Ухвала суду № 70894700, 07.12.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

доповідача, судді - Димерлія О.О.

суддів – Бойка А.В., Єщенка О.В.

за участю секретаря – Осавуляк О.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні, в режимі відео конференції, в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Великоолександрівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2017 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Великоолександрівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області про визнання протиправним та скасування постанов,

У С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вказаним вище адміністративним позовом та, посилаючись на порушення відповідачем при прийнятті постанов від 19 липня 2017 про стягнення виконавчого збору положень ч.2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», просив суд: визнати незаконними та скасувати постанову Великоолександрівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області (надалі – Відділу) про стягнення виконавчого збору від 19 липня 2017 ВП №54253003 та постанову про відкриття виконавчого провадження від 19 липня 2017 ВП №54340695.

За наслідками розгляду адміністративного спору Херсонським окружним адміністративним судом 13 вересня 2017 ухвалено постанову про задоволення адміністративного позову у повному обсязі.

Суд першої інстанції визнав протиправною та скасував постанову від 19 липня 2017 ВП №54253003 про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору у сумі 28186 грн. 40 коп. та визнав протиправним і скасував постанову про відкриття виконавчого провадження від 19 липня 2017 ВП №54340695.

Крім того, Херсонський окружний адміністративний суд стягнув з відповідача на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1280 грн.

Приймаючи означене рішення, суд попередньої інстанції виходив з того, що із рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 16 березня 2017 у справі № 650/1620/16-ц та виконавчого листа від 22 травня 2017 № 1 загальна вартість майна, що витребуване з незаконного володіння ОСОБА_1, дочірнього підприємства "Агропромінвест" та приватного підприємства "Агропромінвест" на користь Великоолександрівської селищної ради становить 281864 грн. Отже, розмір судового збору, який підлягав стягненню з всіх трьох боржників повинен становити 10 % від загальної вартості майна, тобто 28186 грн. 40 коп. всього.

Натомість відповідач 19 липня 2017 прийняв постанови у ВП № 54253003, ВП №54252837 та ВП № 54253135, якими стягнув виконавчий збір по 10 % від вартості майна з кожного із боржників, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження».

Також Херсонський окружний адміністративний суд зауважив, що резолютивна частина рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 16 березня 2017 у справі № 650/1620/16-ц не містить вказівки на вчинення ОСОБА_1 тих чи інших дій з метою передачі нерухомого майна Великоолександрівській селищній раді.

Крім того суд зазначив, що право власності на будівлю банно-прального комбінату площею 1434 кв. м. загальною вартістю 281864 грн., розташованих за адресою: смт. Велика Олександрівка, вул. Свободи (Леніна), 94 Великоолександрівська селищна рада зареєструвала 11 травня 2017, а виконавчий лист № 1 у справі № 650/1620/16-ц видано 22 травня 2017, тобто через 10 днів з дня, коли стягувач набув права власності на спірне майно.

Зважаючи на це, суд погодився із доводами представника позивача про те, що ОСОБА_1 на виконання рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 16 березня 2017 у справі № 650/1620/16-ц не зобов'язаний був вчиняти певні дії, які були б передбачені резолютивною частиною цього рішення та не виконані боржником добровільно. Примусове виконання рішення відбувалось за тих обставин, коли позивач фактично уже не був власником спірного майна, а рішення суду не передбачало вчинення ним певних дій.

В апеляційній скарзі Відділ, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати, повністю відмовити позивачу у задоволенні заявлених позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач послався, як на норму права, на п.7 постанови 4 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 «Про внесення змін і доповнень до постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 №6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» де зазначено, що справи стосовно оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов’язаних організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях стосовно примусового виконання судового рішення у цивільній справі, належить до розгляду в порядку цивільного судочинства.

Тобто, Відділ вважає, що справа повинна розглядатись у порядку цивільного судочинства, відповідно до норм ЦПК України.

Також відповідач зазначив про те, що Херсонський окружний адміністративний суд не взяв до уваги норми Цивільного кодексу України та дійшов помилкового висновку, що право володіння припиняється відразу ж після перереєстрації нерухомого майна, тобто, на переконання суду, боржник фактично перестав незаконно володіти майном з моменту набуття права власності на спірне майно стягувачем.

Відділ вважає, що оскільки в рішенні Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 16 березня 2017 не зазначено, що ОСОБА_1, ДП «Агропроменерго» та ПП «Агропроменерго» володіють частинами будівлі банно-прального комбінату. З цього відповідач зробив висновок про те, що кожна з осіб володіла чужим майном в повному обсязі. При цьому, відділ послався на ч.2 ст. 397 ЦК України: «Право володіння чужим майном може належати одночасно двом або більше особам».

Крім цього, відповідач вважає, що Херсонський окружний адміністративний суд, прийнявши рішення про стягнення з виконавчої служби судового збору, про який не просив позивач, вийшов за межі позовних вимог.

В письмових запереченнях ОСОБА_1 спростовує доводи апеляційної скарги, вказуючи на законність ухваленого рішення та просить його залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та зважаючи на з’ясовані обставини, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Згідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження " від 02.06.2016 року № 1404-VIII виконавче провадження це завершальна стадія судового провадження. Примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження " виконавчий збір – це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Наведене, дає підстави стверджувати, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії.

Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання. Для застосування виконавчого збору виконавець приймає постанову, яка, у разі її невиконання самостійно, виконується примусово в установленому Законом України "Про виконавче провадження" порядку.

Прийнята державним виконавцем постанова про накладення штрафу на боржника, не виконана самостійно, є підставою для її примусового виконання.

За змістом пункту 7 частини другої статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами.

Тому суд апеляційної інстанції переконаний у правильності висновку - юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані, оскільки предметом розгляду є не виконання рішення суду прийнятого за іншою юрисдикцією, а санкція майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання.

Також до юрисдикції адміністративних судів належать справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Отже, суд апеляційної інстанції визнає помилковим твердження Відділу про те, що справа стосовно скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 19 липня 2017 ВП №54253003 та постанови про відкриття виконавчого провадження від 19 липня 2017 ВП №54340695, розглянута Херсонським окружним судом з порушенням юрисдикції.

Щодо посилань Відділу на хибність оцінки судом наявності заходів примусового виконання рішення в частині витребування із незаконного володіння майна, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

З матеріалів справи убачається, що рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 16 березня 2017 у справі № 650/1620/16-ц витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1, дочірнього підприємства "Агропромінвест", приватного підприємства "Агропромінвест" на користь Великоолександрівської селищної ради Херсонської області будівлю банно-прального комбінату площею 1434 кв. м літ. "А", будівлю котельної літ. "Б" загальною вартістю 281864,00 грн., розташованих за адресою: Херсонська область, Великоолександрівський район, смт. Велика Олександріка, вул. Леніна, будинок 94. Скасовано записи про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1, дочірнього підприємства "Агропромінвест", приватного підприємства "Агропромінвест" на нерухоме майно – частину будівлі банно-прального комбінату площею 1434 кв. м літ. "А", будівлю котельної літ. "Б", що знаходяться за адресою: Херсонська область, Великоолександрівський район, смт. Велика Олександріка, вул. Леніна, будинок 94. Визнано за Великоолександрівською селищною радою Херсонської області право власності на нерухоме майно загальною вартістю 281864,00 грн., а саме – будівлю банно-прального комбінату площею 1434 кв. м літ. "А", будівлю котельної літ. "Б", що знаходяться за адресою: Херсонська область, Великоолександрівський район, смт. Велика Олександріка, вул. Леніна, будинок 94.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11 листопада 2016 № 72881513 будівля банно-прального комбінату площею 1434 кв.м за адресою: Херсонська область, Великоолександрівський район, смт. Велика Олександрівка, вул. Леніна, будинок 94 належить на праві спільної часткової власності: ОСОБА_1 9/100 частки, дочірньому підприємству "Агропроменерго" 79/100 частки та приватному підприємству "Агропроменегро" 12/100 частки.

Згідно із інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23 липня 2017 № 92620624, 11 травня 2017 державним реєстратором ОСОБА_3 проведено державну реєстрацію (запис № 20453270) права власності на нерухоме майно будівлю банно-прального комбінату площею 1434 кв. м за адресою: Херсонська область, Великоолександрівський район, смт. Велика Олександрівка, вул. Леніна, будинок 94, за територіальною громадою Великоолександрівської селищної ради (форма власності – комунальна). Підставами виникнення права власності зазначені: рішення Апеляційного суду Херсонської області від 26 квітня 2017 № 650/1620/16-ц та рішення Великоолексндівського районного суду від 16 березня 2017 № 650/1620/16-ц.

На виконання зазначеного вище судового рішення, 22 травня 2017 стягувачу - Великоолександрівській селищній раді Херсонської області видано виконавчий лист № 1 у справі № 650/1620/16-ц, де зазначено, що строк його пред’явлення спливає – 26 квітня 2020.

На підставі наведеного вище виконавчого листа 07 липня 2017 начальник Відділу прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 54253003, згідно якої боржнику – ОСОБА_1 необхідно протягом 10 робочих днів виконати рішення суду, а саме: передати оскаржуваний об’єкт нерухомого майна законному володільцю та сплатити виконавчий збір та витрати виконавчого провадження.

При цьому, з залученого до матеріалів справи (а.с. 35) поштового повідомлення убачається, що ця постанова була отримана позивачем тільки 11 липня 2017.

Не зважаючи на те, що десятиденний термін, визначений державним виконавцем для добровільного виконання рішення спливав 21 липня 2017, вже 14 липня 2017 начальником Відділу під час примусового виконання виконавчого провадження № 54253003 складено акт де вказано: "Зазначене майно у виконавчому документі, а саме: будівля банно-прального комбінату площею 1434 кв. м літ. "А ", будівля котельної літ. "Б" загальною вартістю 281864,00 грн., розташованих за адресою: смт. Велика Олександрівка, вул. Свободи (Леніна) 94 Херсонської області – витребувана з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Великоолександрівської селищної ради Херсонської області. "

Цей акт складено в присутності представника стягувача – Великоолександрівської селищної ради та селищного голови, за відсутності боржника - ОСОБА_1

А вже 19 липня 2017 начальник Відділу прийняв постанову ВП № 54253003 про стягнення виконавчого збору у розмірі 28186 грн.40 коп.

Одночасно (19 липня 2017) відповідач прийняв постанову ВП № 54252837 про стягнення виконавчого збору з боржника – дочірнього підприємства "Агропроменерго" у розмірі 28186 грн. 40 коп. та постанову ВП №54253135 про стягнення виконавчого збору з боржника – приватного підприємства "Агропроменерго" у розмірі 28186 грн. 40 коп.

При цьому, в рішенні Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 16 березня 2017 у справі № 650/1620/16-ц та виконавчому листі від 22 травня 2017 № 1 визначено загальну вартість майна, що підлягає витребуванню з незаконного володіння ОСОБА_1, дочірнього підприємства "Агропромінвест" та приватного підприємства "Агропромінвест" на користь Великоолександрівської селищної ради - 281864 грн.

Отже, розмір виконавчого збору, який підлягав стягненню з всіх трьох боржників, з урахуванням загальної вартості майна, - 28186 грн. 40 коп., всього, а не – 84559 грн. 20 коп., що складає 30 процентів вартості майна, яке підлягає витребуванню.

Натомість, відповідач 19 липня 2017, позбавляючи можливості позивача виконати добровільно судове рішення, передчасно, прийняв постанови у ВП № 54253003, ВП №54252837 та ВП № 54253135, якими стягнув виконавчий збір по 10 відсотків від вартості майна з кожного із боржників.

Крім того, як убачається з матеріалів справи, єдиною дією державного виконавця направленою на виконання заходів примусового виконання рішення, стало складення державним виконавцем акту від 14 липня 2014 про витребування з незаконного володіння боржників майна.

Зважаючи на це, суд апеляційної інстанції визнає правильними та обгрунованими висновки суду попередньої інстанції про порушення Відділом ч. 2 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження".

Суд апеляційної інстанції визнає правильним твердження відповідача про те, що кожна з осіб володіла чужим майном в повному обсязі, однак це не заперечує того, що зміст права власності передбачає не тільки право володіння але й користування та розпорядження своїм майном.

Саме тому законодавцем визначено, що примусове виконання судових рішень - сукупність дій органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, Законом "Про виконавче провадження", іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Таким чином, складення акту де зазначено про витребування у одного із власників, а саме ОСОБА_1, будівлі банно-прального комбінату, площею 1434 кв. м літ. "А ", будівля котельної літ. "Б" загальною вартістю 281864,00 грн., розташованих за адресою: смт. Велика Олександрівка, вул. Свободи (Леніна) 94 Херсонської області, не є безумовною підставою для висновку про витребування майна та закінчення виконавчого провадження у зв’язку з його виконанням.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України: «Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа».

Наведена правова норма вказує на те, що вимога про стягнення судових витрат не входить до складу позовних вимог сторони, оскільки суд, при вирішенні спору, у будь-якому разі, зобов’язаний вирішити питання про розподіл судових витрат. Навіть якщо ця вимога заявлена позивачем, вона не обкладається судовим збором.

Зважаючи на це, посилання Відділу на порушення судом норм процесуального права, а саме, вихід за межі заявлених позивачем вимог – безпідставні та надумані.

Виходячи з усього вище викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що при розгляді справи судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана їм правова оцінка.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми законів України та відповідають чинному законодавству.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки базуються на невірному трактуванні відповідачем фактичних обставин норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не убачається.

Керуючись: ст.. ст..185, 195, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Великоолександрівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2017 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Великоолександрівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області про визнання протиправним та скасування постанов – без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України на протязі двадцяти днів.

Суддя-доповідач:

Судді: