Ухвала суду № 70894029, 05.12.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

Справа № 826/7008/17 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А.

Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.

У Х В А Л А

Іменем України

05 грудня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сорочка Є.О.,

суддів Земляної Г.В.,

Ісаєнко Ю.А.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Консалтингова фірма «Прометей» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області до Приватного підприємства «Консалтингова фірма «Прометей» про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ПП «КФ «Прометей» податкового боргу у сумі 339 419,44 грн, в тому числі: по орендній платі з юридичних осіб у сумі 286 317,40 грн; з податку на нерухоме майно у сумі 5 371,34 грн; по збору за спеціальне користування води у сумі 32 898,76 грн; по платі за користування надрами у сумі 14 831,94 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2017 року позов задоволено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить суд скасувати зазначену постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ПП «КФ «Прометей» перебуває на обліку в Менській ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області, як платник податків за неосновним місцем обліку.

Станом на 05.05.2017, за твердження позивача, за відповідачем обліковується заборгованість в загальному розмірі 339 419,44 грн, в тому числі: по орендній платі з юридичних осіб у розмірі 286 317,40 грн; з податку на нерухоме майно у розмірі 5 371,34 грн; по збору за спеціальне користування води у розмірі 32 898,76 грн; по платі за користування надрами у розмірі 14 831,94 грн.

Заборгованість по орендній платі з юридичних осіб у розмірі 286 317,40 грн виникла на підставі податковий декларацій №9024667467 від 20.02.2017, а також пені, нарахованої за невчасну сплату цих зобов'язань. Заборгованість з податку на нерухоме майно у розмірі 5 371,34 грн виникла на підставі податкової декларації №9024520873 від 20.02.2017. Заборгованість по збору за спеціальне користування води у розмірі 32 898,76 грн виникла на підставі податкової декларації №9268041733 від 24.01.2017 та дод. №5 №9268041740 від 24.01.2017. Заборгованість по платі за користування надрами у розмірі 14 831,94 грн виникла на підставі податкової декларації №9268041733 від 24.01.2017 та дод. №1 №9268041726 від 24.01.2017.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що за позивачем рахується податковий борг, жодних заперечень або будь-яких інших документів, які б спростовували наявність у ПП «КФ «Прометей» податкового боргу відповідачем надано не було.

Вирішуючи спір, колегія суддів виходить з такого.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України (далі - ПК) податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

За правилами пункту 36.2 цієї ж статті ПК податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.

В силу пункту 36.3 статті 36 ПК податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

За змістом статей 37, 38 ПК податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку та припиняється, зокрема, у зв'язку з його виконанням шляхом сплати в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, набуває статусу податкового боргу у розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 ПК).

Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 ПК).

Отже, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги.

За правилами пункту 59.1 статті 59 ПК порядок надіслання платникові податків податкової вимоги є тотожним порядку надіслання податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пунктів 42.1, 42.2 статті 42 ПК податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Згідно з пунктом 58.3 статті 58 ПК податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Як вбачається з матеріалів справи, податкова вимога від 09.11.2016 №140-17 направлялася відповідачу та була ним отримана 29.11.2016, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 14).

Відповідно до п. 59.5 ст. 59 ПК, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Як вірно зазначено судом першої інстанції, оскільки відповідачем сума податкового боргу після виставлення йому податкової вимоги повністю не погашалась, підстав для винесення нової податкової вимоги не виникало, а тому процедура стягнення вважається дотриманою.

Підпунктом 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК передбачено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

З урахуванням викладених обставин, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції розглянув дану справу в порядку скороченого провадження.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 183-2 КАС скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження.

Згідно ч. 3 ст. 183-2 КАС про відкриття скороченого провадження суд виносить ухвалу, <…> В ухвалі в обов'язковому порядку зазначаються строк подання заперечення проти позову, порядок його подання, а також наслідки неподання такого заперечення. Відповідач у десятиденний строк з дня одержання такої ухвали та копій документів може подати заперечення проти позову та необхідні документи або заяву про визнання позову <…>.

В ухвалі про відкриття провадження у справі від 06.06.2017 Окружний адміністративний суд міста Києва встановив строк до 14.07.2017 або протягом десяти днів з дня отримання ухвали на подання заперечень проти позову. Відповідачу роз'яснено порядок подання заперечень на наслідки їх неподання - розгляд справи за наявними у справі матеріалами.

Зазначену ухвалу отримано відповідачем 30.06.2017. 12.07.2017 відповідачем подано до суду першої інстанції клопотання, в якому повідомлено про необхідність додаткового часу для подання заперечень.

Листом від 18.07.2017 № 826/7008/17/6941/17 суд першої інстанції повідомив відповідача про продовження строку надання заперечень проти позову до 28.07.2017 включно. Зазначений лист було отримано відповідачем 07.08.2017.

Не зважаючи на викладене, до дня винесення судом першої інстанції рішення у даній справі, заперечень на позовну заяву чи інших доказів спростування наявності податкового боргу відповідачем надано не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Беручи до уваги те, що подані позивачем документи свідчать про наявність у позивача спірного податкового боргу станом на момент подання позову, чого у суді першої інстанції не було спростовано відповідачем, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач стверджує, що спірний податковий борг було ним сплачено у повному обсязі згідно платіжних доручень, датованих 16.08.2017-15.09.2017, копії яких було додано до апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 4 ст. 183-2 КАС за результатами розгляду справи у скороченому провадженні суддя, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, за наявності достатніх підстав приймає законне судове рішення.

У апеляційного суду відсутні підстави вважати, що приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи щодо сплати позивачем податкового боргу, оскільки про такі обставини відповідач суд першої інстанції не повідомив.

Згідно ч. 2 ст. 195 КАС суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідач не наводить жодних переконливих доводів неможливості подання платіжних доручень про сплату податкового боргу до суду першої інстанції. Крім того, зазначені платіжні доручення були виконані (датовані) після звернення позивача до суду з даним позовом та після закінчення строку подання відповідачем заперечень на позовну заяву. Варто також відмітити, що зазначені документи підтверджують сплату лише 280 тис. грн плати за оренду землі, доказів сплати решти суми та доказів сплати та інших податків і зборів відповідачем надано не було.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду відхиляє вказані платіжні документи.

Щодо посилань на те, що суд першої інстанції мав перейти до розгляду даної справи за загальними правилами КАС.

Відповідно до ч. 4 ст. ст. 183-2 КАС у разі недостатності повідомлених позивачем обставин або якщо за результатами розгляду поданого відповідачем заперечення суд прийде до висновку про неможливість ухвалення законного судового рішення без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, суд розглядає справу за загальними правилами цього Кодексу, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню.

Таким чином, підставою для розгляду даної справи за загальними правилами КАС є недостатність повідомлених позивачем обставин або обставини, повідомлені у запереченнях на позов, які необхідно встановити у судовому засіданні. Беручи до уваги, те, що позивачем подано достатньо відомостей та доказів для прийняття рішення у даній справі та те, що заперечення на позов подано не було, у суду першої інстанції були відсутніми підстави для призначення даної справи до розгляду у судовому засіданні.

За таких суд першої інстанції правильно розглянув справу за наявними в матеріалах справи доказами без проведення судового засідання.

Порушення судом першої інстанції інших норм процесуального права, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі (зокрема щодо строку розгляду справи), не свідчать про неправильне вирішення даної справи, а тому, у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС, не є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Враховуючи викладені обставини, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав на задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції було порушено норми матеріального та/або процесуального права, допущено неповне з'ясування або надано невірну оцінку обставинам які впливають на правильність вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Консалтингова фірма «Прометей» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2017 року - без змін.

Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржене до суду касаційної інстанції в порядку та строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Є.О. Сорочко

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Ю.А. Ісаєнко

Повний текст рішення виготовлений 11.12.2017.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Земляна Г.В.

Ісаєнко Ю.А.