Ухвала суду № 70894155, 05.12.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/22274/15 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

Іменем України

05 грудня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Літвіної Н.М.

суддів Коротких А.Ю. Мєзєнцева Є.І.

при секретарі Архіповій Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» Гаджиєва Сергія Олександровича на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» Гаджиєва Сергія Олександровича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Імексбанк» Северина Ю.П. (далі - відповідач 1), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідач 2) про: зобов'язання відповідача 1 надати до відповідача 2 додаткову інформацію про ОСОБА_3 (03115, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) стосовно включення його до вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування, з сумою відшкодування у розмірі 111 297,14 грн.; зобов'язання відповідача 2 (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, будинок 33-Б, ідентифікаційний код 21708016) включити інформацію про ОСОБА_3 (03115, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) та інформацію про суму коштів, яка підлягає йому відшкодуванню, у розмірі 111 297,14 грн. (сто одинадцять тисяч двісті дев'яносто сім грн. 14 коп.) до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «Імексбанк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2016 року адміністративний позов задоволено частково: зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Імексбанк» Северина Ю.П. надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_3 (03115, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) стосовно включення його до вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування, з сумою відшкодування у розмірі 111 297 грн. 14 коп.; в задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Імексбанк» Гаджиєва С.О., звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що 23 грудня 2014 року між ПАТ «Імексбанк» (далі - Банк) та ОСОБА_3 (далі - Клієнт) був укладений договір банківського рахунку № 1009-14/БР (далі - Договір № 1009-14/БР), відповідно до умов якого, Банк відкриває Клієнту поточний рахунок № НОМЕР_2 відповідно до Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 та зобов'язується приймати і зараховувати на відкритий рахунок, грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (п. 1.1 Договору № 1009-14/БР).

29 грудня 2014 року між ПАТ «Імексбанк» (далі - Банк) та ОСОБА_5 (особа, що оформила Вклад на користь Вкладника), який діє в інтересах ОСОБА_3 (далі - Вкладник) був укладений Договір № 1131-14 про приєднання до публічного договору № 1 банківського вкладу (депозиту) від 20 січня 2014 року. Вклад «Постійний клієнт» (далі - Договір № 1131-14), відповідно до умов якого, на вкладний рахунок № НОМЕР_3 було зараховано 7 000 доларів США 00 центів, що підтверджується банківською випискою по вказаному вище рахунку від 19 січня 2015 року.

Постановою Правління Національного банку України «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» до категорії проблемних» від 15 січня 2015 року № 16/БТ Публічне акціонерне товариство «Імексбанк» віднесено до категорії проблемних та останньому встановлено наступні обмеження в його діяльності, зокрема, не допускати проведення будь-яких операцій за чинними договорами, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

В подальшому, на підставі постанови Правління Національного банку України «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» до категорії неплатоспроможних» від 26 січня 2015 року № 50, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 26 січня 2015 року прийнято рішення «Про запровадження тимчасової адміністрації у АТ «Імексбанк» № 16, згідно з яким з 27 січня 2015 року розпочато процедуру виведення ПАТ «Імексбанк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Імексбанк» - Северина Юрія Петровича. Тимчасову адміністрацію в АТ «Імексбанк» запроваджено строком на три місяці з 27 січня 2015 року по 26 квітня 2015 року включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23 квітня 2015 року № 84 строк проведення тимчасової адміністрації в АТ «Імексбанк» та повноваження уповноваженої особи Фонду було продовжено до 26 травня 2015 року включно.

На підставі постанови Правління Національного банку України «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» від 21 травня 2015 року № 330, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 27 травня 2015 року прийнято рішення «Про початок процедури ліквідації АТ «Імексбанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку» № 105, згідно з яким з 27 травня 2015 року розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» з відшкодуванням з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб, відповідно до Плану врегулювання; уповноваженою особою Фонду на ліквідацію АТ «Імексбанк» призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Северина Ю.П. строком на 1 рік з 27 травня 2015 року по 26 травня 2016 року включно.

Відповідно до відомостей, розміщених на офіційному веб-сайті Фонду, банком-агентом, що здійснює виплату коштів вкладникам ПАТ «Імексбанк» є ПАТ «Альфа-банк».

Після прибуття з паспортом та ідентифікаційним кодом до відділення ПАТ «Альфа-банк» для отримання відшкодування за вкладом, позивачу стало відомо що його не було включено до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

У зв'язку з невідшкодуванням позивачу коштів за вкладом в АТ «Імексбанк» останній неодноразово звертався з листами та скаргами до Уповноваженої особи та до Фонду (лист від 04 червня 2015 року, скарга від 18 червня 2015 року).

На момент подання позивачем даного адміністративного позову, відповідей від відповідачів 1, 2 не надходило.

Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду № 189 від 19 жовтня 2015 року було змінено уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ «Імексбанк». Згідно з даним рішенням, змінено уповноважену особу Фонду на ліквідацію та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «Імексбанк» Гаджиєву С.О. з 20 жовтня 2015 року.

Незгода позивача з невключенням його до переліку вкладників ПАТ «Імексбанк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, а також необхідність в зобов'язанні відповідачів 1, 2 вчинити певні дії, обумовили ОСОБА_3 на звернення до суду.

Так, правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року № 4452-VI (далі - Закон № 4452-VI).

За визначенням ст. 2 Закону України № 4452-VI вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Частиною 1 ст. 3 Закону України № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

При цьому ч. 8 вказаної статті Закону № 4452-VI визначено, що керівними органами Фонду є адміністративна рада та виконавча дирекція. Приписи ст. 11 Закону № 4452-VI закріплюють, що виконавча дирекція Фонду здійснює управління поточною діяльністю Фонду. Виконавча дирекція Фонду складається з п'яти членів. Директор - розпорядник Фонду та його заступники входять до складу виконавчої дирекції Фонду за посадою.

Рішення виконавчої дирекції Фонду приймаються на засіданнях простою більшістю голосів за умови участі в засіданні не менше ніж чотирьох членів виконавчої дирекції. У разі рівного розподілу голосів голос директора - розпорядника Фонду є вирішальним.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 та ч. 3 ст. 12 Закону № 4452-VI виконавча дирекція Фонду здійснює управління поточною діяльністю Фонду; виконавча дирекція Фонду має такі повноваження у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами: 1) визначає порядок ведення реєстру учасників Фонду; 2) визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до розділу V цього Закону; 3) визначає порядок ведення банками бази даних про вкладників та ведення Фондом відповідної узагальненої бази даних; 4) приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 5) затверджує порядок визначення банків-агентів та визначає на підставі цього порядку банків-агентів; 6) приймає рішення про оплату Фондом витрат, пов'язаних із процедурою виведення неплатоспроможного банку з ринку, у межах кошторису витрат Фонду, затвердженого адміністративною радою Фонду; 7) встановлює вимоги до змісту договорів банківського вкладу, договорів банківського рахунка з питань, що стосуються функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб.

Наведене свідчить, що до виключної компетенції виконавчої дирекції ФГВФО, яка є колегіальним органом, належить повноваження щодо прийняття рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Частина 1 ст. 26 Закону № 4452-VI визначає, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

За правилами ч. 1 - 3 ст. 27 Закону № 4452-VI передбачено, що уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Згідно з ч. 5 ст. 27 Закону № 4452-VI протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Частина 6 ст. 27 Закону № 4452-VI визначає, що уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до ч. 4 ст. 26 цього Закону.

Відповідно до пунктів 3-5 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року № 14 (далі по тексту - Положення № 14) Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.

Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку.

Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку.

Перелік складається в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та подається до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом.

Інформація про вкладника в Переліку має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Перелік на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) засвідчується підписом уповноваженої особи Фонду та відбитком печатки банку, що ліквідується, на електронних носіях подається на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними.

Відповідно до пункту 6 розділу ІІІ Положення передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.

Як передбачено у пунктах 2, 3 розділу IV Положення, Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр).

Загальний Реєстр складається на паперових та електронних носіях.

Загальний Реєстр на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) підписується відповідальною особою, яка його склала, та засвідчується підписом директора-розпорядника та відбитком печатки Фонду, на електронних носіях - на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними.

Наведені норми законодавства вказують, що процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає такі етапи: 1) складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; 2) передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; 3) складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру; 4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.

Згідно з ч. 2 ст. 38 Закону № 4452-VI протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Частина 3 ст. 38 Закону № 4452-VI визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону № 4452-VI; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України, 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частина третя цієї статті визначає, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування наслідків, передбачених ст. 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Водночас, в контексті зазначеної статті, суд зазначає, що уповноважена особа наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних.

Разом з тим, за змістом наведених норм, дане право не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину, тобто саме по собі твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно у даному випадку нівелюється протилежним твердженням вкладника про дійсність вкладу.

Таким чином, за обставин відсутності у розпорядчому рішенні посилань на передбачені Законом підстави визнання правочину нікчемним, таке рішення суб'єкта владних повноваження не є обґрунтованим.

Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 04 серпня 2015 року у справі К/800/24809/15.

Як вбачається з матеріалів справи, договір банківського вкладу, укладений позивачем, не має ознак нікчемного правочину неплатоспроможного банку з підстав, перелічених у ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», адже він не містить в собі жодних умов, які б передбачали платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Під час розгляду справи відповідачем не надано доказів, які б свідчили, що договір укладений позивачем є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави. Не надано також і обвинувальних вироків судів, які б встановлювали вину позивача або посадових осіб банку у здійсненні фінансових операцій, що заборонені законодавством при укладенні договору № 1131-14.

Колегія суддів вважає за необхідне також зазначити, що договори банківського рахунку від 23 грудня 2014 року № 1009-14/БР та про приєднання до публічного договору від 29 грудня 2014 року було укладено до моменту визнання банку проблемним та запровадження тимчасової адміністрації.

Таким чином, відповідачем не доведено наявність правових підстав для не включення позивача до переліку вкладників ПАТ «Імексбанк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, в межах гарантованої суми відшкодування, а тому така бездіяльність Уповноваженої особи суперечить приписам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та є протиправною.

Враховуючи, що доводи Уповноваженої особи про нікчемність договору банківського вкладу не знайшли свого підтвердження під час вирішення справи, а також відсутність наказу про визнання нікчемним договору від 29 грудня 2014 року № 1131-14 про приєднання до публічного договору № 1 банківського вкладу (депозиту) від 20 січня 2014 року, колегія суддів дійшла висновку, що дії Уповноваженої особи по застосуванню наслідків недійсності правочину до вказаного договору є протиправними.

Пунктом 6 р. ІІІ Положення № 14 передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно, зокрема: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників. Додаткова інформація залежно від її типу надається окремими файлами, що формуються згідно з додатками 9 та 10 до цього Положення.

За наведеного позовні вимоги про зобов'язання Уповноваженої особи подати додаткову інформацію про позивача, який має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Імексбанк» за рахунок Фонду, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, оскільки відповідачем не доведено у повному обсязі правомірність та обґрунтованість підстав для не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.

Разом з тим, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, в порядку передбаченому ст. ст. 88, 94 КАС України, колегія суддів зазначає.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2016 року задоволено клопотання апелянта та відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги на оскаржувану постанову до моменту постановляння рішення по справі.

Враховуючи те, що рішення у справі ухвалено не на користь апелянта, судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 1071 грн. 84 коп. підлягає стягненню з Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Імексбанк» Гаджиєва С.О.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» Гаджиєва Сергія Олександровича - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2016 року - без змін.

Стягнути з Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» Гаджиєва Сергія Олександровича на користь Державного бюджету України (стягувач: Державна судова адміністрація України, р/р 31215256700001, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача: 820019, код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір у розмірі 1071 (одна тисяча сімдесят одна) грн. 84 (вісімдесят чотири) коп.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Літвіна Н.М.

Судді Коротких А.Ю.

Мєзєнцев Є.І.

Повний текст ухвали виготовлено 11 грудня 2017 року.

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Коротких А. Ю.

Мєзєнцев Є.І.