Постанова № 70891131, 12.12.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/6111/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2017 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Одеський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0023571211 від 09.08.2017.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 18.02.2016 Дочірнє підприємство «Одеський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі - Підприємство) була подана податкова декларація № 9019471873 з плати за землю за 2016 р., в якій було нараховано зобов'язання з податку на землю в розмірі 73616,76 грн. (розд. ІІІ «Розрахунок податкового зобов'язання» гр.3 «Річна сума»). За результатами ревізії фінансово-господарської діяльності підприємства, оформленої актом ДФІ в Одеській області від 26.12.2016 № 06-11/20, встановлено, що земельні ділянки, на яких розміщені адміністративно-виробничі бази філій ДП «Одеський облавтодор» земельним податком не обкладаються. У зв'язку із цим Підприємством була подана уточнююча декларація за 2016 рік за № 9270731367 про зменшення зобов'язання з податку на землю за січень-грудень 2016 р. на 73616,76 грн., які до цього були задекларовані у декларації від 18.02.2016 № 9019471873. До уточнюючої декларації також додано пояснення щодо виявлених ДФІ в Одеській області порушень. Однак 09.08.2017 ГУ ДФС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0023571211, яким Підприємство зобов'язано сплатити 20269,51 грн. штрафу за порушення встановлених п.57.1 ст.57 та п.287.3 ст.287 ПК України строків сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання. Зважаючи на те, що підприємство є підприємством державного сектору економіки, а отже не є платником податку на землю щодо земельних ділянок, на яких розміщені адміністративно-виробничі бази, а отже відповідного обов'язку щодо сплати податку не виникло, позивач вважає застосування штрафу за порушення строків сплати такого податку необґрунтованим, у зв'язку із чим звернувся за судовим захистом.

До суду з'явився представник позивача, який позовні вимоги із викладених вище підстав підтримав у повному обсязі та просив задовольнити позов.

Представник відповідача до суду не з'явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином; заперечення проти адміністративного позову не надав, у зв'язку із чим на підставі ч.6 ст.128 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим та підлягаючим задоволенню.

Судом встановлено, що на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, абз.2 п.76.3 ст.76 ПК України співробітником Роздільнянської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області проведено камеральну перевірку податкової звітності з плати за землю (земельний податок та / або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), за результатами якої складено акт від 10.07.2017 № 4122/1532/12-11/32018511.

Перевіркою встановлено порушення Підприємством терміну сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з плати за землю протягом строків, визначених п.57.1 ст.57 ПК України. Зокрема, несвоєчасна сплата узгодженого податкового зобов'язання з плати за замелю за звітний період 2016 р. склала 61347,55 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки ГУ ДФС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.08.2017 № 0023571211, яким Підприємство зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% за затримку зобов'язання в розмірі 61347,55 грн. - в сумі 12269,51 грн.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначене податкове повідомлення-рішення необґрунтованим, а позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв'язку з наступним.

Судом встановлено, що наказом Державної служби автомобільних доріг України від 09.04.2002 № 156 "Про створення дочірніх підприємств ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" наказано утворити дочірні підприємства ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" та їх філії на базі реорганізованих дорожніх державних підприємств.

Пунктом 2.3. зазначеного наказу, з метою забезпечення діяльності дочірніх підприємств наказано передати їм частину майна і коштів Компанії на праві оперативного управління. Серед Переліку дочірніх підприємств ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" у п. 15 значиться дочірнє підприємство "Одеський облавтодор".

Пунктом 3.3. Статуту Підприємства визначено, що його засновником є Публічне акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - "Компанія").

В свою чергу, згідно розділу 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 року №221 "Про утворення відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" визначено, що у державній власності закріплюється 100 відсотків акцій Компанії із забороною їх відчуження.

100 відсотків статутного фонду ДП "Одеський облавтодор" сформовано майном Публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

Згідно з ч. 2 ст. 22 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання державного сектору економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка в статутному капіталі яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів. Таким чином, критерієм віднесення підприємства до конкретного виду є форма власності, на основі якої діє таке підприємство.

Частиною 1 статті 56 ГК України встановлено, що суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства.

ДП "Одеський облавтодор" було створене одним засновником - Компанією, що підтверджується Статутом, та є його дочірнім підприємством.

Стаття 126 ГК визначає поняття асоційовані підприємства (господарські організації) як групу суб'єктів господарювання - юридичних осіб, пов'язаних між собою відносинами економічної та/або організаційної залежності у формі участі в статутному фонді та/або управлінні. Залежність між асоційованими підприємствами може бути простою і вирішальною.

Таким чином, ГК розглядає «дочірнє підприємство» як залежне від іншого, контролюючого підприємства, а не як окрему організаційно-правову форму.

На підставі вищевикладеного в постанові від 14 жовтня 2014 року № 21-452а14 та постанові від 17 березня 2017 року №12-58а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що Облавтодор є державним підприємством, підприємством (суб'єктом господарювання) державного сектору економіки.

Поряд із тим судом встановлено, що 18.02.2016 Підприємством подана до Роздільнянської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області податкова декларація № 9019471873 з плати за землю за 2016 рік, у якій було нараховано зобов'язань з податку на землю у розмірі 73616,76 грн. (Розділ III «Розрахунок податкового зобов'язання» графа 3 «Річна сума»).

26.12.2016 Державною фінансовою інспекцією в Одеській складено акт № 06-11/20 ревізії фінансово-господарської діяльності Позивача за період з 01.07.2012 по 31.08.2016 року (далі - "Акт ревізії"), у пункті 5.7 якого зазначено, що згідно ст. 283 ПК України, не оподатковуються земельним податком: землі дорожнього господарства автомобільних доріг загального користування - землі під проїзною частиною, узбіччям, земляним полотном, декоративним озелененням, резервами, кюветами, мостами, штучними спорудами, тунелями, транспортними розв'язками, водопропускними спорудами, підпірними стінками, шумовими екранами, очисними спорудами і розташованими в межах смуг відведення іншими дорожніми спорудами та обладнанням, а також землі, що знаходяться за межами смуг відведення, якщо на них розміщені споруди, що забезпечують функціонування автомобільних доріг.

На підставі викладеного ДФІ в Одеській області дійшла висновку, що земельні ділянки, на яких розміщені адміністративно-виробничі бази філій ДП «Одеський облавтодор», відносяться до земель дорожнього господарства та, відповідно до пп.283.1.4 п.283.1 ст.283 ПК України, за ці земельні ділянки земельний податок не сплачується.

Пунктом 8 вимоги № 15-06-23-14/1193 від 01.02.2017 року Держфінінспекція зобов'язала Підприємство усунути порушення, відображені у акті ревізії, щодо необґрунтованої сплати земельного податку за 2013-2016 роки.

На виконання вищезазначеного пункту вимоги на та підставі п.286.4 ст.286 ПК України Підприємством подана 15.03.2017 уточнююча декларація за 2016 рік № 9270731367, якою на 73616,16 грн. зменшено зобов'язання з податку на землю за січень-грудень 2016 року (розділ ІІІ «Розрахунок податкового зобов'язання» в графі 3 «Річна сума» р.8), що раніше були визначені у декларації від 18.02.2016 № 9019471873 з плати за землю за 2016 р.

Також до уточнюючої декларації додані пояснення від 21.06.2017 № 8-1/807, в якому зазначено про висновки ДФІ в Одеській області, а також роз'яснено, що ДП «Одеський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» є державним підприємством державного сектору економіки.

Втім, в результаті подальшої камеральної перевірки податковий орган залишив без уваги уточнюючу декларацію та додані до неї пояснення щодо відсутності у Підприємства обов'язку зі сплати податкового зобов'язання з податку за землю, що зумовило позивача звернутися за судовим захистом із даним адміністративним позовом.

Крім того, Підприємством було оскаржене спірне податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку, однак рішенням про результати розгляду скарги від 25.10.2017 № 24093/6/99-99-11-03-01-25 скарга залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін. У відповіді наведено зміст положень ст.ст. 286, 287, 50, 14, 87, 126 ПК України без будь-якого мотивування або висновків за результатами тлумачення правових норм.

Згідно з п.286.4 ст. 286 ПК України за нововідведені земельні ділянки або за новоукладеними договорами оренди землі платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним. У разі зміни протягом року об'єкта та/або бази оподаткування платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися такі зміни.

На офіційному Інтернет-ресурсі ДФС України (за посиланням http://rv.sfs.gov.ua/media-ark/news-ark/print-279974.html) центральним фіскальним органом роз'яснено, що якщо платник податку на поточний рік подав звітну декларацію з плати за землю, то при зміні протягом року функціонального використання землі, настання інших факторів, що впливають на розмір податкового зобов'язання з плати за землю чи виявленні помилок, такий платник має надати уточнюючу декларацію за місцезнаходженням земельної ділянки, з врахуванням показників останньої поданої декларації за рік, що уточнюється, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним (в якому відбулися зміни).

У разі уточнення податкових зобов'язань заповнюються рядки 4 - 10 розд. ІІІ податкової декларації, зокрема: у рядку 4 відображається річна та з розбивкою за місяцями нарахована сума зобов'язання за даними раніше поданої декларації, що уточнюється (р.3 податкової декларації, що уточнюється); у рядку 5 - нарахована до збільшення сума податкового зобов'язання у поточному році з розбивкою за місяцями, за якими не настав термін сплати (р. 3 - р. 4); у рядку 6 - нарахована до зменшення сума податкового зобов'язання у поточному році з розбивкою за місяцями, за якими не настав термін сплати (р. 4 - р. 3); у рядку 7 - розмір заниження податкового зобов'язання з розбивкою за місяцями минулих податкових періодів або періодів поточного року, за якими минув термін сплати; у рядку 8 - розмір завищення податкового зобов'язання з розбивкою за місяцями минулих податкових періодів або періодів поточного року, за якими минув термін сплати; у рядку 9 - сума штрафу зазначається в графі 3 ((сума граф з 4 по 15 рядка 7) х 3% або 5%); у рядку 10 - сума пені обчислена з дотриманням норм ст. 129 Податкового кодексу України. Загальна сума пені зазначається в гр.3, а в графах з 4 по 15 з розбивкою за місяцями. При цьому в рядках з 4 по 8 та 10 розд. ІІІ податкової декларації заповнюються колонки з 3 по 15. У разі уточнення податкових зобов'язань за минулі податкові періоди або періоди поточного року, за якими минув термін сплати, рядки 5 та 6 розд. ІІІ податкової декларації не заповнюються (прокреслюються).

На переконання суду, встановлення в ході ревізії органом Державної фінансової інспекції відповідних порушень та подальше складання відповідної вимоги, яка є обов'язковою до виконання підконтрольним суб'єктом, відноситься саме до настання інших факторів, що впливають на розмір податкового зобов'язання з плати за землю чи виявленні помилок, що обумовлює обов'язок платника податку надати уточнюючу декларацію, що й було зроблено позивачем в даному випадку.

Однак, як під час камеральної перевірки, так і в ході розгляду скарги на спірне податкове повідомлення рішення податкові органи всупереч офіційної позиції центрального фіскального органу дійшли хибного висновку про те, що до Підприємства підлягає застосуванню штраф за податком, обов'язку сплати якого в даному випадку у платника податків не було.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Як зазначив Європейський суд у справі Yvone van Duyn v. Home Office, принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.

Така дія названого принципу пов'язана із іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.

На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", заява N 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява N 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ("Онер'їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків ("Лелас проти Хорватії", п. 74).

Відтак, відійшовши від офіційної позиції центрального фіскального органу про необхідність платника податків в разі настанні фактору, що впливає на розмір податкового зобов'язання з плати за землю чи виявленні відповідної помилки, надати уточнюючу декларацію за місцезнаходженням земельної ділянки, та проігнорувавши сам факт відсутності у Підприємства обов'язку зі сплати податку на землю, не зважаючи на попереднє помилкове декларування таких зобов'язань, суб'єктом владних повноважень порушено низку принципів, на яких ґрунтується податкове законодавства, що призвело до прийняття необґрунтованого акту індивідуальної дії.

Проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0023571211 від 09.08.2017 без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень та без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані це рішення, у зв'язку із чим адміністративний позов підлягає до задоволення.

Згідно з ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

З огляду на матеріали справи, позивачем за подачу даного адміністративного позову було сплачено судовий збір в розмірі 1600 грн. згідно платіжного доручення № 2118 від 06.11.2017, які відповідно до даних КП «Діловодство спеціалізованого суду» надійшли до спеціального фонду Державного бюджету України.

Таким чином, оскільки позовні вимоги задоволені, суд вважає за необхідне присудити позивачу здійснені ним судові витрати.

На підставі положень ч.2, 3 ст.162 КАС України суд вважає за необхідне винести постанову, яка б гарантувала дотримання та захист прав, свобод, інтересів особи, яка звернулась за судовим захистом.

Керуючись ст.ст. 128, 158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Дочірнього підприємства «Одеський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати прийняте Головним управлінням ДФС в Одеській області податкове повідомлення-рішення № 0023571211 від 09.08.2017.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646) на користь Дочірнього підприємства «Одеський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (код ЄДРПОУ 32018511) судові витрати в сумі 1600 грн. (одну тисячу шістсот грн.).

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Суддя І.В. Завальнюк