Ухвала суду № 70894627, 11.12.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2017 рокуЛьвів№ 876/10363/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Іщук Л.П., Попка Я.С.,

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_1,

представника позивачаОСОБА_2,

представника відповідачаОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 2 жовтня 2017 року у справі за його позовом до Галицької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія» (далі ТОВ «ЛІК») звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області (далі ДПІ), правонаступником якої є Галицька обєднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області (далі ОДПІ) від 11 червня 2015 року:

№ НОМЕР_1 про зменшення розміру бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі ПДВ) за лютий 2015 року на 17447 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 8724 грн.;

№ НОМЕР_2 про відмову у наданні бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 57370 грн. за лютий 2015 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 2 жовтня 2017 року у справі № 813/3209/15 у задоволенні позову було відмовлено.

У апеляційній скарзі ТОВ «ЛІК» просить вказану постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову про задоволення його позову.

У обґрунтування своїх апеляційних вимог посилається на те, що відповідач прийшов до помилкового висновку про завищення товариством заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2015 року в сумі 17447 грн. та завищення залишку суми відємного значення (р. 31) декларації за лютий 2015 року в сумі 187189 грн. Посилається на те, що відповідно до приписів Податкового кодексу України (далі ПК) податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту, а подання заяви зі скаргою на постачальника є виключним правом, а не обовязком покупця.

До 1 лютого 2015 року право на податковий кредит по податкових накладних, у яких сума ПДВ у одній податковій накладній становить менше 10000 грн., виникає у платника податку лише після одержання незареєстрованої податкової накладної. ТОВ «ЛІК» отримало податкові накладні у січні 2015 року на ПДВ у сумі 204636 грн. та включило їх до складу податкового кредиту в січні 2015 року, тобто у тому звітному періоді, у якому були отримані податкові накладні.

Сума ПДВ у розмірі 204636 грн., яка була включена до податкового кредиту в січні 2015 року, була частково оплачена в січні-лютому 2015 року контрагентам в ціні товару (послуг) у розмірі 74817 грн. і підприємство включило 74817 грн. до загальної суми ПДВ, заявленої до бюджетного відшкодування за лютий 2015 року.

Під час перевірки працівникам відповідача були надані платіжні документи, що свідчать про сплату контрагентам в ціні товару (послуг) суми ПДВ у розмірі 1785368 грн., яка задекларована до відшкодування за лютий 2015 року, у тому числі по податкових накладних, виписаних у січні 2015 року на суму 1710551 грн., та по податкових накладних, виписаних у попередніх періодах на суму 74817 грн.

Однак, відповідачем було взято до уваги тільки частину документів на суму 1710551 грн. та без жодного обґрунтування не враховано документи про сплату контрагентам в ціні товару (послуг) ПДВ у розмірі 74817 грн.

Представник позивача у ході апеляційного розгляду підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі. Просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позов ТОВ «ЛІК».

Представник відповідача у судовому засіданні апеляційного суду заперечила обґрунтованість вимог апелянта. Просила залишити постанову суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача та учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких мотивів.

Відмовляючи у задоволенні позову ТОВ «ЛІК», суд першої інстанції виходив із того, що ТОВ «ЛІК» подало податкову декларацію з ПДВ за лютий 2015 року (вх. № НОМЕР_3 від 19 березня 2015 року) без врахування результатів камеральної перевірки податкової звітності з ПДВ згідно з поданою ТОВ «ЛІК» податковою декларацією з ПДВ за січень 2015 року, чим завищило заявлену суму бюджетного відшкодування за лютий 2015 року на 17447 грн. та відповідно завищило залишок суми відємного значення декларації за лютий 2015 року в сумі 187189 грн.

Під час перевірки позивачем представлено платіжні документи про оплату ПДВ, яка задекларована до відшкодування за лютий 2015 року, на суму 1710551 грн. по податкових накладних, виписаних у січні 2015 року, а зазначена в декларації сума бюджетного відшкодування становить 1785368 грн. Вказана сума позивачем не підтверджена і у ході судового розгляду.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, ДПІ проведено документальну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за лютий 2015 року, за результатами якої складено акт від 18 травня 2015 року № 966/13-04-15-01-09/30823262.

У ході перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення ТОВ «ЛІК» п. 200.4 ст. 200 ПК, що потягнуло завищення суми бюджетного відшкодування за лютий 2015 року на 17447 грн., а також про відмову позивачу у бюджетному відшкодуванні за період лютий 2015 року в сумі 57370 грн.

На підставі висновків акту перевірки від 18 травня 2015 року № 966/13-04-15-01-09/30823262 ОДПІ 11 червня 2015 року прийнято оспорювані податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

Приписами пп. 14.1.18, п. 14.1 ст. 14 ПК встановлено, що бюджетним відшкодуванням є відшкодування відємного значення ПДВ на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування ПДВ за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V ПК.

Згідно із п.п. 200.1-200.3 ст. 200 ПК сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При відємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Положеннями п. 200.4 ст. 200 ПК передбачено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 цієї статті, має відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок відємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до матеріалів справи податковим органом була проведена камеральна перевірка податкової звітності ТОВ «ЛІК» з ПДВ за січень 2015 року (податкова декларація від 20 лютого 2015 року № НОМЕР_4), під час якої зроблено висновок про завищення товариством податкового кредиту з ПДВ за січень 2015 року на 204636 грн. (акт від 12 березня 2015 року № 612/217/13-04-15-01-09/30823262) та винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_5 від 2 квітня 2015 року про зменшення ТОВ «ЛІК» розміру відємного значення суми ПДВ за січень 2015 року на суму 204636 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_5 від 2 квітня 2015 року оскаржувалося позивачем у судовому порядку, однак, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року, у задоволенні позову ТОВ «ЛІК» було відмовлено.

Позивачем було подано відповідачу податкову декларацію з ПДВ за лютий 2015 року (від 19 березня 2015 року № НОМЕР_3) без урахування результатів камеральної перевірки, оформленої актом від 12 березня 2015 року № 612/217/13-04-15-01-09/30823262 та податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_5 від 2 квітня 2015 року, що виходячи із приписів п. 200.4 ст. 200 ПК призвело до завищення ТОВ «ЛІК» заявленої суми бюджетного відшкодування за період лютий 2015 року в сумі 17447 грн. та відповідно завищення залишку суми відємного значення декларації за лютий 2015 року в сумі 187189 грн.

При цьому апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції у тому, що оскільки податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_5 від 2 квітня 2015 року залишилося чинним після його оскарження у судовому порядку, то воно має бути враховане у податковій звітності ТОВ «ЛІК».

Відповідно до акту перевірки позивачем представлено до перевірки платіжні документи про оплату суми ПДВ, яка задекларована до відшкодування за лютий 2015 року, по податкових накладних, виписаних у січні 2015 року, на суму 1710551 грн. а зазначена в декларації сума бюджетного відшкодування становить 1785368 грн.

При цьому відповідно до приписів п. 44.6. ст. 44 ПК у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Згідно із п. 44.7. ст. 44 ПК у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

У ході судового розгляду не встановлено того, що ТОВ «ЛІК» скористалося наданими вказаними правовими нормами можливостями щодо врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, а відтак апеляційний суд вважає необґрунтованими покликання ТОВ «ЛІК» у апеляційній скарзі на надання працівникам податкового органу під час перевірки платіжних документів, що свідчили про сплату контрагентам в ціні товару (послуг) суми ПДВ у розмірі 1785368 грн., яка задекларована до відшкодування за лютий 2015 року.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 2 жовтня 2017 року у справі № 813/3209/15 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддяТ.В.Онишкевич

СуддіЛ.П.Іщук

ОСОБА_4

Ухвала у повному обсязі складена 12 грудня 2017 року.