Ухвала суду № 70891282, 12.12.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua У Х В А Л А

про забезпечення адміністративного позову

"12" грудня 2017 р. справа № 820/5961/17

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАНДЕОН" про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАНДЕОН" до Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАНДЕОН" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Сумській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління ДФС у Сумській області №1723 від 13 листопада 2017 року про проведення документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності ТОВ "Пандеон";

- визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Сумській області по проведенню документальної планової виїзної перевірки вимог законодавства України з питань державної митної справи суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності ТОВ "Пандеон" (код ЄДРПОУ 38601703) на підставі наказу Головного управління ДФС у Сумській області №1723 від 13 листопада 2017.

11.12.2017 року від представника позивача надійшло клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у справі за вказаним позовом, шляхом зупинення дії наказу Головного управління ДФС у Сумській області №1723 від 13 листопада 2017 року про проведення документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності ТОВ "Пандеон".

В обґрунтування клопотання про забезпечення позову позивач зазначає, що Положення про Головне управління ДФС у Сумській області затверджено наказом ДФС України від 21.08.2014 №60. Згідно п. 1 Положення ГУ ДФС у Сумській області забезпечує реалізацію повноважень ДФС на території Сумської області. Згідно відомостей з ЄДР на момент видання наказу про проведення перевірки місцезнаходженням ТОВ «Пандеон» було Харківська обл., місто Харків, проспект Петра Григоренка, будинок 19А, позивач перебував на обліку в Східній ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківський області (Фрунзенський район). Контролюючому органу було відомо про таке місцезнаходження позивача, оскільки в наказі зазначена ця адреса. Видання наказу без дотримання територіальності повноважень свідчить про протиправність таких дій.

Також представник позивача зазначив, що відповідно до ч. 2 ст. 346 МК України документальною плановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка передбачена в плані-графіку органу доходів і зборів та проводиться за місцезнаходженням підприємства, що перевіряється. Проведення перевірки за адресою м. Суми, пр-кт Курський, буд. 147 очевидно порушує припис ч. 2 ст. 346 МК України, оскільки ця адреса не є місцезнаходженням підприємства, що перевіряється, про що свідчать дані ЄДР і наказ відповідача. Такі дії є протиправними.

Представник позивача вказав, що вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії рішення не скасовує чинність останнього, не змінює обсягу прав та обов'язків сторін у спорі, не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а лише тимчасово забороняє застосування передбачених цим актом заходів до вирішення спору по суті.

Відповідно до ч.1 ст.118 КАС України клопотання про забезпечення адміністративного позову розглядається не пізніше наступного дня після його одержання й у разі обґрунтованості та терміновості вирішується ухвалою негайно без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши матеріали справи, виходячи із системного аналізу норм чинного законодавства України, суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання позивача про забезпечення позову, з огляду на наступне.

Правовідносини з приводу забезпечення адміністративного позову унормовані ч.1 ст.117 КАС України, відповідно до приписів якої суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Із вказаної норми вбачається, що законодавець встановив три підстави для постановлення ухвали про забезпечення позову у справі, зокрема такими є: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; захист прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; наявні ознаки очевидної протиправності оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності.

Способами забезпечення адміністративного позову є зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються та заборона вчиняти певні дії, а заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Відповідно до положень ч.3 ст.117 КАС України, подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються.

При розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з врахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; наявності зв'язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.

Крім того, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Для забезпечення адміністративного позову суд може: 1) зупинити дію всього рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються; 2) заборонити вчиняти певні дії.

Згідно роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" та Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ", при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

За приписами п.17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 року застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпеченням позову у такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.

З аналізу вищевикладеного, суд вважає, що заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Сумській області винесено наказ №1723 від 13 листопада 2017 року про проведення документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності ТОВ "Пандеон".

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, на момент видання наказу про проведення перевірки місцезнаходженням ТОВ «Пандеон» було Харківська обл., місто Харків, проспект Петра Григоренка, будинок 19А, позивач перебував на обліку в Східній ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківський області (Фрунзенський район). Контролюючому органу було відомо про таке місцезнаходження позивача, оскільки в наказі зазначена саме вказана адреса.

Незважаючи на вказане, представники відповідача прибули з метою проведення перевірки позивача за адресою м. Суми, пр-кт Курський, буд. 147.

При цьому, позовну заяву обґрунтовано недотриманням відповідачем встановленого ч. 6 ст. 346 Митного кодексу України (МК України) строку повідомлення платника податків про проведення документальної планової перевірки; виданням наказу не тим контролюючим органом, на обліку якого перебуває позивач; спробами провести документальну виїзну перевірку не за місцезнаходженням підприємства; діями, спрямованими на проведення перевірки після складання акту про недопуск до проведення перевірки; недотриманням ч. 11 ст. 353 МК України і п. 85.9 ст. 85 ПК України в частині обов'язку контролюючого органу перенести терміни проведення перевірки у разі відсутності документів через їх вилучення правоохоронними органами

Отже вказані факти та повноваження щодо призначення та проведення перевірки відповідачем мають бути розглянуті під час розгляду справи по суті.

З огляду на викладене та з метою недопущення проведення перевірки неуповаженим органом, суд приходить до висновку, що наразі існує очевидна небезпека заподіянню правам та законним інтересам позивача, а також зважаючи на те, що не вжиття заходів по забезпеченню адміністративного позову, може ускладнити або привести до неможливості виконання рішення суду, вбачаються правові підстави для забезпечення позову.

Окрім цього, за приписами ч. 1 та 2 ст. 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави та застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

17 липня 1997 року Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України стала частиною національного законодавства України.

Відповідно до статті 19 Конвенції для забезпечення дотримання державами - учасницями Конвенції взятих на себе зобов'язань за Конвенцією та протоколами до неї створюється Європейський суд з прав людини.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру. У справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68, "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року, "Юрій Миколайович Іванов проти України" від 15 жовтня 2009 року).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст. 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Конституційний Суд України у п.9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, шо правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Отже, не вжиття заходів забезпечення адміністративного позову призведе до фактичного виконання наказу Головного управління ДФС у Сумській області №1723 від 13 листопада 2017 року про проведення документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності ТОВ "Пандеон" або застосування у відношенні позивача вимог про проведення інвентаризації, звернення до суду із поданням про зупинення видаткових операцій підприємства на рахунках такого підприємства шляхом накладення арешту на кошти та інші цінності такого підприємства, що знаходяться у банку.

Окрім цього існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, оскільки, не зважаючи на недопуск до проведення перевірки, відповідач вважає перевірку розпочатою і такою, що триває (це слідує з листа відповідача від 04.12.2017 «про вжиття заходів»), і вимагає надати можливість провести огляд виробничих і складських приміщень, провести контрольні запуски у виробництво сировини, призначити і провести інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей, які перебувають під митним контролем.

Відповідно до практики Верховного Суду України (постанова ВСУ від 24 грудня 2010 року по справі №21-25а10), платник податків, який вважає порушеним порядок і підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, надалі предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Тобто, згідно з правовою позицією ВСУ саме на етапі допуску до перевірки платник податків може порушити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при її призначенні.

При цьому, реалізація контролюючим органом своїх функцій митного контролю шляхом проведення перевірки за оскаржувним наказом може також призвести до чергового порушення прав та інтересів позивача, зокрема донарахування податкових зобов'язань, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат (зокрема, призведе до необхідності ініціювання судових процесів щодо оскарження актів, прийнятих за результатами перевірки, що потягне за собою матеріальні витрати у вигляді сплати судового збору, оплати правової допомоги).

Як вбачається з матеріалів справи, клопотання про забезпечення позову містить посилання на беззаперечні мотиви, за якими позивач вважає, що захист його прав, свобод та інтересів буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказано в чому полягає значимість таких зусиль і наскільки значних витрат які будуть позивачем при цьому понесені.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Головного управління ДФС у Сумській області №1723 від 13 листопада 2017 року про проведення документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності ТОВ "Пандеон", внаслідок якого існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам, а також не вжиття заходів по забезпеченню адміністративного позову може ускладнити або привести до неможливості виконання рішення суду.

Забезпечення позову у вищезазначений судом спосіб відповідає критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності, забезпечення збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин, запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних інтересів учасників процесу та відповідають інституту забезпечення позову в адміністративному процесі.

Суд звертає увагу, що розгляд клопотання про вжиття заходів забезпечення позову не передбачає надання оцінки правомірності дій, рішень чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, а спрямований виключно на забезпечення захисту прав, свобод та інтересів позивача на час розгляду справи. Тобто, виключно за результатами розгляду справи по суті судом надається повна, всебічна та об'єктивна оцінка оскаржуваному рішенню, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Суд наголошує, що відповідно до висновків Верховного суду України викладених у постановах від 09.12.2014 року та 20.01.2015 року по справах 21-421а14 та 21-295а14, відповідно, ухвала суду про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якою відповідно до статті 117 КАС зупинено дію нормативно-правового акта, не скасовує його чинність, не змінює обсягу прав та обов'язків сторін у спорі, а лише тимчасово забороняє застосування передбачених цим актом заходів до вирішення спору по суті.

Задоволення клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову не перешкоджає вжиттю контролюючим органом заходів, передбачених статтею 20 Податкового кодексу України, оскільки судом лише зупиняється дія наказу Головного управління ДФС у Сумській області №1723 від 13 листопада 2017 року про проведення документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності ТОВ "Пандеон" до моменту ухвалення судового рішення, а у разі відмови у задоволенні адміністративного позову податковий орган має можливість провести відповідну перевірку підприємства саме на підставі спірного наказу.

Відповідно до ч.5 ст.118 КАС України, виконання ухвал з питань забезпечення адміністративного позову здійснюється негайно. Виконання ухвал про заборону вчиняти певні дії виконуються в порядку, встановленому законом для виконання судових рішень.

Частиною 6 статті 118 КАС України визначено, що ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 117, 118, 160, 165, 186, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАНДЕОН" про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАНДЕОН" до Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій - задовольнити.

Зупинити дію наказу Головного управління ДФС у Сумській області №1723 від 13 листопада 2017 року про проведення документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності ТОВ "Пандеон" до набрання законної сили рішенням у адміністративній справі №820/5961/17.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Біленський О.О.