Ухвала суду № 70893835, 11.12.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Бєлостоцька О.В.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

.

11 грудня 2017 року справа №233/4874/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Міронової Г.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 13 жовтня 2017 року у справі № 233/4874/17 за позовом ОСОБА_2 до Костянтинівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

11 жовтня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області з позовом до Костянтинівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправної бездіяльності управління щодо припинення виплати пенсії позивачу; зобов’язання відповідача поновити виплату пенсії за віком позивачу з жовтня 2016 року та сплатити заборгованість з жовтня 2016 року; стягнути з управління компенсацію втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати з 01 жовтня 2016 року по день стягнення компенсації (а.с. 2-4).

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 13 жовтня 2017 року (з урахуванням виправлення описки ухвалою суду першої інстанції від 03 листопада 2017 року) позовну заяву ОСОБА_2 до Костянтинівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання вчинити певні дії залишено без руху у зв’язку з тим, що позивачем не вказано суму заборгованості та суму компенсації та не надано суду відповідного розрахунку (а.с. 12, 14).

Не погодившись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 13 жовтня 2017 року у справі № 233/4874/17 та направити справу на до суду першої інстанції для відкриття провадження у справі.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги, апелянт вказує, що він не зобов’язаний доводити свою позицію, а цей обов’язок покладено на відповідача. Крім того, апелянт вказує, що він знаходиться у гіршому становищі ніж пенсійний орган, а докази можуть бути зібрані судом самостійно (а.с. 15-18).

Сторони в судове засіданні не з’явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.

Разом із апеляційною скаргою позивач надав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити на продовження розгляду, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів адміністративного позову та матеріалів справи, ОСОБА_2 перебуває на обліку в Костянтинівському об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області як отримувач пенсії за вислугу років (а.с. 5-9).

Позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується Довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб від 21 липня 2015 року № НОМЕР_1 (а.с. 8).

При поданні даного позову позивач просить, зокрема, зобов’язати управління поновити та сплатити виниклу заборгованість по пенсії з жовтня 2016 року; стягнути з управління компенсацію втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати з жовтня 2016 року по день стягнення компенсації.

Суд першої інстанції залишив позовну заяву без руху у зв’язку з не вказанням позивачем суми заборгованості та суми компенсації та не надано суду відповідного розрахунку (а.с. 12).

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві зазначаються:

1) найменування адміністративного суду, до якого подається позовна заява;

2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;

3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі відомі;

4) зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;

5) у разі необхідності - клопотання про звільнення від сплати судового збору; про звільнення від оплати правової допомоги і забезпечення надання правової допомоги, якщо відповідний орган відмовив особі у забезпеченні правової допомоги; про призначення судової експертизи; про витребування доказів; про виклик свідків тощо;

6) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надсилається особі, що звернулася із позовною заявою.

Вивчивши адміністративний позов позивача, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що він відповідає вимогам ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд першої інстанції, як на причину залишення адміністративного позову без руху, зазначив, що позивачем не вказано суму заборгованості та суму компенсації та не надано суду відповідного розрахунку.

Суд апеляційної інстанції вважає ці висновки передчасними та такими, що суперечать нормам процесуального законодавства, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч. 2, 4 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обов'язок щодо доказування правомірності припинення виплати пенсії позивачу лежить саме на Костянтинівському об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, а залишати позов без руху з причин ненадання доказів (розрахунку) позивачем у суду не було законних підстав.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За приписами ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції передчасно прийняв рішення про залишення позовних вимог без руху, оскільки позивач не може бути позбавлений свого права на розгляд даної справи та встановлення або спростування порушення його права на отримання пенсії, яка є основним джерелом його існування, тим паче в умовах проведення антитерористичної операції.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 199, п. 4 ч. 1 ст. 204 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, суд апеляційної інстанції скасовує її і направляє справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Враховуючи вищевикладене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції, залишаючи позов без руху діяв передчасно, а, відтак, ухвала суду першої інстанції є такою, що підлягає скасуванню та направлення до суду першої інстанції для продовження розгляду з огляду на положення п.1 ч. 1 ст. 204 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі наведеного, керуючись статтями 195, 197, 199, 202, 204,205, 206 суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити.

Ухвалу Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 13 жовтня 2017 року у справі № 233/4874/17 за позовом ОСОБА_2 до Костянтинівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання вчинити певні дії – скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді Т.Г.Арабей

ОСОБА_3

ОСОБА_4