Постанова № 70891742, 07.12.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2017 року Справа № 915/267/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т.П. - головуючого, Гольцової Л.А., Іванової Л.Б.,

за участю представників: позивача - Єни С.О. дог. від 30 листопада 2017 року, ТОВ "Первомайськ-кондитер" - Бондаренко О.Ю. дог. від 1 серпня 2017 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Торжок" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23 серпня 2017 року у справі Господарського суду Миколаївської області за позовом Дочірнього підприємства "Торжок" до ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" та ТОВ "Первомайськ-кондитер" про визнання недійсними пунктів договору,

УСТАНОВИВ:

У березні 2017 року Дочірнє підприємство "Торжок" (далі - позивач) звернулось до ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" (далі - відповідач-1) та ТОВ "Первомайськ-кондитер" (далі - відповідач-2) з позовом про визнання недійсними з моменту вчинення пп. 7.6.1, 7.6.2 п. 7.6 договору іпотеки № 4515, укладеного між Дочірнім підприємством "Торжок" ТОВ "КИТ-Кепітал" 8 вересня 2008 року, правонаступником якого є позивач, та ВАТ "Всеукраїнський акціонерний банк", правонаступником якого є відповідач-1.

Позовні вимоги обгрунтовані невідповідністю умов застереження вимогам законодавства на час укладення договорів іпотеки та відсутністю рішення засновника позивача на включення застереження до договору іпотеки.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 17 травня 2017 року в позові відмовлено повністю.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23 серпня 2017 року апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Торжок" залишено без задоволення, рішення Господарського суду Миколаївської області від 17 травня 2017 року - без змін.

У касаційній скарзі Дочірнє підприємство "Торжок" просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 17 травня 2017 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23 серпня 2017 року, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Зазначає, що предметом позову у даній справі є визнання недійсними пп. 7.6.1, 7.6.2 п. 7.6 договору іпотеки з підстав невідповідності їх умов положенням Закону України "Про іпотеку" в редакції, що діяла на момент укладення договору іпотеки, та відсутності рішення - згоди засновника на включення іпотечного застереження до договору іпотеки, а не оскарження договору відступлення прав.

Посилається на те, що судами надано невірну правову оцінку ст. ст. 37, 38 Закону України "Про іпотеку" та Тимчасовому положенню про порядок державної реєстрації прав власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженому Наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 7 лютого 2002 року, в редакції, що діяла на час укладення спірного договору іпотеки, оскільки їх норми не передбачали можливості реєстрації прав власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем на підставі застереження, що міститься в іпотечному договорі.

Вважає, що враховуючи ст. 58 Конституції України, ст. 5 Цивільного кодексу України, ст. ст. 37, 38 Закону України "Про іпотеку", умови пп. 7.6.1, 7.6.2 п. 7.6 договору іпотеки суперечать вимогам законодавства, яке діяло на той час, що відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України, є підставою для визнання цих пунктів недійсними.

Стверджує, що не відповідає дійсності висновок суду апеляційної інстанції про те, що банк не знав про відсутність у директора позивача повноважень на включення застереження до іпотечного договору, оскільки банк був ознайомлений із статутом та протоколами власника позивача.

Представник ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" у судове засідання не з'явився.

Враховуючи, що про час та місце розгляду касаційної скарги ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" повідомлений належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності його представника.

Заслухавши пояснення представників позивача та ТОВ "Первомайськ-кондитер", обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 19 травня 2006 року між ВАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк", правонаступником якого є ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк", (кредитодавець) та Дочірнім підприємством "Торжок" ВАТ "КИТ-Кєпитал", правонаступником якого є Дочірнє підприємство "Торжок", (позичальник) укладений кредитний договір № 19/К-К (кредитний договір), відповідно до якого позичальник зобов'язався повернути кредитодавцю кредит у сумі 4000000,00 доларів США згідно графіка погашення кредиту, вказаного у п. 2.3 кредитного договору, в строк не пізніше 16 травня 2011 року, а також щомісяця, починаючи з травня 2006 року, сплачувати кредитору проценти за користування кредитом у розмірі 12 % річних.

8 вересня 2008 року у забезпечення належного виконання зобов'язань за кредитним договором між відповідачам-1 та позивачем укладено договір іпотеки, відповідно до якого позивач (іпотекодавець) передає в іпотеку, а відповідач-1 (іпотекодержатель) приймає в іпотеку Предмет іпотеки.

Предметом іпотеки за цим договором є нежитлова будівля торгівельного центру, яка знаходиться у м. Миколаєві, розташована по вул. Мала Морська, будинок 108/5, та в цілому складається з нежитлової будівлі торгівельного центру залізобетонного за Літ.А-6, загальною площею 21029,1 кв.м.

Відповідно до п. 7.6 договору сторони договору домовились про те, що Іпотекодержатель має право звернути стягнення на майно, згідно із застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, в позасудовому порядку на підставі цього Договору, шляхом:

- переходу до Іпотекодержателя прав власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання згідно з цим застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до наведених нижче умов.

У випадку набуття Іпотекодержателем права звернення стягнення на Предмет іпотеки Іпотекодавець цим Договором іпотеки підтверджує свою згоду на передачу у власність Іпотекодержателю Предмета іпотеки.

Іпотекодержатель придбає Предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого придбання, на підставі оцінки Предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності без урахування ПДВ. Сплата ПДВ здійснюється згідно законодавства України, що буде діяти на момент переходу права власності на предмет іпотеки до Іпотекодержателя. Право вибору суб'єкта оціночної діяльності сторони за взаємною згодою надають іпотекодержателю. Проведення оцінки предмета іпотеки здійснюється за рахунок коштів Іпотекодавця.

У випадку перевищення вартості Предмета іпотеки над сумою заборгованості Позичальника по кредитному договору, зафіксованою на дату переходу до Іпотекодержателя права власності на Предмет іпотеки, Іпотекодержатель повертає суму перевищення вартості Іпотекодавцю згідно ст. 37 Закону України "Про іпотеку".

Підписанням цього Договору Іпотекодавець засвідчує, що він дає Іпотекодержателю згоду на прийняття Іпотекодержателем одностороннього рішення про перехід права власності на Предмет іпотеки до Іпотекодержателя (придбання іпотеки у власність) у випадку виникнення у Іпотекодержателя права звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов цього Договору та вимог чинного законодавства України.

Іпотекодавець підписанням цього Договору також засвідчує, що наявність буд-яких інших документів, крім цього Договору та письмового рішення Іпотекодержателя про придбання Предмета іпотеки у власність, для реєстрації права власності Іпотекодержателя на предмет іпотеки не вимагається.

Цей договір та письмове рішення Іпотекодержателя про придбання Предмета іпотеки у власність мають силу правовстановлюючих документів та засвідчують перехід права власності на Предмет іпотеки від Іпотекодавця до Іпотекодержателя і надають право Іпотекодержателю подати заяву про реєстрацію права власності на предмет іпотеки. Право власності на предмет іпотеки переходить до Іпотекодержателя з дати прийняття ним письмового рішення про придбання Предмета іпотеки у власність (п. 7.6.1 Договору);

- продажу Іпотекодержателем Предмета іпотеки відповідно до наведених нижче умов.

У випадку набуття Іпотекодержателем права звернення стягнення на Предмет іпотеки Іпотекодавець уповноважує Іпотекодержателя від свого імені продати Предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу з дотриманням умов, визначених в Законі України "Про іпотеку". Сплата податків при такому продажу регулюється діючим законодавством України про оподаткування.

Ціна продажу Предмета іпотеки встановлюється за згодою між Іпотекодержателем та Іпотекодавцем. У випадку відсутності згоди сторін відносно ціни продажу, дана ціна встановлюється на підставі оцінки Предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. Право вибору суб'єкта оціночної діяльності сторони за взаємною згодою надають Іпотекодержателю. Проведення оцінки предмета іпотеки здійснюється за рахунок коштів Іпотекодавця.

Після задоволення всіх вимог Іпотекодержателя по Кредитному договору, залишок коштів повертається Іпотекодателю, згідно ст.38 Закону України "Про іпотеку"

Іпотекодавець підписанням цього Договору засвідчує, що наявності будь-яких інших документів, крім цього Договору та договору купівлі-продажу Предмета іпотеки, укладеного Іпотекодержателем з покупцем предмета іпотеки, для реєстрації права власності покупця на предмет іпотеки не вимагається.

У відповідності до вимог п. 7.6.2 договору цей Договір та договір купівлі-продажу Предмета іпотеки, укладений Іпотекодержателем з покупцем (покупцями), мають силу правовстановлюючих документів та засвідчують перехід права власності на Предмет іпотеки до покупця за договором купівлі-продажу, укладеним з Іпотекодержателем.

Згідно із п. 10.1 Договір іпотеки набуває чинності з моменту його підписання сторонами договору, скріплення його печаткою Іпотекодержателя та Іпотекодавця та його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання Позичальником зобов'язань по кредитному договору та Іпотекодавцем за цим Договором.

8 вересня 2008 року договір іпотеки посвідчено нотаріально - нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Яковлевою Н.П. та зареєстровано в реєстрі за № 4516.

Сторонами внесено зміни та доповнення до договору, які, у відповідності до п. 10.2 договору, оформлені шляхом укладання договорів від 1 грудня 2008 року, від 5 листопада 2009 року, від 29 вересня 2010 року, від 25 листопада 2011 року, від 23 серпня 2012 року, від 28 грудня 2012 року та від 23 вересня 2013 року.

У подальшому, при розгляді справ № 910/2766/17, № 910/2767/17, встановлено, що 28 листопада 2016 року між ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" (банк) та ТОВ "Фінансова компанія "Фінмарк" (кредитор) укладений договір відступлення права вимоги № 7262 від 28 листопада 2016 року, пунктом 1 якого обумовлено, що за цим договором, в порядку та на умовах визначених цим договором, банк відступає новому кредиторові належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальника за кредитним договором № 19/К-К від 19 травня 2006 року з усіма додатковими угодами до нього та додатками до нього, що є його невід'ємними частинами, включаючи права вимоги до правонаступників боржника, спадкоємців боржника або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржника за кредитним договором.

Згідно із п. 1.1 договору відступлення права вимоги загальна сума права вимоги за основним договором станом на 27 листопада 2016 року (борг за основним договором, процентами, пенями, штрафами) станом на дату укладення договору у гривневому еквіваленті складає 52669355 гривень 42 коп.

13 грудня 2016 року між ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" (банк) та ТОВ "Фінансова компанія "Фінмарк" (новий іпотекодержатель) укладено договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки, посвідченим 8 вересня 2008 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Яковлевою Н.Н. та зареєстрованим в реєстрі за № 4516, пунктом 1 якого передбачено, що в порядку та на умовах ним визначених та у відповідності до п. 1.3 договору № 7262 про відступлення прав вимоги, що укладений між банком та новим іпотекодержателем 28 листопада 2016 року, банк відступає новому іпотекодержателю належні банку права вимоги до іпотекодавця Дочірнього підприємства "Торжок" ТОВ "КИТ-Кєпитал", ідентифікаційний код юридичної особи - 32143382, за договором іпотеки, посвідченим 8 вересня 2008 приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Яковлевою Н.Н. та зареєстрованим в реєстрі за № 4516, включаючи права вимоги до правонаступників іпотекодавця, спадкоємців іпотекодавця та інших осіб, до яких перейшли обов'язки іпотекодавця за іпотечним договором, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до нього.

Згідно із п. 2 договору права вимоги за іпотечним договором переходять до нового іпотекодержателя у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги.

Вказаний договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки укладено сторонами 13 грудня 2016 року в письмовій формі та посвідчено нотаріально приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. за реєстр. № 1593.

13 грудня 2016 року між ТОВ "Фінансова компанія "Фінмарк" (первісний кредитор) та ТОВ "Первомайськ-кондитер" (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги № 071/11-16К, згідно п. 1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає новому кредиторові належні первісному кредиторові (на підставі укладеного договору про відступлення права вимоги № 7262 від 28 листопада 2016 року з ПАТ "ВіЕйБі Банк") права, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора до позичальника за кредитним договором № 19/К-К від 19 травня 2006 року з усіма додатковими угодами та додатками до нього, що є його невід'ємними частинами, включаючи право вимоги до правонаступників боржника, спадкоємців боржника або до інших осіб, до яких перешли обов'язки за кредитним договором.

Пунктом 1.1 договору про відступлення права вимоги № 071/11-16К визначено, що загальна сума права вимоги за основним договором (заборгованість за основним договором, процентами, пенями, штрафами) станом на дату укладення договору складає в гривневому еквіваленті 52669355 гривень 42 коп.

На виконання умов договору ТОВ "Первомайськ-кондитер" надіслало на адресу ДП "Торжок" повідомлення про відступлення права вимоги № 4 від 16 грудня 2016 року, відповідно до якого, зокрема, повідомило останнього, що згідно договору від 13 грудня 2016 року про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 8 вересня 2008 року право первісного іпотекодержателя за іпотечним договором від 8 вересня 2008 року, укладеним між ПАТ "ВіЕйБі Банк" та ДП "Торжок", відступлено ПАТ "ВіЕйБі Банк" на користь ТОВ "ФК "Фінмарк", а ТОВ "ФК "Фінмарк" право первісного іпотекодержателя відступлено ТОВ "Первомайськ-кондитер", згідно договору про відступлення права вимоги від 13 грудня 2016 року.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що п.п. 7.6.1, 7.6.2 п. 7.6 договору іпотеки від 8 вересня 2008 року не відповідають вимогам ст.ст.37, 38 Закону України "Про іпотеку" в редакції, що діяла на момент укладення договору іпотеки.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

У відповідності до ст. ст. 1, 8 Конституції України зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Судами обгрунтовано визначено, що застосуванню до спірних правовідносин підлягають норми Закону України "Про іпотеку" в редакції від 23 лютого 2006 року, чинній на час укладення договору іпотеки від 8 вересня 2006 року.

Визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадках та порядку, визначеному цивільним законодавством.

Згідно із приписом ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону.

Згідно із вимогами ст. 217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Статтею 36 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що сторони іпотечного договору вправі вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати: передачу іпотекодавцю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст. 37 Закону "Про іпотеку", право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому ст. 38 цього Закону.

Статтею 37 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли юридично мотивованих висновків про те, що приписи ст.ст. 37, 38 Закону України "Про іпотеку" у їх системному аналізі з положеннями ст. 36 вказаного Закону на момент виникнення спірних правовідносин не встановлювали заборони щодо можливості включення іпотечного застереження до тексту іпотечного договору, а регламентували підстави реалізації іпотекодержателем позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки.

Судами відхилені посилання позивача на постанови суду касаційної інстанції від 19 жовтня 2011 року у справі № 5023/4435/11, від 16 лютого 2016 року у справі № 910/9811/15 як на підставу його вимог, оскільки в межах цих справ судом досліджувалось саме питання правомірності реалізації іпотекодержателем права звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі іпотечного застереження, включеного до тексту договору іпотеки, тобто, дотримання встановленого Законом порядку, а не недійсність відповідного застереження як такого, що вчинено з порушенням ст. ст. 37, 38 Закону України "Про іпотеку" у відповідній редакції.

Крім того, судами зазначено, що суд касаційної інстанції в своїй постанові від 19 січня 2011 року у справі № 5023/4165/11 не виключає можливості включення іпотечного застереження до тексту договору іпотеки, проте, вказує, що останнє може визначати лише умови договору про задоволення вимог іпотекодержателя, але не замінює сам договір.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості за ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що свобода договору означає можливість сторін вільно визначати зміст договору, який вони укладають, і формувати його конкретні умови. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У контексті наведених правових норм, включення відповідних умов до тексту договору іпотеки не є порушенням загальних засад цивільного законодавства, а є зваженим рішенням та вільним волевиявленням сторін, які підписали договір та на свій розсуд визначили умови спірного договору.

З огляду на викладене, судами юридично мотивовано відхилено доводи позивача щодо невідповідності п.п. 7.6.1, 7.6.2 п. 7.6 договору іпотеки від 8 вересня 2008 року вимогам ст. ст. 37, 38 Закону України "Про іпотеку" в редакції, що діяла на час укладення спірного договору.

У відповідності до вимог ст. ст. 2, 80, 91, 92 Цивільного кодексу України юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю. При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону за ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України.

Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 Цивільного кодексу України, утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи у правовідносини з третіми особами. Крім того, управління товариством також здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (ст. 97 Цивільного кодексу України). Здійснюючи управлінську діяльність, виконавчий орган реалізує колективну волю учасників товариства, які є носіями корпоративних прав.

Судами встановлено, що спірний договір іпотеки від 8 вересня 2008 року від Дочірнього підприємства "Торжок" ВАТ "КИТ-Кєпитал" підписаний директором Фомічем Анатолієм Івановичем, який діяв на підставі статуту підприємства, рішення єдиного власника № 3 від 11 серпня 2006 року, наказу № 47-К від 11 серпня 2006 року про вступ на посаду директора, рішення єдиного власника № 16 від 8 серпня 2008 року та рішення ради директорів ВАТ "КИТ-Кєпитал" (протокол № 14 від 15 травня 2008 року).

Пунктом 9.1 статуту товариства, в редакції рішення учасника ВАТ "КИТ-Кєпитал" № 1 від 8 серпня 2006 року, встановлено, що директор є виконавчим органом підприємства. Директор без доручення представляє підприємство у взаємовідносинах з українськими, іноземними юридичними й приватними особами та з усіх питань, що пов'язані з діяльністю підприємства, має право укладати від імені підприємства контракти, інші угоди, забезпечувати їх виконання та розпоряджатись майном підприємства в межах, встановлених засновником згідно п. 9.10 статуту.

Обмеження повноважень директора встановлено п. 9.6 статуту, за змістом п. п. 9.6.1, 9.6.2 якого директорові заборонено укладати будь-які договори (угоди) на суму, що перевищує суму, еквівалентну 10000 доларів США, а також договори купівлі-продажу майнових та немайнових прав на що-небудь, кредитних, позик, товарного кредиту, комерційного кредиту, фінансової допомоги, ренти (довічної ренти), фінансування під поступку вимоги, послуг (юридичних, консалтингових, аудиторських, страхування/перестрахування, поруки, застави); видавати будь-які гарантії, брати в борг гроші (готівку, безготівкові), інші речі, майнові чи немайнові права під видачу векселів, серед них - вчинення передавальних написів (аваль). Такі договори можуть укладатися директором лише на підставі рішення засновника.

Водночас, встановлено, що згідно із рішенням єдиного засновника ДП "Торжок" ВАТ "КИТ-Кєпитал" № 16 від 8 серпня 2008 року Дочірньому підприємству "Торжок" ВАТ "КИТ-Кєпитал" надано дозвіл на передачу в заставу ВАТ "ВіЕйБі Банк" (Україна) нежитлової будівлі торгового центру, яка розташована за адресою: Україна, м. Миколаїв, вул. Мала Морська, 108/5, з визначенням його заставної вартості, а також уповноважено директора ДП "Торжок" ВАТ "КИТ-Кєпитал" Фомича Анатолія Івановича на підписання договору застави (іпотеки) нежитлової будівлі торгового центру, розташованої за адресою: Україна, м. Миколаїв, вул. Мала Морська, 108/5, а також всіх необхідних документів, пов'язаних з виконанням даного рішення.

Разом з цим, застереження про задоволення вимог іпотекодержателя входить до предмета правового регулювання договору іпотеки, у зв'язку з чим погодження сторонами відповідних умов за відсутності у рішенні Єдиного засновника № 16 від 8 серпня 2008 року окремого зазначення про погодження на укладення в межах іпотечного договору застереження про задоволення вимог іпотекодержателя за умови, що засновник позивача на підставі вказаного рішення погодив укладення самого договору іпотеки, не свідчить про включення спірних підпунктів 7.6.1, 7.6.2 договору іпотеки з порушенням вимог п. п. 9.6.1, 9.6.2 статуту ДП "Торжок".

Таким чином, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли юридично правильного висновку про те, що відсутність окремого рішення про погодження саме оспорюваних позивачем пунктів договору іпотеки в силу приписів ст. 92 Цивільного кодексу України не має юридичної сили для третьої особи - контрагента та не створює правових наслідків у вигляді недійсності правочину (його окремих частин), оскільки встановлено, що матеріали справи не містять доказів того, що третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд дійшов вірних правових висновків про відсутність підстав для задоволення клопотання про застосування строків позовної давності, оскільки відсутні підстави для задоволення заявлених позовних вимог, а за відсутності порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача позовна давність не підлягає застосуванню. Наведене помилково не було враховано місцевим господарським судом.

Встановлено, що відповідач-2 - ТОВ "Первомайськ-кондитер" не є стороною даного договору, а спірний договір був укладений лише у грудні 2016 року, тому, враховуючи, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину, та беручи до уваги наведені висновки щодо заявлених ДП "Торжок" вимог про недійсність окремих положень договору іпотеки, суд підставно відмовив в задоволені позову ДП "Торжок" до ТОВ "Первомайськ-кондитер".

Враховуючи викладене, постанова апеляційного господарського суду прийнята за наслідками повного встановлення та надання належної правової оцінки усім обставинам справи у сукупності та вірного застосування норм ст.ст.37, 38 Закону України "Про іпотеку", ст. ст. 91, 92, 203, 215, 627, 628 Цивільного кодексу України, що регулюють спірні правовідносини, а тому зміні чи скасуванню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7 - 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23 серпня 2017 року - без зміни.

Головуючий Т. Козир

Судді Л. Гольцова

Л. Іванова