Ухвала суду № 70894111, 07.12.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

Справа: № 823/2044/16 Головуючий у 1-й інстанції: Житняк Л. О. Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2017 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Кузьменка В. В.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А. Г.,

за участю секретаря Видмеденко О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Колос Чигиринщини" до Державного реєстратора Черкаського міського управління юстиції Черкаської області Слуцького Андрія Геннадійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" про визнання протиправним та скасування рішення, за апеляційною скаргою Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 09.08.2017, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Черкаського міського управління юстиції Черкаської області Слуцького Андрія Геннадійовича індексний номер 29383752 від 22.04.2016 права оренди земельної ділянки за ТОВ СП"Нібулон" на строк 10 років з правом пролонгації на підставі Договору оренди землі, серія і номер: б/н від 11.04.2016, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ СП "Нібулон".

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 09.08.2017 позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, третя особа подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Від позивача надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, письмові заперечення, доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав вірну правову оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що договором від 27.05.2011 №167 укладеним позивачем, як орендарем, та ОСОБА_3, як орендодавцем, щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 підтверджується право такого користування протягом 5 (п'яти) років та державна реєстрація цього договору у відділі Держкомзему у Чигиринському районі Черкаської області (у Державному реєстрі земель запис від 04.08.2011).

Право власності ОСОБА_3 на вказану земельну ділянку підтверджується державним актом серії НОМЕР_2. Згідно з актом від 04.08.2011 сторони вищезгаданого договору здійснили приймання-передачу зазначеної земельної ділянки.

Докази розірвання вказаного договору, у т.ч. скасування його державної реєстрації відсутні.

28.05.2016 позивач та ОСОБА_3 уклали договір оренди вищевказаної земельної ділянки, яким погодили термін її оренди на 10 років.

Однак державний реєстратор рішенням від 08.12.2016 №32801213 відмовив у державній реєстрації цього договору з огляду на те, що заявлене право вже зареєстровано за іншим орендарем.

Відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підтверджується внесення запису №14289252 про інше речове право.

Підставою його виникнення зазначено договір оренди б/н від 12.04.2010 між ТОВ СП "НІБУЛОН" та ОСОБА_3 Підстава внесення запису - рішення від 22.04.2016 (індексний номер 29383752) державного реєстратора Черкаського міського управління юстиції Черкаської області Слуцького Андрія Геннадійовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Зміст іншого речового права полягає в передачі в оренду вищевказаної земельної ділянки терміном на 10 років з правом пролонгації.

Вважаючи дії відповідача щодо проведення реєстрації права оренди земельної ділянки такими, що прямо порушують права позивача, він звернувся до суду з адміністративним позовом.

У відповідності до ч.1 ст.6 Закону України «Про оренду землі», орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Право оренди земельної ділянки, як передбачено ч. 5 ст. 6 цього Закону підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Вказана норма повністю кореспондується з приписами п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень».

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації згідно з ч.4 ст.334 Цивільного кодексу України, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Частиною 4 ст. 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗК України).

Аналіз наведених норм свідчить, що право особи на оренду земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації відповідного права на підставі договору оренди землі.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За приписами ст.17 Закону України «Про оренду землі» об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, реєстрація права оренди спірної земельної ділянки за ТОВ СП «Нібулон» зумовила одночасне існування права користування земельною ділянкою декількома суб'єктами господарювання, що є порушенням чинного законодавства, а також інтересів позивача, за яким право оренди земельної ділянки зареєстровано первинно.

При цьому, колегія суддів враховує, що на час прийняття спірного рішення зареєстрований договір оренди землі з позивачем був чинним, а тому реєстрація ще одного договору оренди тієї ж землі за новим орендарем є неможливою.

Згідно ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (Далі - Закон)(в редакції на час реєстрації договору), державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їхні обтяження.

Частиною 4 ст. 15 Закону встановлено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Отже, п. 1 ч. 1 ст. 15 Закону на державного ресторатора покладено обов'язок здійснювати перевірку поданих до державної реєстрації документів.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 9 Закону державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Тобто, до кола повноважень державного реєстратора входить дослідження документів на предмет їх відповідності вимогам законодавства, визначення факту виникнення в заявника речового права на нерухоме майно або ж його обтяження, а також встановлення відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно. Крім того, саме зазначені положення Закону встановлюють межі дослідження наведених юридичних фактів. Цими межами і є подані документи та права, які з них виникають.

В силу вимог п. 3 ч. 3 ст. 10 зазначеного Закону під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, державний реєстратор запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов'язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації.

Більше того, Верховний суд України в постанові від 29.09.2015 року у справі 802/37191 акцентував увагу судів, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов'язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації.

Разом із тим, в порушення вимог чинного законодавства, державний реєстратор при проведенні реєстрації речового права за договором оренди землі, укладеного 12.04.2010 року між ТОВ СП "Нібулон" та ОСОБА_3 належним чином не перевірив наявність права оренди на дану земельну ділянку, внаслідок чого неправомірно здійснив повторну реєстрацію договору оренди однієї і тієї самої земельної ділянки, що є недопустимим, оскільки одна і та ж земельна ділянка була передано в оренду різним орендарям.

Крім того, з листа відділу Держгеокадастру у Чигиринському районі Черкаської області Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 18.04.2016 №27-28-0.6-588/15-16 вбачається, що згідно з даними Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, яка велась згідно постанови КМУ від 09.09.2009 № 1021, право оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, яка належить ОСОБА_3, зареєстровано за ПП "Колос Чигиринщини" 04.08.2011.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що реєстрація договорів оренди землі з новим орендарем можлива лише після реєстрації угод про розірвання договорів оренди землі з попереднім орендарем.

Вказана позиція також підтверджується ухвалою ВАСУ від 06.07.2016 у справі №806/4251/15.

Також, колегія враховує, що в постанові Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.06.2011 у справі №2а-4126/11/1470 вказано про скасування реєстрації договору від 23.08.2006 №106 щодо земельної ділянки з кадастровим НОМЕР_1, укладеного між ОСОБА_3, та ПП "Колос Чигиринщини", однак, судові рішення щодо скасування договору оренди від 27.05.2011 №167, в період дії якого прийняте спірне рішення, відсутні.

Оскаржуване рішення прийняте в період дії договору позивача з ОСОБА_3 від 27.05.2011 №167 про оренду вищевказаної земельної ділянки, що свідчить про його протиправність.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає доводи, наведені в апеляційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Керуючись ст.ст. 8, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, п. 2, 3, 4, 5, 6, 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 року № 7 колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 09.08.2017 у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Колос Чигиринщини" до Державного реєстратора Черкаського міського управління юстиції Черкаської області Слуцького Андрія Геннадійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" про визнання протиправним та скасування рішення - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 09.08.2017 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів, з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

А. Г. Степанюк

Повний текст ухвали виготовлено 12.12.2017 року.

Головуючий суддя Кузьменко В. В.

Судді: Степанюк А.Г.

Василенко Я.М.