Постанова № 70891526, 30.11.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2017 року м. Київ № 826/7985/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» (далі - позивач, ПАТ «Укртрансгаз») до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників, в якій просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.05.2014 №0000504102 та №0000514102.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.08.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2015, адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.05.2016 скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.08.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2015 в частині позовних вимог про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 28.05.2014 № 0000504102, у цій частині справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В решті позовних вимог про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 28.05.2014 №0000514102 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.08.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2015 залишено без змін.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.06.2016 прийнято справу в частині позовних вимог про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 28.05.2014 № 0000504102 до провадження та призначено до судового розгляду.

Під час розгляду справи судом допущено заміну неналежного відповідача Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників на належного - Офіс великих платників податків ДФС (далі також - відповідач).

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства в ході здійснення господарських операцій ТОВ «Статус-Софт консалтинг» не відповідають фактичним обставинам справи. Посилався на наявність належним чином складених первинних документів, що підтверджують належне виконання господарських зобов'язань з даним контрагентом у періоді, що перевірявся, висновки щодо порушення заповнення податкових накладних стосовно зазначення коду УКТ ЗЕД, як вважає позивач, є необґрунтованими.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування правомірності висновків податкового органу та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення посилався на те, що податкові накладні складені з порушенням вимог законодавства. Вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення правомірним.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача вважає позовні вимоги необґрунтованими, тому просив відмовити у задоволенні позову повністю.

З урахуванням положень частини 4 статті 122 КАС України судом ухвалено про продовження розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Посадовими особами відповідача на підставі наказу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків №314 від 27.03.2014, направлень на перевірку № 243, № 244 від 27.03.2014, згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78, Податкового кодексу України на підставі Постанови від 07.02.2014 старшого слідчого з ОВС Головного слідчого управління СБ України капітана юстиції Талалая Д.В. здійснено заходи для проведення позапланової виїзної документальної перевірки ПАТ «Укртрансгаз» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах Філії ПАТ «Укртрансгаз» УМГ «Київстрансгаз» в ході здійснення господарських операцій ТОВ «Статус-Софт Консалтинг» по договору від 31.07.2012 №1207000994 за період з 01.03.2012 по 01.03.2014, за результатами якої складено акт від 12.05.2014 №18/28-10-41-2/30019801.

За результатами перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема: пункту 198.6 статті 198, підпункту «і» пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 2 236 137,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення, зокрема, №0000504102 від 28.05.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3 557 928,50 грн., в тому числі за основним платежем - 2 236 137,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 321 791,50 грн.

Підставою для прийняття зазначеного рішення слугував установлений перевіркою факт невідповідності реквізиту «код товару згідно з УКТ ЗЕД» у податкових накладних, виписаних постачальником (ТОВ «Статус-Софт консалтинг») за операціями з поставки платнику товару (кульових кранів), коду УКТ ЗЕД, зазначеному у вантажних митних деклараціях при оформленні операцій з ввезення цього товару на митну територію України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, наявність у платника належним чином оформленої податкової накладної за операцією з поставки товару є однією з визначальних умов формування податкового кредиту ПДВ.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Аналогічне визначено у Порядку про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної, затверджених Наказом Мінфіну України від 01.11.2011 № 1379.

Слід зазначити, що доповнення пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України підпунктом «і» згідно із Законом України від 07.07.2011 № 3609-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» було ініційоване законодавцем для забезпечення можливості відстежувати рух імпортованих товарів на усьому ланцюгу поставки у межах митної території України у рамках заходів з податкового контролю та з метою перевірки дотримання учасниками постачання правил оподаткування товару (зокрема, щодо оподаткування товару ПДВ виходячи з ціни, не нижче митної вартості, для уникнення необґрунтованих втрат з бюджету) на усіх етапах постачання.

Відповідно до частини першої статті 74 Митного кодексу України імпорт (випуск для вільного обігу) - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.

В силу частини п'ятої статті 255 названого Кодексу митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується органом доходів і зборів шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

В силу вимог частини другої статті 36 Митного кодексу України країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

Наведені приписи дають підстави для висновку про те, що «товарами, ввезеними на митну територію України» у розумінні пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України є товари, ввезені на митну територію України у режимі імпорту, що засвідчено отриманою митною декларацією. Якщо предметом поставки є товар, що ввезений на митну територію України та не був підданий достатній переробці, на кожному етапі виписування податкової накладної продавець повинен відображати код УКТ ЗЕД цього товару, що має відповідати коду імпортованого товару згідно з УКТ ЗЕД за митною декларацією, на підставі якої товар було випущено у вільний обіг.

Згідно положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (з урахуванням змін відповідно до Закону України від 07.07.2011 №3609) податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками проведення платником конкурсних торгів на закупівлю обладнання позивачем та ТОВ «Статус-Софт консалтинг» як переможцем конкурсу було укладено договір від 31.07.2012 № 1207000994 з Дочірньою компанією «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», в особі директора Філії «Управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз», згідно з яким названий постачальник зобов'язаний поставити і передати у власність позивача крани кульові загальною вартістю 28 710 000 грн. (у тому числі 4 785 000 грн. ПДВ).

На підтвердження фактичного виконання цих операцій платником подано видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення про оплату покупцем придбаного товару в безготівковому порядку, сертифікати відповідності на товар, паспорти, сертифікати відповідності з замовленням, інспекційні сертифікати, специфікації матеріалу складені виробником товару.

Окрім того, позивач зазначив, що придбаний відповідно до умов Договору товар використано у власній господарській діяльності - виконанні ремонтних робіт, на підтвердження чого надано до матеріалів справи копії витратних накладних, товарно-транспортних накладних, актів виконання ремонтних робіт, дефектних актів.

Слід зазначити, що реальність розглядуваних операцій перевіркою під сумнів не ставилася.

В ході перевірки відповідачем не виявлено та не зафіксовано будь-яких порушень у формуванні позивачем податкового кредиту або податкових зобов'язань з ПДВ, не наведено жодних підстав, які могли б свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, як безтоварний чи фіктивний характер здійснення операцій. Зокрема, за результатами вказаних операцій були виписані податкові накладні, які оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства.

Отриманий товар (крани кульові) був змонтований на виробничих об'єктах ПАТ «Укртрансгаз», вартість кранів була списана на ремонти з відображенням у деклараціях по податку на прибуток по рядку 05.1 «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)».

Водночас, оскільки, як встановлено судом та не заперечується сторонами, предметом розглядуваних поставок виступав товар іноземного походження, який не піддавався переробці на митній території України, то зазначення у податковій накладній коду цього товару згідно з УКТ ЗЕД, який відповідає відомостям, вказаним у вантажній митній декларації при його оформленні, є обов'язковим на усіх етапах постачання.

З метою забезпечення однакового тлумачення та застосування УКТ ЗЕД наказом Держмитслужби України від 30.12.2010 №1561 затверджено Пояснення до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до вказаних Пояснень, до групи 84 УКТ ЗЕД відносяться реактори ядерні, котли, машини, обладнання і механічні пристрої; їх частини.

Позицією 8481 УКТ ЗЕД визначено, що до вказаної класифікації входять крани, клапани, вентилі і т.д. До позиції 8481 80 73 00 відносяться сталеві крани, клапани, вентилi та аналогiчна арматура для трубопроводiв, котлiв, резервуарiв, цистерн, бакiв або аналогiчних ємкостей, включаючи редукцiйнi клапани та терморегулювальнi вентилі.

З наданих позивачем копій первинних документів вбачається, що товаром, який постачався його контрагентом ТОВ «Статус-Софт Консалтинг» є крани кульові, які віднесено до товарної позиції 8481 80 73 00.

В свою чергу, відповідач стверджував про невідповідність показника коду товару згідно з УКТ ЗЕД 8481 80 73 00, що зазначений у податкових накладних, отриманих ПАТ «Укртрансгаз» від ТОВ «Статус-Софт Консалтинг» згідно договору від 31.07.2012 №1207000994, показнику УКТ ЗЕД - 8481 80 81 00, вказаному у митних деклараціях, згідно яких товар було оформлено при ввезені на митну територію України.

Між тим, відповідачем долучено до матеріалів справи копії вантажних митних декларацій, за якими спірний товар (крани кульові) в той період імпортувався на митну територію України саме за кодом УКТ ЗЕД - 8481 80 81 00.

Відповідно до статті 313 Митного кодексу України митні органи відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД, тобто на Держмитслужбу України покладено право здійснення контролю за правильністю класифікації товарів відповідно до вимог УКТ ЗЕД під час проведення процедур митного контролю та митного оформлення і прийняття остаточних висновків про визначення коду товару.

Отже, при здійсненні операцій з імпортованими товарами при виписці податкової накладної в графі «код товару згідно з УКТ ЗЕД» має зазначатися код УКТ ЗЕД, вказаний у вантаженій митній декларації, якою було оформлено такі товари при ввезенні їх на митну територію України незалежно від того, чи є продавець їх безпосереднім імпортером.

Відповідно до положень частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів та висновків експертів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи те, що судом встановлено, що податкові накладні виписані ПАТ «Укртрансгаз», оформлені з порушенням вимог пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, суд вважає, що податковий орган прийшов до правомірного висновку про те, що сума податку на додану вартість, визначена в таких податкових накладних завищена та не відноситься до податкового кредиту.

Згідно положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Враховуючи положення статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур