Постанова № 70891225, 11.12.2017, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/1388/17

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:

головуючої судді Дерех Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Тернополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Тернопільської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору і виступають на стороні відповідача Державна судова адміністрація України, Державна казначейська служба України про визнання відмови неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі позивач, ОСОБА_1) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Апеляційного суду Тернопільської області (надалі відповідач, Апеляційний суд), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору і виступають на стороні відповідача Державна судова адміністрація України, Державна казначейська служба України, в якому просить визнати неправомірною відмову Апеляційного суду Тернопільської області, викладену у листі від 17 серпня 2017 року №5981/17вх про проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні з посади судді у відставку, зобов'язати Апеляційний суд Тернопільської області провести нарахування та виплату суми вихідної допомоги при звільненні у відставку ОСОБА_1 у відповідності до положень ч.3 ст.43 Закону України №2862-ХІІ від 15.12.1992 року з відповідними змінами від 24.02.1994 року, внесеними Законом №4015-12, у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, з урахуванням проведеної виплати в розмірі 3-х місячних суддівських винагород.

Позивач у судове засідання не прибув, подав письмове клопотання, в якому просив справу розглядати за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі. У письмовій позовній заяві зазначив, що має право на вихідну допомогу, саме у зазначеному розмірі - місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, оскільки станом на 21.07.2009 року у нього виникло право на відставку, яке не було використане, оскільки чинним законодавством України позивачу не заборонено було працювати на посаді судді. Також пояснив, що перебування на посаді судді, як обраного уже безстроково та під час дії уже нового законодавства про судоустрій його не позбавлено гарантій, зокрема виходу у відставку, отримання щомісячного довічного грошового утримання та отримання вихідної допомоги у зв`язку із виходом у відставку, оскільки визначення часу реалізації такого права не обмежується у терміні та не може бути ніким обмежене. Тому, матеріальне то соціально-побутове забезпечення , в тому числі отримання вихідної допомоги у разі виходу у відставку є гарантією незалежності для суддів, а зміст та обсяг досягнутих суддями соціальних гарантій не може бути звужено або скасовано шляхом внесення змін до законодавства. Вказав, що розмір вихідної допомоги при звільненні у відставку повинен бути нарахований з урахуванням положень ч.3 ст.43 Закону України №2862-ХІІ від 15.12.1992 року у розмірі місячного заробітку за кожен повний рік роботи на посаді судді, а тому відмова Апеляційного суду Тернопільської області щодо проведення нарахування та виплати вихідної допомоги є неправомірною та такою, що суперечить нормам чинного законодавства України

Представник відповідача у судове засідання повторно не прибув, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, причин неприбуття суду не повідомив.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору і виступає на стороні відповідача, Держаної судової адміністрації України у судове засідання не прибула, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду справи, причин неприбуття суду не повідомили. У письмових запереченнях на позовну заяву зазначила, що така суддівська винагорода як вихідна допомога при виході судді у відставку, підлягає включенню її до розрахунку загального місячного (річного) оподаткованого доходу, а тому виплата останньої пов`язана із виходом у відставку, а не із наміром чи набуття права на відставку. Враховуючи те, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються тільки в межах бюджетних асигнувань та за наявності відповідного бюджетного призначення, на час звільнення судді Апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_1 у зв`язку із виходом у відставку, у Державної судової адміністрації були відсутні правові підстави для здійснення виплати вихідної допомоги у розмірі за кожен повний рік роботи на посаді судді, а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Представник Державної казначейської служби України у судове засідання не прибув, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду справи, причин неприбуття суду не повідомив.

У відповідності до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки не прибули всі особи, які беруть участь у справі, а суд вжив всіх залежних від нього заходів для прибуття учасників процесу для розгляду справи у судове засідання, суд вважає за необхідне розглянути справу в порядку письмового провадження.

У відповідності до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст. 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Водночас, згідно ст.48 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань.

Судом встановлено, що позивач працював на посаді судді Підгаєцького районного суду Тернопільської області з липня 1999 року по серпень 2008 року, із серпня 2008 року - на посаді судді апеляційного суду Тернопільської області. На підставі Рішення Вищої Ради правосуддя від 1.01.2017 року № 164/0/15-17, наказом голови Апеляційного суду Тернопільської області №34-к від 15.02.2017 року, позивача звільнено з посади судді з 15.02.2017 року та виплачено вихідну допомогу в розмірі трьох місячних суддівських винагород.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.08.2017 року ОСОБА_1 звернувся до Апеляційного суду Тернопільської області про нарахування та виплату вихідної допомоги за кожен повний рік роботи на посаді судді. Апеляційним судом Тернопільської області у відповіді від 17.08.2017 року № 5981/17вх, було зазначено, що позивачу була виплачена вихідна допомога в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою - судді Апеляційного суду Тернопільської області.

Згідно листа Державної судової адміністрації "Щодо надання дозволу на отримання щомісячного грошового утримання" від 23.06.2009 року №4381/09, стаж роботи судді апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_1, який дає право на відставку та отримання щомісячного грошового утримання, станом на 21 липня 2009 року становитиме 31 рік 3 місяці 27 днів.

Відповідно до ч.1 ст.116 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-УІІІ (надалі Закон №1402), суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається у відповідності до ст.137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Водночас, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання) (абзац 4 пункту 34 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402).

У відповідності до ст.143 Закону №1402 (у редакції на момент звільнення позивача), судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою. У разі якщо суддя, відставка якого була припинена у зв'язку з повторним призначенням на посаду, знову подасть заяву про відставку, виплата вихідної допомоги не здійснюється.

У відповідності до ч.3 ст.43 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року №2862-ХІІ (надалі Закон №2862), судді, який пішов у відставку, виплачується вихідна допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заробітку.

Правило частини 3 ст.43 Закону № 2862, було встановлене Законом України від 24 лютого 1994 року №4015-ХІІ «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус суддів», у відповідності до яких судді, який пішов у відставку, виплачується вихідна допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заробітку.

У відповідності до позиції Конституційного Суду України, викладену у рішенні від 19.11.2013 року №10-рп/2013 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) статей 103, 109, 131, 132, 135, 136, 137, підпункту 1 пункту 2 розділу ХІІ «Прикінцеві положення», абзацу четвертого пункту 3, абзацу четвертого пункту 5 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вона виплачується з метою забезпечення йому належних соціально-побутових умов, а також для стимулювання осіб, які перебувають на посаді судді, до довгострокового виконання ними професійних обов'язків. Вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів, не має постійного характеру та не покриває соціальних ризиків, пов'язаних, зокрема, із хворобою, інвалідністю, старістю. У зв'язку з цим, парламент повноважний установлювати вихідну допомогу та визначати її розмір. Кошти, які отримують судді як вихідну допомогу, є одним із видів їхнього доходу, а тому законодавець може розглядати їх як об'єкт оподаткування, що узгоджується з вимогами частини першої статті 67 Основного Закону України.

Згідно із підпунктом 4.2.1 пункту 4.2 ст.4 Закону України від 22 травня 2003 року №889-ІУ «Про податок з доходів фізичних осіб» (надалі Закон №889), який набрав чинності з 01.01.2004 року, до загального місячного оподаткованого доходу фізичної особи включалися доходи у вигляді заробітної плати, інших виплат та винагород, нарахованих (виплачених) платнику податків відповідно до умов трудового або цивільно-правововго договору. До винятків зі складу зазначеного оподаткованого доходу, встановлених пунктом 4.3. зазначеної статті цього Закону, суми отриманої суддею вихідної допомоги на підставі частини 3 ст.43 Закону № 2862 не включалися.

Пунктом 22.2 ст.22 Закону №889 передбачено, що у разі, якщо норми інших законів чи інших нормативно-правових актів, які містять правила оподаткування доходів (прибутків) фізичних осіб, суперечать нормам цього Закону, пріоритет мають норми цього Закону.

Виходячи із системного аналізу норм чинного законодавства України, положення статей Закону №889 прийняті пізніше, ніж положення Закону №2862 і за загальним правилом дії норм права у часі саме вони підлягали пріоритетному застосуванню до оподаткування вихідної допомоги, виплаченої у зв`язку із виходом судді у відставку. Положення Закону №889, на думку суду, є спеціальними у застосуванні до спірних правовідносин порівняно із Положеннями Закону №2862, оскільки на час їх виникнення саме Законом №889 визначалися правила оподаткування будь-яких доходів фізичних осіб, в тому числі і суддів.

Підпунктом 165.1.1 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України визначено, що винятки, передбачені цим підпунктом, не поширюються на виплату грошової (вихідної) допомоги при виході на пенсію (у відставку).

Виплата суддівської винагороди, на думку суду, яка визначена у ст.43 Закону №2862, передбачала її виплату судді, який фактично вийшов у відставку, а не заявив намір про це чи набув право на відставку. Подача заяви суддею про відставку засвідчує бажання судді піти у відставку з підстав, визначених законодавством, і реалізується лише після прийняття постанови Верховної Ради України.

Як вбачається з Наказу Апеляційного суду Тернопільської області № 34-к від 15.02.2017 року, трудові відносини з ОСОБА_1 припинені саме з лютого 2017 року що також підтверджує той факт, що позивач після виникнення у нього права на відставку (з 21.07.2009 року) продовжував працювати на посаді судді Апеляційного суду Тернопільської області. На підтвердження даного факту позивачем додана довідка про складові заробітної плати ОСОБА_1 від 15.02.2017 року № 01-17/19/2017, виданої Апеляційним судом Тернопільської області, дана довідка видана на підставі особового рахунку за лютий 2017 року,

За наведених обставин, повно і всебічно дослідивши матеріали справи та перевіривши їх наявними у справі доказами, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, враховуючи те, що позивачем отримано вихідну допомогу при припиненні трудових відносин з апеляційним судом Тернопільської області, суд прийшов до висновку, що позовні вимогу ОСОБА_1 до задоволення не підлягають.

Керуючись ст.ст. 94, 158-167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Апеляційного суду Тернопільської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору і виступають на стороні відповідача Державна судова адміністрація України, Державна казначейська служба України про визнання відмови неправомірною та зобов'язння вчинити певні дії - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Копію постанови надіслати особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя Дерех Н.В.

копія вірна

Суддя Дерех Н.В.