Рішення № 70893309, 07.12.2017, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" грудня 2017 р.Справа № 924/907/17

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Мухи М.Є., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке", с. Мокіївці Шепетівського району Хмельницької області

до Фермерського господарства "Подільський аграрій-2014", м. Шепетівка Хмельницької області

про стягнення 13 231,68 грн. основного боргу, 163,13 грн. 3% річних, 400,06 грн. інфляційних втрат

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю від 29.09.2017р.;

від відповідача:ОСОБА_2 - за довіреністю від 08.10.2017р.

Рішення виноситься після оголошених в судових засіданнях 01.11.2017р., 20.11.2017р. перерв.

В судовому засіданні відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позивач звернувся до суду із позовом про стягнення із відповідача 13 231,68 грн. боргу на підставі укладеного між ними усного договору поставки, за яким позивач поставив на користь відповідача товар, зазначений у видатковій накладній №161 від 30.04.2017р. і такий товар було прийнято відповідачем, про що свідчить відповідний підпис та печатка відповідача. Крім того, за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання на підставі ст. 625 ЦК України позивачем нараховані 163,13 грн. 3% річних, 400,06 грн. інфляційних втрат.

Представник позивача в судове засідання з'явився, підтримав позовні вимоги. Крім того, подав заяву про виправлення арифметичної помилки, допущеної в позовній заяві при визначенні ціни позову, просив вважати правильною ціну позову у розмірі 13 794,87 грн. ОСОБА_1 заява судом приймається та задовольняється.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти позову заперечив. У відзиві на позов від 01.11.2017р. позовні вимоги не визнав, наголосив, що позивач помиляється, вказуючи, що правовідносини між ним та відповідачем виникли на підставі усного договору поставки. У видатковій накладній №161 від 30.04.2017р. чітко вказано, що дана накладна виписана на підставі договору №34пмм2017 від 21.04.2017р. Тому для встановлення підстав у позивача на пред'явлення даного позову, необхідно дослідити умови договору №34пмм2017 від 21.04.2017р., який знаходиться у позивача, у відповідача примірник даного договору відсутній. Враховуючи те, що позивач не надав суду та відповідачу договір №34пмм2017 від 21.04.2017р., то відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

У додаткових письмових поясненнях від 17.11.2017р. позивач надає пояснення щодо посилання у видатковій накладній №161 від 30.04.2017р. на договір №34пмм2017 від 21.04.2017р. Станом на момент здійснення вказаних операцій та звернення позивача до суду, і позивач, і відповідач входили до складу корпорації "ОСОБА_3 Груп". Правові та господарські операції між членами корпорації завжди ґрунтувались на довірі, звичаях ділового обороту, справедливості, добросовісності та розумності. У зв'язку із цим між сторонами відбулася господарська операція, а договір мав бути складений та підписаний уже по її завершенні, проте у зв'язку із виникненням внутрішніх протиріч підписання вказаного договору не відбулося. Не дивлячись на формальну відсутність договору, позивач вважає, що факт виникнення господарських правовідносин між позивачем та відповідачем повністю доведений, так само як і обов'язок відповідача щодо сплати заборгованості.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Згідно видаткової накладної №161 від 30.04.2017р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" передало Фермерському господарству "Подільський аграрій-2014" товар (дизельне паливо) на суму 13 231,68 грн.

Видаткова накладна підписана та скріплена печатками сторін.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом береться до уваги наступне:

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобовязання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів поставки.

Згідно ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем згідно видаткової накладної №161 від 30.04.2017р. поставлено відповідачу товар на суму 13 231,68 грн.

Відповідачем не подано, а матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем 13 231,68 грн. заборгованості за поставлений товар згідно видаткової накладної №161 від 30.04.2017р.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі наведеного суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 13 231,68 грн. заборгованості за поставлений товар обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

За приписами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За період з 01.05.2017р. по 27.09.2017р. позивачем нараховані 3% річних у розмірі 163,13 грн.

Однак, при розрахунку 3% річних позивачем допущено помилку, правомірно нарахованими визнаються судом 3% річних у розмірі 162,04 грн. за період з 02.05.2017р. по 27.09.2017р., відповідно, позовні вимоги в цій частині визнаються правомірними та підлягають задоволенню, а у решті - відмові.

Крім того, за період з 01.05.2017р. по 27.09.2017р. позивачем нараховані інфляційні втрати у розмірі 400,06 грн.

Індекс інфляції, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, визначається Держкомстатом за період, який становить один місяць, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції обчислюється виходячи з суми боргу, що мав місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Тому нарахування індексу інфляції можливе лише на суму простроченої заборгованості, яка існувала не менше як один місяць та у порядку відповідальності боржника за порушення грошового зобов'язання. Крім того, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Така ж правова позиція зазначена у п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р.

Суд, перевіривши правильність здійснених позивачем розрахунків інфляційних втрат, дійшов висновку, що вони здійсненні в межах можливих нарахувань. Тому позовні вимоги в частині стягнення 400,06 грн. інфляційних втрат за червень - вересень 2017 року визнаються правомірними та підлягають задоволенню.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенні у розмірі 13 231,68 грн. основної заборгованості, 162,04 грн. 3% річних, 400,06 грн. інфляційних втрат. В частині позову про стягнення 1,04 грн. 3% річних суд відмовляє.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України оплата судових витрат покладається на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 45, 12, 15, 33, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке", с. Мокіївці Шепетівського району Хмельницької області до Фермерського господарства "Подільський аграрій-2014", м. Шепетівка Хмельницької області про стягнення 13 231,68 грн. основного боргу, 163,13 грн. 3% річних, 400,06 грн. інфляційних втрат задовольнити частково.

Стягнути з Фермерського господарства "Подільський аграрій-2014" (Хмельницька обл., м. Шепетівка, вул. Старокостянтинівське шосе, буд. 30, корпус А, кв. 20, ідентифікаційний код 39369898) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" (Хмельницька обл., Шепетівський р-н, с. Мокіївці, ідентифікаційний код 32678262) 13 231,68 грн. (тринадцять тисяч двісті тридцять одну гривню 68 коп.) основного боргу, 162,04 грн. (сто шістдесят дві гривні 04 коп.) 3% річних, 400,06 грн. (чотириста гривень 06 коп.) інфляційних втрат, 1 599,87 грн. (одну тисячу п'ятсот дев'яносто дев'ять гривень 87 коп.) відшкодування сплаченого судового збору.

Видати наказ.

У позові про стягнення 1,04 грн. 3% річних відмовити.

Повний текст рішення складено 11.12.2017р.

СуддяМ.Є. Муха

Віддрук. 3 прим.: 1 - до справи; 2 - позивачу (Хмельницька обл., Шепетівський р-н, с. Мокіївці); 3 - відповідачу (Хмельницька обл., м. Шепетівка, вул. Старокостянтинівське шосе, буд. 30, корпус А, кв. 20).