Ухвала суду № 70894840, 05.12.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Бершова Г.Є.

за участю секретаря судового засідання Ружинської К.О,

в присутності:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Вартанян Н.Н.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2017р. по справі № 820/3707/17

за позовом ОСОБА_3

до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач- ОСОБА_3., звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення від 17.05.2017 року №26912-13.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: п.п. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 та пп «ж» пп 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, наполягав на її задоволенні.

Представник відповідачів судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 01.08.2003 року, перебуває на податковому обліку в Лозівській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Харківській області з 01.08.2013 року, відповідно до свідоцтва серія Б №078450 є платником єдиного податку (3 група) з 01.01.2012 року.

Згідно з витягом з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ФОП ОСОБА_3 здійснює господарську діяльність за кодом 01.11 - вирощування зернових культур (крім рису) , бобових культур і насіння олійних культур.

Відповідно до договору купівлі-продажу №58-Н від 27.09.2003 року, укладеного через Лозівську філію Харківської товарної біржі, ОСОБА_3 є власником нежитлової будівлі літ."Ж-2", загальною площею 815,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

17.05.2017 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Харківської області було винесено податкове повідомлення - рішення від №26912-13, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на загальну суму 12038,21 грн.

Позивач, вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення відповідача протиправним, звернувся до суду з вимогами про їх скасування.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія суддів апеляційної інстанції, цілком вірно та обґрунтовано виходив з наступного.

Пунктом 10.3 статті 10 Податкового кодексу України передбачено, що питання встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) вирішують місцеві ради в межах повноважень, визначених Кодексом.

Платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (підпункт 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Кодексу).

Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Кодексу).

Конституція України та Цивільний кодекс України (далі - ЦК) закріпили право приватної власності (статті 41 та 325 ЦК). Суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. Склад, кількість та вартість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженими. Законом може бути встановлено обмеження розміру земельної ділянки, яка може бути у власності фізичної та юридичної особи (стаття 325 ЦК).

Таким чином, суб'єктом права власності законодавством визнається фізична особа, яка може бути власником будь-якого майна, крім майна, яке не може знаходитися взагалі у власності фізичної особи, і, водночас, не виокремлюється такий суб'єкт права власності як фізична особа - підприємець.

Підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Кодексу визначено, що не є об'єктами оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Отже, об'єкти нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, не визначені підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Кодексу як об'єкти нерухомості, що не є об'єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Кодексу сільськогосподарський товаровиробник - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Згідно з п.291.4 ст.291 Кодексу суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку: 1) перша група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 300000 гривень; 2) друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень. Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб - підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи; 3) третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень; 4) четверта група - сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Судовим розглядом встановлено, що ФОП ОСОБА_3 відповідно до свідоцтва серія Б №078450 є платником єдиного податку третьої групи, у той час як сільськогосподарські товаровиробники є платниками єдиного податку четвертої групи відповідно до п.п.4 п.291.4 ст.291 Кодексу.

З метою однозначного застосування норм Кодексу та уникнення юридичних колізій статтею 5 Кодексу передбачено, що поняття, правила та положення, установлені Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 Кодексу.

Враховуючи зазначене вище, фізична особа - власник об'єктів нежитлової нерухомості, призначених для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, не може належати до сільськогосподарських товаровиробників у розумінні норм Кодексу.

Окрім того, згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженим наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 р. №507, до класу (код 1271) "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" належать будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності.

Зокрема, клас 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" охоплює такі підкласи: 1271.1 "Будівлі для тваринництва" (зокрема, товарні та племінні ферми великої рогатої худоби, свиноферми й свинофабрики, вівцеферми, кролівничі та звірівницькі ферми, кінні заводи, собачі розплідники); 1271.2 "Будівлі для птахівництва" (зокрема, птахофабрики та птахоферми, на підприємствах із виробництва яєць і м'яса птиці, а також із вирощування гібридної птиці для товарних господарств та інкубаторно-птахівничі станції для виробництва добового молодняка птиці та ін.); 1271.3 "Будівлі для зберігання зерна" (зокрема, зерносховища); 1271.4 "Будівлі силосні та сінажні" (зокрема, силоси); 1271.5 "Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства" (зокрема, підвали, винокурні, винні ємкості); 1271.6 "Будівлі тепличного господарства" (зокрема, теплиці, сільськогосподарські, парники, оранжереї, заводи кормових антибіотиків); 1271.7 "Будівлі рибного господарства" (зокрема, підприємства з переробки риби); 1271.8 "Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва" (зокрема, підприємства з переробки відходів тваринництва); 1271.9 "Будівлі сільськогосподарського призначення інші" (зокрема, підприємства виробничо-технічного обслуговування, які включають: бази зберігання мінеральних добрив і пестицидів, сільськогосподарської техніки та запасних частин, підприємства з ремонту сільськогосподарських машин і транспорту, станції біологічного захисту рослин).

Визначення належності будівлі до того чи іншого класу будівель проводиться на підставі документів, що підтверджують їх право власності, з врахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення такого об'єкта нерухомості згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000.

Відповідно до договору купівлі-продажу №58-Н від 27.09.2003 року будівля літ."Ж-2", загальною площею 815,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 визначена як цегляний поточний профілакторій.

Зазначені обставини підтверджуються також і технічним паспортом на будівлю літ."Ж-2", загальною площею 815,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, код профілакторію визначено 1264.6, тобто профілакторій не відноситься до будівель для використання в сільськогосподарській діяльності.

Отже, враховуючи те, що будівля літ."Ж-2", загальною площею 815,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, перебуває у власності позивача як фізичної особи, а тому пільга, передбачена підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Кодексу не застосовується до ОСОБА_3 в частині звільнення від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки позивач не вважається сільськогосподарським товаровиробником у розумінні Податкового кодексу України.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що він є сільськогосподарським товаровиробником з посиланням на положення статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис», колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на наступне.

Так, відповідно до статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні: виробники сільськогосподарської продукції - юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Отже, вказане визначення виробника сільськогосподарської продукції застосовується лише у Законі України «Про сільськогосподарський перепис».

При цьому варто зазначити, що згідно пункту 5.2. статті 5 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Таким чином, в даних спірних правовідносинах з питань оподаткування застосуванню підлягає поняття «сільськогосподарський товаровиробник», що наведене у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України.

На підставі вищевикладеного суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що відповідач діяв у межах та спосіб передбачений чинним законодавством, що у свою чергу свідчить про правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення форми «Ф» №26912-13, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» у розмірі 12038,21грн.

Виходячи з фактичних обставин справи, норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Інші доводи апеляційної скарги спростовані приведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2017р. по справі № 820/3707/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 11.12.2017 р.