Рішення № 70893380, 12.12.2017, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" грудня 2017 р. Справа № 926/2324/16

За позовом квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Чернівці

про зобовязання звільнити орендоване приміщення

Суддя Т.І. Ковальчук

Представники:

Позивача ОСОБА_2, дов. № 509 від 28.02.2017 р.

Відповідач не зявився

У засіданні приймав участь прокурор не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом до відповідача про зобовязання звільнити нежитлові приміщення площею 114,20 кв.м у будівлі № 4 (літ. А) військового містечка № 101, що знаходиться за адресою м. Чернівці, пл. Театральна, 6.

Позовні вимоги обгрунутовані тим, що у звязку із закінченням 30.06.2016 року терміну дії попереднього договору оренди № 255/2015-п від 01.07.2015 р. і не укладенням основного договору оренди нерухомого військового майна відповідач як орендар зобовязаний повернути орендоване майно орендодавцю позивачеві.

Провадження у справі порушено ухвалою від 11.08.2016 р., справу до розгляду в судовому засіданні призначено на 23.08.2016 р. за участю представників сторін, відповідача зобовязано надати відзив на позов та докази в його обґрунтування (суддя Паскарь А.Д.)

У подальшому розгляд справи в судовому засіданні відкладався, востаннє ухвалою від 20.10.2016 р. на 26.10.2016 р.

12.10.2016 р. військова прокуратура Чернівецького гарнізону повідомила про вступ у справу з метою захисту майнових інтересів держави (а.с. 44-45).

Ухвалою від 26.10.2016 р. провадження у справі зупинено до вирішення в установленому порядку справи № 926/3430/16 за позовом ФОП ОСОБА_1 до КЕВ м. Чернівці про визнання договору продовженим.

Згідно з розпорядженням від 10.01.2017 р. № 7/17 та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2017 р. у звязку з припиненням повноважень судді Паскаря А.Д. справу № 926/2324/16 передано до провадження судді Дутці В.В.

Ухвалою від 19.05.2017 р. провадження у справі поновлено, ухвалою від 03.08.2017 р. провадження у справі зупинено до вирішення господарським судом Чернівецької області справи № 926/2486/17 за позовом ФОП ОСОБА_1 до КЕВ м. Чернівці про зобовязання укласти договір оренди нежитлових приміщень.

Ухвалою від 23.10.2017 р. провадження у справі поновлено, розгляд справи в судовому засіданні призначено на 06.11.2017 р.

Згідно з розпорядженням від 06.11.2017 р. № 118/17 та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2017 р. у звязку з тимчасовою непрацездатністю судді Дутки В.В. справу № 926/2324/16 передано до провадження судді Ковальчук Т.І.

Ухвалою від 06.11.2017 р. задоволено клопотання ФОП ОСОБА_1 від 03.11.2017 р. про зупинення провадження у справі, провадження у справі зупинено до вирішення по суті повязаної з нею справи № 926/2486/17.

Ухвалою від 27.11.2017 р. провадження у справі поновлено за клопотанням позивача, розгляд справи в судовому засіданні призначено на 12.12.2017 р. за участю представників сторін, відповідача зобовязано надати відзив на позов та докази на підтвердження його статусу фізичної особи-підприємця, про місце, дату і час розгляду справи повідомлено військову прокуратуру Чернівецького гарнізону.

11.12.2017 р. від ФОП ОСОБА_1 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення Шевченківським районним судом м. Чернівці справи № 727/12174/17 за позовом ФОП ОСОБА_1 до КЕВ м. Чернівці про зобовязання укласти договір оренди приміщення на умовах укладеного раніше попереднього договору оренди № 255/2015-п від 01.07.2015 р., у цьому ж клопотанні відповідач просить розглянути справу в судовому засіданні 12.12.2017 р. без її участі (а.с. 118-119).

Відзиву на позов відповідач не подав, у судове засідання 12.12.2017 р. ФОП ОСОБА_1 не зявилася, однак її неявка не перешкоджає розгляду справи, оскільки відповідач письмово виразив волю на розгляд справи без її участі.

У відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Прокурор у судове засідання 12.12.2017 р. не зявився без повідомлення причин неявки, будучи належним чином повідомлений про місце, дату і час розгляду справи (а.с. 136).

До початку судового засідання 12.12.2017 р. позивачем подано додаткові документи по справі.

У судовому засіданні 12.12.2017 р. представник позивача проти зупинення провадження у справі за клопотанням відповідача заперечив, пояснив, що відповідач затягує розгляд справи, ініціюючи численні неспроможні судові позови стосовно спірних приміщень.

Заслухавши думку представника позивача та розглянувши клопотання відповідача від 11.12.2017 р. про зупинення провадження у справі, суд не знайшов підстав для його задоволення.

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення повязаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

У пункті 3.16 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції зазначено, що відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення повязаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому повязаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, у звязку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох повязаних між собою справ різними судами або з інших причин. Іншим судом, про який йдеться у частині першій статті 79 ГПК, є будь-який орган, що входить до складу судової системи України згідно з статтею 3 та частиною другою статті 17 Закону України Про судоустрій і статус суддів; іншим судом може вважатися й інший склад суду (одноособовий чи колегіальний) в тому ж самому судовому органі, в якому працює суддя (судді), що вирішує (вирішують) питання про зупинення провадження у справі.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку зясовувати:

а) як повязана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом;

б) чим зумовлюється неможливість розгляду справи.

Повязаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок:

а) непідвідомчості;

б) обмеженості предметом позову;

в) неможливості розгляду тотожної справи;

г) певної черговості розгляду вимог.

Орієнтуючись на зазначені критерії суд зазначає, що незалежно від провадження у справі № 727/12174/17 за позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці про зобовязання укласти договір оренди, яке відкрито ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 08.12.2017 р., господарський суд Чернівецької області не позбавлений можливості встановити фактичні обставини у справі № № 926/2324/16, надати їм відповідну правову оцінку та вирішити по суті спір про звільнення ФОП ОСОБА_1 спірних приміщень, що належать КЕВ м. Чернівці.

Спір між сторонами щодо наявності підстав для зобовязання укласти договір оренди, який розглядається Шевченківським районним судом м. Чернівці, жодним чином не впливає на встановлення й оцінку обставин у справі № 926/2324/16.

За такого у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі належить відмовити.

Враховуючи, що відповідач не повідомив про поважні причини неявки в судове засідання та неподання відзиву на позов, просив розглянути справу без його участі, беручи до уваги заперечення представника позивача проти відкладення розгляду справи, суд вважає за належне для дотримання права сторін позовного провадження на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обовязків цивільного характеру, розглянути справу по суті в судовому засіданні 12.12.2017 р.

Представник позивача у судовому засіданні 12.12.2017 р. позовні вимоги підтримав, пояснив, що відповідач після закінчення строку дії попереднього договору тривалий час не звільняє передані їй у користування приміщення, незважаючи на предявлені вимоги та те, що пізніше попередній договір визнано недійсним у судовому порядку, просив задовольнити позов.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.

01 липня 2015 року між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Чернівці (Сторона 1) і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено попередній договір оренди № 255/2015-п нерухомого військового майна, розташованого в Чернівецькому гарнізоні за адресою: м. Чернівці, пл. Театральна, 6, військове містечко № 101, буд. № 4 (літ. А) (а.с. 10-14).

Згідно пунктів 1.1 та 1.2 попереднього договору оренди № 255/2015-п від 01.07.2015 р. з урахуванням Додаткової угоди № 1 від 01.09.2015 р. позивач зобовязався протягом 12 місяців з моменту підписання цього договору провести процедуру укладення у майбутньому Основного договору оренди нерухомого військового майна нежитлових вбудованих приміщень площею 114,20 кв.м (первісно 106,60 кв.м) у будівлі № 4 (літ. А) військового містечка № 101, що знаходиться на балансі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці, розташованого за адресою: м. Чернівці, пл. Театральна, 6 (далі Майно), на умовах, встановлених даним договором, а відповідач до моменту підписання основного договору має право використовувати майно за цільовим призначенням, визначеним п. 2.1.3, для розміщення офісних приміщень.

Попереднім договором встановлено строк його дії 12 місяців, з 01 липня 2015 року до 30 червня 2016 року включно (п. 9.1).

Згідно акту приймання-передачі майна від 01.07.2015 р. позивач передав, а відповідач прийняв нежитлові вбудовані приміщення площею 106,60 кв.м у будівлі № 4 (літ. А) військового містечка № 101 за адресою: м. Чернівці, пл. Театральна, 6 (а.с. 14 на звороті), а по акту приймання-передачі нерухомого військового майна від 01.09.2015 р. відповідачеві додатково передано нежитлові вбудовані приміщення площею 7,6 кв. м за тією ж адресою (а.с. 18).

Як зазначив позивач у позовній заяві і пояснив його представник у судовому засіданні, впродовж 12 місяців від дати укладення попереднього договору оренди № 255/2015-п від 01.07.2015 р. сторони не уклали Основний договір оренди нерухомого військового майна, тому за місяць до закінчення і після закінчення строку дії попереднього договору позивач звернувся до відповідача з вимогою про звільнення і повернення використовуваних нежитлових приміщень.

Так, 03.06.2016 р. КЕВ м. Чернівці листом від № 1398 попередив відповідача про закінчення 30.06.2016 р. терміну дії попереднього договору оренди № 255/2015-п від 01.07.2015 р. та просив звільнити і повернути не пізніше 30.06.2016 р. по акту використовувані нежитлові приміщення в будівлі № 4 (літ. А) військового містечка № 101 за адресою м. Чернівці, пл. Театральна, 6 (а.с. 21.) Аналогічну вимогу позивач надіслав відповідачеві листом № 1669 від 02.07.2017 р. (а.с. 20). Надіслання вказаних листів відповідачеві підтверджується належними доказами (а.с. 19, 20 на звороті, 21 на звороті).

Як видно з складеного працівниками позивача акту перевірки використання приміщень від 11.12.2017 р., відповідач отримані на виконання попереднього договору оренди № 255/2015-п від 01.07.2015 р. приміщення не звільнив і позивачеві не повернув, незважаючи на закінчення 30.06.2016 р. строку дії названого попереднього договору (а.с. 121).

У ході розгляду справи судом встановлено, що рішенням господарського суду Чернівецької області від 19.12.2016 р. у справі № 926/3430/16 за позовом ФОП ОСОБА_1 до КЕВ м. Чернівці про визнання продовженим попереднього договору оренди у задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 відмовлено та визнано недійсним попередній договір оренди № 255/2015-п нерухомого військового майна від 01.07.2015 р., укладений КЕВ м. Чернівці та ФОП ОСОБА_1 Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.02.2017 р. дане рішення суду залишено без змін (а.с. 61-66).

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 03.10.2017 р. у справі № 926/2486/17 відмовлено у задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці про зобовязання укласти договір оренди нерухомого військового майна, розташованого в Чернівецькому гарнізоні за адресою: м. Чернівці, пл. Театральна, 6, військове містечко № 101, буд. № 4 літ. А на умовах укладеного раніше попереднього договору оренди № 255/2015-п від 01.07.2015 р. (а.с. 93-94).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.11.2017 р. у справі № 926/2486/17 рішення господарського суду Чернівецької області від 03.10.2017 р. у даній справі скасовано, провадження у справі припинено по п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України (а.с. 112-113). Підставою для скасування рішення і припинення провадження у справі № 926/2486/17 Львівським апеляційним господарським судом стала та обставина, що станом на момент звернення з позовом у цій справі ОСОБА_1 не мала статусу субєкта підприємницької діяльності.

З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа-підприємець 16.05.2003 р., а згідно запиту до ЄДР станом на 12.12.2017 р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.12.2016 р. внесено запис за № 20380060004009807 про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (а.с. 16, 114-115, 132-133).

Отже, ОСОБА_1 на дату звернення КЕВ м. Чернівці з позовом до неї у даній справі 11.08.2016 р., мала офіційний статус субєкта підприємницької діяльності, а на час вирішення судом справи по суті такий статус втратила.

У підпункті 4.7 пункту 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції розяснено, що за наявності відомостей про припинення діяльності субєкта господарювання, який є стороною у справі, господарському суду слід враховувати таке. Відповідно до частини сьомої статті 59 Господарського кодексу України субєкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Отже, при вирішенні питання щодо припинення провадження у справі на підставі пункту 6 частини першої статті 80 ГПК господарський суд повинен перевірити відповідні відомості в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Громадянин, який мав статус субєкта підприємницької діяльності, але на дату подання позову втратив такий статус, не може бути стороною в судовому процесі у господарському суді, якщо немає визначених законом підстав для його участі в такому процесі. Однак у разі коли відповідна зміна статусу відбулася після порушення провадження у справі, вона не тягне за собою наслідків у вигляді зміни підвідомчості такої справи і, відповідно, припинення провадження у ній, оскільки на час порушення господарським судом такого провадження її розгляд належав до юрисдикції цього суду; наведене стосується й випадку подання відповідним громадянином, що був відповідачем у справі, зустрічного позову в тій же справі. У будь-якому разі у суду немає й правових підстав для застосування при цьому положень статті 25 ГПК та залучення до участі у справі як правонаступника фізичної особи-підприємця тієї ж таки фізичної особи, оскільки правонаступництво передбачає перехід прав та обовязків від одного субєкта до іншого, а не зміну правового статусу однієї й тієї ж самої особи. У разі задоволення позову до фізичної особи, яка в процесі розгляду справи втратила статус субєкта підприємницької діяльності, резолютивна частина відповідного судового рішення, крім відомостей, передбачених частинами другою-сьомою статті 84 ГПК, повинна містити дані, визначені в пункті 2 частини другої статті 54 цього Кодексу для фізичної особи (без зазначення її колишнього статусу субєкта підприємницької діяльності).

Отже, з урахуванням встановлених судом обставин щодо набуття і втрати відповідачем статусу субєкта господарювання дана справа підлягає розгляду по суті.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За приписами статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Отже, у відповідача відсутні будь-які правові підстави для використання спірних нежитлових приміщень: як у результаті закінчення строку дії попереднього договору оренди № 255/2015-п від 01.07.2015 р., так і внаслідок визнання його недійсним у судовому порядку.

З наданих позивачем документів видно, що власником спірного нерухомого майна є держава в особі Верховної Ради в оперативному управлінні Міністерства оборони України, дане майно передано Квартирно-експлуатаційному відділу м. Чернівці для утримання і перебуває в нього на бухгалтерському обліку, що підтверджується довідкою позивача від 11.12.2017 р. № 3622 (а.с. 128-131).

Згідно з пунктами 2.1, 2.2, 4.2, 5.1 Положення про квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернівці, затвердженого наказом начальника Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління від 14.03.2016 р. № 24, державне майно закріплене за КЕВ м. Чернівці на праві оперативного управління і відділ як балансоутримувач веде облік та аналіз стану і використання, зокрема, казарменно-житлового фонду, організовує його технічну експлуатацію, поточний ремонт, має право здавати це майно в оренду в установленому порядку тощо (а.с. 124-127).

Позивач у позовній заяві зазначив про те, що відповідач повинен звільнити спірне приміщення у відповідності до ст. 27 Закону України Про оренду державного та комунального майна та ч. 1 ст. 785 ЦК України, які встановлюють обовязок орендаря повернути обєкт оренди орендодавцю у разі припинення договору найму.

У ході розгляду справи судом встановлено, що відповідач продовжує користуватися нерухомим приміщенням, яке було обєктом оренди за попереднім договором оренди № 255/2015-п від 01.07.2015 р., після закінчення терміну дії цього договору та визнання його недійсним рішенням суду, тим самим порушує права позивача як балансоутримувача даного приміщення, яке (приміщення) в свою чергу є нерухомим військовим майном.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Статтею 391 Цивільного кодексу України унормовано, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. У випадку, коли право власності порушене без безпосереднього вилучення майна у власника, останній має право вимагати захисту свого права від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, шляхом звернення до суду з негаторним позовом.

Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Крім того, негаторний позов має на меті усунення тривалих порушень зазначених повноважень власника, а не тих, що мали місце в минулому, що обумовлює непоширення на вимоги за негаторним позовом строків позовної давності.

Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Другою умовою застосування негаторного позову має бути відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, адже в разі наявності таких відносин власник здійснює захист порушеного права власності зобовязально-правовими засобами.

Негаторним є також позов власника про усунення перешкод у здійсненні користування майном третіми особами, в яких існували підстави для цього, але вони згодом відпали (наприклад, у разі визнання угоди недійсною, припинення договору за угодою сторін та ін). Саме такі обставини мають місце у спірному випадку.

Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення третьою особою перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом (шляхом звільнення виробничих приміщень власника від неправомірного перебування у них майна третіх осіб, виселення громадян з неправомірно займаних жилих приміщень власника, знесення неправомірно збудованих споруд, накладення заборони на вчинення неправомірних дій щодо майна власника тощо).

Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей. При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт обєктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей.

Відповідно до статті 396 Цивільного кодексу України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Факт правомірності володіння майном є достатньою підставою для особи, яка володіє речовим правом на чуже майно, для звернення за захистом цього права.

У ході розгляду справи суд установив, що позивач КЕВ м. Чернівці на законних підставах володіє спірним державним нерухомим майном є його балансоутримувачем, і має стосовно нього певний обсяг повноважень, передбачених в Положенні про КЕВ, реалізація яких захищається законом. Відповідач же не має законних підстав користуватися спірним майном і, не звільняючи його, порушує права позивача щодо реалізації наданих йому повноважень стосовно утримання і використання спірного майна.

Зазначені обставини дають суду підстави для задоволення позову. Інших обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, в ході розгляду справи не встановлено.

За таких обставин позов підлягає задоволенню, судовий збір належить стягнути з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 12, 49, 79, 82, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі відмовити.

2. Позов задовольнити.

3. Зобовязати ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання: 58000, м. Чернівці, вул. Ленківська, буд. 2, паспорт серії КР № 266557, виданий Ленінським РВ УМВС України в Чернівецькій області 8 січня 1998 року) звільнити нежитлові приміщення площею 114,20 кв.м у будівлі № 4 (літ. А) військового містечка № 101, що перебувають на балансі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці (58000, м. Чернівці, вул. Українська, 43, код ЄДРПОУ 08179180) і знаходиться за адресою: м. Чернівці, площа Театральна, 6.

4. Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання: 58000, м. Чернівці, вул. Ленківська, буд. 2, паспорт серії КР № 266557, виданий Ленінським РВ УМВС України в Чернівецькій області 8 січня 1998 року) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці (58000, м. Чернівці, вул. Українська, 43, код ЄДРПОУ 08179180) 1378,00 грн. судового збору.

З набранням рішенням законної сили видати наказ.

У судовому засіданні 12.12.2017 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст підписано 12 грудня 2017 року.

Суддя Т.І. Ковальчук