Постанова № 70891940, 06.12.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 грудня 2017 року 14:35 № 826/14070/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., при секретарі Прокопенко О.В. та представників сторін:

від позивача - Дубчак С.Є.

від відповідача - Норець В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»

до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 31 серпня 2017 року №0007414106 та від 31 серпня 2017 року №0007424106,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» (далі по тексту - позивач, ПАТ «Укрнафта») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (далі по тексту - відповідач, ОВПП ДФС України), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0007414106 від 31 серпня 2017 року та №0007424106 від 31 серпня 2017 року.

В обґрунтування позовних вимог ПАТ «Укрнафта» посилається на те, що рішення про розстрочення податкового боргу №276 від 07 серпня 2015 року не може бути предметом камеральної перевірки, оскільки в силу пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на дату складання Акту перевірки) камеральній перевірці підлягає лише податкова звітність платника податків. Також, на думку позивача, у зв'язку із прийняттям рішення про розстрочення податкового боргу №276 від 07 серпня 2015 року строки погашення податкових зобов'язань, що були попередньо визначені згідно з нормами Податкового кодексу України у прив'язці до граничних строків подання податкових декларацій з податку на прибуток підприємства, були змінені та визначені договором №41 від 10 серпня 2015 року про надання розстрочення податкового боргу. Тобто, застосування штрафних санкцій згідно із статтею 126 Податкового кодексу України можливе лише в разі несплати платником податків узгодженої суми податкового зобов'язання у строки, визначені Кодексом, а не в строки, що визначаються у договорах про розстрочення плати узгодженого грошового зобов'язання, який укладається на підставі рішення про розстрочення сплати податкового боргу. При цьому на суму розстроченого грошового зобов'язання в силу пункту 100.1 статті 100 Податкового кодексу України можуть бути нараховані лише проценти. Крім того, позивач посилається на порушення відповідачем строків проведення камеральної перевірки, які відповідно до пункту 76.3 статті 76 Податкового кодексу України, становлять 30 календарних днів.

Заперечуючи проти адміністративного позову, відповідач вказав, що Договором про розстрочення податкового боргу від 10 серпня 2015 року №41 передбачена сплата авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств розстроченого основного платежу у сумі 379 403 824, 87 грн. та пені у сумі 7 175 821,31 грн. на 5 періодів у сумі 77 301 530,18грн. перший платіж та відповідно по 77 319 529,00грн. щомісяця. В подальшому, у зв'язку із несвоєчасною сплатою позивачем до бюджету суми авансових внесків з податку на прибуток підприємства та податку на прибуток підприємства по податковим деклараціям за період з 01 березня 2014 року по 30 червня 2016 року, які повинні були бути сплачені після розірвання Договору про розстрочення податкового боргу від 10 серпня 2015 року №41, останній було розірвано на підставі рішення про скасування розстрочення податкового боргу від 06 жовтня 2015 року №276/с. Поряд з цим, згідно пунктом 5.3 Договору про розстрочення податкового боргу від 10 серпня 2015 року №41 від дня дострокового розірвання договору платник податків зобов'язаний сплатити невнесену суму розстроченого податкового боргу та суму процентів, нарахованих за фактичний строк користування розстроченням. Стосовно ж тверджень позивача щодо порушення строків проведення камеральної перевірки відповідач, з посиланням на постанову Верховного Суду України від 09 лютого 2016 року, зазначає про те, що Розділ ІІІ «Податок на прибуток підприємств» Податкового кодексу України, який визначає право податкового органу на проведення камеральних перевірок з питань адміністрування податку на прибуток, не містить граничних строків проведення таких перевірок, натомість таке обмеження виплаває з положень статті 102 Податкового кодексу України зі строком у 1095 днів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду у попередньому судовому засіданні на 15 листопада 2017 року.

У попередньому судовому засіданні оголошувалась перерва до 27 листопада 2017 року.

В попередньому судовому засіданні 06 грудня 2017 року судом постановлено ухвалу про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду на підставі пункту 4 частини 1 та частини 3 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час судового розгляду справи представник позивача підтримав заявлений позов, представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» зареєстроване 31 березня 1994 року Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією, свідоцтво про державну реєстрацію №10741200000002352; ідентифікаційний код 00135390.

01 серпня 2017 року посадовою особою Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 40.1 статті 40, підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75, пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», код ЄДРПОУ 00135390, з питань несвоєчасної оплати авансових внесків задекларованих в податковій декларації з податку на прибуток по рішеннях ОДПС України про розстрочення податкового боргу по договору №41 від 07 серпня 2015 року про розстрочення податкового боргу, за результатами якої складено Акт №2657/28-10-06/00135390 від 01 серпня 2015 року.

Під час перевірки встановлено, що в порушення пункту 57.1 статті 57 та пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України Публічним акціонерним товариством «Укрнафта» несвоєчасно сплачено до бюджету суми авансових внесків з податку на прибуток підприємства задекларованих в податкових деклараціях з податку на прибуток по договору від 07 серпня 2015 року №41 про розстрочення податкового боргу, а саме: відповідно до інтегрованої картки ІС «Податковий блок» нарахуванню штрафних санкцій підлягають несвоєчасно сплачені суми авансових внесків за деклараціями з податку на прибуток підприємства за період березень 2014 року - липень 2017 року, які сплачувались до бюджету за рішенням ОДПС про розстрочення податкового боргу. У зв'язку з несвоєчасним погашенням сум розстрочення податкового боргу за рішенням ОДПС України по вищезазначеному договору про розстрочення податкового боргу сума штрафних санкцій складає 53 069 977,86 грн. та підлягає сплаті до бюджету.

15 серпня 2017 року за вих. №10/1730 ПАТ «Укрнафта» подало заперечення на Акт перевірки, в яких керуючись пунктом 86.7 статті 86 Податкового кодексу України просило врахувати дані заперечення, переглянути висновки, наведені в Акті від 01 серпня 2017 року №2657/28-10-41-06/00135390 «Про результати камеральної перевірки Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (код ЄДРПОУ 00135390) з питань несвоєчасної сплати авансових внесків задекларованих в податкових деклараціях з податку на прибуток підприємства по рішеннях ОДПС України про розстрочення податкового боргу» та не приймати рішення про донарахування ПАТ «Укрнафта» штрафних (фінансових) санкцій у зв'язку з відсутністю для цього передбачених законодавством підстав.

28 серпня 2017 року листом №171/28-10-41-06/00135390 «Про надання відповіді на заперечення» відповідачем прийнято рішення - висновок в Акті перевірки залишити без змін, як такий що зроблений відповідно до вимог податкового законодавства.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0007414106 від 31 серпня 2017 року, яким ПАТ «Укрнафта» зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 10 597 273грн. 61коп. (десять мільйонів п'ятсот дев'яносто сім тисяч двісті сімдесят три гривни 61 коп.) та податкове повідомлення-рішення №0007424106 від 31 серпня 2017 року, яким ПАТ «Укрнафта» зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 42 472 704грн. 25коп. (сорок два мільйони чотириста сімдесят дві тисячі сімсот чотири гривні 25 коп.).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд приходить до наступного.

Починаючи з 01 січня 2011 року спеціальним законом, що регулює відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 02.12.2010р. №2755-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПК України).

Статтею 126 ПК України, порушення якої встановлено під час проведення камеральної перевірки позивача та зафіксовано в Акті №2657/28-10-41-06/00135390 від 01 серпня 2017 року, встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Так, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 10 серпня 2015 року між позивачем та Міжрегіональним головним управління ДФС - Центральним офісом з обслуговування великих платників укладено Договір про розстрочення податкового боргу №41. На думку позивача, під час дії Договору про розстрочення податкового боргу відбулася зміна граничних строків сплати податкових зобов'язань, а відтак застосування статті 126 ПК України можливе лише в разі несплати платником податків узгодженої суми податкового зобов'язання у строки, визначені Кодексом, а не в строки, що визначаються у договорах про розстрочення сплати узгодженого податкового зобов'язання, який укладається на підставі рішення про розстрочення сплати податкового боргу.

Суд звертає увагу на те, що порядок розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків врегульовано положеннями статтею 100 ПК України.

Так, відповідно до пункту 100.1 статті 100 ПК України розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день прийняття контролюючим органом рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу. Якщо до складу розстроченої (відстроченої) суми входить пеня, то для розрахунку процентів береться сума за вирахуванням суми пені.

За приписами пункту 100.6 статті 100 ПК України розстрочені суми грошових зобов'язань або податкового боргу (в тому числі окремо - суми штрафних (фінансових) санкцій) погашаються рівними частками починаючи з місяця, що настає за тим місяцем, у якому прийнято рішення про надання такого розстрочення.

При цьому відповідно до приписів підпункту 100.12.2 пункту 100.12 статті 100 ПК України договори про розстрочення (відстрочення) можуть бути достроково розірвані з ініціативи контролюючого органу в разі, якщо: з'ясовано, що інформація, подана платником податків при укладенні зазначених договорів, виявилася недостовірною, перекрученою або неповною; платник податків визнається таким, що має податковий борг із грошових зобов'язань, які виникли після укладення зазначених договорів; платник податків порушує умови погашення розстроченого грошового зобов'язання чи податкового боргу або відстроченого грошового зобов'язання чи податкового боргу.

Положення наведеної норми також відображені у пункті 4.2 Розділу ІV Договору про розстрочення податкового боргу №41 (а.с. 121-122).

За змістом статті 32 ПК України зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк. Зміна строку сплати податку здійснюється у формі: відстрочки; розстрочки.

Водночас зміна строку сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов'язку (пункт 32.3 статті 32 ПК України).

Аналогічно до наведених приписів п. 100.1 статті 100 ПК України Договором про розстрочення податкового боргу від 10 серпня 2015 року №41 також визначено, що позивачу надано розстрочення сплати податкового боргу під відсотки, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього Кодексу, а саме 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України. (а.с. 122).

Відповідно до статті 100 глави 9 розділу II Податкового кодексу України та пункту 9 Положення про Міністерство доходів і зборів України, затвердженого Указом Президента України від 18 березня 2013 року №141, Наказом Міністерства доходів і зборів України №574 від 10 жовтня 2013 року затверджено Порядок розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків (далі по тексту - Порядок №574).

За приписами пункту 4.4 Порядку №574 з ініціативи органу доходів і зборів, що уклав договір про розстрочення (відстрочення), орган доходів і зборів вищого рівня, який прийняв рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу), приймає рішення про скасування розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу), про що повідомляє платника податків та відповідний орган доходів і зборів. Орган доходів і зборів, який ініціював розірвання договору, на підставі рішення про скасування розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) розриває договір про розстрочення (відстрочення). Рішення про скасування розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) оформляється на бланку відповідного органу доходів і зборів (додаток 5). При цьому рішення про розстрочення (відстрочення) скасовується в повному обсязі (за всіма платежами) з одночасним проведенням нарахування процентів за фактичний строк користування розстроченням (відстроченням).

У відповідності до пункту 4.5 Порядку №574 рішення про скасування раніше прийнятого рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) є підставою для дострокового розірвання договору.

В силу положень пункту 4.6 Порядку №574 з дня, наступного за днем розірвання договору, на розстрочені (відстрочені) суми, що залишились несплачені, нараховуються пеня та штраф у розмірах, передбачених Кодексом.

Згідно з пунктом 4.7 Порядку №574 з дня дострокового розірвання договору платник податків зобов'язаний сплатити невнесену суму розстрочених (відстрочених) грошових зобов'язань (податкового боргу) та суму процентів, нарахованих за фактичний строк дії розстрочення (відстрочення).

При цьому пункт 4.9 Порядку №574 передбачає, що рішення про скасування розстрочення (відстрочення) та дострокове розірвання договору за ініціативою органу доходів і зборів може бути оскаржене у порядку, встановленому Кодексом для оскарження рішень органу доходів і зборів щодо нарахованої суми грошових зобов'язань.

З матеріалів справи вбачається, що 10 серпня 2015 року позивач (Платник) та Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників (Центральний офіс) уклали договір про розстрочення податкового боргу №41 відповідно до рішення Державної фіскальної служби України від 07 серпня 2015 року №276 (далі по тексту - Договір №41). Згідно Розділу І Договору №41 Центральний офіс надає Платнику розстрочення сплати податкового боргу на загальну суму 386 597 646,18грн. (триста вісімдесят шість мільйонів п'ятсот дев'яносто сім тисяч шістсот сорок шість гривень 18 коп.) під відсотки строком з 07 серпня 2015 року по 30 грудня 2015 року. Розмір процентів дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 глави 12 розділу ІІ Податкового кодексу України. Відповідно до табличної частини Розділу І Договору №41 авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у розмірі 379 403 824,87грн. та за пеня у розмірі 7 175 821,31грн., сплачуються у такі строки: 77 301 530,18грн - 31.08.2015р.; 77 319 529,00грн. - 30.09.2015р.; 77 319 529,00грн. - 30.10.2015р.; 77 319 529,00грн. - 30.11.2015р.; 77 319 529,00грн. - 30.12.2015р..

Поряд з цим за умовами Розділу ІІ Договору №41 розстрочені суми податкового боргу та суми нарахованих процентів, що залишилися не сплаченими на день прийняття рішення про скасування розстрочення, стягуються у порядку, встановленому законодавством для стягнення податкового боргу.

У відповідності до положень пункту 4.2 Розділу IV Договору №41 Центральний офіс зобов'язується достроково розірвати договір на підставі рішення про скасування розстрочення та пред'явити до сплати невнесену суму податкового боргу, а також процентів, нарахованих за фактичний строк користування розстроченням, якщо з'ясовано, що інформація, подана платником податків при укладенні договору, виявилася недостовірною, перекрученою або неповною; платник податків визнається таким, що має податковий борг із грошових зобов'язань, які виникли після укладення договору; платник податків порушує умови погашення розстроченого податкового боргу. При цьому згідно пункту 4.3 Розділу IV Договору від дня, наступного за днем розірвання договору, на розстрочені суми податкового боргу, що залишились не сплаченими, Центральний офіс зобов'язується нараховувати пеню та штраф у розмірах, передбачених Податковим кодексом України.

Наведені умови Договору №41 щодо прав та обов'язків Центрального офісу кореспондуються з обов'язком Платника, зокрема, від дня дострокового розірвання договору сплатити невнесену суму розстроченого податкового боргу та суму процентів, нарахованих за фактичний строк користування розстроченням (пункт 5.3 Розділу V Договору №41).

Рішенням №276/с про скасування розстрочення податкового боргу від 06 жовтня 2015 року Державною фіскальною службою України на підставі статей 19-1 розділу І та статті 100 глави 9 розділу ІІ Податкового кодексу України скасовано з 06 жовтня 2015 року рішення від 07 серпня 2015 року №276 про розстрочення податкового боргу ПАТ «Укрнафта» (ЄДРПОУ 00135390) у зв'язку з тим, що платник не виконує умови договору про розстрочення та має податковий боргу із грошових зобов'язань, які виникли після укладення договору про розстрочення.

Вказане рішення надіслано позивачу супровідним листом від 07 жовтня 2015 року за вих. №22780/10/28-10-23-26 та отримано останнім 09 жовтня 2015 року за вх. №5148/3 (а.с. 124).

Доказів оскарження Рішення про скасування розстрочення та дострокове розірвання договору за ініціативою контролюючого органу, а також своєчасного погашення податкового боргу позивачем суду не надано.

При цьому у відповідності до положень пункту 87.9 статті 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Отже, встановлюючи черговість погашення сум податкового боргу, законодавець переслідував мету не допустити накопичення податкового боргу та збільшення тим самим його розміру внаслідок нарахування пені, а також стимулювання платника податків до належного виконання податкового обов'язку, який виникає відповідно до певного, встановленого законом податкового періоду. При цьому, основоположною ознакою є черговість виконання платником податків свого податкового обов'язку, яка не залежить від способу їх здійснення - самостійна сплата або примусове стягнення у судовому порядку. Підтвердженням правомірності таких висновків є норми Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм» від 24 травня 2012 року № 4834-VI, якими абзац перший пункту 87.9 статті 87 ПК доповнено реченням другим такого змісту: "У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом".

Відтак, виходячи з положень наведених вище норм законодавства України, договір про розстрочення, у разі скасування рішення про розстрочення, є розірваним з дати прийняття такого рішення та з дня дострокового розірвання договору платник повинен сплатити невнесені суми розстрочених зобов'язань, а з дня наступного за днем розірвання договору, на розстрочені суми, що залишились несплаченими, нараховуються пеня та штрафи у розмірах, передбачених ПК України, що також відповідає положенням вищезгаданого Договору № 41.

Таким чином, з дня скасування рішення Державної фіскальної служби України про розстрочення грошових зобов'язань від 06 жовтня 2015 року №276/с, а саме з 06 жовтня 2015 року позивач має сплатити невнесену суму розстрочених грошових зобов'язань та суму процентів, нарахованих за фактичний строк дії розстрочення, а з 07 жовтня 2015 року на розстрочені суми, що залишились не сплаченими, нараховуються пеня та штраф у відповідних розмірах; відтак граничним строком сплати невнесеної суми грошових зобов'язань є 07 жовтня 2015 року.

Наведене також свідчить про те, що в межах спірних відносин штраф за несвоєчасну сплату грошових зобов'язань (податкового боргу) контролюючим органом до позивача застосовувався поза межами періоду дії договору про розстрочення податкового боргу №41 від 10 серпня 2015 року, доказів протилежного позивачем не надано, а відтак посилання останнього на протиправність нарахування податковим органом штрафу за період дії договору є хибним та не відповідає обставинам у справі.

Розрахунок штрафних санкцій за порушення правил сплати (перерахування) податків визначені пунктом 126.1 статті 126 ПК України (додаток до податкового повідомлення-рішення №0007414106 від 31 серпня 2017 року) (а.с. 94) у взаємозв'язку з даними інтегрованої картки ПАТ «Укрнафта» (а.с. 146-214) свідчать про те, що відповідач відобразив уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств №9270808150 від 29 березня 2017 року подану ПАТ «Укрнафта» як сплату податкового боргу, а відтак і нарахував штрафні санкції за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань у розмірі 1 789 352,64грн. (один мільйон сімсот вісімдесят дев'ять тисяч триста п'ятдесят дві гривні 64 коп.) (а.с.181).

Суд критичною оцінює посилання позивача на те, що вказані дії контролюючого органу не мають правових підстав у зв'язку з наступним.

Так, відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

За змістом підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно ж підпункту 14.1.152 пункту 14.1 статті 14 ПК України погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

При цьому, відповідно до пункту 2 частини 1 Розділу VI «Відображення в ІКП сум погашення податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску, розстрочення (відстрочення) зобов'язань (боргів), а також списання податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску» Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №422 від 07 квітня 2016 року (далі по тексту - Порядок №422), первинними документами, на підставі яких в ІКП здійснюється погашення (зменшення) суми податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску, є, зокрема, відомості органів Казначейства про надходження сум податків, зборів, єдиного внеску у вигляді технологічних файлів @B та @E; подана платниками звітність, в тому числі уточнена (зменшення суми податкового боргу / заборгованості зі сплати єдиного внеску за рахунок зменшення платником сум грошових зобов'язань / сум єдиного внеску).

У разі наявності у платника податкового боргу (заборгованості зі сплати єдиного внеску) кошти, що надходять від такого платника або в результаті здійснених щодо стягнення податкового боргу, простроченої заборгованості органами ДФС (Державної виконавчої служби України, органами Казначейства) заходів, зараховуються в рахунок погашення податкового боргу (заборгованості зі сплати єдиного внеску) згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником: у першу чергу кошти зараховуються в рахунок погашення основної суми боргу, далі - в рахунок погашення штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих на такий борг, в останню чергу - в рахунок погашення пені, нарахованої на такий борг. У разі погашення податкового боргу (заборгованості зі сплати єдиного внеску) у спосіб, інший ніж надходження коштів, таке погашення здійснюється згідно з черговістю його виникнення: в першу чергу кошти зараховуються в рахунок погашення основної суми боргу, далі - в рахунок погашення штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих на такий борг, в останню чергу - в рахунок погашення пені, нарахованої на такий борг.

З огляду на викладене, суд вважає, що дані Акта перевірки про несвоєчасну сплату до бюджету суми авансових внесків з податку на прибуток підприємства, задекларованих в податкових деклараціях з податку на прибуток підприємства за період березень 2014 року - липень 2017 року, та розрахунків штрафних санкцій за порушення сплати (перерахування) податків, визначені пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, до податкових повідомлень-рішень №0007414106 від 31 серпня 2017 року та №0007424106 від 31 серпня 2017 року про погашення заборгованості із затримкою до 30 календарних днів у розмірі 105 972 736,10 грн. та погашення заборгованості із затримкою більше 30 календарних днів у розмірі 212 363 521,25 грн. відповідно, повністю підтверджено проаналізованими судом наявними у матеріалах справи доказами.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно, у порядку визначеному чинним законодавством застосовано до позивача штрафні санкції на підставі статті 126 ПК України, а відтак, винесені Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби України спірні податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Суд також не бере до уваги посилання позивача на порушення відповідачем строків проведення камеральної перевірки, оскільки за приписами статті 76 ПК України камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання. Водночас, камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, тобто протягом 1095 днів. Таким чином, проводячи 01 серпня 2017 року камеральну перевірку позивача з питань своєчасної сплати авансових внесків задекларованих в податкові декларації з податку на прибуток підприємств по рішеннях ОДПС України про розстрочення податкового боргу, відповідач діяв в межах строку, визначеного статтею 102 ПК України.

Вказана позиція також відображена у постанові Верховного Суду України від 09 лютого 2016 року по справі № 826/3285/15, яка в силу приписів статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковою для врахування судами при застосуванні відповідних норм права. Так, у наведеному судовому рішенні застережено, що «колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів з питань проведення камеральних перевірок, урегульовані ПК. Так, розділ ІІІ «Податок на прибуток підприємств» цього Кодексу який визначає право податкового органу на проведення камеральних перевірок з питань адміністрування податку на прибуток не містить граничних строків проведення таких перевірок. У свою чергу, таке обмеження випливає з положень статті 102 ПК зі строком у 1095 днів.».

Щодо посилання ПАТ «Укрнафта» на проведення камеральної перевірки відповідачем поза межами предмету проведення такого виду перевірки суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Зі змісту Акта перевірки №2657/28-10-41-06/00135390 від 01 серпня 2017 року слідує, що предметом перевірки позивача було питання своєчасності сплати авансових внесків задекларованих у податковій декларації з податку на прибуток підприємства по рішеннях ОДПС України про розстрочення податкового боргу, а не саме рішення про розстрочення податкового боргу №276 від 07 серпня 2015 року, про що стверджує позивач, а відтак такі твердження ПАТ «Укрнафта» є необґрунтованими та такими, що не відповідають обставинам справи.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позовні вимоги необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.І. Кузьменко