Постанова № 70890941, 06.12.2017, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

10 год. 15 хв.

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О. за участю секретаря судового засідання Птюшинська І.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1,

відповідача: представник ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Рівненській області про скасування вимоги та рішення про застосування штрафних санкцій,

В С Т АН О В И В:

Фізична особа – підприємець ОСОБА_3 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області про скасування про скасування вимоги від 19 травня 2017 р. № Ф-29 про сплату боргу (недоїмки) із єдиного внеску в сумі 90306,81 грн. та рішення № НОМЕР_1 від 19.05.2017 року про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 11689,33 грн. До початку розгляду справи по суті позивачем подано заяву про зміну (збільшення) підстав позову та предмету позову, в якій просить суд скасувати вимогу Головного управління ДФС у Рівненській області від 19 травня 2017 р. № Ф-29 про сплату боргу (недоїмки) із єдиного внеску в сумі 90306,81 грн., рішення Головного управління ДФС у Рівненській області № НОМЕР_1 від 19 травня 2017 року про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 11689,33 грн., скасувати податкові повідомлення – рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 19 травня2017 року № НОМЕР_2, яким донараховано податкові зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 271358,25 грн. (в тому числі 180905,50 грн. основного зобов’язання та 90452,75 грн. штрафної санкції) та № НОМЕР_3, яким збільшено суму грошового зобов’язання за платежем військовий збір в розмірі 17834,91 грн. (в тому числі 14267,93 грн. основного зобов’язання та 3566,98 грн. штрафної санкції). В обґрунтування позову зазначив, що у відповідності до пп.177.4.4 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України до переліку витрат господарської діяльності було включено витрати на відрядження найманих працівників. Що стосується невиплаченої заборгованості згідно авансових звітів працівників, то строки її погашення регулюється нормами Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю і сам факт наявність такої заборгованості, строк сплати якої не закінчився, не може свідчити про безпідставність включення до витрат підприємця, витрат які понесені на відрядження найманими працівниками, оскільки згідно норм п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України саме витрати найманих працівників на відрядження підтверджені належним чином, включаються до витрат підприємця.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у заяві. При цьому додатково пояснив, що до витрат 2015 року не включалися витрати на відрядження, які не було оплачено. Також, зазначив, що до витрат 2015-2016 р. було включено суми витрат понесених в зв’язку з придбанням транспортних засобів. Суму понесених витрат за придбання транспортного засобу KOEGEL SN24, № шасі: WK0S0002400168127, реєстраційний номер АТЗ: ВК4502ХТ в розмірі 250516,54 грн. включено до декларації про доходи за 2015 рік. Суму понесених витрат за придбання транспортного засобу DAF FT XF105, № шасі: XLRTE47MS0E898437, реєстраційний номер: ВК9100ВО в розмірі 343673,96 грн. включено до декларації про доходи за 2016 рік. Однак такі витрати під час перевірки контролюючим органом враховано не було. Також в судовому засіданні представник позивача стверджував, що діяльність ФОП ОСОБА_3 за 2015 – 2016 р. не є збитковою, а відтак витрати на придбання транспортних засобів та витрати пов’язані з відрядженням найманих працівників були понесені у зв'язку з веденням господарської діяльності та в свою чергу документально підтверджені. Просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач подав до суду письмові заперечення в яких зазначив, що в ході проведення перевірки правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов’язаних із здійсненням діяльності, було встановлено, що згідно авансових звітів, зданих водіями ФОП ОСОБА_3 під час виконання своїх посадових обов’язків (здійснення перевезення вантажів) встановлено, що витрати згідно авансових звітів до яких входить автобани, дизпаливо за кордоном, митні платежі та митне оформлення, добові, тощо за період з 01.01.2015р. по 31.12.2015р. становлять 3602418,17грн. Перевіркою банківських виписок встановлено, що ФОП ОСОБА_3 протягом 2015р. знято з розрахункових рахунків готівкових коштів на загальну суму 2167087,55грн. та 48908 євро, що в гривневому еквіваленті становить 1184814,08грн. Згідно авансових звітів, зданих водіями ФОП ОСОБА_3 під час виконання своїх посадових обов’язків (здійснення перевезення вантажів) встановлено, що витрати згідно авансових звітів до яких входить автобани, дизпаливо за кордоном, митні платежі та митне оформлення, добові, тощо за період з 01.01.2015р. по 31.12.2015р. становлять 3602418,17грн., в т.ч: здійснені згідно наданих для перевірки підтверджуючих розрахункових документів (на оплату автобанів, дизпалива за кордоном, митних платежів та митного оформлення) - в сумі 2573218.17грн.; добові водіїв за перебування у відрядженнях під час виконання своїх посадових обов’язків (здійснення перевезення вантажів) в сумі 1029200,00грн. Таким чином, сума готівкових коштів, якої фактично вистачало на виплату добових водіям за 2015р. становить 778683,46грн (3351901,63-2573218,17). Отже, перевіркою до складу валових витрат ФОП ОСОБА_3 прийнято витрати по авансових звітах найманих працівників (крім добових) за 2015р. в сумі 2573218.17грн. Поряд з цим, проведеною перевіркою до складу витрат ФОП ОСОБА_3 за 2015р. не прийнято витрати по авансових звітах (оплата добових), які фактично підприємцем не понесені, тобто не оплачені в сумі 250516,54грн. (1029200,00грн. - 778683,46грн.). Крім того згідно авансових звітів, зданих водіями ФОП ОСОБА_3 під час виконання своїх посадових обов’язків (здійснення перевезення вантажів) встановлено, що витрати згідно авансових звітів до яких входить автобани, дизпаливо за кордоном, митні платежі та митне оформлення, добові, тощо за період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р. становлять 3931041,08грн. Перевіркою банківських виписок встановлено, що ФОП ОСОБА_3 протягом 2016р. знято з розрахункових рахунків готівкових коштів на загальну суму 1777357,80грн. та 50375 євро, що в гривневому еквіваленті становить 1427004,32грн. Згідно авансових звітів, зданих водіями ФОП ОСОБА_3 під час виконання своїх посадових обов’язків (здійснення перевезення вантажів) встановлено, що витрати згідно авансових звітів до яких входить автобани, дизпаливо за кордоном, митні платежі та митне оформлення, добові, тощо за період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р. становлять 3931041,08грн., в т.ч: здійснені згідно наданих для перевірки підтверджуючих розрахункових документів (на оплату автобанів, дизпалива за кордоном, митних платежів та митного оформлення) - в сумі 2563541,08грн; добові водіїв за перебування у відрядженнях під час виконання своїх посадових обов’язків (здійснення перевезення вантажів) в сумі 1367500,00грн. Таким чином, сума готівкових коштів, яку фактично вистачало на виплату добових водіям за 2016р. становить 640820,04грн (3204362,12-2563541,08). Отже, перевіркою до складу валових витрат ФОП ОСОБА_3 прийнято витрати по авансових звітах найманих працівників (крім добових) за 2016р. в сумі 2563541,08грн. Поряд з цим, проведеною перевіркою до складу витрат ФОП ОСОБА_3 за 2016р. не прийнято витрати по авансових звітах (оплата добових), які фактично підприємцем не понесені, тобто не оплачені в сумі 726678,96грн. (1367500,00грн. - 640820,04грн.). За таких обставин зазначає, що надані для перевірки авансові звіти на частину виплати добових в розмірі 250516,54 грн. за 2015 р. та в розмірі 726678,96грн. за 2016 р. не можуть свідчити про реальність здійснення таких операцій, зокрема виплати добових найманим працівникам за авансовими звітами, у зв’язку з відсутністю готівкових коштів у платника податків.

Крім того в судовому засіданні представник відповідача зазначив, що витрати на придбання транспортних засобів до уваги не бралися, оскільки в ході проведення перевірки доказів на їх понесення не надавалося. З таких підстав просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов належить до задоволення в повному обсязі, виходячи з наступного

ОСОБА_3 є суб'єктом господарської діяльності, який зареєстрований як фізична особа – підприємець, РНОКПП НОМЕР_4, 17.10.1997 року в виконавчому комітеті Рівненської міської ради, номер запису про державну реєстрацію № 26080170000008029.

Фізична особа-підприємець перебуває на загальній системі оподаткування та є платником податку на додану вартість.

Основним видом діяльності ФОП ОСОБА_3 є здійснення вантажних перевезень.

З матеріалів справи вбачається, що Головним управління ДФС у Рівненській області на підставі наказу №202 від 10.03.2017р. проведено планову виїзну перевірку ОСОБА_3, РНОКПП НОМЕР_4 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2015р. по 31.12.2016р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015р. по 31.12.2016р. та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015р. по 31.12.2016р.

За результатами перевірки складений акт від 24.04.2017 року №199/17-00-13-04/НОМЕР_4 та з урахуванням відповіді на заперечення, прийнято податкові повідомлення-рішення від 19 травня 2017 р., а саме:

№ НОМЕР_2, яким донараховано податкові зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 271358,25 грн. (в тому числі 180905,50 грн. основного зобов’язання та 90452,75 грн. штрафної санкції);

№ НОМЕР_3, яким збільшено суму грошового зобов’язання за платежем військовий збір в розмірі 17834,91 грн. (в тому числі 14267,93 грн. основного зобов’язання та 3566,98 грн. штрафної санкції);

Крім того, 19 травня 2017 р. Головним управлінням ДФС у Рівненській області було висунуто вимогу №Ф-29 про сплату боргу (недоїмки) із єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в сумі 90306,81 грн.

Також, прийнято рішення №0001041309 від 19.05.2017 року про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 11689,33 грн.

Рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 30.06.2017 року скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а вимогу № Ф-29 про сплату боргу (недоїмки) із єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в сумі 90306,81 грн. та рішення №0001041309 від 19.05.2017 року про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 11689,33 грн. залишено без змін.

Крім того Рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 31.07.2017 року скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 19 травня2017 року №0001511309, яким донараховано податкові зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 271358,25 грн. (в тому числі 180905,50 грн. основного зобов’язання та 90452,75 грн. штрафної санкції) та № НОМЕР_3, яким збільшено суму грошового зобов’язання за платежем військовий збір в розмірі 17834,91 грн. (в тому числі 14267,93 грн. основного зобов’язання та 3566,98 грн. штрафної санкції) залишено без змін.

Так, в податкових повідомленнях-рішеннях, вимозі, відповіді на заперечення на акт перевірки та акті перевірки, який став підставою для їх прийняття, вказано на порушення ФОП ОСОБА_3 норм чинного законодавства, а саме:

Відображення в деклараціях перекручених даних, що привело нібито до заниження оподатковуваного доходу за 2015р. на 250516,54 грн., за 2016р. на 726678,96 грн., чим порушено п.164.3 ст.164, п.167.1 ст.167, п.177.1, п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, в результаті чого була донарахована сума податку на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю становить у сумі 206449,66 грн. в тому числі, за 2015р — 50103,29 грн., за 2016р. - 156346,37 грн. 80323,49 грн., за 2016р..

Абз.6 п.6 ст.128 Господарського кодексу України та п. 177.10 ст.177 Податкового кодексу України встановлено неналежне ведення обліку доходів і витрат, а саме в книга обліку доходів витрат ФОП ОСОБА_3 не ведеться.

В результаті встановлених порушень п.2 ч.1 ст.7. ч. 11 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» в результаті чого донарахована сума єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в сумі 90306,81грн., в тому числі за 2015р. - 26586,45грн.. за 2016р. - 63720.36грн.

Підпункти 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України в результаті чого донарахована за результатами перевірки сума військового збору у розмірі 14267,93 грн., в тому числі за 2015р - 3502,75грн., у 2016р. -10765,18грн..

Однак, з даними висновками відповідача, які покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень – рішень, вимоги та рішення про застосування штрафних санкцій суд не погоджується, за наступних підстав.

У відповідності до реєстраційних документів, основним видом діяльності ФОП ОСОБА_3 є діяльність вантажного автомобільного транспорту.

Протягом перевіряємого періоду позивач займався здійсненням вантажних перевезень автомобілями, в тому числі здійсненням вантажних міжнародних перевезень.

В своїй позовній заяві позивач вказує на те, що до витрат 2015-2016 р. було включено суми витрат понесених в зв’язку з придбанням транспортних засобів.

Судом встановлено, що у відповідності до контракту № 01/15 від 02.11.2015 р. укладеного з FIRMA HANDLOWO TRANSPORTOWO USЈUGOWA KORAL позивачем було придбано транспортний засіб, модель АТЗ: KOEGEL SN24, № шасі: WK0S0002400168127, реєстраційний номер АТЗ: ВК4502ХТ.

Поставка транспортного засобу підтверджується фактурою №FV/6/2015/11 від 15.11.2015р., згідно якої фактурна вартість транспортного засобу становить 12 000,00 EUR. Крім того поставка підтверджена ВМД № 204050001/2015/021566 від 23.11.2015р.

Згідно умов контракту оплату проведено попередньо 10.11.2015 р., що підтверджено платіжним дорученням № 3 на суму 12 000,00 EUR, що у грн. екв. становить 294248,60 грн., та випискою по рахунку № 26001500146386 (EUR) у ПАТ «Креді ОСОБА_4» за 10.11.2015р.

Згідно наданих пояснень позивача, суму понесених витрат за придбання наведеного транспортного засобу в розмірі 250516,54 грн. включено до декларації про доходи за 2015 рік.

Крім того у відповідності до контракту № 2/16 від 06.04.2016 р. укладеного з P.P.H.U. «SKARLET» Magdalena Јosak було придбано транспортний засіб, модель АТЗ: DAF FT XF105, № шасі: XLRTE47MS0E898437, реєстраційний номер: ВК9100ВО.

Поставка транспортного засобу підтверджується фактурою № 06/04/2016 від 14.04.2016р., згідно якої фактурна вартість транспортного засобу становить 11800,00 EUR. Крім того поставка підтверджена ВМД № 204050003/2016/004339 від 21.04.2016р.

Згідно умов контракту оплату проведено попередньо 12.04.2016 р., що підтверджено платіжним дорученням № 5, що у грн. екв. становить 343673,96 грн., та випискою по рахунку № 26001500146386 (EUR) у ПАТ «Креді ОСОБА_4» за 12.04.2016р.

Згідно наданих пояснень позивача суму понесених витрат за придбання наведеного транспортного засобу в розмірі 343673,96 грн. включено до декларації про доходи за 2016 рік.

Судом враховується, що відповідно до пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), платниками податку на доходи фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регулюються статтею 177 Податкового кодексу України.

Так, згідно пунктом 177.1 статті 177 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з обставин справи основним видом діяльності ФОП ОСОБА_3 є здійснення вантажних перевезень.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що придбані транспортні засоби безпосередньо пов'язані з веденням господарської діяльності ФОП ОСОБА_3 та утворюють основу для виготовлення продукції, надання робіт чи послуг, а тому правомірно позивачем було включено до складу витрат вартість придбаних вище наведених матеріальних цінностей.

Суд не приймає доводи представника відповідача про те, що витрати на придбання транспортних засобів до уваги не бралися, оскільки в ході проведення перевірки доказів на їх понесення не надавалося, оскільки як вбачається з обставин справи, а саме з акту планової перевірки від 24.04.2017 р., витрати на придбання товарів визначалися в тому числі і на підставі виписок з банківських рахунків, а відтак з огляду на те, що кошти на придбання наведених транспортних засобів сплачувалися з рахунку позивача, то відповідачу було відомо про наявність таких витрат.

Крім того актом перевірки встановлено, що розбіжність у валових витратах в розмірі 250516,54 грн. за 2015 р. та в розмірі 726678,96грн. за 2016 р. за даними перевірки виникли в результаті порушення позивачем пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, а саме: згідно аналізу руху коштів по рахунках та корпоративних карточок до складу витрат ФОП ОСОБА_3 за 2015р. не прийнято витрати по авансових звітах (оплата добових), які фактично підприємцем не понесені, тобто не оплачені в сумі 250516,54грн. (1029200,00грн. - 778683,46грн.) та не прийнято витрати по авансових звітах (оплата добових), які фактично підприємцем не понесені, тобто не оплачені в сумі 726678,96грн. (1367500,00грн. - 640820,04грн.).

Однак, дане твердження контролюючого органу спростовується наданими до перевірки та описаними в акті перевірки первинними документами, що підтверджують правомірність віднесення витрат до складу валових так і наданих в ході розгляду справи в суді зокрема:

Як вбачається з обставин справи та пояснень позивача, в декларацію про доходи за 2015 рік до витрат було включено витрати на відрядження в розмірі 3351901,63 грн., в т.ч добові в розмірі 778683,46 грн., в декларацію про доходи за 2016 рік було включено витрати на відрядження в розмірі 3587367,12 грн., в т.ч добові в розмірі 1023826,04 грн.

Факт понесення витрат на відрядження підтверджується авансовими звітами, найманих працівників (копії наявні у справі).

Зв'язок понесених витрат на відрядження з господарською діяльністю ФОП ОСОБА_3 підтверджується документами контролю за доставкою товарів між митницями (ВМД, ДКД) рахунками – фактурою.

Оплата відрядних коштів проводилася за рахунок коштів отриманих від господарської діяльності ФОП ОСОБА_3 так і власних коштів ОСОБА_3 (підтверджується прибутковими касовими ордерами, наявними у матеріалах справи).

Оплата коштів водіям за відрядження підтверджується видатковими касовими ордерами.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

У відповідності до пп.177.4.4 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать інші витрати, до складу яких в тому числі відносяться і витрати на відрядження найманих працівників.

Відповідно до пункту 44.2 статті 44 розділу II «Адміністрування податків, зборів, платежів» Податкового кодексу України, для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що фізична особа - підприємець, що перебуває на загальній системі оподаткування, при формуванні валових витрат до витрат, що формують вартість реалізованих товарів, має право віднести витрати на придбання таких товарів, які призвели до зменшення економічних вигод платника у вигляді збільшення його зобов'язань, оскільки норми Податкового кодексу України не містять застережень щодо віднесення до складу витрат звітного періоду ФОП, що перебуває на загальній системі оподаткування, виключно витрат, за якими відбулась оплата в цьому періоді (касовим методом), як і не містить таких обмежень щодо формування витрат.

Відповідно до пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.1999 (далі за текстом - Положення №318), витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

Згідно з пунктом 6 Положення №318, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені (пункт 7 Положення №318).

Трактування відповідача положень Податкового кодексу України щодо включення до складу витрат звітного періоду виключно витрат, за яким відбулась оплата в цьому звітному періоді є хибним, оскільки таким чином заперечується як право платника податків - фізичної особи - підприємця, що перебуває на загальній системі оподаткування, на формування витрат у періоді, коли товар (послуги) був придбаний, так і на формування витрат у періоді, в якому придбаний товар (послуги) був оплачений, в зв'язку з чим, платник податку взагалі позбавляється права на віднесення до складу витрат вартості товару (послуг) у випадку, коли придбання і оплата здійснені у різних звітних періодах.

Таке трактування норм податкового законодавства порушує право платника щодо правомірного та обґрунтованого зменшення останнім об'єкту оподаткування в зв'язку із понесеними ним витратами для здійснення господарської діяльності.

Строки погашення невиплаченої заборгованості згідно авансових звітів працівників регулюється нормами Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю і сам факт наявність такої заборгованості, строк сплати якої не закінчився, не може свідчити про безпідставність включення до витрат підприємця, витрат, які понесені на відрядження найманими працівниками, оскільки згідно наведених норм Податкового кодексу України саме витрати найманих працівників на відрядження, підтверджені належним чином, включаються до витрат підприємця.

При цьому суд враховує, що до валових витрат за 2015 рік включено витрати на відрядження в розмірі 3351901,63 грн., в т.ч добові в розмірі 778683,46 грн., які є оплачені.

Згідно з ч. 2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів того, що до витрат в 2015 р. позивача було включено витрати по авансових звітах (оплата добових), які не оплачені в сумі 250516,54грн. представником відповідача суду не надано.

Крім того судом враховано, що під час розгляду справи представником позивача було надано видаткові касові ордери, які підтверджують оплату добових найманих працівників в сумі 726678,96грн. за 2016р., які на думку фіскального органу є неоплаченими.

Таким чином суд прийшов до висновку щодо правомірності віднесення позивачем до складу витрат добових та інших витрат водіїв.

Отже, податкове повідомлення-рішення від 19 травня 2017 р. № НОМЕР_2, яким донараховано податкові зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 271358,25 грн. (в тому числі 180905,50 грн. основного зобов’язання та 90452,75 грн. штрафної санкції), підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Надаючи правову оцінку вимозі Головного управління ДФС у Рівненській області Ф-29 про сплату боргу (недоїмки) із єдиного внеску в сумі 90306,81 грн. та рішення №0001041309 від 19.05.2017 року про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 11689,33 грн. судом враховується наступне.

При прийнятті оскаржуваних вимоги та рішення, контролюючий орган виходив з власних тверджень про необхідність збільшення позивачу чистого оподаткованого доходу за 2015-2016роки внаслідок неврахування понесених при здійсненні підприємницької діяльності витрат.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI.

Виключно даним Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (ч.2 ст.2 Закону №2464-VI).

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

За змістом ч.1 ст.7 Закону №2464-VI, базою нарахування єдиного внеску для фізичних осіб – підприємців є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. Нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

Єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, не зменшені на суму відрахувань податків, інших обов'язкових платежів, що відповідно до закону сплачуються із зазначених сум.

Враховуючи те, що з вищенаведених підстав, відповідачем безпідставно та всупереч нормам чинного законодавства прийнятий висновок про збільшення чистого оподатковуваного доходу позивача за 2015-2016 роки, то правові підстави для формування спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-29 про сплату боргу (недоїмки) із єдиного внеску в сумі 90306,81 грн. та рішення №0001041309 від 19.05.2017 року про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 11689,33 грн. відсутні. Отже вимога Головного управління ДФС у Рівненській області № Ф-29 про сплату боргу (недоїмки) із єдиного внеску в сумі 90306,81 грн. та рішення № НОМЕР_1 від 19.05.2017 року про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 11689,33 грн. підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Згідно з пп. 1.2 п. 161 Підрозділу 10 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

З огляду на безпідставність висновків Головного управління ДФС у Рівненській області про збільшення чистого оподатковуваного доходу за 2015-2016 роки, відсутні підстави щодо донарахування ФОП ОСОБА_3 військового збору на суму чистого оподаткованого доходу в розмірі 17834,91 грн., тому податкове повідомлення-рішення від 19.05.2017 року № НОМЕР_3, яким збільшено суму грошового зобов’язання за платежем військовий збір в розмірі 17834,91 грн. (в тому числі 14267,93 грн. основного зобов’язання та 3566,98 грн. штрафної санкції) підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Підсумовуючи вище викладене в його сукупності, суд приходить до висновку про те, що відповідачем не доведено правомірність винесених рішень та податкових повідомлень-рішень, а відтак, позовні вимоги позивача належать до задоволення повністю.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Рівненській області від 19 травня 2017 року №Ф-29 про сплату боргу (недоїмки) із єдиного внеску та рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 19 травня 2017 року №0001041309 про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 19 травня 2017 року №0001511309 та №0001521309 в повному обсязі.

Присудити на користь позивача фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДФС у Рівненській області судовий збір у розмірі 3911,90грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Комшелюк Т.О.