Ухвала суду № 70894115, 05.12.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

Справа № 825/1322/17 Головуючий у 1-й інстанції: Житняк Л.О.

Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.

У Х В А Л А

Іменем України

05 грудня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сорочка Є.О.,

суддів Земляної Г.В.,

Ісаєнко Ю.А.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Семенівська мануфактура» до Одеської митниці ДФС про скасування рішення та картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 23.06.2017 №/2017/000021/2 та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500030/2017/00170 Одеської митниці ДФС.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року позов задоволено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить суд скасувати зазначену постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 23.09.2016 ПП "Семенівська мануфактура" було укладено контракт №-916 із CHANGXING YUSEN TEXTILE CO. LTD, відповідно до умов якого CHANGXING YUSEN TEXTILE CO. LTD взяло на себе зобов'язання поставити ПП "Семенівська мануфактура" товари в асортименті, а ПП "Семенівська мануфактура" зобов'язалося оплатити товар згідно з умовами даного контракту. Відповідно до умов контракту - поставка товару за даним контрактом здійснюється у повній відповідності з "ІНКОТЕРМС-2010", а умови поставки для кожної партії товару визначаються і узгоджуються Сторонами в рахунку-фактурі. Загальна кількість і асортимент товару, що підлягає поставці складається з товарних партій, кількість яких визначається у рахунку-фактурі на кожну партію товару.

Приватне підприємство "Національні традиції", відповідно до умов Договору від 20.10.2014 № 20/10-14/02 про надання послуг по декларуванню товарів, взяло на себе зобов'язання надати ПП "Семенівська мануфактура" послуги по декларуванню товарів, майна, транспортних засобів та інших предметів, та звернулося до Одеської митниці ДФС з митною декларацією для митного оформлення (випуску) товарів, які було поставлено згідно контракту від 23.09.2016 №-916.

Митну вартість цієї поставки було визначено позивачем за основним методом - за ціною контракту. Разом з митною декларацією були подані такі документи: контракт від 23.09.2016 №-916; інвойс від 09.04.2017 №0409; пакувальний листи до інвойса від 09.04.2017 №0409; видаткова накладна від 07.04.2017 №07-0417CD; відвантажувальна специфікація №9-0417CD; коносамент від 19.04.2017 №CNCC020897; рахунок від 16.05.2017 №UAIM0286480.

Крім того, позивачем було подано також додаткові документи: калькуляція від 28.04.2017 №0409/2804, звіт про оцінку майна від 06.06.2017 №05-07/06, листи постачальника та позивача, прайс-лист виробника товару від 01.04.2017 №1-0417CD, договір про надання послуг митного брокера від 20.10.2014 № 20/10-14/02, договір (контракт) про перевезення від 11.11.2015 № 11-11/ЮГ; акти про зважування вантажу; копії митної декларації країни відправлення тощо.

Після розгляду документів, поданих до митного оформлення, відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 23.06.2017 № UA500030/2017/000021/2. В подальшому, Одеською митницею ДФС складено картку відмови в митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500030/2017/00170, якою було відмовлено в митному оформленні (випуску) товарів.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції критично оцінив доводи відповідача про те, що подані позивачем до митного оформлення документи містять неповні дані про складові митної вартості.

Вирішуючи спір, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України (далі - МК) у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною третьою статті 53 МК встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості. При цьому у митного органу можуть виникнути обґрунтовані сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 МК дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом (ухвала Вищого адміністративного суду України від 23 квітня 2015 року по справі № 808/5225/14).

З матеріалів справи вбачається, що спірне рішення обґрунтоване тим, що документи, надані позивачем до митного оформлення, містять розбіжності, декларантом подано не всі додаткові документи для підтвердження митної вартості.

Встановивши вказані обставини, які, на думку митного органу, викликають сумніви щодо правильності визначення митної вартості, відповідач на виконання вимог ч. 3 ст. 53 МК витребував у позивача додаткові документи.

При цьому, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

За таких обставин, для правильного вирішення даної справи необхідно встановити чи достатньо поданих позивачем документів для визначення митної вартості товару за першим методом та чи відповідає зазначена у них інформація заявленій митній вартості товару.

В оскаржуваному рішенні відповідач стверджує про те, що позивачем не було надано доказів (документів), що підтверджують включення до митної вартості товару страхових платежів, вартість упаковки (пакувальних робіт) та витрат, пов'язаних із наданням транспортно-експедиторських послуг.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 53 МК документами, які підтверджують митну вартість товарів, є страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, якщо таке страхування здійснювалося.

Тобто, страхові документи можуть підтверджувати митну вартість товарів лише тоді, коли страхування такого товару здійснювалося.

У зв'язку із цим, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення у митного органу були відсутні підстави вважати, що страхування спірного товару здійснювалося. Страхування було заперечено у листі позивача від 05.05.2017 №11.003/05.05 (т. 1 а.с. 47), та у листі постачальника від 03.05.2017 №0409/0305/1 (т. 1 а.с. 50), які подавався до митного оформлення (т. 1 а.с. 18). Окрім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, умови поставки FOB не передбачають обов'язку страхування товару від ризику загибелі або пошкодження під час перевезення.

Відповідно до п.п. «б», «в» ч. 10 ст. 58 МК при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.

Як зазначалося, відповідач в оскаржуваному рішенні зазначив про те, що позивачем не надано доказів включення до митної вартості товару вартості упаковки (пакування).

У зв'язку із цим, колегія суддів наголошує на тому, що у відповідності до ст. 8 контракту, за яким здійснювалася поставка: «вартість тари та/або упаковки включена у вартість товару» (т. 1 а.с. 22). Окрім того, відповідно до калькуляції від 28.04.2017 №US9160409/280 (т. 1 а.с. 32), яка подавалася для при митного оформлення (т. 1 а.с. 17), вартість пакувальних матеріалів та робіт включена до ціни товару.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 53 МК документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Як зазначалося, відповідач стверджував, що позивач не надав доказів на підтвердження понесення ним витрат, пов'язаних із наданням експедиторських послуг.

Партія товару, що поставлялася на виконання умов контракту від 23.09.2016 №US23-916 в митному оформленням (випуску) яких відповідачем було відмовлено, поставлялася на умовах, визначених інвойсом від 09.04.2017 №0409, відповідно до якого товар поставляється за базисом поставки FOB (вільно на борту) "Інкотермс 2010". Тобто CHANGXING YUSEN TEXTILE CO. LTD взяло на себе зобов'язання сплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт відвантаження та доправлення його на борт судна, вказаного покупцем (т. 1 а.с.35).

При цьому, судом першої та апеляційної інстанції не було встановлено, що у відношенні до товарів, відвантажених за спірним інвойсом від 09.04.2017 №0409, залучалися посередницькі (експедиторські) послуги. Вказані обставини також підтверджуються листами постачальника від 04.05.2017 №US9160409/0405/1 та №US23-916/0405 (т. 1 а.с. 52, 54). Відомості про використання позивачем експедиторських послуг також були відсутні у відповідача при прийнятті ним оскаржуваного рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що позивачем надані для митного оформлення імпортованого товару всі документи, що передбачені ч. 2 ст. 53 МК, та інші додаткові документи, які повною мірою ідентифікують оцінюваний товар та містять об'єктивні і достовірні дані, які підтверджують митну вартість спірної партії товару.

Згідно з положеннями статті 57 МК визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Враховуючи, що позивач надав всі необхідні документи для визначення митної вартості спірної партії товару за першим (основним) методом, то підстав для застосування відповідачем наступних методів визначення митної вартості товару не було. З огляду на це, оскаржуване рішення та картка відмови є протиправними та підлягають скасуванню.

Враховуючи викладені обставини, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав на задоволення позовних вимог.

Також апеляційний суд вважає за необхідне додатково звернути увагу на посилання відповідача на те, що у номері оскаржуваного рішення №/2017/000021/2 є описка, яку було допущено посадовою особою митниці. Відповідач зазначає, що правильним є номер №/2017/000022/2. Примірник рішення про коригування митної вартості з новим номером було надано відповідачем до суду першої інстанції після постановлення рішення у справі.

Колегія суддів апеляційного суду приймає зазначені доводи відповідача до уваги та констатує, що примірник рішення за №/2017/000022/2 (т. 1 а.с. 154), наданого відповідачем та примірник рішення, наданого позивачем за №/2017/000021/2 (т. 1 а.с. 15) є ідентичними за змістом. Поряд із цим, враховуючи, що предметом оскарження у даній справі є саме рішення з №/2017/000021/2, відомості про зміну (виправлення) або скасування якого відсутні, у апеляційного суду немає підстав вважати правильним номером цього рішення саме № 2017/000022/2.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції було порушено норми матеріального та/або процесуального права, допущено неповне з'ясування або надано невірну оцінку обставинам які впливають на правильність вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року - без змін.

Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржене до суду касаційної інстанції в порядку та строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Є.О. Сорочко

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Ю.А. Ісаєнко

Повний текст рішення виготовлений 11.12.2017.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Земляна Г.В.

Ісаєнко Ю.А.