Рішення № 70893145, 07.12.2017, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2017р.Справа № 917/1944/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", 01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6

до Державного підприємства "Підприємство Кременчуцької виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області, 39600, м. Кременчук, проїзд Зональний, 1

про стягнення 63 040,41 грн

Суддя Киричук О.А.

Представники :

від позивача: ОСОБА_1 довіренісь № 14-85 від 14.04.2017р.

від відповідача: ОСОБА_2, паспорт серія КО №698336 виданий Автозаводським РВК МУ УМВС 08.02.2007 р., нак. №3824/к від 29.09.17р., ОСОБА_3, дов. № 27/06-1/620П від 06.12.17р.

Розглядається позов про стягнення 63 040,41 грн заборгованості за договором № 4080/15-ТЕ-24 купівлі-продажу природного газу від 21.12.2014 р., з яких: 48 398,22 грн. пені, 3 019,52 грн. 3% річних, 11 622,67 грн. інфляційних.

Позивач в обґрунтування позову вказує, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка до цього часу не погашена.

Представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог за обґрунтуванням наведеним у позовній заяві.

Відповідач відзив на позов не надав, в судовому засіданні повідомив, що позов не визнає в частині нарахування пені, надав клопотання про зменшення інфляційних втрат, 3% річних та пені.

Представник позивача проти зменшення заявлених до стягнення нарахувань заперечив.

Дане клопотання судом задоволене частково за обгрунтуванням, наведеним у мотивувальній частині рішення.

Керуючись ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив:

Як вбачається з матеріалів справи, 21.12.2014 р. між позивачем (як продавцем) та відповідачем (як покупцем) було укладено договір № 4080/15-ТЕ-24 купівлі-продажу природного газу (далі договір купівлі-продажу природного газу).

Відповідно до п. 1.1 договору купівлі-продажу природного газу, продавець зобов"язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України НАК «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов"язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору.

Згідно з п. 3.3 договору купівлі-продажу природного газу, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобовязується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірника акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість (п. 3.4 договору купівлі-продажу природного газу).

В п. 6.1 договору купівлі-продажу природного газу відповідач погодився здійснювати остаточний розрахунок за фактично переданий газ до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору, він зобов"язується сплати продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п. 7.2 договору купівлі-продажу природного газу).

В період з січня 2015 року по квітень 2015 року та з жовтня 2015 року по грудень 2015 року позивач поставив, а відповідач прийняв на підставі договору купівлі-продажу природного газу газ на загальну суму 405 913,63 грн. (акти приймання-передачі природного газу в копіях залучені в матеріали справи).

Позивач стверджує, що відповідач несвоєчасно виконував свої грошові зобов"язання, на підтвердження чого надав до матеріалів справи Виписку операцій за період з 01.12.2014 р. 31.08.2016 р.

У зв"язку з наведеними обставинами позивач нарахував відповідачу 48 398,22 грн. пені, 3 019,52 грн. 3% річних, 11 622,67 грн. інфляційних.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Матеріали справи свідчать, що за договором у сторін виникли взаємні зобовязання з постачання та оплати природного газу.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Сторони в договорі встановили, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 договору купівлі-продажу природного газу).

В період з січня 2015 року по квітень 2015 року та з жовтня 2015 року по грудень 2015 року поставив, а відповідач прийняв на підставі договору купівлі-продажу природного газу газ на загальну суму 405 913,63 грн. (акти приймання-передачі природного газу в копіях залучені в матеріали справи).

З огляду на положення вимог ст. 530 ЦК України та домовленості сторін, строк оплати спожитого відповідачем в період з січня 2015 року по квітень 2015 року та з жовтня 2015 року по грудень 2015 року газу станом на момент звернення позивача з позовом у даній справі до суду настав.

Позивач стверджує, що відповідач виконував свої грошові зобов"язання за договором купівлі-продажу природного газу з порушенням обумовлених сторонами в договорі строків.

Факт порушення відповідачем строків виконання своїх грошових зобов"язань не заперечується та не спростовується відповідачем, також підтверджується Випискою операцій за період з 01.12.2014 р. 31.08.2016 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В п. 7.2 договору купівлі-продажу природного газу відповідач погодився за порушення строків оплати спожитого природного газу сплачувати позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги, що судом встановлено прострочення відповідачем грошового зобов"язання, вимоги позивача про стягнення річних та інфляційних втрат, суд визнає правомірними та такими, що підлягають задоволенню, оскільки період їх нарахування та розмір є обґрунтованим.

Перевіривши розрахунок позивача в частині вимог про стягнення пені суд прийшов до висновку, що він є вірним, заявлений розмір пені відповідає вимогам п. 6 ст. 232 ГК України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"

Як зазначалося вище, відповідач надав клопотання про зменшення інфляційних втрат, 3% річних та пені.

В обгрунтування клопотання відповідач послався на те, що має статус державного підприємства, яке здійснює господарську діяльність та професійно-технічне навчання засуджених. Відповідач вказує на тяжке фінансове становище, та вважає, що стягнення всієї заявленої позивачем суми призведе до навантаження на державний бюджет.

Відповідно до норм ст. 83 ГПК України, ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Суду надано право зменшувати розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов"язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов"язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Крім цього, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У пункті 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо.

Крім того, у п. 7 оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку ВГСУ)" від 29.04.2013р. №01-06/767/2013 зазначено, що положеннями частини першої статті 233 ГК України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов"язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов"язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зазначені норми законодавства ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

Таким чином, суд має право, виходячи з конкретних обставин справи, зменшити розмір штрафних санкцій, але не звільняти повністю боржника від їх сплати.

Враховуючи наведене, інтереси позивача, а також те, що боржник не звільнений від відповідальності за неналежне виконання договірних зобов"язань, беручи до уваги те, що основне зобов"язання відповідачем виконане у повному обсязі, те, що заявлені до стягнення штрафні санкції є, на думку суду, надмірно великими, керуючись інтересами як боржника, так і кредитора, суд вважає за доцільне скористатись наданим йому ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України, п. 3 ч. 1 ст.83 ГПК України правом та зменшити розмір нарахованого позивачем пені на 50%, тобто до 24199,11 грн.

Щодо клопотання відповідача в частині зменшення інфляційних втрат та 3% річних суд зазначає, що воно є необґрунтованим, оскільки дані нарахування є компенсацією матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів та за користування боржником коштами.

За викладеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 24199,11 грн. пені, 3 019,52 грн. 3% річних, 11 622,67 грн. інфляційних підтверджені документально та нормами матеріального права, не спростовані відповідачем, а тому підлягають задоволенню, в іншій частині позову - відмовити.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. і 29 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судові витрати, понесені позивачем відповідно до частини 2 ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

При цьому, судом враховано, що витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено ( п. 4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Державного підприємства "Підприємство Кременчуцької виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області (39600, м. Кременчук, проїзд Зональний, 1, код 08680661) на користь на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 24199,11 грн. пені, 3 019,52 грн. 3% річних, 11 622,67 грн. інфляційних, 1600,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 11.12.2017р.

Суддя Киричук О.А.