Ухвала суду № 70894432, 05.12.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Гулида Р.М., Улицького В.З.,

за участю секретаря Мельничук Б.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області на постанову Гусятинського районного суду Тернопільської області від 27 червня 2017 року у справі № 596/237/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Тернопільській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача (з врахуванням уточнення позовних вимог) в якому просить визнати неправомірними дії щодо відмови у призначенні пенсії та зобов'язати Головне управління національної поліції в Тернопільської області, Управління Міністерства внутрішніх справ в Тернопільській області направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільської області відповідні документи, які необхідні для призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 16.12.2016.

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що з 23.07.1984 по 14.03.1988 працював в органах внутрішніх справ і був звільнений із займаної посади у зв'язку із обранням головою сільської ради. Вважає, що відповідно до ст.33 Закону України «Про статус депутатів місцевих» він вважається таким, що перебуває на службі та прикомандированим до місцевої ради із залишенням на службі, тому його вислуга років в органах внутрішніх справ становить більше тридцяти років і відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» має право на отримання пенсії як ветеран органів внутрішніх справ. Однак звернувшись до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років отримав відмову. Однак на переконання позивача такі дії відповідача є неправомірними.

Ухвалою Гусятинського районного суду від 04.04.2017, залучено Управління Міністерства внутрішніх справ в Тернопільській області до участі у справі в якості співвідповідача.

Ухвалою Гусятинського районного суду від 25.05.2017 адміністративний позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання призначити пенсію - залишено без розгляду.

Постановою Гусятинського районного суду Тернопільської області від 27.06.2017 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано неправомірною бездіяльність Управління Міністерства внутрішніх справ в Тернопільській області щодо не направлення до управління Пенсійного фонду України в Тернопільської області подання та відповідних документів, необхідних для призначення пенсії за вислугу років ІНФОРМАЦІЯ_1.

Зобов'язано Управління Міністерства внутрішніх справ в Тернопільській області (вул. Валова,11, м. Тернопіль, Тернопільська область, ІКЮО 08592307) направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільської області подання та відповідні документи, які необхідні для призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

В задоволенні решти вимог - відмовлено.

Вказану постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконною, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що доводи позивача про те, що в зв'язку з обранням його на виборну посаду відповідно до ст. 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» відповідач повинен був прикомандирувати його до інших міністерств і відомству, а не звільняти з органів внутрішніх справ, є необґрунтованими, оскільки відповідно до пунктів 32, 34 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української PCP, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української PCP від 29.07.1991 № 114 таке прикомандирування проводиться на підставі рішень Уряду за поданням зацікавлених міністерств і відомств, погодженим з Міністерством внутрішніх справ СРСР, і оформляється відносно осіб середнього начальницького складу наказами Міністра внутрішніх справ СРСР. Така процедура при переході позивача на виборну посаду не була проведена і в даний період її дотримати та провести неможливо..

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що відповідно до даних трудової книжки, позивач 23.07.1984 прийнятий на службу в органи МВС.

Наказом УВД в Тернопільській області від 18.03.1988 року №37 л/с ОСОБА_1 з 14.03.1988 звільнено з органів внутрішніх справ в зв'язку з переводом на виборну роботу.

Факт служби позивача в органах МВС доводиться також Послужним списком ОСОБА_1 Міністерства внутрішніх справ Союза РСР, особовий № Н-925 611. (а.с. 54-59)

З 14.03.1988 по теперішній час ОСОБА_1 працює на виборній посаді в Увислівській сільській раді. Так згідно записів трудової книжки з 14.03.1988 позивача обрано головою виконкому Увислівської сільської Ради народних депутатів. 21.03.1990 - головою виконкому Увислівської сільської ради. 08.07.1994, 24.04.1998, 19.04.2002, 18.04.2006, 23.11.2010, 17.11.2015 - обрано Увислівським сільським головою. (а.с. 4,5.).

16.12.2016 позивач звернувся із заявою до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області в якій вказав, що має право на призначення пенсії за вислугу років відповідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Додатково вказав, що його особова справа зберігається у управлінні поліції та додав копію трудової книжки. (а.с. 8) .

Листом від 27.01.2017 № К/1/г/03/2017 Головним управлінням Національної поліції в Тернопільській області повідомлено позивача про те, що призначення пенсії за вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» розглянуто, але здійснити перерахунок стажу роботи в ОВС на призначення пенсії за вислугу років відповідно до зазначеного закону є неможливим, оскільки управління поліції не є розпорядником зазначеної інформації.

Вважаючи такі дії неправомірними позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що незважаючи на те, що ОСОБА_1 не був прикомандирований до Увислівської сільської ради із залишенням на службі в органах внутрішніх справ, не може бути підставою для відмови у реалізації позивачем свого конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання надання пенсії за вислугу років, оскільки це не відбулось не з його вини як працівника, а виключно з вини Управління внутрішніх справ в Тернопільській області.

Крім того, Закон Української РСР «Про сільську Раду народних депутатів Української РСР» від 02.07.1968, який діяв на момент виникнення правовідносин (в 1988 році) та має вищу юридичну силу не містить обов'язку прикомандировувати працівника до місцевої ради із залишенням на службі в ОВС. Стаття 88 цього Закону містить чіткі положення про те, що час роботи депутата на виборній посаді в органі Ради зараховується до трудового стажу за тією спеціальністю, за якою депутат працював до обрання на виборну посаду в органі Ради.

Проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правильне застосування норм матеріального та процесуального права та повне з'ясування обставин справи судом першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» у разі обрання депутата місцевої ради на виборну посаду у раді, на якій він працює на постійній основі, трудовий договір з ним за попереднім місцем роботи припиняється відповідно до законодавства. Обраний на виборну посаду у відповідній раді, на якій він працює на постійній основі, депутат місцевої ради, який перебуває на службі у військових формуваннях чи правоохоронних органах держави, прикомандировується до місцевої ради із залишенням на цій службі.

Аналогічні положення містить ст. 88 Закону Української РСР «Про сільську Раду народних депутатів Української РСР» від 02.07.1968, який діяв на момент виникнення правовідносин, депутатові сільської Ради, який був звільнений з роботи внаслідок обрання його на виборну посаду в органі Ради, надається після закінчення його повноважень за виборною посадою попередня робота (посада), а в разі її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому ж або, за його згодою, на іншому підприємстві, в установі, організації.

Час роботи депутата на виборній посаді в органі Ради зараховується до трудового стажу за тією спеціальністю, за якою депутат працював до обрання на виборну посаду в органі Ради.

Як встановлено вище Наказом УВД в Тернопільській області від 18.03.1988 року №37 л/с ОСОБА_1 з 14.03.1988 звільнено з органів внутрішніх справ в зв'язку з переводом на виборну роботу.

З 14.03.1988 по теперішній час ОСОБА_1 працює на виборній посаді в Увислівській сільській раді, а саме на посаді Увислівського сільського голови.

Беручи до уваги зазначене вище колегія суддів вважає, що на ОСОБА_1 поширюється правила встановлені цими Законами, оскільки до переведення на обрану посаду працював в органах внутрішніх справ.

Щодо покликання апелянта на те, що Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української PCP, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української PCP від 29.07.1991 № 114 встановлено, що прикомандирування проводиться на підставі рішень Уряду за поданням зацікавлених міністерств і відомств, погодженим з Міністерством внутрішніх справ СРСР, і оформляється відносно осіб середнього начальницького складу наказами Міністра внутрішніх справ СРСР є безпідставним, оскільки це Положення затверджено постановою Кабінету Міністрів Української PCP від 29.07.1991 № 114 і на момент звільнення позивача з органів внутрішніх справ, у зв'язку з переведенням на обрану посаду, не діяло.

Крім цього суд першої інстанції правильно зазначив, що Закон Української РСР «Про сільську Раду народних депутатів Української РСР» від 02.07.1968, який діяв на момент виникнення правовідносин (в 1988 році) має вищу юридичну силу і не містить обов'язку прикомандировувати працівника до місцевої ради із залишенням на службі в органах внутрішніх справ. Стаття 88 цього Закону містить чіткі положення про те, що час роботи депутата на виборній посаді в органі Ради зараховується до трудового стажу за тією спеціальністю, за якою депутат працював до обрання на виборну посаду в органі Ради.

Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

З огляду на зазначене та на вимоги викладенні в апеляційній скарзі суд апеляційної інстанції вважає, що наведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду першої інстанції не спростовують, а зводяться лише до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області залишити без задоволення, а постанову Гусятинського районного суду Тернопільської області від 27 червня 2017 року у справі № 596/237/17 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст ухвали складено 11 грудня 2017 року