Рішення № 70893094, 06.12.2017, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" грудня 2017 р.Справа № 916/2472/17

За позовом: Першого заступника військового прокурора Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмарин»;

про стягнення;

Суддя Оборотова О.Ю.

За участю представників сторін:

від прокурора: Риженко М.Ю, за посвідченням №044623 від 20.10.2016р.;

від позивача (Міністерства оборони України): ОСОБА_1, за довіреністю №220/225/д від 10.05.2017р.;

від позивача (Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України): ОСОБА_2, за довіреністю №303/36/380/7 від 27.06.2017р.;

від відповідача: ОСОБА_3, за довіреністю від 08.06.2017р.

СУТЬ СПОРУ: 12.10.2017р. Перший заступник військового прокурора Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмарин» про стягнення 3% річних та інфляційних втрат у розмірі 2845959,74грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.10.2017р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/2472/17.

07.11.2017р. від Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмарин» до господарського суду Одеської області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав викладених у відзиві.

07.11.2017р. від Міністерства оборони України до господарського суду Одеської області надійшли письмові пояснення по справі, відповідно до яких позивач просить суд задовольнити позовні вимоги з підстав викладених у поясненні.

22.11.2017р. від Військової прокуратури Південного регіону України до господарського суду Одеської області надійшли письмові пояснення по справі, відповідно до яких позивач просить суд задовольнити позовні вимоги з підстав викладених у поясненні.

06.12.2017р. від Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмарин» до господарського суду Одеської області надійшли письмові пояснення по справі, відповідно до яких відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав викладених у поясненні.

У судовому засіданні 06.12.2017р. після виходу судді з нарадчої кімнати було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

12.07.2005 року між Південним Управлінням капітального будівництва Міністерства Оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будмарин» був укладений договір № 227/ДБ-42СП на пайову участь у будівництві житла, згідноп.п. 3.2.1, 3.2.2 якого замовник Південне Управління капітального будівництва МО України отримує квартири, загальна площаяких становить 25% від загальної площі квартир в «об'єкті», а пайовик ТОВ «Будмарин» в свою чергу отримує 75% площі квартир в «об'єкті». Адресний перелік квартир, які ТОВ «Будмарин» зобов'язався передати Південному Управлінню капітального будівництва МО України зазначено у додатку № 1 до договору, згідно якого ТОВ «Будмарин» зобов'язалось передати 82 квартири загальною площею 5343,55 кв.м.

У звязку з порушенням взятих на себе зобовязань, військовий прокурор Південного регіону України звернувся до господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України з позовною заявою (з уточненнями і доповненнями до неї) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмарин» про зобовязання виконати взяті на себе зобовязання в натурі за договором № 227ДБ-42СП від 12.07.2005 р. та додатковими договорами до нього за № 1/42СП від 17.10.2005 р., а саме: передати Південному управлінню капітального будівництва Міністерства оборони України 8 квартир загальною площею 975,65 кв.м. на загальну суму 4176001,15 грн., а саме: 3-х кімнатну квартиру № 105 (секція 2); 3-х кімнатну квартиру № 106 (секція 2); 3-х кімнатну квартиру № 107 (секція 2); 3-х кімнатну квартиру № 108 (секція 2); 5-ти кімнатну квартиру № 109 (секція 2) та 5-ти кімнатну квартиру № 110 (секція 2), які розташовані у будинку № 312 «б» в місті Миколаєві на проспекті Октябрському/кут вулиці Ватутіна, до 1 листопада 2008 року.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.08.2008р. порушено провадження у справі № 15/151-08-3452.

Рішенням господарського суду Одеської області від 03.12.2008 р. у справі № 15/151-08-3452 (з урахуванням внесених ухвалою суду від 20.01.2009 р. виправлень) позов Військового прокурора Південного регіону України було задоволено, а саме: зобовязано Товариство з обмеженою відповідальністю «Будмарин» виконати взяті на себе зобов'язання в натурі за договором № 227/ДБ-42СП від 12.07.2005 року та додатковим договором до нього за № 1/42СП від 17.10.2005 року та передати Південному управлінню капітального будівництва Міністерства оборони України 8 квартир загальною площею 975,65 кв.м. на загальну суму 4176001,15 грн., а саме: 3-х кімнатну квартиру №103 (секція 2), 3-х кімнатну квартиру № 104 (секція 2), 3-х кімнатну квартиру № 105 (секція 2); 3-х кімнатну квартиру № 106 (секція 2); 3-х кімнатну квартиру № 107 (секція 2); 3-х кімнатну квартиру № 108 (секція 2); 5-ти кімнатну квартиру № 109 (секція 2) та 5-ти кімнатну квартиру № 110 (секція 2), які розташовані у будинку № 312 «б» в місті Миколаєві на проспекті Октябрському/кут вул. Ватутіна.

На виконання вказаного рішення суду 20 лютого 2009р. господарським судом Одеської області був виданий наказ про його примусове виконання.

12.05.2011р. Перший заступник Військового прокурора Південного регіону України звернувся до господарського суду Одеської області із заявою про зміну способу виконання рішення господарського суду Одеської області від 03.12.2008 р. по справі № 15/151-08-3452, посилаючись на те, що 17.12.2009р. головним державним виконавцем Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції винесено постанову про закінчення виконавчого провадження

Прокурор вказував на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Будмарин» не виконувало рішення господарського суду Одеської області від 03.12.2008р. по справі № 15/151-08-3452 щодо передачі Південному управлінню капітального будівництва Міністерства оборони України 8 квартир загальною площею 975,65 кв.м на загальну суму 4176001,15 грн., чим спричиняє збитки державі на зазначену суму.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.06.2011р. заяву Першого заступника Військового прокурора Південного регіону України про зміну способу виконання рішення господарського суду Одеської області від 03.12.2008 р. у справі № 15/151-08-3452 задоволено. Змінено спосіб виконання рішення господарського суду Одеської області від 03.12.2008 р. у справі № 15/151-08-3452 про зобовязання Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмарин» виконати взяті на себе зобов'язання в натурі за договором № 227/ДБ-42СП від 12.07.2005 року та додатковим договором до нього за № 1/42СП від 17.10.2005 року та передати Південному управлінню капітального будівництва Міністерства оборони України 8 квартир загальною площею 975,65 кв.м. на загальну суму 4176001,15 грн. шляхом звернення стягнення на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмарин» (65028, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 33656758; р/р 26008012322700 в АКІБ «Укрсіббанк» м. Харків, МФО 351005) в розмірі 4 176 001/чотири мільйони сто сімдесят шість тисяч одна/ грн. 15 коп. на користь Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України (65063, м. Одеса, вул. Армійська, 18; код ЄДРПОУ 24980210; р/р 26009310822701 в АБ «Південний» у м. Одесі, МФО 328209). Накладено арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю Будмарин» (65028, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 33656758), які знаходяться на наступних рахунках: рахунок № 260033514500, відкритий 19.11.2005 р. в ПуАТ «СЕБ Банк» у валюті Долар США (МФО 300175); рахунок № 260033514500, відкритий 19.11.2005 р. в ПуАТ «СЕБ Банк» у валюті гривня (МФО 300175); рахунок № 26008012322700, відкритий 14.07.2005 р. в АТ «УкрСиббанк» у валюті гривня (МФО 351005), в розмірі 4 176 001/чотири мільйони сто сімдесят шість тисяч одна/ грн. 15 коп., що складають вартість спірних квартир.

На виконання ухвали господарського суду Одеської області від 09.06.2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Будмарин» перерахувало на користь Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України 4 176 001/чотири мільйони сто сімдесят шість тисяч одну/ грн. 15 коп., що підтверджується платіжними дорученнями від 04.02.2015р., 15.06.2015р., 04.11.2015р., 11.07.2016р., 22.09.2016р. та 28.08.2017р.

Перший заступник військового прокурора Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України зазначає, що у звязку з тим, що ухвала господарського суду Одеської області від 09.06.2011р. набрала законної сили 02.08.2011р. після винесення постанови Одеського апеляційного господарського суду, а відповідач повністю розрахувався з позивачем лише 28.08.2017р. кредитор вправі вимагати стягнення з боржника в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобовязання.

Враховуючи викладені обставини, прокурор вважає, що був вимушений звернутися до господарського суду Одеської області з відповідним позовом, з метою захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

При цьому, згідно ч. 2 ст. 29 ГПК України, у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України «Про судоустрій України» є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів органів місцевого самоврядування.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, субєктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд зясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

При цьому розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Судом встановлено, що позивачі не ініціювали питання судового захисту з аналогічним предметом спору, а тому посилаючись на оціночну дефініцію «Інтересів держави прокурор подав до Господарського суду Одеської області позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмарин» 3% річних та інфляційних втрат.

Згідно з приписами ст.11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти, акти цивільного законодавства. Цивільні обов'язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства; особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (ст.14 ЦК України).

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до п. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно вимог ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У постанові Верховного Суду України від 2 березня 2016 року у справі 6-2491цс15 за позовом про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами, 3 % річних та інфляційних втрат за час невиконання судового рішення про стягнення коштів в порядку двосторонньої реституції викладено такі висновки. Стаття 625 ЦК поширюється на грошове зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду.

Враховуючи суть позовних вимог, перш за все необхідно встановити, які саме зобовязання Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмарин» (грошове або не грошове), передбачено договором № 227/ДБ-42СП на пайову участь у будівництві житла, з урахуванням ухвали господарського суду Одеської області від 09.06.2011р. про зміну способу виконання рішення господарського суду Одеської області від 03.12.2008 р. у справі № 15/151-08-3452.

Господарський суд Одеської області звертає увагу, що відповідно до постанови Судової палати у господарських справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18 жовтня 2017 року по справі № 910/8318/16 за своєю правовою природою судове рішення є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб.

Відповідно до положень ст. 11 ЦК рішення суду може бути підставою виникнення цивільних прав та обов'язків у випадках, установлених актами цивільного законодавства, тобто за наявності прямої вказівки про це в законі, як установлено, наприклад, ч. 4 ст. 36, ст.ст. 43, 46, ч. 3 ст. 334, ч. 3 ст. 653 ЦК.

Отже, господарський суд Одеської області зазначає, що за загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов'язання, яке виникло з підстав, що існували до винесення судового рішення, але не породжує таке зобов'язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства пов'язують виникнення зобов'язання саме з набранням законної сили рішенням суду.

Аналіз спірних правовідносин по договору № 227/ДБ-42СП на пайову участь у будівництві житла зводиться до того, що зобовязання Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмарин» полягають саме у передачі 82 квартири загальною площею 5343,55 кв.м. що за своєю правовою природою становлять зміст не грошового зобовязання.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.06.2011р. змінено виключно спосіб виконання рішення господарського суду Одеської області від 03.12.2008 р. у справі № 15/151-08-3452, зобовязання по договору змінено не було.

Грошовим є зобов'язання, що передбачає передачу грошей як предмета договору або їх сплату як ціни договору.

Зобов'язання поставити товар, передати річ, здійснити будівництво тощо не набуває характеру грошового внаслідок ухвалення судового рішення про повернення/стягнення коштів за його невиконання. (Постанови Судової палати у господарських справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18 жовтня 2017 року по справі № 910/8318/16)

Отже, суд звертає увагу, що ані рішенням господарського суду Одеської області від 03.12.2008 р. у справі № 15/151-08-3452, ані ухвалою господарського суду Одеської області від 09.06.2011 року по справі № 15/151-08-3452 не було змінено зобовязання ТОВ «Будмарин» за договором № 227/ДБ-42СП на пайову участь у будівництві житла від 12.07.2005 року на грошове.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі «Загальні положення про зобовязання» книги 5 цього Кодексу і визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання та поширює свою дію на всі види зобовязань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні правовідносини з виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобовязань.

Вказана стаття передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналізуючи вказану статтю, необхідно звернути увагу на два моменти, за умови існування яких, кредитор матимете право на відшкодування. Перший між кредитором і боржником повинно існувати «грошове зобовязання», другий боржник повинен «прострочити виконання» такого грошового зобовязання. Отже, звертаючись до суду із вимогою про відшкодування передбаченого статтею 625 ЦК України, позивач повинен довести ці умови.

Згідно ч. 5 статті 11 ЦК України, встановлено що: «у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду». Так, законодавець закріплює можливість виникнення цивільних прав і обовязків із рішення суду, але за умови, що такі випадки прямо вказані у актах цивільного законодавства. До таких випадків відносяться переведення прав кредитора на іншу особу (ч. 4 статті 362 ЦК, стаття 411 ЦК, стаття 822), зобовязання укласти договір, тощо. Випадки які встановленні законом, як правило, не містять грошових зобовязань, тобто із рішення суду не виникають грошові зобовязання.

Статтею 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення грошового зобовязання, її дія поширюється на всі види грошових зобовязань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобовязань. Дія статті поширюється на порушення грошового зобовязання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду. При цьому ч. 5 ст. 11 зазначеного Кодексу, в якій ідеться про те, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обовязки можуть виникати з рішення суду, не дає підстав для застосування положень ст. 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобовязальних правовідносин. З рішення суду зобовязальні правовідносини не виникають, оскільки вони виникають з актів цивільного законодавства, про що й зазначено в ст. 11 ЦК України, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність.

Винятком є обовязки, які виникають із рішення суду. Однак обовязок не є тотожним поняттю зобовязання і не може регулюватися за тими ж правилами, які встановленні для зобовязань. Тобто, стаття 625 ЦК України, яка встановлює правило, за яким боржник відповідає за прострочення грошового зобовязання, не поширюється на ситуацію, коли боржник не виконує свій обовязок сплатити певну суму коштів, які визначенні рішенням суду.

В такому випадку, відносини виникають не із цивільно-правових підстав, а з виконання рішення суду та регулюються законом України «Про виконавче провадження». Тим же законом передбачена відповідальність за невиконання рішення суду у добровільному порядку.

Рішення суду лише підтверджує наявність грошових зобовязань, які існували до його винесення, і тому, стаття 625 ЦК України повинна застосовуватися у разі його невиконання. Вказана норма застосовується, якщо зобовязання дійсно існувало до винесення рішення судом і воно є грошовим, тобто, якщо боржник повинен був сплатити на користь кредитора певну суму коштів, але ухилявся від виконання свого обовязку. За такої умови, кредитор має право звернутися до суду із вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних втрат, але лише в частині, яка є грошовим зобовязанням, що існувало на момент винесення судом рішення.

Згідно зі статтями 598-609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання. Правила статті 625 ЦК України не заперечують звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання, зокрема, за період після прийняття судом відповідного рішення.

В іншій частині судового рішення (проценти річні, інфляційні втрати, судові витрати) кредитор не має права отримувати відшкодування в порядку передбаченому статтею 625 ЦК України, так як вказаний обовязок сплатити кошти на його користь, виник із рішення суду, і не є грошовим зобовязанням. У випадку, якщо до винесення рішення суду існувало інше, не грошове зобовязання (наприклад виконати роботу, повернути річ, передати майно,тощо), а рішенням суду було його замінено обовязком відшкодувати шкоду, сплатити вартість, то кредитор не має права вимагати відшкодування в порядку передбаченого статтею 625 ЦК України. В такому випадку, відносини що виникли між кредитором і боржником з приводу виконання рішення суду взагалі не є цивільно-правовими, так як стосуються виконання рішення суду органами виконавчої служби та передбачені Законом України «Про державну виконавчу службу», Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про державну службу».

Передбачена статтею 625 ЦК України норма не застосовується до трудових правовідносин (заборгованості із заробітної плати, відшкодування шкоди працівникові внаслідок трудового каліцтва), сімейних та інших правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством. Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України ВСУ у справі № 6-2311цс16 від 22 березня 2017р.

Правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобовязання (стаття 625 ЦК України) (даний висновок, викладений в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 20 січня 2016 р. у справі № 6-2759цс15).

Підсумовуючи вищевикладене, слідує висновок, що при звернені до суду з позовом про застосування передбаченої статтею 625 ЦК України відповідальності за порушення грошового зобов'язання позивачу слід довести існування зобовязання між сторонами, що це зобовязання є грошовим, наявність прострочення у виконанні зобовязання, відсутність спеціальних норм, що регулюють ці правовідносини та виключають застосування статті 625 ЦК України.

За таких обставин, позовні вимоги Першого заступника військового прокурора Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України про стягнення з ТОВ «Будмарин» збитків від інфляції та трьох відсотків річних є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Інші наявні у матеріалах справи докази та пояснення позивача вищевикладених висновків суду не спростовують

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33,34,43,44-49,50,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 11.12.2017р.

Суддя О.Ю. Оборотова