Ухвала суду № 70894510, 05.12.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді – Качмара В.Я.,

суддів – Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

при секретарі судового засідання – Чопко Ю.Т.,

за участі представників позивача – ОСОБА_1,

та відповідача – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Український інститут автобусо-тролейбусобудування» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2017 року у справі за позовом Галицького об’єднаного управління Пенсійного фонду України м.Львова до Відкритого акціонерного товариства «Український інститут автобусо-тролейбусобудування» про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року Галицьке об’єднане управління Пенсійного фонду України м.Львова (далі – ОУПФ, ПФУ відповідно) звернулося до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Український інститут автобусо-тролейбусобудування» (далі – ВАТ) в якому просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість в сумі 16457,94 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» (далі – Закон №848-VІІІ) та «Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних бюджетних установ організацій, науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України (далі – КМУ) від 24.03.2004 №372 (далі – Порядок), підприємство повинно сплатити до ПФУ різницю виплаченої пенсії науковим працівникам у розмірі 16457,94 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2017 року у справі №813/2064/17 позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з ВАТ заборгованість в сумі 848,12 грн. У поданій апеляційній скарзі покликається на те, що позивачем неправомірно, як надумана підстава для перерахунку - суттєвого збільшення сум відшкодування, з січня 2017 року використано набуття чинності у 2017 році оновленої редакції Закону №848-VIII, що однак, регулює порядок призначення (і відшкодування різниці сум) пенсій починаючи з періоду набуття наукового стажу з 01.07.2000. Зокрема, включення ОУПФ у перелік пенсіонерів - осіб, які звільнились з ВАТ до 01.01.1992 (де набули домінуючу частину наукового стажу до 01.01.1992) суперечить вимогам чинного законодавства.

Позивач у письмовому запереченні вважає постанову суду першої інстанції обґрунтованою, прийняту з врахуванням всіх обставини справи та такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ВАТ відповідно до ч.6 ст.37 Закону №848-VIII повинно відшкодовувати різницю пенсій за рахунок коштів підприємства.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та є вірними з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ВАТ зареєстроване як юридична особа та перебуває на обліку в ОУПФ і є платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

За період з 01.01.2017 по 31.05.2017, на виконання вимог ч.6 ст.37 Закону №848-VІІІ позивач надсилав відповідачу повідомлення про розмір суми витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» (далі – Закон №1977-XII), та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів (а.с.6-20).

Загальна сума заборгованості ВАТ за вказаними повідомленнями становить 16457,94 грн, що підтверджується відповідним розрахунком сум відшкодування (а.с.5).

Відповідачем наявна заборгованість по витратах на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону №1977-XII, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів залишається не сплаченою, у зв’язку із чим позивач звернувся до суду із цим позовом.

До виникнення спірних відносин відшкодування ВАТ позивачу сум витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону №1977-XII, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів здійснювалось, з урахуванням положень ст.24 Закону №1977-XII (який втратив чинність 16.01.2016) та Порядку.

Нормами ч.9 ст.24 Закону №1977-XII передбачалось зокрема, що різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується: для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному КМУ. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом;

Вказані положення повністю кореспондуються із п.2 Порядку, де за рахунок коштів державного бюджету фінансується 50 відсотків різниці у розмірі пенсії наукових (науково-педагогічних) працівників державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації у розрахунку на одну особу. Інша частина фінансується за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів.

Тобто, до 01.01.2017 різниця між сумою пенсій за Законом №1977-XII та сумою пенсії обчисленої відповідно до інших законодавчих актів для наукових (науково-педагогічних) працівників фінансувалася у співвідношенні: 50% за рахунок коштів державного бюджету та 50% за рахунок котів підприємств (в даному випадку і ВАТ).

Згідно з пунктами 3, 5 Порядку фінансування різниці у розмірі пенсії осіб, які мають науковий стаж роботи на кількох підприємствах, в установах, організаціях та вищих навчальних закладах III - IV рівнів акредитації незалежно від форми власності та фінансування, здійснюється пропорційно зарахованому для призначення пенсії науковому стажу роботи за рахунок джерел фінансування, визначених законодавством для відповідних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації.

Розмір витрат на фінансування різниці у розмірі пенсії за рахунок коштів державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації визначається у розрахунку на рік органами Пенсійного фонду до 20 січня поточного року та протягом 10 днів з дня призначення пенсії відповідно до Закону №1977-XII, про що відповідному підприємству, установі, організації або закладу відразу надсилається повідомлення за зразком, що додається.

Зазначені підприємства, установи, організації та заклади самостійно визначають суму, що підлягає до сплати у розрахунку на місяць, та щомісяця до 25 числа перераховують органу Пенсійного фонду за своїм місцезнаходженням відповідні кошти для фінансування різниці у розмірі пенсії, призначеної у минулому та поточному роках.

Підставою для втрати чинності Законом 1977-XII стало прийняття Закону №848-VІІІ, який відповідно набрав чинності 16.01.2016.

Положеннями п.1 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №848-VІІІ встановлено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім: ч.6 ст.37 цього Закону, яка набирає чинності з 1 січня 2017 року (на підставі, якої і було змінено порядок фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам.

Так, ч.6 ст.37 Закону №848-VІІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) було встановлено, що різниця між сумою пенсії, призначеної відповідно до цього Закону, та сумою пенсії із солідарної системи, обчисленої згідно із Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», на яку має право науковий працівник, фінансується:

для наукових (науково-педагогічних) працівників державних, комунальних наукових установ, організацій, підприємств та вищих навчальних закладів, а також інших наукових установ, які згідно із ст.12 цього Закону включені до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави, - за рахунок коштів державного бюджету з урахуванням надходжень від сплати єдиного внеску у розмірі, встановленому ч.9 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» для цієї категорії працівників;

для наукових (науково-педагогічних) працівників інших наукових установ, організацій, підприємств та вищих навчальних закладів - за рахунок коштів цих установ, організацій, підприємств та закладів.

Враховуючи те, що відповідач за своїм статусом не є державною науковою установою та не включений до Державного реєстру наукових установ відшкодування різниці між сумою пенсій призначених науковим (науково-педагогічним) працівникам з 01.01.2017 здійснюється у 100% розмірі.

Дія цієї статті поширюється також на пенсіонерів із числа наукових працівників, яким пенсія призначена до набрання чинності цим Законом (аналогічні положення містила і ст.24 Закону 1977-XII). А відтак, порядок фінансування різниці між сумою пенсій призначених науковим (науково-педагогічним) працівникам що був встановлений, як ст.24 Закону №1977-XII, так і ч.6 ст.37 Закону №848-VІІІ застосовується незалежно від дати призначення пенсії, що відповідно спростовує посилання відповідача щодо безпідставного включення ОУПФ до розрахунків у повідомленнях пенсіонерів, що набули стажу у ВАТ до 01.01.1992.

З огляду на те, що відповідачем вказані у повідомленнях суми розмірів витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону №1977-XII, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів за період з 01.01.2017 по 31.05.2017 не оскаржувались, а зазначена у них фактична сума невідшкодованої різниці залишається не сплаченою, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність стягнення із ВАТ заборгованості у розмірі 16457,94 грн.

Підсумовуючи, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апелянта висновків суду не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС), суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Український інститут автобусо-тролейбусобудування» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2017 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили, а у разі складення у повному обсязі відповідно до ч.3 ст.160 КАС – з дня складення в повному обсязі.

Повний текст виготовлений 11 грудня 2017 року.