Ухвала суду № 70893838, 06.12.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Борзаниця С.В.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2017 року справа №812/689/16

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Геращенко І.В., Міронової Г.М., за участю секретаря судового засідання – Святодух О.Б., представника позивача – ОСОБА_2, діючого за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2017 року по справі № 812/689/16 за позовом Комунального підприємства "Лисичанськміськсвітло" до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області про скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску,-

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Лисичанськміськсвітло" (далі – позивач, УП "Лисичанськміськсвітло") звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області (далі - відповідач, ДПІ у м. Лисичанську), третьої особи - управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області, в якому з урахуванням уточнення просило: скасувати рішення ДПІ у м. Лисичанську від 25.03.2016 № 190/1302 про застосування до КП "Лисичанськміськсвітло" штрафу у розмірі 78548,94 грн. та пеню у розмірі 9 775,06 грн. за період з 20.11.2012 по 29.02.2016, всього у сумі 88 324,00 грн. за несплату (не перерахування) або несвоєчасну плату (несвоєчасне рахування) єдиного внеску (арк. справи 3-6, 47-53 т.1, 4-7 т.4).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2017 року позовні вимоги задоволено частково, скасовано рішення відповідача від 25.03.2016 №190/1302 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у розмірі 30 421,77 грн за період з 20.08.2013 по 29.02.2016 та нараховану пеню у розмірі 6 115,59 грн за період з 20.08.2013 по 29.02.2016 року (арк. справи 17-22 т.4).

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач (далі - апелянт) подав апеляційну скаргу, просив скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог, з посиланням на те, що платники податку, які продовжують здійснювати господарську діяльність, нараховувати, обчислювати і сплачувати заробітну плату, зобов'язані виконувати всі встановлені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» функції, а підставою для звільнення від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в редакції до 01 січня 2016 року, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції була заява платника єдиного внеску. Протягом терміну дії Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин не переборної сили є Сертифікат Торгово-промислової палати. Однак позивачем заява та сертифікат не надавались (арк. справи 30-33 том 4)

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, наголосив на тому, що постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Представник відповідача та третьої особи в судове не з’явились, про дату, час та місце повідомлялись належним чином.

Відповідно до ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції – без змін, з наступних підстав.

Комунальне підприємство “Лисичанськміськсвітло” є юридичною особою, перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у м. Лисичанську Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області, як платник податків та платник єдиного внеску, місцезнаходження: 93120, Луганська обл., м. Лисичанськ, вул. Круглова, буд. 2А (том 1 арк. справи 82-83, том 4 арк.спр.1-3)

Рішенням Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області від 25.03.2016 № 190/1302 до відповідача за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску застосований до КП «Лисичанськміськсвітло» штраф у сумі 56 212,93 грн. (10% з 20.11.2012 до 31.12.2014), штраф у сумі 22 336,01 грн. (20% з 01.01.2015 до 29.02.2016) та нарахована пеня у розмірі 9 775,06 грн. (0,1% від суми недоїмки), всього на загальну суму 88 324,00 грн (том 1 арк.спр.8).

Не погодившись з вказаним рішенням позивач звернувся до Головного управління ДФС України у Луганській області зі скаргою від 07.04.2016 року (вхід. 302/10 від 08.04.2016 року) (арк.. справи 9-15 том 1). Згідно рішення Головного управління ДФС у Луганській області про результати розгляду первинної скарги № 216/10/12-32-10-01-09 від 06.05.2016, рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 25.03.2016 №190/1302 ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області було залишено без змін, а скаргу без задоволення (арк.. справи 24-26 том 1)

Позивач не погодившись з рішенням відповідача від 25.03.2016 №190/1302 та рішенням ГУ ДФС у Луганській області № 216/10/12-32-10-01-09 від 06.05.2016 звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою (арк.. справи 16-23 том 1). Згідно рішення Державної фіскальної служби України № 12772/16/99-99-11-02-02-25 від 09.06.2016 про результати розгляду повторної скарги, рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 25.03.2016 №190/1302 ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області було залишено без змін, а скаргу без задоволення (том1 арк.спр.28-30).

Листом від 17.01.2017 за № 567/03-31 управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області надало таку інформацію. Останні фінансові санкції та пеня до КП «Лисичанськміськсвітло» пенсійним органом були застосовані 23.08.2013 в сумі 4906,26 грн. – штрафна санкція та 683,20 грн. – пеня за несвоєчасно сплачений єдиний соціальний внесок станом на 22.07.2013 згідно звіту за червень 2013 року. Дані фінансові санкції та пеня були погашені підприємством 05.09.2013. Єдиний соціальний внесок згідно звіту КП «Лисичанськміськсвітло» за липень 2013 року, строк сплати якого до 20.08.2013, був остаточно несвоєчасно сплачений 05.09.2013. Суми фінансової санкції – 5341,92 грн. та пені – 589,06 грн. не були застосовані Пенсійним фондом, тому після 30.09.2013 року вони мають бути розраховані та застосовані фіскальним органом у зв’язку з набранням чинності 11.08.2013 Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з проведенням адміністративної реформи” від 04.07.2013 р. № 406-VІІ. В ході проведення звіряння виявлено, що суми фінансових санкцій та пені, які були застосовані Пенсійним фондом за період до 01.01.2013, помилково відобразилися як не застосовані в розрахунках станом на 01.10.2013 та були вказані у відповіді на запит ДПІ у м. Лисичанську від 27.05.2015 № 892/1704. Врахувавши системні помилки при оновленнях програмного забезпечення, ДПІ у м. Лисичанську повідомлено, що на 01.10.2013 у платника було не виставлено фінансових санкцій на суму 5341,92 грн. та пені на суму 589,06 грн. (том 3 арк.спр.159-160), що підтверджено відповідним розрахунком (том 3 арк. справи 161-162).

Розрахунок відповідача штрафних санкцій в сумі 5 341,92 грн. та пені в сумі 589,06 грн. за період з 20.08.2013 по 05.09.2013 відповідає розрахунку УПФУ в м. Лисичанську Луганської області (том 3 арк. справи 181).

Відповідно до розрахунку штрафних санкцій та пені відповідача за період з 21.11.2013 по 26.02.2016, за період до 23.04.2014 штрафні санкції складають 20449,24 грн. та пеня – 3070,41 грн. (том 3 арк.спр.182-185).

Спірним питанням у справі, є правомірність нарахування податковим органом штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску позивачем із урахуванням положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VІ від 08 липня 2010 року (далі - Закон № 2464) та Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 02 вересня 2014 року (далі - Закон № 1669).

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач з 14 квітня 2014 року по теперішній час звільнений від відповідальності за невиконання обов'язків платника єдиного внеску, таким чином відповідачем неправомірно застосовано штрафні санкції.

Суд апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанції з наступних підстав.

Пунктом 10 ст. 1 Закону № 2464 страхувальники - роботодавці та інші особи відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (п.2 ч.1 ст.1 Закону № 2464).

Відповідно до абз.1 п.1 ст. 4 Закону № 2464, платниками єдиного внеску є: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Як вбачається з положень ст. 6 Закону № 2464, платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ч.10 та п.2 ч.11 ст.25 Закону № 2464 на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу, а за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Як вбачається з матеріалів справи в строк, встановлений Законом № 2464, позивачем не здійснені платежі в рахунок сплати єдиного соціального внеску за період з 20.08.2013 по 29.02.2016 року, таким чином до філії позивача за несвоєчасну сплату ЄСВ відповідачем правомірно та обґрунтовано застосований штраф за період з 20.08.2013 по 14.04.2014 року штраф.

Щодо застосування відповідачем до відокремленого підрозділу позивача фінансових санкцій у зв'язку із несплатою ЄСВ за період з 14 квітня 2014 року по 29 лютого 2016 року (штрафні санкції) та пеню за ці періоди, суд зазначає наступне.

02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято закон «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який набув чинності 15 вересня 2014 року (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин).

Підпунктом б) пункту 8 ст. 14-1 Закону № 1669 розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464 було доповнено пунктом 9 3 наступного змісту:

Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Унормування вищенаведеної статті згідно до Закону України «Про внесення змін до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці» відбулося зі зміною нумерації п. 9-3 на п. 9-4.

Зазначена норма проіснувала в Законі № 1669 з 15 вересня 2014 року до 01 січня 2016 року, внаслідок її виключення згідно із Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-8, але в повній мірі збереглася в Законі № 2464.

Крім того, суд зазначає, що пункт 9.4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 2464 (після внесення змін до Закону № 1669-VII Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-8) продовжує свою дію в часі.

З огляду на дію зазначеної норми, позивач звільнявся від відповідальності, штрафних та фінансових санкцій, передбачених Законом № 2464 за невиконання обов'язків платника єдиного внеску починаючи з 14 квітня 2014 року.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що Закон № 1669 не скасовує обов'язків платника податків щодо сплати єдиного внеску, а надає можливість на період АТО не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.

При цьому суд зазначає, що позивача звільнено від відповідальності за неналежне виконання податкових зобов'язань в період з 14 квітня 2014 року, та вимоги Закону № 1669 не передбачають надання заяви та сертифікату ТПП України для звільнення від штрафних санкцій та пені, оскільки таке звільнення передбачене в силу Закону.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що для застосування положень Законів № 1669 та № 2464 необхідно дотримуватися двох чинників одночасно: періоду дії законів та території, визначеної переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Щодо періоду, то Закон № 1669 продовжує свою дію в часі, оскільки Указ Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" № 405/201 виданий 14 квітня 2014 року, а Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України Президентом України не видавався.

Щодо визначення території на якій проводиться антитерористична операція, суд зазначає наступне.

Пунктом 5 ст. 11 Закону № 1669 передбачено обов'язок Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

На виконання абзацу 3 п. 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р до зазначених населених пунктів належать м. Лисичанськ.

В подальшому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція".

Кабінет Міністрів України 02 грудня 2015 року розпорядженням № 1275-р затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (далі - Перелік), і пунктом 3 вказаного розпорядження визнав такими, що втратили чинність, розпорядження КМУ від 30 жовтня 2014 року № 1053-р та від 05 листопада 2014 року № 1079-р.

Позивач вважає, що є суб'єктом правовідносин, для врегулювання яких необхідно застосувати розпорядження КМУ, оскільки внаслідок його прийняття у нього виникає можливість застосувати п. 9-4 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо звільнення від виконання обов'язків, визначених частиною другою статті 6 цього Закону.

Суд апеляційної інстанції вважає, що Перелік від 02 грудня 2015 року підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки Законом № 1669 визначено коло суб'єктів і особливості застосування закону, а саме: з моменту початку АТО та до наступного часу, до кола яких відноситься позивач. Тим більше, що новий Перелік уточнює раніше прийнятий і не є остаточним.

Суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги в частині періоду з 14 квітня 2014 року по лютий 2016 року, так як положення Закону № 1669 є нормами прямої дії і передбачають для платників єдиного внеску звільнення від виконання своїх обов'язків на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Окрім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що Розпорядження Кабінету Міністрів є підзаконним нормативно-правовим актом, його юридична чинність не має такої ж загальності та верховенства, як безпосередньо Закон № 1669, проте воно забезпечує виконання закону шляхом конкретизованого нормативного регулювання всього комплексу суспільних відносин.

Юридична чинність підзаконних нормативних актів залежить від становища органів держави, які видають ці акти, Їх компетенції, а також характеру і призначення самих актів. Акт нижчої державної інстанції повинен знаходитися «під законом», якому він покликаний відповідати.

У даному випадку розпорядження містять вторинні (похідні) норми, що розкривають і конкретизують первинні норми, приймаються на їх підставі, спрямовані на їх виконання. Затверджений Урядом Перелік визначив суб'єктів, на яких розповсюджується спеціальне законодавство про проведення АТО. Само по собі розпорядження № 1275-р має певне правов навантаження встановлення суб'єктів застосування Закону № 1669 та не створює самостійних правових наслідків, а підлягає системному правозастосуванню у контексті положень Закону № 1669.

За змістом ч. 1 ст. 58 Конституції України термін "відповідальність" необхідно розуміти як встановлені законом та іншими нормативно-правовими актами санкції. Санкція - це заходи відповідальності, що застосовуються державою за порушення передбачених нормою права зобов'язань і вимог, а також з метою захисту інтересів суспільства і держави, прав і свобод людини та організацій (тобто юридичних осіб), правопорядку. Преамбулою Закону № 1669 встановлено, що цей закон прийнятий з метою забезпечення підтримки, в тому числі суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Спірне рішення податкового органу прийнято саме в період дії Закону № 1669 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах наявна заборона (в силу закону) щодо застосування штрафних та фінансових санкцій, передбачених Законом № 1669, за невиконання обов'язків платника єдиного внеску, що, в свою чергу, унеможливлює складання відповідачем та направлення позивачу спірних рішень на момент їх складання, відтак, спірне рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в частині накладення штрафних санкцій за несвоєчасне перерахування єдиного внеску у період з квітня 2014 року по лютий 2016 року є протиправним на момент його формування.

При цьому, суд зазначає, що не надання податковому органу позивачем заяви про звільнення від обов'язків та/або сертифікату про настання обставин непереборної сили, встановлених положеннями Закону № 2464 не є підставою для нарахування штрафних санкцій та пені, з огляду на безумовне звільнення позивача (в силу закону) від відповідальності за неналежне виконання податкових зобов'язань в певний період часу, яке передбачене в силу Закону.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що спірне рішення податкового органу охоплює два періоди нарахування штрафних санкцій та пені, до впровадження заборони для їх застосування та після, однак, враховуючи те, що податковим органом не надано розшифрування нарахування штрафних санкцій та пені по періодам, що є виключною компетенцією саме податкового органу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про неможливість в даному випадку підміняти податковий орган та перебрати на себе повноваження органу, відтак спірне рішення є таким, що підлягає залишенню в силі.

Відповідно до положень ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

В іншій частині постанова суду першої інстанції не оскаржувалась.

Відповідно до приписів ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Приймаючи викладене до уваги суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2017 року у справі № 812/689/16 за позовом Комунального підприємства "Лисичанськміськсвітло" до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області про скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску - залишити без змін.

Вступну та резолютивну частини ухвали прийнято в нарадчій кімнаті та проголошено в судовому засіданні 06 грудня 2017 року.

Повний текст ухвали виготовлено 11 грудня 2017 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Судді Т.Г.Арабей

ОСОБА_3

ОСОБА_4