Ухвала суду № 70894797, 05.12.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Курило Л.В.,

Суддів: Русанової В.Б. , Бартош Н.С. ,

за участю секретаря судового засідання - Дудки О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Головного територіального управління юстиції у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2017р. по справі № 820/4283/17

за позовом ОСОБА_1

до Головного територіального управління юстиції у Харківській області

про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2017 р. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного територіального управління юстиції у Харківській області (далі - відповідач), в якому просив:

- визнати дії Головного територіального управління юстиції у Харківській області щодо відмови у задоволенні запиту на отримання публічної інформації ОСОБА_1 від 07.08.2017 р. незаконними;

- зобов'язати Головне територіальне управління юстиції у Харківській області надати доступ до публічної інформації на запит ОСОБА_1 від 07.08.2017 р. , а саме: надіслати на електронну адресу ОСОБА_1 копії матеріалів службового розслідування, що проводилося відносно заступника начальника управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Трояновського Станіслава Степановича у період з 10 по 23 листопада 2015 року;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції у Харківській області на користь ОСОБА_1. судові витрати за надання правової допомоги у розмірі 7040,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2017 р. адміністративний позов задоволено частково.

Визнано незаконною відмову Головного територіального управління юстиції у Харківській області у задоволенні запиту на отримання публічної інформації ОСОБА_1. від 07.08.2017 р.

Зобов'язано Головне територіальне управління юстиції у Харківській області повторно розглянути запит ОСОБА_1. на отримання публічної інформації від 07.08.2017 р.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції у Харківській області на користь ОСОБА_1. судові витрати за надання правової допомоги у розмірі 597,33 грн.

Позивач, частково не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції в частині зобов'язання Головне територіальне управління юстиції у Харківській області повторно розглянути запит ОСОБА_1. на отримання публічної інформації від 07.08.2017 р. та прийняти в цій частині нову постанову, якою зобов'язати Головне територіальне управління юстиції у Харківській області надати доступ до публічної інформації на запит ОСОБА_1 від 07.08.2017 р., а саме: надіслати на електронну адресу ОСОБА_1 копії матеріалів службового розслідування, що проводилося відносно заступника начальника управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Трояновського Станіслава Степановича у період з 10 по 23 листопада 2015 року, та скасувати постанову суду першої інстанції в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції у Харківській області на користь ОСОБА_1. судові витрати за надання правової допомоги у розмірі 597,33 грн. та прийняти в цій частині нову постанову, якою задовольнити вимоги про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції у Харківській області на користь ОСОБА_1. судові витрати за надання правової допомоги у розмірі 7040,00 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Головне територіальне управління юстиції у Харківській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач до суду апеляційної інстанції надав письмові заперечення на апеляційну скаргу відповідача, в яких просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача.

Сторони про дату, час та місце судового розгляду повідомлялись своєчасно та належним чином.

Відповідно до ч.6 ст. 12 та ч.1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання 05.12.2017 р. за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно з ч.1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши в межах апеляційних скарг постанову суду та доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги позивача та відповідача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 07.08.2017 р. ОСОБА_1 звернувся до Головного територіального управління юстиції у Харківській області із запитом на отримання публічної інформації - копії матеріалів службового розслідування, яке проводилося відносно заступника начальника управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Трояновського Станіслава Степановича у період з 10 по 23 листопада 2015 року.

Головне територіальне управління юстиції у Харківській області листом від 11.08.2017 р. повідомило позивача, що загальний обсяг матеріалів службового розслідування складається із 222 аркушів та відмовив у їх наданні, оскільки копії вказаних вище матеріалів службового розслідування в електронному вигляді не створювалися, тому, на думку відповідача виготовлення електронних копій запитуваних документів є тотожнім поняттю "створення нової інформації" або "створення інформації в інший спосіб".

Не погодившись з діями відповідача щодо відмови в наданні публічної інформації, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що належним способом захисту порушених прав позивача у сфері публічно-правових відносин є зобов'язання відповідача повторно, з урахуванням висновків суду, розглянути запит ОСОБА_1 від 07.08.2017 р.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення на користь позивача понесені ним виптрати на правову допомогу за участь представника позивача в судовому засіданні та час, витрачений на ознайомлення зі справою в сумі 597,33 грн.

Відмовляючи в іншій частині позовних вимог, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості позовних вимог про зобов'язання відповідача надати ОСОБА_1 інформацію, що запитувалася ним в інформаційному запиті від 07.08.2017 р. Крім того, суд першої інстанції не знайшов підстав для застосування приписів ст. 267 КАС України щодо встановлення судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Статтею 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Згідно з частиною другою статті 7 Закону України "Про інформацію" ніхто не може обмежувати право особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ, зокрема, до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, визначається Законом України "Про доступ до публічної інформації".

Відповідно по частини першої статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації визначених цим Законом.

Так, аналіз зазначених норм свідчить, що особа має право вибирати на власний розсуд форму копій документів, які вона запитує, а саме письмову чи електронну.

Наявність такого права особи підтверджується також частиною п'ятою статті 19 Закону, якою, зокрема, передбачена можливість зазначення у запиті лише електронної адреси. Це свідчить про можливість обрання виключно електронної форми листування з розпорядником інформації, й, відповідно, отримання запитуваних копій документів тільки на електронну адресу.

Крім цього, згідно зі статтею 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.

Отже, наведений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Як правомірно враховано судом першої інстанції, усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом (частина четверта статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації").

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ненадання запитуваної інформації, володіння якою не заперечується відповідачем, у зв'язку з тим, що вона зберігається в паперовому вигляді, суперечить положенням Закону України "Про доступ до публічної інформації".

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову в частині позовних вимог про визнання незаконною часткової відмови Головного територіального управління юстиції у Харківській області у задоволенні запиту на отримання публічної інформації від 07.08.2017 р.

Закон України "Про доступ до публічної інформації" регламентує також інформацію з обмеженим доступом та підстави, за якими розпорядник інформації може обмежити доступ до неї.

Так, за приписами ст. 6 вказаного Закону визначено, що інформацією з обмеженим доступом є: конфіденційна інформація; таємна інформація; службова інформація.

Під час розгляду справи встановлено, що в запитуваних позивачем документах йдеться про службове розслідування відносно заступника начальника управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Трояновського С.С.

Поряд з тим, відповідно до статті 1 Закону України "Про державну службу" державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави. Відповідно до статті 4 Закону України "Про державну службу" одним із принципів державної служби є прозорість, тобто відкритість інформації про діяльність державного службовця, крім випадків, визначених Конституцією та законами України.

Отже, інформація про вчинення незаконних дій під час виконання посадовою особою функції держави, а також будь-яка інша інформація, що пов'язана із здійсненням суб'єктом владних повноважень своїх функцій, не може бути обмежена у доступі, крім випадків, прямо передбачених законодавством.

Частиною сьомою статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що обмеженню підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

У такому випадку копія документа повинна надаватися у звичайному порядку, при цьому інформація, доступ до якої обмежено, вилучається шляхом ретушування або іншим способом на вибір розпорядника інформації.

Таким чином, Закон України "Про доступ до публічної інформації" прямо забороняє розпоряднику інформації відмовляти у доступі до документу, натомість наділяючи розпорядника інформації правом визначення обсягів інформації, що надається.

Враховуючи вище наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем інформаційний запит відповідно до вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації" не розглянутий по суті відповідно до вимог Закону.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що зі змісту відповіді на запит позивача встановлено, що відповідач не здійснював аналізу наявності або відсутності підстав для обмеження доступу до запитаної інформації.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача надати ОСОБА_1 інформацію, що запитувалася ним в інформаційному запиті від 07.08.2017 р. , задоволеною не підлягають, оскільки із системного аналізу положень ч. 1 ст. 2 та ч. 3 ст. 2 КАС України в кореспонденції з приписами ст. 6 Конституції України, якою закріплений принцип розподілу державної влади та ст. 8 Конституції України, якою запроваджений принцип верховенства права, вбачається, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 11 КАС України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача у сфері публічно-правових відносин є зобов'язання відповідача повторно, з урахуванням висновків суду, розглянути запит ОСОБА_1 від 07.08.2017 р.

Щодо розподілу судових витрат за надання правової допомоги у розмірі 8320,00 грн. на користь позивача, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, п.1 ч.3 ст.87 Кодексу адміністративного судочинства України віднесено і витрати на правову допомогу.

Частинами 1 і 3 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Як встановлено ст. 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах", який є спеціальним нормативно-правовим актом, розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2017рік" встановлено на 2017 рік прожитковий мінімум для працездатних осіб в місячному розмірі: з 1 січня - 1600,00 грн., а тому розмір компенсації витрат на правову допомогу не повинен перевищувати 640,00 грн. за годину участі особи, яка надавала правову допомогу у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

За змістом вищезазначеної норми, компенсація витрат на правову допомогу в адміністративних справах здійснюється виходячи із часу, протягом якого така допомога надавалась у судовому засіданні, під час вчинення окремої процесуальної дії чи ознайомлення з матеріалами справи в суді.

На підтвердження факту надання вказаних видів правової допомоги, обсягу наданих послуг, часу участі особи, яка надавала правову допомогу, у цих заходах, та розміру відшкодування суду повинні бути надані відповідні докази.

В обґрунтування заявленої вимоги позивачем надано до суду: договір про надання правової допомоги від 15.08.2017 р., згідно з яким ОСОБА_1 як замовник доручає, а ОСОБА_4, як виконавець зобов'язується надавати замовнику правову допомогу у справах про оскарження дій Головного територіального управління юстиції у Харківській області, пов'язаних із розглядом запиту на отримання публічної інформації від 07.08.2017 р., а також, в разі необхідності та бажання замовника, із інших питань на строк дії цього договору (термін дії договору до 18.05.2019 р.); акт виконаних робіт від 04.09.2017 р.; калькуляції - рахунки від 07.09.2017 р., 11.10.2017 р., 20.10.2017 р., квитанції до прибуткових касових ордерів про отримання коштів у сумі 8320,00 грн. від позивача; диплом магістра ОСОБА_4 на підтвердження отримання повної вищої освіти за спеціальністю "Правознавство" та здобуття кваліфікації юриста; дані ЄДР щодо ОСОБА_4 з наявним кодом КВЕД 69.10 "діяльність у сфері права".

З наданої калькуляції-рахунку від 07.09.2017 р. вбачається, що вартість послуг з ознайомлення з первісним матеріалом (документами) замовника, їх вивчення та аналіз на предмет релевантності, належності, допустимості, ступеню ймовірного доказового значення за три години складає 1920 грн. (1год=640грн.); вартість послуг з аналізу нормативного матеріалу, коментарів, роз'яснень, з пошуку і вивчення консультацій, судової практики в аналогічних справах, узагальнень судів касаційних інстанцій та правових позицій Верховного Суду України, публікацій науковців, висновків фахівців за чотири години складає 2560 грн. (1год=640грн.); вартість послуг зі складання тексту позовної заяви в інтересах позивача - за чотири години складає 2560 грн. (1год=640грн.), всього на суму 7040 грн.

Відповідно до калькуляції №2 від 11.10.2017 р. вбачається, що вартість послуг - участі представника позивача у судовому засіданні 12.10.2017 р. по справі №820/4283/17 у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду за годину складає по 640 грн. 00 коп., всього надано послуг позивачу у кількості однієї години.

З наданої калькуляції №3 від 20.10.2017р. вбачається, що вартість послуг - ознайомлення представника позивача з матеріалами справи №820/4283/17 у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду за годину складає по 640 грн. 00 коп., всього надано послуг позивачу у кількості однієї години.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відшкодування витрат з виконання робіт з ознайомлення з первісним матеріалом замовника, аналізу нормативного матеріалу та складання позовної заяви з підготовкою примірників додатків до неї не передбачено чинним законодавством, оскільки складання таких документів не відноситься до окремих процесуальних дій. Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.10.2016 р. по справі №826/7305/15.

Судовим розглядом встановлено, що представник позивача ОСОБА_4 перебував у судовому засіданні 12.10.2017 р. 41 хвилину, а також, ознайомлювався з матеріалами справи 12.10.2017 р. з 12:25 до 12:40, тобто, впродовж 15 хвилин.

З огляду на вищевикладене, враховуючи положення ч.1 і 3 ст. 90 КАС України, ст. 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах", виходячи з фактично витраченого представником позивача часу на участь у судових засіданнях згідно з журналом судового засідання та ознайомлення з матеріалами справи згідно з журналом видачі справ для ознайомлення, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення судових витрат на правову допомогу за рахунок бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції у Харківській області на користь ОСОБА_1 на загальну суму 597,33 грн.

Що стосується посилань апелянтів на неправомірний розрахунок судом першої інстанції судових витрат, колегія суддів зауважує на таке.

Статтею 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах", передбачено , що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Таким чином підставою для визначення розміру компенсації витрат на правову допомогу у адміністративних справах є документальне підтвердження участі особи, яка надавала правову допомогу у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2017рік" встановлено на 2017 рік прожитковий мінімум для працездатних осіб в місячному розмірі: з 1 січня - 1600,00 грн., а тому розмір компенсації витрат на правову допомогу не повинен перевищувати 640,00 грн. за годину участі особи, яка надавала правову допомогу у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

За змістом вищезазначеної норми, компенсація витрат на правову допомогу в адміністративних справах здійснюється виходячи із часу, протягом якого така допомога надавалась у судовому засіданні, під час вчинення окремої процесуальної дії чи ознайомлення з матеріалами справи в суді.

На підтвердження факту надання вказаних видів правової допомоги, обсягу наданих послуг, часу участі особи, яка надавала правову допомогу, у цих заходах, та розміру відшкодування суду повинні бути надані відповідні докази.

За змістом ч. 1 ст. 70 і 71 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Так, позивачем не надано переконливих доказів в підтвердження витраченого часу фахівцем в галузі права на складання тексту позовної заяви, ознайомлення з первісними документами та аналізу нормативного матеріалу, оскільки акт виконаних робіт не містить зазначення кількості витраченого часу взагалі, а в калькуляції зазначена лише загальна кількість часу.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відшкодування витрат на правову допомогу в сумі 597,33 грн., оскільки участь представника позивача в судових засіданнях 12.10.2017 р. протягом 41 хв., а також ознайомлення представника позивача з матеріалами адміністративної справи 12.10.2017 р. з 12.25 до 12.40 та час витрачений на ці процесуальні дії доведений належними доказами.

Щодо вимоги про зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Цій нормі кореспондують положення абзацу п'ятого пункту 4 частини першої статті 207 названого Кодексу, згідно з яким у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається встановлений судом строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду звіт про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.

Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд апеляційної інстанції може під час прийняття постанови у справі.

Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду апеляційної інстанцій, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.

Тобто, зі змісту наведеної норми вбачається, що зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення є правом, а не обов'язком суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що за обставинами, викладеними позивачем в адміністративному позові, відсутні підстави для зобов'язання відповідача надати звіт про виконання судового рішення.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За приписами ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. 41,160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного територіального управління юстиції у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2017р. по справі № 820/4283/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 11.12.2017 р.