Постанова № 70891076, 08.12.2017, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/1635/17

08 грудня 2017 р.м.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:

головуючої судді Дерех Н.В.

при секретарі судового засідання Заблоцька І.І.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Кащишин О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (надалі позивач, ОСОБА_3) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастр у Тернопільській області (надалі відповідач, Управління Держгеокадастру), в якому просить визнати протиправним рішення Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області «Щодо розгляду клопотання» від 29 червня 2017 року Б-5570/0-1832-6-17 та зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право на земельну ділянку з метою продовження дії договору оренди укладеного між Устечківською сільською радою Заліщицького району та ОСОБА_3 від 22.05.2001 року площею 40 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства, що розташована за межами населеного пункту на території Устечківської сільської ради Заліщицького району Тернопільської області.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити їх у повному обсязі. Пояснив, що відповідач, відмовляючи позивачу у затвердженні технічної документації із землеустрою з підстав того, яким саме вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів не відповідає така документація, а також відповідачем не надано вичерпний та конкретний перелік таких недоліків. Зазначив, що позивачем дотримано усіх вимог чинного законодавства у сфері земельних правовідносин, а також отримано відповідні дозволи на розроблення проекту землеустрою та технічної документації, а тому відповідачем неправомірно відмовлено у затвердженні такої документації, чим порушені права та інтереси позивача. Таким чином, рішення відповідача від 29 червня 2017 року Б-5570/0-1832/6-17 не відповідає критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноваження.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила, просила відмовити у його задоволенні у повному обсязі. Пояснила, що подана технічна документація розроблена з порушенням чинного законодавства України та не відповідає вимогам статті 56 Закону України «Про землеустрій», а також Інструкції про встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками. Окрім того, позивачу надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку. Вказав, що відповідно до Закону України «Про землеустрій», такий вид документації із землеустрою відсутній. Зазначила, що враховуючи те, що договір оренди землі закінчився 22.05.2011 року, та керуючись п.1 ст.134 Земельного кодексу України, позивачу відмовлено у задоволенні клопотання.

Суд, заслухавши у судовому засіданні представника позивача, представника відповідача, проаналізувавши подані докази, встановив наступні факти.

Згідно із ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 3 Земельного кодексу України (надалі ЗК України) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Згідно п.4 ст.122 ЗК України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно п.1 Положення "Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.29015 року № 15 (надалі Положення №15), Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру.

Підпунктом 31 пункту четвертого Положення № 15 визначено, що Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

У відповідності до Положення № 15 Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане

ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа - підприємець з 10.09.2001 року Заліщицькою районною державною адміністрацією.

Рішенням восьмої сесії третього скликання Заліщицької районної ради Тернопільської області від 28 липня 2000 року №84/3 було затверджено проект відведення земельної ділянки та надано позивачу в оренду строком на 10 років земельну ділянку загальною площею 40,00 га для ведення селянського (фермерського) господарства за рахунок земель запасу на території Устечківської сільської ради Заліщицького району Тернопільської області та рішення сесії Устечківської ради 13 скликання від 29.02.2000 року №10 було укладено договір оренди земельної ділянки від 22 травня 2001 року між Устечківською сільською радою в особі сільського голови ОСОБА_5 та позивачем строком на 10 років.

Судом встановлено, що 06.06.2017 року позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру України у Тернопільській області із заявою про затвердження технічної документації із землеустрою щодо зазначеної вище земельної ділянки.

За результатами розгляду даної заяви, Відповідач рішенням від 29.06.2017 року Б-5570/0- 1832/6-17 відмовив позивачу у затвердженні технічної документації із землеустрою з підстав, що технічна документація розроблена ДП «Центр державного земельного кадастру» Тернопільська регіональна філія з порушенням вимог чинного законодавства та не відповідає ст.56 Закону України «Про землеустрій», а також Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками

У відповідності до розпорядження голови Заліщицької РДА від 05.01.2012 року № 8 «Про надання дозволу ОСОБА_3 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку», позивачу було надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку. Зазначена технічна документація була подана на затвердження відповідачу, проте рішенням Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 29 червня 2017 року Б-5570/0-1832/6-17 позивачу відмовлено у затвердженні технічної документації із землеустрою.

Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підстав раніше розробленої та затвердженої відповідно до ст.186 ЗК України.

У відповідності до п.17 ст.186 та п.6 ст.186-1 Земельного кодексу України (надалі ЗК України), підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

У відповідності до п.20 розділу Х перехідних положень ЗК України, 25 жовтня 2001 року, у разі, якщо до 01 січня 2013 року була розроблена технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання або передачу земельної ділянки у власність або надання в користування, в тому числі на умовах оренди, формування земельної ділянки як об'єкта цивільних прав, крім випадків, визначених ст.79-1 цього Кодексу, здійснюється за такою технічною документацією.

У відповідності до ст.79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав, яке передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру - п.1, сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі - п.3 земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї - п.9 та державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі - п.10.

Згідно п.2 абзацу 5 розділу 7 прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Держаний земельний кадастр», у разі, якщо до 1 січня 2013 року була розроблена технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання або передачу земельної ділянки у власність або надання в користування, в тому числі на умовах оренди, а відомості про таку земельну ділянку не внесені до Державного реєстру земель, державна реєстрація такої земельної ділянки здійснюється на підставі зазначеної технічної документації із землеустрою в порядку, встановленому законом.

Як вбачається із матеріалів справи, у відповідності до Витягу з Державного земельного кадастру НВ 6103597382017 від 01.06.2017 року про земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_1 загальною площею 30,4217 га, вказану земельну ділянку зареєстровано як таку, що сформована на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку. Послідовно, у Витязі з Державного земельного кадастру НВ - 6103595632017 від 01.06.2017 року про земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_1 загальною площею 9,5783 га, вказану земельну ділянку зареєстровано як таку, що сформована на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Згідно ч.2 ст. 135 ЗК України, продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється виключно на земельних торгах, крім випадків встановлених ч. 2 і 3 ст.134 цього Кодексу.

Абзацом 22 ч.2 ст.134 ЗК України передбачено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі поновлення договорів оренди.

У відповідності до ч.2 прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів від 18 лютого 2016 року №1012-УІІІ фізичні та юридичні особи, які до дня набрання чинності цим Законом одержали в установленому порядку дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для передачі у власність або користування земельних ділянок державної та комунальної власності , мають право на отримання таких земельних ділянок без проведення земельних торгів у випадках, визначених положеннями частини 2 ст.134 ЗК України.

При прийнятті рішення по суті, суд приймає до уваги позицію Верховного Суду України, викладено у рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15, у якому зазначено, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалось примусове виконання рішення.

У відповідності до Рішення Європейського Суду з прав людини від 26.03.2013 р. у справі Рисовський проти України, у якому Європейський Суд зауважив, що державні органи, які не впроваджують або недотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (рішення у справі "Лелас проти Хорватії п.74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" п.58, а також рішення у справі " Ґаші проти Хорватії" заява № 32457/05, п. 40, від 13.12. 2007 р., та у справі " Трґо проти Хорватії" заява № 35298/04, п.67, від 11.0-6. 2009 р.).

До того ж, у відповідності до рекомендацій Rec (2004)6 Комітету Міністрів Ради Європи державам - членам «Щодо вдосконалення національних засобів правового захисту» ухвалених на 114-ій сесії Комітету Міністрів від 12 травня 2004 року абзацами 5,6 та 7 вступної частини вказаних Рекомендацій передбачено, що відповідно до вимог ст..13 Конвенції, держави члени зобов'язуються забезпечити будь-якій особі , що звертається з оскарженням порушення її прав і свобод, викладених в Конвенції, ефективний засіб правового захисту в національному органі ; крім обов'язку впровадити такі ефективні засоби правового захисту у світлі прецендентної практики Європейського суду з прав людини, на держави покладається обов'язок розв'язувати проблеми, що лежать в основі виявлених порушень; саме держави - члени повинні забезпечити ефективність таких національних засобів як з правової, так і практичної точки зору.

Суд звертає увагу, що органи державної влади не можуть безпідставно приймати рішення, що пов'язані з обмеженням реалізації певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами державної влади і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з конституційним принципом, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3 Конституції України).

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відмовляючи позивачу, Головне управління Держгеокадастру у своєму рішенні не дотрималось критерії правомірності рішення суб'єкта владних повноважень у відповідності до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України. У контексті норм чинного законодавства України, відповідачем, на думку суду, не зазначено, в чому полягає не відповідність положень технічної

При цьому, суд враховує Рекомендації № К (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи, державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 року. Під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

За наведених обставин, повно і всебічно дослідивши матеріали справи та перевіривши їх наявними у справі доказами, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному дослідженні у судовому процесі всіх обставин справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 94, 158-167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 29.06.2017 року №Б-5570/0-1832/6-17.

3.Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 06.06.2017 року про затвердження технічної документації із землеустрою.

4.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області (вул.Грушевського, 8, м.Тернопіль, код ЄДРПОУ 39766192) на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ід.НОМЕР_2) судовий збір у розмірі 1280 (одна тисяча двісті вісімдесят) грн 00 коп.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 12 грудня 2017 року.

Головуючий суддя Дерех Н.В.

копія вірна

Суддя Дерех Н.В.