Рішення № 70893120, 12.12.2017, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „МРІЯ-2”

до відповідача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області

про визнання недійсним договору в певній частині

Суддя: Власова С.Г.

В судових засіданнях приймали участь представники:

від позивача: ОСОБА_1, згідно довіреності від 10.10.2017р.;

від відповідача: ОСОБА_2, згідно довіреності №49 від 29.12.2016р.

В засіданні 12.12.2017р. приймали участь представники:

від позивача: ОСОБА_1, згідно довіреності від 10.10.2017р.;

від відповідача: ОСОБА_2, згідно довіреності №49 від 29.12.2016р.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю „Мрія-2” звернулося до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області, згідно якої просить суд визнати недійсним у певній частині договір оренди цілісного майнового комплексу державного побутового підприємства «Нефон» від 19.07.2004р. (з послідуючими змінами та доповненнями) в частині пункту 10.13 розділу 10 договору оренди, яким передбачено, що «Ці зміни діють з 22.04.2012 року, є невід’ємною та складовою частиною договору оренди цілісного майнового комплексу державного побутового підприємства «Нефон» від 19.07.2004р.».

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.10.2017р. справу №916/2470/17 розподілено до розгляду суддею Власовою С.Г.

Ухвалою суду від 13.10.2017р. порушено провадження у справі №916/2470/17, справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Клопотання сторін від 26.10.2017р. за вх.№22844/17, від 16.11.2017р. №24371/17, від 12.12.2017р. вх.№26613/17 про нездійснення технічної фіксації судового процесу були судом задоволені.

Позивач заявлені позовні вимоги підтримує, в їх обґрунтування зазначає, що 19.07.2004р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та Товариством з обмеженою відповідальністю «МРІЯ-2» було укладено договір оренди цілісного майнового комплексу державного побутового підприємства «Нефон» реєстр.№3185, згідно умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування майно цілісного майнового комплексу державного побутового підприємства «Нефон», пунктом 3.1. якого орендна плата визначається на підставі методики розрахунку орендної плати, затвердженої Постановою КМУ від 04.10.1995р. №786, зі змінами внесеними Постановою КМУ №699 від 18.05.98р., Постановою КМУ від 19.01.2000р. №75 і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (червень 2004р.) – 2 099,93 грн. Розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін в разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених чинним законодавством. Подалі, рішенням Господарського суду Одеської області від 21.08.2015р. по справі №916/1579/15-г були внесені зміни до договору від 19.07.2004р. (зі змінами та доповненнями), а саме викладено п.3.1. розділу 3 договору в наступній редакції: «Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 № 786 (зі змінами та доповненнями внесеними постановою КМУ від 14.09.2011 № 961) і становить без урахування ПДВ за базовий місяць розрахунку серпень 2011 року 12 660 грн. 89 коп. Нарахування ПДВ па суму орендної плати здійснюється у порядку визначеному чинним законодавством.»; викладено п.3.2. розділу 3 договору, в наступній редакції: «Орендна плата за місяць оренди квітень 2012 року визначається шляхом коригування орендної плати за місяць оренди березень 2012 року на індекс інфляції за квітень 2012 року включно; розділ 10 Договору, доповнено пунктом 10.13. «Ці зміни діють з 22 квітня 2012 року, є невід'ємною та складовою частиною Договору оренди цілісного майнового комплексу державного побутового підприємства «Нефон» від 19.07.2004р.». Із зазначеним рішенням в частині зміни п.10.3 р.10 договору від 19.07.2004р. позивач не погоджується та просить суд визнати недійсним договір в частині пункту 10.13 розділу 10 договору оренди, яким передбачено, що «Ці зміни діють з 22.04.2012 року, є невід’ємною та складовою частиною договору оренди цілісного майнового комплексу державного побутового підприємства «Нефон» від 19.07.2004р.».

Відповідач проти позову заперечує, подав відзив за вх.№24372/17 від 16.11.2017р., в якому зазначає, що позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на ч.3 ст.632 ЦК України, де вказано, що зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Однак, відповідач вважає, що дану норму не можливо застосувати, оскільки договір про внесення змін (Рішення ГСОО в справі 916/1579/15-г) який оскаржується є невід’ємною та складовою частиною первісного договору оренди реєстр.№3185 від 19.07.2004р., даний договір є триваючим та на час розгляду справи договір оренди діє, отже, його неможливо вважати виконаним. Правомірність внесення змін, які передбаченні Рішенням Господарського суду Одеської області по справі №916/1579/15-г, обґрунтоване п.3.1, 3.3. договору від 19.07.2004р., в яких передбачено, що орендна плата визначається на підставі методики розрахунку орендної плати, затвердженої Постановою КМУ від 04.10.1995р. №786.

Крім того, відповідач зазначає, що Постановою КМУ від 14.09.2011р. №961 внесено зміни до постанови КМУ від 04.10.1995р. №786 (зі змінами), якими змінено ставки орендної плати за оренду цілісних майнових комплексів, що належать до державної власності. З дня набрання чинності зазначеної постанови КМУ орендна ставка % була змінена. Таким чином, орендна плата за використання цілісного майнового комплексу державного побутового підприємства «Нефон» з моменту внесення змін до Методики повинна становити за місяць розрахунку без урахування ПДВ 12 660,89 грн. А тому, постанова КМУ від 14.09.2011р. №961, якою затверджені нові орендні ставки за використання державного майна, у тому числі за використання цілісних майнових комплексів, повинна виконуватися та застосовуватися як орендодавцями, так і орендарями державного майна в обов’язковому порядку.

30.11.2017р. за вх.№25461/17 до канцелярії суду надійшли заперечення позивача на відзив відповідача, в яких позивач зазначає, що із матеріалів справи вбачається, що сторонами неодноразово вносилися зміни до договору від 19.07.2004р., зокрема щодо визначення розміру орендної плати, оскільки, приймались відповідні зміни до нормативно-правових актів, що регулюють порядок розрахунку плати за оренду державного майна. За положеннями ч.3 ст. 653 ЦК України з моменту набрання рішення суду про зміну договору законної сили такі зміни до договору набувають чинності і не потребують укладання окремої угоди в частині змінених рішенням суду умов. А відтак, за твердженнями позивача, по суті судове рішення замінює письмову угоду сторін про внесення змін до договору. Після набрання чинності судовим рішенням про внесення змін до договору оренди у справі № 916/1579/15-г (дата набрання законної сили – 20.10.2015р.) Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області вимагає від Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія – 2» виконання обов’язку по сплаті орендної плати за новою ставкою (вимагає донарахування оплати різниці між орендною платою за новою ставкою 10%, обраховуючи її з 22.04.2012р. та вже сплаченою орендною платою, за ставкою 6%, яка діяла до внесення відповідних змін до договору у 2015р.). Позивач вважає, що донарахування орендної плати з 22.04.2012р. до 20.10.2015р. у розмірі, встановленому договором оренди з урахуванням внесення змін до договору, які набрали чинності 20.10.2015р., фактично являє собою порушення вимог умов цього договору.

Крім того, позивач наголошує, що зобов’язання за договором, в часті оплати орендної плати, визначеної умовами договору 19.07.2004р. (з наступними змінами та доповненнями) у період з 20.09.2011р. (день набрання чинності змін до методики розрахунку орендної плати) та зокрема з 22.04.2012р. виконані повністю належним чином за ставкою 6%, як це було передбачено договором оренди. Таким чином, за твердженнями позивача, договір оренди в частині сплати орендної плати за ставкою 6% станом на 20.10.2015р. (день набрання законної сили рішення суду у справі №916/1579/15-г, яким доповнено п.10.13 про те, що зміни набувають чинності з 22.04.2012р.), був виконаний ТОВ «Мрія-2» належним чином.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, оцінивши пояснення представників сторін та їх правові позиції, суд встановив наступне:

19.07.2004р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (надалі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МРІЯ-2» (надалі - орендар) було укладено договір оренди цілісного майнового комплексу державного побутового підприємства «Нефон» реєстр.№3185 (надалі Договір), згідно умов якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування майно цілісного майнового комплексу державного побутового підприємства «Нефон», юридична адреса: м. Одеса, вул. Терешкової, 21, код ЄДРПОУ 21028008 (надалі підприємство), склад і вартість якого визначено відповідно до акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу державного побутового підприємства «Нефон», складеного станом на 31.05.2004р. та затвердженого наказом Регіонального відділення ФДМУ по Одеській області від 07.07.2004р. №526, складає: основні засоби, усього: 3 939,7 тис. грн.; знос основних засобів: 1 721,6 тис. грн.; основні засоби за вартістю за вирахуванням зносу: 625,6; вартість майна, що передається в оренду 625,6 тис. грн. Мета використання об’єкту оренди – здійснення побутового обслуговування відповідно до статуту орендаря. (п.п.1.1. договору від 19.07.2004р.).

Відповідно до п. 1.2 договору грошові кошти (вартість майна, що передається орендареві на умовах кредиту згідно п. 25 Акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу державного побутового підприємства „Нефон”) у сумі 96200,00 грн., передаються орендареві в користування на умовах кредитного договору грошових коштів, що укладається одночасно з підписанням цього договору.

Згідно п. 1.3 договору оборотні матеріальні засоби в сумі 23280,06 грн. без урахування ПДВ (ПДВ – 20 % від вартості об’єкту - 4656,01 грн.), вартість об'єкту з урахуванням ПДВ – 27936,07 грн., орендар викуповує на підставі договору купівлі-продажу, що укладається одночасно з підписанням цього договору.

Пунктом 1.4 договору передбачено, що основні засоби житлового фонду у сумі 1592493,84 грн. передаються орендарю на утримання і керування для забезпечення їх експлуатації у визначеному законом порядку.

Згідно п. 1.5, п. 2.6 договору орендар виступає правонаступником усіх прав та обов'язків реорганізованого державного побутового підприємства „Нефон”, розташованого за адресою: 65078, м. Одеса, вул. Терешкової, 21. Припинення діяльності державного побутового підприємства „Нефон” за вказаною адресою здійснюється шляхом його реорганізації через приєднання до орендаря (п. 1.9 договору).

Відповідно до п. 1.6 договору вартість майна, що вказана у п.п. 1.1, 1.2, 1.3, 1.4 договору оренди, визначена згідно акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу, затвердженого наказом Регіонального відділення ФДМУ по Одеській області від 07.07.2004 р. № 526.

За умовами п.п.2.1., 2.2., 2.3. Договору, орендар вступає у строкове платне користування Підприємством у термін, указаний в Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акту приймання-передачі Підприємства. Передача Підприємства в оренду не тягне за собою виникнення у Орендаря права власності на це майно. Власником Підприємства залишається держава, а Орендар користується ним протягом строку оренди. Передача Підприємства в оренду здійснюється за вартістю, визначеною в акті оцінки складеного за Методикою, затвердженою Постановою КМУ.

Відповідно до п.п.3.1., 3.6. договору, орендна плата визначається на підставі методики розрахунку орендної плати, затвердженої Постановою КМУ від 04.10.1995р. №786, зі змінами внесеними Постановою КМУ №699 від 18.05.98р., Постановою КМУ від 19.01.2000р. №75 і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (червень 2004р.) – 2 099,93 грн. Розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін в разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цій і тарифів та в інших випадках , передбачених чинним законодавством.

Згідно п.10.1. договору, цей договір укладено строком на п’ять років, що діє з моменту підписання договору оренди.

На виконання умов договору від 19.07.2004р. між орендодавцем та орендарем було складено та підписано акт приймання-передачі цілісного майнового комплексу державного побутового підприємства «Нефон» від 19.07.2004., згідно якого орендарю було передано в строкове платне користування майно цілісного майнового комплексу державного побутового підприємства «Нефон», юридична адреса: 65078, м. Одеса, вул. Терешкової, 21. Вказане майно передано в оренду з метою здійснення побутового обслуговування відповідно до статуту орендаря.

Крім того, 31.08.2005р. між сторонами підписано зміни до договору оренди від 19.07.2004р. цілісного майнового комплексу державного побутового підприємства «Нефор», 02.06.2008р. підписано договір про внесення змін до договору оренди цілісного майнового комплексу державного побутового підприємства «Нефон» та розрахунок плати за оренду цілісного майнового комплексу державного побутового підприємства «Нефон», 08.02.2010р. підписано договір про внесення змін до договору оренди цілісного майнового комплексу державного побутового підприємства «Нефон» від 19.07.2004р., 29.09.2011р. підписано договір про внесення змін до договору оренди цілісного майнового комплексу державного побутового підприємства «Нефон» від 19.07.2004р. Вказаними змінами договір від 19.07.2004р. №728 викладено в новій редакції, зокрема, внесені зміни до розрахунку орендної плати та продовжено термін дії договору до 19.07.2018р.

Відповідно до договору від 02.06.2008р. про внесення змін до Договору від 19.07.2004р. №728 була застосована орендна ставка, яка передбачена Методикою розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна. затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами та доповненнями,внесеними постановою КМУ від 27.12.2006 № 1846). та орендна плата становила 4 195 грн. 67 коп. за базовий місяць без урахування ПДВ.

Поряд з цим постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 р. № 961 „Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 10.08.1995 р. № 629 і від 04.10.1995 р. № 786”, яка набрала чинності з 20.09.2011 р., були затверджені нові орендні ставки за використання державного майна, у т.ч. за використання цілісних майнових комплексів. Отже, позивач стверджує, що з дня набрання чинності зазначеної Постанови Кабінету Міністрів України орендна ставка за використання майна орендованого відповідачем ЦМК становить 10%. Таким чином, орендна плата за використання цілісного майнового комплексу державного побутового підприємства “Нефон” з моменту внесення змін до Методики повинна становити за місяць розрахунку без урахування ПДВ 12660,89грн.

Як з’ясовано судом, з метою приведення умов договору у відповідність до вимог чинного законодавства на виконання вищевказаної постанови КМУ, позивачем було ініційовано внесення відповідних змін до договору оренди цілісного майнового комплексу державного побутового підприємства “Нефон” від 19.07.2004 р. Однак, у зв’язку з недосягненням згоди з відповідачем стосовно внесення змін до спірного договору оренди прокурором м. Одеси було подано до господарського суду Одеської області відповідний позов в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області до ТОВ „Мрія-2” про внесення змін до договору оренди від 19.07.2004р. (із змінами та доповненнями).

Так, рішенням Господарського суду Одеської області від 21.08.2015р. по справі №916/1579/15-г були внесені зміни до договору від 19.07.2004р. (зі змінами та доповненнями), укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мрія-2», а саме викладено п.3.1. розділу 3 договору, в наступній редакції: «Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою КМУ від 04.10.1995 №786 (зі змінами та доповненнями внесеними Постановою КМУ від 14.09.2011 № 961) і становить без урахування ПДВ за базовий місяць розрахунку серпень 2011 року 12 660 грн. 89 коп. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку визначеному чинним законодавством.»; викладено п.3.2. розділу 3 договору, в наступній редакції: «Орендна плата за місяць оренди квітень 2012 року визначається шляхом коригування орендної плати за місяць оренди березень 2012 року на індекс інфляції за квітень 2012 року включно; розділ 10 Договору, доповнено пунктом 10.13. «Ці зміни діють з 22 квітня 2012 року, є невід'ємною та складовою частиною Договору оренди цілісного майнового комплексу державного побутового підприємства «Нефон» від 19.07.2004р.».

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.10.2015р. рішення Господарського суду Одеської області від 21.08.2015 р. по справі №916/1579/15-г залишено без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія 2» на зазначене рішення - без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.12.2015р. постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.10.2015 у справі №916/1579/15-г залишено без змін, а касаційну скаргу ТОВ "Мрія-2" - без задоволення.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані сторонами докази та викладену ними правову позицію, суд вважає, що заявлені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія-2» про визнання недійсним договору в певній частині не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Засадами чинного Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ст.15 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства (п.1 ст.626, ст.627, п.1 ст.628 ЦК України).

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 3 ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Згідно із частиною першою статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як передбачено ч.1 ст.654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Положення ч.2 ст.284 ГК України оцінка об'єкта оренди здійснюється за відновною вартістю, крім об'єктів оренди державної та комунальної власності, оцінка яких здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Умови договору оренди зберігають свою силу на весь строк дії договору, а також у разі якщо після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря.

За положеннями ч.1 ст.2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч.4 ст.10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” умови договору оренди є чинними на весь строк дії договору і у випадках, коли після його укладення (приведення у відповідність з цим Законом) законодавством встановлено правила, які погіршують становище орендаря.

Істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна (ч.1 ст.11 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності.

Розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін. Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України (ч.ч. 1, 2 ст.21 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”).

Спори про внесення змін до договору оренди (найму) у зв'язку із запровадженням нових тарифів, ставок орендної плати (в т. ч. внесенням змін до відповідних методик) мають вирішуватися з урахуванням вимог приписів статті 632 ЦК України та частини другої статті 21 Закону "Про оренду державного та комунального майна", згідно з якими розмір орендної плати в договорі встановлюється за домовленістю сторін і може бути змінено за погодженням сторін або у випадках та на умовах, встановлених законом. В інших випадках судам у вирішенні відповідних спорів необхідно з'ясовувати, чи погоджувалися сторонами при укладенні договору оренди умови щодо перегляду орендної плати, в тому числі з підстави внесення змін до методики розрахунку орендної плати. Відповідний перегляд орендної плати є обґрунтованим, якщо господарський суд встановить факт погодження сторонами при укладенні договору оренди такої підстави перегляду орендної плати, як внесення змін до методики розрахунку орендної плати (пункт 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» від 29.05.2013 № 12).

Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1995 р. №629 і від 4 жовтня 1995 р. № 786» від 14.09.2011 № 961 було змінено (збільшено) орендні ставки за використання цілісних майнових комплексів державних підприємств.

А тому, рішенням Господарського суду Одеської області від 21.08.2015р. по справі №916/1579/15-г, залишеного без змін Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.10.2015р. та Постановою Вищого господарського суду України від 22.12.2015р., були внесені зміни до договору від 19.07.2004р. (зі змінами та доповненнями), укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мрія-2», а саме викладено п.3.1. розділу 3 договору, в наступній редакції: «Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою КМУ від 04.10.1995 №786 (зі змінами та доповненнями внесеними Постановою КМУ від 14.09.2011 № 961) і становить без урахування ПДВ за базовий місяць розрахунку серпень 2011 року 12 660 грн. 89 коп. Нарахування ПДВ па суму орендної плати здійснюється у порядку визначеному чинним законодавством.»; викладено п.3.2. розділу 3 договору, в наступній редакції: «Орендна плата за місяць оренди квітень 2012 року визначається шляхом коригування орендної плати за місяць оренди березень 2012 року на індекс інфляції за квітень 2012 року включно; розділ 10 Договору, доповнено пунктом 10.13. «Ці зміни діють з 22 квітня 2012 року, є невід'ємною та складовою частиною Договору оренди цілісного майнового комплексу державного побутового підприємства «Нефон» від 19.07.2004р.».

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3, 5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Положеннями ч.ч.1, 2, 3 ст.215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч.1 ст.217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Приписи п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” від 6.11.2009р. №9 передбачають, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Отже, в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту, вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Слід зазначити, що предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення.

Предмет позову кореспондує зі способами захисту права саме - заходами, які прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та (або) усунення наслідків такого порушення.

Судом встановлено, що пункт 10.13 розділу 10 договору оренди від 19.07.2004р. («Ці зміни діють з 22.04.2012 року, є невід’ємною та складовою частиною договору оренди цілісного майнового комплексу державного побутового підприємства «Нефон» від 19.07.2004р.»), який позивач просить суд визнати недійсним, було доповнено на підставі рішення Господарського суду Одеської області від 21.08.2015р. по справі №916/1579/15, яке набрало законної сили 20.10.2015р. та є чинним, а тому суд доходить висновку, що позивачем не вірно обраний спосіб захисту порушеного права, оскільки, всі норми законодавства, на які посилається позивач, стосуються тих змін, що вносяться до договору за пропозицією сторін, а не судовим рішенням. З заявлених позовних вимог вбачається, що позивач намагається повторно переглянути остаточне та обов'язкове до виконання рішення суду з метою винесення нового рішення у справі.

У рішенні у справі «Христов проти України» від 19.02.2009, заява № 24465/04, Євросуд зазначив: «Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст.6 конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову, частину спільної спадщини договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (справу «Брумареску проти Румунії»).

«Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу resjudicata (див. там же, п.62), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно із цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня щодо перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (справа «Рябих проти Росії»).

Таким чином, виходячи з вищенаведеної практики ЄСПЛ, скасування рішення суду, що набрало законної сили, з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та/або процесуального права буде порушенням принципу юридичної визначеності, тобто п. 1 ст.6 конвенції, а також ст. 1 Першого протоколу до неї, оскільки в позивача після задоволення його вимог були законні сподівання на те, що його інтереси є остаточно захищеними.

Зважаючи на викладене вище, суд доходить висновку, що позовна вимога Товариства з обмеженою відповідальністю „МРІЯ-2” до Регіонально відділення Фонду державного майна України по Одеській області про визнання недійсним договору від 19.07.2004р. в частині пункту 10.3. розділу 10, яким передбачено, що «Ці зміни діють з 22.04.2012р., є невід’ємною та складовою частиною договору оренди цілісного майнового комплексу державного побутового підприємства «Нефон» від 19.07.2004р.», не підлягає задоволенню.

Однак, це не позбавляє Товариство з обмеженою відповідальністю «МРІЯ-2» права звернутися до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області із пропозицією внести зміни до договору із врахуванням постанови Верховного суду України від 29.03.2017р., в якій зазначено, що ст. 653 ЦК України спеціально розмежовано поняття «зміна договору» та «зміна зобов’язання», що випливає із договору: якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов’язання змінюються або припиняються з моменту набрання рішення суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із заявлених вимог, наведених обґрунтувань та наданих доказів, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача згідно зі ст.ст.44,49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю „МРІЯ-2” до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області про визнання недійсним договору в певній частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 12 грудня 2017 р.

Суддя С.Г. Власова