Ухвала суду № 70894452, 07.12.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Носа С.П., Яворського І.О.

за участю секретаря судового засідання: Джули В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Тернопільській області (далі - Тернопільська ОДПІ) на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тернопільська ОДПІ про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в :

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулася в суд із зазначеним позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 17782-13 від 30.06.2016, яким їй було визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб в сумі 25 000,00 грн.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.10.2017 адміністративний позов було задоволено повністю.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, Тернопільська ОДПІ подала апеляційну скаргу, яку мотивує тим, що позивач в силу ст.267 Податкового кодексу України (далі - ПК України) є платником транспортного податку, а наявний у неї на праві власності автомобіль є об'єктом оподаткування транспортним податком. Згідно п.267.4 ст.267 ПК України, ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 грн, а тому на неї правомірно покладено обов'язок сплатити податкове зобов'язання із транспортного податку у вказаному розмірі. У зв'язку з цим, просить скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.10.2017 та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні її адміністративного позову.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч.1 ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні у справі письмові докази та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 було придбано автомобіль марки «Volkswagen», модель «Toureg», типу легковий універсал - В, 2013 року випуску, об'єм двигуна 3,0, що підтверджується копією Договору №VW 11122013/691 від 11.12.2013.

Згідно п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України та відповідно до п.п.267.6.2 п.267.6 ст.267 цього Кодексу, 30.06.2016 Тернопільською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення «Ф», яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб 18011000» у розмірі 25 000,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що з врахуванням положень п.п.267.2.1 п.267.1 ст.267 ПК України, належний позивачу автомобіль не являвся об'єктом оподаткування транспортним податком, а тому у неї відсутній обов'язок сплати транспортного податку.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

01.01.2015 набрав чинності Закон України № 71-VIII від 28.12.2014 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким введено новий податок - транспортний податок, який відповідно до ст.265, п.10.2 ст.10 ПК є місцевим податком.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» № 909-VIII від 24.12.2015 були внесені зміни до ПК України, зокрема, в частині справляння транспортного податку, які набрали чинності з 01.01.2016.

Відповідно до п.п.267.1.1 п.267.1 ст.267 ПК України, в редакції чинній на час винесення спірного податкового повідомлення-рішення, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до п.п.267.2.1 п.267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Згідно п.п.267.2.1 п.267.2 ст.267 ПК України, об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Відповідно до п.п.267.5.1 п.267.5 ст.267 ПК України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Законом України про Державний бюджет України на 2016 рік установлено у 2016 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1378 гривень.

Таким чином, об'єктом оподаткування у 2016 році є легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1 033 500 грн та з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно). Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік та становить 25 000 грн за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування.

Для фізичних осіб - платників транспортного податку не передбачено надання декларації. Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб - резидентів здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку (п.п.267.6.1 п.267.6 ст.267 ПК України).

Механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей віднесення таких автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком визначено Методикою визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України № 66 від 18.02.2016 (далі - Методика).

Згідно п.13 Методики, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Відповідно п.п.12.3.1 п.12.3 ст.12 ПК України, встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.

Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 цього Кодексу визначено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Відповідно до п.4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» № 909 від 24.12.2015, у 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені п.п.12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Пунктом 7 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 909-VІІІ передбачено, що органам місцевого самоврядування рекомендовано у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом переглянути прийняті на 2016 рік рішення щодо встановлення місцевих податків і зборів, визначених статтею 10 ПК України.

На виконання вимог Закону України «Про знесення змін до ПК України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016», Тернопільська міська рада 26.01.2016 ухвалою № 7/5/1 «Про внесення змін в рішення Тернопільської міської ради № 6/60/27 від 30.06.2015 «Про місцеві податки і збори» виклала у новій редакції Положення про транспортний податок.

Таким чином, рішенням Тернопільської міської ради № 7/5/1 від 26.01.2016 не встановлювався новий транспортний податок та не змінювалась його ставка, а лише змінювались вимоги до об'єкта оподаткування таким податком, що зумовлено внесенням змін до ПК України, чим фактично запроваджено механізм справляння та порядок сплати транспортного податку, а тому саме 2016 рік і є базовим (звітним) періодом для оподаткування транспортним податком.

Як встановлено судом першої інстанції, підставою для прийняття контролюючим органом спірного рішення слугувала інформація баз даних органів ДФС, у якому є інформація що позивач є власником легкового автомобіля марки «Volkswagen», модель «Toureg», 2014 року випуску, об'єм двигуна 2967 кубічних сантиметрів, тип пального - дизель, дата реєстрації 08.01.2014.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем не доведено виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України № 66 від 18.02.2016 в частині визначення середньої вартості автомобіля відповідно до вищенаведеної Методики на час винесення спірного рішення.

Згідно ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Середньоринкова вартість належного позивачу транспортного засобу марки «Volkswagen», модель «Toureg», 2014 року випуску, об'єм двигуна 2967 кубічних сантиметрів, дизель, пробігом 62000 км, визначена на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, становить 832 278 99 грн, що підтверджується відповідною роздруківкою, яка знаходиться в матеріалах справи (а.с.31) і є меншою ніж 750 розмірів мінімальної заробітної плати (1033500 грн), встановленої законом на 1 січня.

Представником відповідача не представлено жодних доказів того, що належний позивачу автомобіль, станом на 01.01.2016 мав вартість більшу ніж вона розрахована згідно методики затвердженої Кабінетом міністрів України.

У спірних правовідносинах суд також застосовує рішення Європейського суду з прав людини у справах «Серков проти України» (заява № 39766/05), «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та № 37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами, як джерела права.

Цими рішеннями було встановлено порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку.

Таким чином, з урахуванням наявних у справі доказів, практики Європейського Суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків при існуванні неоднозначності у тлумаченні прав та обов'язків такого платника, а також ролі рішень Європейського Суду з прав людини, як джерела права в Україні, колегія судів погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність оспорюваного рішення.

Згідно ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Таким чином, з урахуванням встановлених судом обставин та беручи до уваги наведені вище правові норми, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи, викладені в апеляційні скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують, при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції допущено не було, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України в Тернопільській області залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року по справі № 819/1501/17 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі.

Повний текст ухвали складено 11.12.2017.