Ухвала суду № 70894438, 05.12.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Гулид Р.М., Улицького В.З.,

за участю секретаря Мельничук Б.Б.

представника відповідача Урядка Р.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 червня 2017 року у справі № 809/439/17 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС в Івано-франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0014791701 від 03.11.2015,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0014791701 від 03.11.2015.

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що спірне рішення прийняте на підставі Акту перевірки від 15.10.2015 № 1624/171/НОМЕР_2. Однак зазначає, що й цьому Акті перевірки відсутня інформація щодо конкретної суми анульованого основного боргу по кредиту та окремо процентів, комісії, штрафних санкцій, курсової різниці й інших нарахувань, здійснених банківською установою, що унеможливлює привальне визначення бази оподаткування у відповідності до вимог абз. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.06.2017 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Вказану постанову в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконною, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що відповідачем не надано суду документально підтверджених банком ПАТ «Дельта Банк» даних про структуру прощеної (анульованої) за домовленістю сторін валютної заборгованості у гривневому еквіваленті за Договором про надання споживчого кредиту № 11357673000 від 17.06.2008 в сумі 1 238 661, 19 коп.

В судовому засіданні представник відповідача заперечив щодо задоволення та надав пояснення. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Інші особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що Коломийською ОДПІ проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо суми боргу анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, за висновками якої складено акт від 15.10.2015 № 1624/171/НОМЕР_2.

Перевіркою встановлено порушення абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст.164; пп. «б» п. 171.2 ст. 171; абз. «в» пп. 168.4.5, пп. 168.4.8 п. 168.4 ст. 168; п. 167.1 ст. 167 ПК України, в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб. Крім того, порушено п. 179.1 ст. 179; пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПК України - неподання декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік.

В акті перевірки зазначанено, що позивачем в другому кварталі 2014 року отримано дохід у вигляді «додаткового блага» в сумі 1 238 661, 19 грн від ПАТ «Дельта Банк».

Дана обставина, підтверджується наданою відповіддю ПАТ «Дельта Банк», на запит контролюючого органу, від 22.06.2015 № 3857, а саме про те, що позивачем отримано дохід у вигляді «додаткового блага» в сумі 1 238 661, 19 грн без сплати податку на доходи фізичних осіб.

ПАТ «Дельта Банк» анулював позивачу частину кредитної заборгованості в розмірі 1238661, 19 грн шляхом підписання Додаткового договору № 2 від 11.07.2014 до Договору про надання споживчого кредиту № 11357673000 від 17.06.2008.

Боржнику ОСОБА_2 вищезазначений оригінал Додаткового договору вручено особисто 11.07.2014, де в п. 4 зазначено що позичальник (ОСОБА_2.) повідомлена проте, що згідно абз. «д» пп. 164.2.17 ст. 164 ПК України, вона зобов'язана самостійно сплатити податок з доходів.

На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0014791701 від 03.11.2015 яким збільшено суму грошового зобов`язання.

Вважаючи таке податкове повідомлення-рішення протиправними позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідач у межах та у спосіб, що передбачений Конституцією України та Законами України прийняв податкове повідомлення-рішення № 0014791701 від 03.11.2015 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у загальній сумі 263 081, 00 грн, у тому числі 210 328, 80 грн за основним платежем та 52 752, 20 грн штрафними санкціями, оскільки абз. «д» пп. 164.2.17 ст. 164 ПК України(в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) чітко та однозначно закріплено, що податок на доходи фізичних осіб нараховується на всю суму боргу (не виділяючи окремо з такого боргу відсотки чи пеню) платника податку, за умови дотримання відповідних обов'язкових умов кредитором, які банком в даному випадку були виконані в належний спосіб.

Проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правильне застосування норм матеріального та процесуального права та повне з'ясування обставин справи судом першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 164.1 ст. 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця (пп. 164.1.2 п. 164.1 ст. 164 ПК України).

Відповідно до пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 ПК України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

За визначенням наведеним у пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПК України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені п. 164.2 ст. 164 ПК України.

Так, за змістом абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України (в редакція на час, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо, зокрема, суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Таким чином, на думку судової колегії обов'язок щодо самостійної сплати податку на доходи фізичних осіб внаслідок анулювання кредитором суми боргу виникає у платника податку за наявності таких умов:

- отримання платником податку доходу у вигляді суми боргу такого платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням;

- надіслання (вручення) платнику податку кредитором повідомлення про анулювання боргу або укладення з платником відповідного договору;

- включення кредитором суми анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь платника податку, за підсумками звітного періоду.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ПАТ «Дельта Банк» анулював позивачу частину кредитної заборгованості в розмірі 1238661, 19 грн шляхом підписання Додаткового договору № 2 від 11.07.2014 до Договору про надання споживчого кредиту № 11357673000 від 17.06.2008.

Про вказане анулювання заборгованості позивач був повідомлений особисто, що підтверджується підписом ОСОБА_2 на вищезазначеному оригіналі Додаткового договору, а саме вручено особисто 11.17.2014, де в п. 4 зазначено що позичальник (ОСОБА_2.) повідомлена проте, що згідно абз. «д» пп. 164.2.17 ст. 164 ПК України, вона зобов'язана самостійно сплатити податок з доходів.

Факт включення суми анульованого боргу позивача перед банком у розмірі 1 238 661, 19 грн до звіту 1 - ДФ за ІІІ квартал 2014 року підтверджується листом ПАТ «Дельта Банк» № 3857.

Відтак, судова колегія апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що у позивача виник обов'язок щодо самостійної сплати податку на доходи фізичних осіб внаслідок анулювання кредитором суми боргу, та така анульована заборгованість, включається до його річного оподатковуваного доходу як отримане додаткове благо.

Крім цього, дохід у позивача виник у ІІІ кварталі 2014 року, який він повинен був включити до декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік.

Щодо покликання апелянта на те, що скасована банком пеня та штрафи не є доходом, отриманим як додаткове благо то колегія суддів зазначає на ступне.

В позовній заяві ОСОБА_2 зазначає, що оскільки оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте 03.11.2015 то в спірних відносинах потрібно застосувати п. 8 підрозділу 1 роздялу XX «Перехідні положення» ПК України (в редакції від 07.05.2015), яким встановлено, що не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.

Проте на переконання суду апеляційної інстанції покликання на цей пункт ПК України є безпідставним, оскільки в абзаці 2 п. 8 підрозділу 1 роздялу XX «Перехідні положення» ПК України (в редакції від 07.05.2015) зазначено, що дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.

Оскільки ПАТ «Дельта Банк» анулював позивачу частину кредитної заборгованості в розмірі 1238661, 19 грн шляхом підписання Додаткового договору № 2 11.07.2014 тобто до 01.01.2015 то колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції про те, що абз. «д» п.п. 164.2.17 ст. 164 ПК України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) чітко та однозначно закріплено, що податок на доходи фізичних осіб нараховується на всю суму боргу (не виділяючи окремо з такого боргу відсотки чи пеню) платника податку, за умови дотримання відповідних обов'язкових умов кредитором, які банком в даному випадку були виконані в належний спосіб.

Враховуючи наведене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачу правомірно нараховано грошові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, відтак правильно відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 червня 2017 року у справі № 809/439/17 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст ухвали складено 11 грудня 2017 року