Ухвала суду № 70894316, 06.12.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

Справа: № 826/13625/16 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Кузьмишина О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

06 грудня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Кузьмишиної О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.,

Шелест С.Б.,

за участю секретаря судового засідання Пушенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 липня 2017 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якій просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.04.2016 року №684-1305.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 липня 2017 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи та установлено судом першої інстанції, Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_3 зареєстрована фізичною особою-підприємцем з 25.10.2007 за №22230000000011102.

З витягу з реєстру платників єдиного податку від 12.12.2016 №2562/26-55-13-02 вбачається, що ОСОБА_3 з 01.01.2012 перебуває на спрощеній системі оподаткування, за 3 групою та 5% ставкою платника єдиного податку.

ОСОБА_3 є власником 1/2 частини нежилого приміщення №49 в літері А, загальною площею 265,60 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу від 05.06.2008 за реєстровим №80 та витягом з Державного реєстру правочинів.

Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві направлено позивачеві податкове повідомлення-рішення від 26.04.2016 №684-1305, яким визначено земельний податок з фізичних осіб у сумі 61048,34 грн.

Позивач вважаючи податкове повідомлення-рішення від 26.04.2016 №684-1305 протиправним, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи колегія суддів, виходить з наступного.

Відповідно до пункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Відповідно до пункту 287.6 статті 287 Податкового кодексу України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Згідно статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

У статті 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Пунктом 271.1 статті 271 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Згідно пункту 274.1 статті 274 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь та земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Вбачається, що законодавчо встановлений коефіцієнт індексації грошової оцінки землі тягне за собою автоматичну зміну розміру плати за землю. При цьому, визначена нормативно-грошова оцінка землі не змінюється, а лише індексується на відповідний коефіцієнт. Отже, розмір земельного податку з фізичних осіб, в будь-якому випадку повинен бути проіндексований згідно правил статті 289 Податкового кодексу України.

Слід зазначити, що відповідно до пункту 291.3 статті 291 Податкового кодексу України юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Згідно підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності із земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності.

Отже, спрощена система оподаткування не звільняє суб'єкта господарювання від виконання податкових зобов'язань зі сплати податків, встановлених у пункті 297.1 частини 297 Податкового кодексу України, а запроваджує інші умови, порядок та механізм їх сплати, а також встановлює можливість відновлення їх сплати на загальних підставах у разі недотримання умов оподаткування за спрощеною системою.

Умовою несплати земельного податку за зазначеною системою оподаткування є те, що суб'єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності.

Суд першої інстанції вірно вказав, що системний аналіз норм Земельного кодексу України і Податкового кодексу України свідчить про те, що дійсно власники (фізичні особи) нежитлових приміщень в багатоповерховому і багатоквартирному житловому будинку наділені обов'язком вносити до бюджету плату за землю (земельний податок) пропорційно від площі, яку займають, в розмірі ідеальної частки площі будинку і прибудинкової території, що розміщений на відповідній землі. Втім, такий податок нараховується контролюючий органом виключно із врахуванням (на підставі) даних державного земельного кадастру (пункт 286.1 статті 286 Податкового кодексу України).

Так, проаналізувавши норми законодавства колегією суддів встановлено, що згідно розрахунку податку на землю з фізичних осіб на 2016 рік: 199,85 х 1517,08 х 2,5 х 1,5 х 1,433 х 1,249 х 3% = 61048,33 грн. контролюючим органом застосовано наступні показники:

- 199,85 кв.м. площа земельної ділянки на яку нараховувався податок;

- 1517,08 базова вартість 1 кв.м. землі;

- 2,5 коефіцієнт на функціональне використання землі;

- 1,433; 1,249 - коефіцієнти індексації грошової оцінки;

- 1,5 узагальнюючий локальний коефіцієнт;

- 3% відсоток ставки земельного податку.

Суд першої інстанції вірно вказав, що податковим органом не надано доказів, які б підтверджували показники на підставі яких вираховувалася площа земельної ділянки, на яку нарахований земельний податок.

Позивач є власником 1/2 частини нежилого приміщення №49 в літері А, загальною площею 265,60 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу від 05.06.2008 за реєстровим №80 та витягом з Державного реєстру правочинів.

Позивач є власником 132, 8 кв.м нежилого приміщення.

Дійсно встановлено, що відповідачем не надано суду обґрунтованих доказів на підставі яких вираховувалася площа земельної ділянки 199,85 кв.м., на яку нарахований земельний податок.

Більше того податковим органом не надано доказів, які підтверджували необхідність встановлення ставки податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено саме у розмірі 3%, в той час як Положенням про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в місті Києві до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 (у редакції рішення Київської міської ради від 28.01.2015 №58/923) встановлено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у відсотках від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки зайняті житловим фондом - 0,03 %, а ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, які перебувають у постійному користуванні юридичних осіб (крім державної та комунальної форми власності), встановлюється в розмірі 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у пунктах 5.3 - 5.6 цього Положення.

Позивач є платником єдиного податку і приміщення за адресою АДРЕСА_1, використовує у власній господарській діяльності разом із співвласником ОСОБА_4, відносно якої контролюючим органом у рішенні Державної податкової служби України від 15.08.2012 №344/0/141-12/ч/10-2215 встановлено відсутність підстав для нарахування земельного податку через перебування ОСОБА_4 на спрощеній системі оподаткування і використання приміщення за адресою АДРЕСА_1, у власній господарській діяльності.

Також, позивачем наголошено, що згідно витягу з реєстру платників єдиного податку від 12.12.2016 №2562/26-55-13-02, місце провадження господарської діяльності ОСОБА_3 як платника єдиного податку - АДРЕСА_1.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 26.04.2016 року №684-1305.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачами в даному випадку не виконано.

Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, що на думку колегії апеляційного адміністративного суду, дотримано судом першої інстанції.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст.195, 197, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 липня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: О.М. Кузьмишина

Судді: Я.Б.Глущенко

С.Б.Шелест

Повний текст ухвали виготовлено 11.12.2017 року.