Постанова № 70894859, 04.12.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Бенедик А.П. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Багмет А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2017р. по справі № 820/3215/17

за позовом ОСОБА_1

до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області треті особи Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області , Державна судова адміністрація України

про визнання дій незаконними,

ВСТАНОВИЛА:

01.08.2017 року, ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області (далі - відповідач), треті особи Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області, Державна судова адміністрація України, в якому просить, визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення нарахування судді Київського районного суду м. Харкова - позивачу суддівської винагороди, виходячи із посадового окладу судді в розмірі 10 мінімальних заробітної плати, визначеного Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» за період з 1 січня 2017 року по 30 червня 2017 року; стягнути з відповідача на користь позивача недоплачену суддівську винагороду за період з 1 січня 2017 року по 30 червня 2017 року, включаючи її складові, виходячи з щомісячного розміру посадового окладу 10 мінімальних заробітних плат, що дорівнює 32000,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення нарахування судді Київського районного суду м. Харкова позивача суддівської винагороди, виходячи із посадового окладу судді в розмірі 10 мінімальних заробітних плат, визначеного Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» за період з 01.01.2017 року по 30.06.2017 року.

Зобов'язано відповідача перерахувати судді Київського районного суду м. Харкова позивачу суддівську винагороду за період з 1 січня 2017 року по 30 червня 2017 року, виходячи з розміру посадового окладу в сумі 32000,00 грн та провести виплати суддівської винагороди з урахуванням вже виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись з судовим рішенням подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на неврахування судом першої інстанції норм матеріального права, та фактичних обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги, доводи суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з наступних підстав.

Позивач Указом Президента України «Про призначення суддів» №640/2006 від 25.07.2006 року призначена на посаду судді Київського районного суду м. Харкова строком на п'ять років.

Наказом голови Київського районного суду м. Харкова від 22 вересня 2011 року №08-04/115 зарахована до штату Київського районного суду м. Харкова як суддя, якого обрано безстроково.

У відповідності до наданих до справи розрахункових рахунків за січень - червень 2017 року позивачу була нарахована заробітна плата у розмірі за січень - 27200,00 грн, із них оклад - 16 000,00 грн; вислуга років - 11 200,00 грн; за лютий 2017 року 35 854, 54 грн, з них оклад - 8 800, 00грн., вислуга років - 6 160, 00 грн., відрядні 1 360, 00 грн., суддівська винагорода - 10 880, 00 грн., 3 709, 09 грн., 4 945, 45 грн.; за березень 2017 року 19 040, 00 грн, з них оклад - 8 000, 00 грн., вислуга років - 5 600, 00 грн., відрядні 5 440, 00 грн.; за квітень 2017 року 27 200, 00 грн, з них оклад - 16 000, 00 грн., вислуга років - 11 200, 00 грн.; за травень 2017 року 27 265, 68 грн., з них оклад - 16 000, 00 грн., вислуга років - 11 200, 00 грн., індексація - 65, 68 грн.; за червень 2017 року 56 188, 50 грн, з них оклад - 8 800, 00 грн., вислуга років - 6 160, 00 грн., суддівська винагорода - 12 240, 00 грн., 12 952, 38 грн., індексація - 36,12 грн.

Відповідно до наданої відповіді відповідача від 26.07.2017 року під час нарахування вказаної заробітної плати використовується мінімальна плата у розмірі 1600 грн.

Суд першої інстанції під час задоволення частини позовних вимог, зробив висновок про те, відповідач в порушення вимог Законів України «Про судоустрій і статус суддів» редакцій від 07.07.2010 року та 02.06.2016 року не здійснює нарахування суддівської винагороди позивачу, виходячи із розрахункової величини мінімальної заробітної плати - 3200 грн, як це встановлено ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет на 2017 рік».

Судом першої інстанції відмовлено в частині позовних вимог про стягнення заробітної плати, та застосовані норми статті 11 КАС України та зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити суддівську винагороду позивачу, виходячи із величини мінімальної заробітної плати - 3200 грн.

Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Законом України від 02.06.16р. № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" визначено організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

У відповідності до п. 22 Розділ XII "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону, право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 1 січня 2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., NN 41 - 45, ст. 529; 2015 р., NN 18 - 20, ст. 132 із наступними змінами).

Позивач кваліфікаційне оцінювання не проходила, на посаду була призначена до набрання чинності Законом України № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів».

Пунктом 23 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., NN 41 - 45, ст. 529; 2015 р., NN 18 - 20, ст. 132 із наступними змінами).

Згідно з ч. 3 ст. 133 Закону України від 07.07.10р. № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

З 01.01.17р. набрав чинності Закон України від 06.12.16р. № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", пунктом 3 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.

Частиною 3 ст. 133 Закону №2453-VI вказана норма містить сталу складову: "10" та динамічну: "мінімальних заробітних плат".

Конституційний Суд України в рішенні від 19.04.2000 р. № 6-рп/2000 охарактеризував сутність бланкетної норми, зазначивши, що основна особливість бланкетної диспозиції полягає у тому, що така норма має загальний і конкретизований зміст, а зміни, що вносяться до нормативно-правових актів інших галузей права, посилання на які містить бланкетна диспозиція, не змінюють словесно-документну форму кримінального закону.

Оскільки інститут мінімальної заробітної плати є міжгалузевим інститутом, положення Закону № 1774 не регулюють відносини судоустрою, проте, ними запроваджено зміни по відношенню до загального правового регулювання розміру заробітної плати, що має бути враховано при визначенні її величини.

Згідно з п. 2.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року N 20-рп/2011), передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що не відбулось звуження прав позивача, оскільки розмір суддівської винагороди порівняно з минулими періодами не змінився.

У відповідності до ч.1 ст. 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Статтею 119 Бюджетного кодексу України визначено, що нецільовим використанням бюджетних коштів є їх витрачання на цілі, що не відповідають: бюджетним призначенням, встановленим законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет); напрямам використання бюджетних коштів, визначеним у паспорті бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі) або в порядку використання бюджетних коштів; бюджетним асигнуванням (розпису бюджету, кошторису, плану використання бюджетних коштів).

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що Законом України "Про державний бюджет України на 2017 рік" від 21.12.16р. №1801-VIII видатки на оплату суддів, що не пройшли кваліфікаційне оцінювання, виходячи з посадового окладу 3 200 грн. не передбачені, тому відповідач не мав правових підстав для перерахунку та виплати суддівської винагороди позивачу поза межами видатків державного бюджету на його оплату праці.

Аналізуючи наведені вище приписи, колегія суддів дійшла до висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Судом першої інстанції було неправильно застосовані норми матеріального права, зокрема, ст.ст. 51,119 БК України, п.3 Розділу П Прикінцевих та Перехідних Положень Закону України від 06.12.2016 року №1774 -УШ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст. 133 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2006 року; п.22 Розділу ХП Прикінцевих та Перехідних Положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів » від 02.06.2016 року, тому судове рішення підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Відповідно ч.1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановленні під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Згідно до п.3 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

В силу приписів ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою технічного засобу не здійснювалось.

Колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2017р. по справі № 820/3215/17 скасувати в частині задоволення позову про визнання протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області щодо нездійснення нарахування судді Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_3 суддівської винагороди, виходячи із посадового окладу судді в розмірі 10 мінімальних заробітних плат, визначеного Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» за період з 01.01.2017 року по 30.06.2017 року;

зобов'язання Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області перерахувати судді Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_3 суддівську винагороду за період з 1 січня 2017 року по 30 червня 2017 року, виходячи з розміру посадового окладу в сумі 32000,00 грн та провести виплати суддівської винагороди з урахуванням вже виплачених сум.

В цій частині апийняти нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2017 року по справі № 820/3215/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлений 11.12.2017 р.