень 2015 року - 50 1220,00 грн;

ст.ст. 8, 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;

ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті » при виконанні зовнішньоекономічних договорів:

№0684-СН від 21.12.2011 укладений з фірмою "KUNKEL-WAGNER Prozesstechnologie GmbH (Німмечина) стосовно несвоєчасного надходження імпортного товару від нерезидента в сумі 76 000,00 євро;

№22/2012-19 від 06.11.2012р. укладений з фірмою ВАТ "Сібелектротерм" (Росія) стосовнонесвоєчасного надходження імпортного товару від нерезидента в сумі 698096,00 рос.руб;

№22/2013-006 від 12.08.2013 з ОАО"СИБИРСКИЙ ЗАВОД ЭЛЕКТРОТЕРМИИ. ОБОРУДОВАНИЕ (ОАО"СИБЭЛЕКТРОТЕРМ"), Росія стосовно несвоєчасного надходження імпортного товару від нерезидента в сумі 14769304,00 рос.руб;

№22/2013-010 від 14.11.2013 з ОАО "СИБИРСКИЙ ЗАВОД ЭЛЕКТРОТЕРМИИ. ОБОРУДОВАНИЕ (ОАО"СИБЭЛЕКТРОТЕРМ"), Росія, стосовно несвоєчасного надходження імпортного товару від нерезидента в сумі 1968000,00 рос.руб;

№ 0470.13СПЗ від 25.02.2013 з Державною установою "Регистр сертификации на федеральном железнодорожном транспорте" ("PC ФЖТ") Росія, стосовно несвоєчасного надходження імпортних послуг від нерезидента в сумі 108050,00 рос.руб;

№ 5423.14ИС від 24.02.2014 з Державною установою "Регистр сертификации на федеральном железнодорожном транспорте" ("PC ФЖТ") Росія, стосовно несвоєчасного надходження імпортних послуг від нерезидента в сумі 416776,00 рос.руб;

№ 0471.13СПЗ від 25.02.2013 - Державна установа "Регистр сертификации на федеральном железнодорожном транспорте" ("PC ФЖТ") Росія, стосовно несвоєчасного надходження імпортних послуг від нерезидента в сумі 108050,00 рос.руб;

№ 1566.1301 від 09.07.2013 з Державною установою "Регистр сертификации на федеральном железнодорожном транспорте" ("PC ФЖТ") Росія, стосовно несвоєчасного надходження імпортних послуг від нерезидента в сумі 101244,00 рос.руб;

№ 23-1 від 20.09.2013 з Nederman Manufacturinq Poland SP. z о.о., м.Марки, Польща, стосовно несвоєчасного надходження імпортного товару від нерезидента в сумі 812990,00 євро;

№ 20-14/13 від 20.06.2013 з ОАО "Барановический завод автоматических линий", Республіка Білорусь, стосовно несвоєчасного надходження імпортних послуг від нерезидента в сумі 96509,00 дол. США.

За результатами перевірки відповідачем ухвалені податкові повідомлення-рішення від 05.07.2016 року № 0002111401, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2214063,00 грн, у тому числі за 1 квартал 2013 року - 1277155,00 грн, 1 квартал 2014 року - 794751,00 грн, 2 квартал 2014 року - 320,00 грн, 3 квартал 2014 року - 141837,00 грн; № 0002081402, яким застосовано суму штрафних санкцій за порушення у сфері ЗЕД у розмірі 1590384,38 грн;

№ 0002101401, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 14745395,00 грн, у тому числі 11796316,00 грн - за податковими зобов'язаннями, 2949079,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0002091401, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у загальному розмірі 37399868,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 05.70.2016 року № 002091401 та скасовані податкові повідомлення-рішення відповідача від 05.07.2016 року № № 0002111401, 0002101401 в частині взаємовідносин з ТОВ «Інжинірінгова Компанія «Твіст», ТОВ «Мероу», ТОВ «Крафт Електрик», ПП «Декот», ТОВ «Прогресс Групп» та штрафні санкції у відповідній частині, а в іншій частині вказані податкові повідомлення-рішення та податкове повідомлення-рішення від 05.07.2016 року № 0002081402 залишено без змін.

За висновками рішення Державної фіскальної служби України від 05.09.2016 року №19154/99-99-11-01-01-25 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 20.09.2016 року

№ 0002101401, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємства у загальному розмірі 13925438,75 грн, у тому числі 11140351,00 грн - за податковими зобов'язаннями; 2785087,75 грн - за штрафними (фінансовими ) санкціями;

№ 0002111401, яким зменшено суму від» ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1072032,00 грн, у тому числі за 1 квартал 2013 року 1072032,00 грн.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, зробив висновок про те, що податкові повідомлення-рішення відповідача від 05.70.2016 року № 002091401 та скасовані податкові повідомлення-рішення відповідача від 05.07.2016 року № № 0002111401, 0002101401 в частині взаємовідносин з ТОВ «Інжинірінгова Компанія «Твіст», ТОВ «Мероу», ТОВ «Крафт Електрик», ПП «Декот», ТОВ «Прогресс Групп» та штрафні санкції у відповідній частині, а в іншій частині вказані податкові повідомлення-рішення та податкове повідомлення-рішення від 05.07.2016 року № 0002081402 залишено без змін, тому вважаються відкликаними, тому в частині позовних вимог про їх задоволення слід відмовити.

Судом першої інстанції також відмовлено у задоволенні частини позову про скасування податкового повідомлення-рішення від 05.07.2016 року № 0002081402, з підстав допущення позивачем порушення вимог статті 2 Закону України « Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та неможливості застосування до даного правопорушення строків, передбачених статтею 250 ГК України.

Разом з тим, судом першої інстанції скасовані податкові повідомлення-рішення від 20.09.2016 року № 0002111401 та №0002101401, з підстав не вчинення відповідачем первинних документів позивача за період 3-4 квартал 2012 року та дійшов до хибного висновку про порушення статей 138,139 ПК України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Апеляційний перегляд судового рішення колегія суддів здійснювала в межах апеляційної скарги відповідача, зокрема в частині судового рішення про задоволенню позову.

Відповідно до пп. 138.1, 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України фінансовий результат до оподаткування збільшується:

на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів, включених до витрат звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта.

на суму залишкової вартості окремого об'єкта невиробничих основних засобів або невиробничих нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта;

на суму витрат на ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів чи невиробничих нематеріальних активів, віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності";

Фінансовий результат до оподаткування зменшується:

на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті;

на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта;

на суму дооцінки основних засобів або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат уцінки відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму вигід від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму первісної вартості придбання або виготовлення окремого об'єкта невиробничих основних засобів або невиробничих нематеріальних активів та витрат на їх ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення, у тому числі віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі продажу такого об'єкта невиробничих основних засобів або нематеріальних активів, але не більше суми доходу (виручки), отриманої від такого продажу.

Податковим органом ставиться до вини позивачу те, що станом на 31.12.2012 згідно з даними балансу, даними по бухгалтерському рахунку 260 "Готова продукція" та оборотно-сальдовій відомості по рахунку 260 "Готова продукція" у позивача обліковуються залишки готової продукції у розмірі 133828753,99 грн у кількості 25867 штук, а саме: автозчеп СА 3 - 2500 шт на суму 6958338,44 грн; балка надресорна - 6752 шт на суму 42302784,92 грн; рама бокова - 12115 шт на суму 68790884,32 грн; рама бокова (ч.578.00.019-0) - 2000 шт на суму 12344307,35 грн; хомут тяговий - 2500 шт на суму 3432438,96 грн.

Станом на 01.12.2012 залишки готової продукції відсутні. Згідно з проведеним аналізом встановлено, що протягом 2 півріччя 2012 року позивач здійснював виробництво готової продукції лише на давальницьких умовах, замовниками яких є ТОВ "Брюстор" та ТОВ "Промислова комплектація". Продукція передавалася замовникам на підставі актів виконаних робіт.

Аналізючи звіти про рух запасів по сталеплавильному цеху за грудень 2012, які надані підприємством, встановлено, що протягом грудня 2012 року позивач не виробляв готову продукцію із власної сировини (металобрухт), а придбавав брухт у ТОВ "Брюстор" та ТОВ "Промислова комплектація". Виробництво готової продукції відбувалося на давальницьких умовах для ТОВ "Промислова комплектація".

При укладанні договорів підряду на переробку давальницької сировини складався додаток №2 "Подетальні норми (коефіціенти) використання давальницької сировини на виготовлення готової продукції та вартість послуг з переробки давальницької сировини" щодо норм витрат та вартості послуг переробки. При виконанні цих договорів додатковими угодами додатки №2 змінювалися.

Вартість послуг з переробки давальницької сировини до договору підряду №C-15 від 25.06.2010, укладеного з ТОВ "Промислова комплектація", до договору підряду №C-23 від 10.03.2011, укладеного з ТОВ "Брюстор", встановлені наступні норми витрат металобрухту на виробництво литва, а саме: автозчеп СА 3 - 0,20741 т на 1 шт., для виробництва 2500 шт потрібно 518,525 т брухту, балка надресорна - 0,5578 т на 1 шт., для виробництва 6752 шт потрібно 3766,2656 т брухту, рама бокова - 0,426 т на 1 шт., для виробництва 12115 шт потрібно 5160,99 т брухту, рама бокова (ч.578.00.019-0) - 0,445 т на 1 шт., для виробництва 2000 шт потрібно 890 т брухту, хомут тяговий - 0,113 т на 1 шт., для виробництва 2 500 шт потрібно 282,5 т брухту. Всього - 10618,2806 тон брухту.

Позивачем було повідомлено, що залишки готової продукції виникли в грудні 2012 року та вироблені на підставі власної сировини, але при аналізі звітів щодо руху запасів (металобрухту) у виробництві встановлено, що із кількості власного брухту в розмірі 1038,691 т (який обліковувався в грудні 2012 року) неможливо виробити готової продукції на суму 133828753,99 грн у кількості 25867 штук, тому що для виробництва зазначеної кількості продукції необхідно 10618,2806 т брухту згідно з нормативної документації.

Крім того, відповідачем зазначено, що при виробництві готової продукції на давальницьких умовах позивач формував її собівартість та отримував доход від послуг по переробці давальницької сировини від ТОВ "Брюстор" та ТОВ "Промислова комплектація".

Згідно з оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 260 "Готова продукція" протягом 2013 року дана продукція була частково реалізована та до собівартості віднесена сума витрат в розмірі 58633427,00 грн.

Готова продукція, що була вироблена на давальницьких умовах, частково залишалася на території заводу і станом на 31.12.2012 без підтверджуючих документів була оприбуткована позивачем як власна, але до доходів підприємством за 4 квартал 2012 року безоплатно отримана готова продукція не включалася.

Відповідач стверджує, що підприємством порушено пункти 138.2, 138.4, 138.8 статті 138, підпункт 139.1.9 пункту139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до завищення показників у рядку 05.1 Декларації "Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)" в сумі 58633427 грн, в т.ч. за 1 квартал 2013 року - 1072032,00 грн, за 2 квартал 2013 року - 51609868,00 грн, за 3 квартал 2013 року - 5951527,00 грн.

Що призвело до завищення показників у рядку 05.1 Декларації «Собівартість придбаних (виготовлених ) та реалізованих товарів (робіт, послуг) » в сумі 586 33427 грн, в тому числі за 1 квартал 2013 року - 1072032,00 грн, за 2 квартал 2013 року - 51609868,00 грн, за 3 квартал 2013 року - 5951527,00 грн.

В обґрунтування своєї позиції позивачем до матеріалів справи надані письмові пояснення головного бухгалтера позивача, в якому надані пояснення про надання до перевірки документи за період часу з 01.01.2013 року по 31.12.2015 рік, ненадання документів за 3-4 квартали 2012 року обумовлено виконанням вимог статті 44 ПК України.

Посадові особи підприємства відмовилися надати документи, що підтверджують вивезення готової продукції автомобільним транспортом, посилаючись на сплив строків, передбачених ст. 44 Податкового кодексу України. На запит перевіряючих № 12 від 06.06.2016 підприємством не надано зазначених документів, про що складено відповідний акт від 15.06.2016.

Так, у відповідності до ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об'єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Юридичні особи - платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об'єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Крім цього, зроблений судом першої інстанції висновок про не дослідження податковим органом під час перевірки взаємовідносин позивача з ТОВ «Брюстор» та ТОВ «Промислова комплектація» в частині виробництва продукції у грудні 2012 року, не зазначення кількості та приналежності готової продукції за грудень 2012 року в акті перевірки не спростовується доводами апеляційної скарги.

Виходячи із викладеного, колегія суддів, вважає що судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, тому судове рішення не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Згідно до ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Згідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

В силу приписів ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою технічного засобу не здійснювалось.

Колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, ст.200, ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.09.2017р. по справі № 816/1770/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Донець Л.О.Судді Бенедик А.П. Спаскін О.А. Повний текст ухвали виготовлений 11.12.2017 р.