Постанова № 70890738, 07.12.2017, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2017 року справа № 813/3951/17

зал судових засідань № 6

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

секретар судового засідання Жовковська Ю.В.,

за участю:

представника позивача Булаш З.В.,

представника відповідача Яцишин У.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби до приватного підприємства "ОККО-Нафтопродукт" про застосування арешту коштів на рахунках,-

в с т а н о в и в :

Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби звернувся до суду з позовом до приватного підприємства "ОККО-Нафтопродукт", в якому просить суд застосувати арешт коштів, які перебувають на усіх рахунках, відкритих в банках, які здійснюють обслуговування ПП "ОККО-Нафтопродукт".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не надав на запити контролюючого органу письмові пояснення та їх документальні підтвердження. Крім того, відповідач не допустив посадових осіб позивача до проведення документальної виїзної позапланової перевірки, що підтверджується відповідним актом. Вказаний факт, на думку позивача, є підставою для застосування адміністративного арешту майна відповідача.

Відповідач подав до суду заперечення на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Заперечення обґрунтовані тим, що відповідач не допустив посадових осіб позивача до проведення перевірки,у зв'язку з порушенням останніми порядку її проведення. З огляду на наведене, позивач вважає, що у відповідача відсутні підстави для застосування арешту коштів ПП "ОККО-Нафтопродукт".

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, наведених у позовній заяві. Просила суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила з підстав, наведених у письмових запереченнях. Просила суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю, з наступних підстав.

Суд встановив, що Офісом великих платників податків ДФС, на обліку в якого перебуває ПП «ОККО - Нафтопродукт» 27.10.2017 прийнято наказ № 2425 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «ОККО - Нафтопродукт» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, повноти нарахування та своєчасності сплати податкового та іншого законодавства, повноти нарахування та своєчасності сплати податків при взаємовідносинах з ТзОВ «АГРОВІТАЛ» за період з 01.02.2016 по 30.04.2016 та ТзОВ «ФЕРКО» за період з 01.02.2016 по 31.03.2016, з відповідними їх відображеннями у податковій звітності з податку на додану вартість за звітні періоди, згідно з вимогами п.п. 78.1.4. п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України. На виконання вказаного наказу Офісом великих платників ДФС видано направлення на проведення такої перевірки від 30.10.2017 №926, 927 тривалістю в 15 робочих днів.

Головними державними ревізорами - інспекторами Офісу великих платників податків ДФС з метою проведення вказаної перевірки ПП «ОККО - Нафтопродукт» 30.10.2017 здійснено вихід на ПП «ОККО - Нафтопродукт» за податковою (фактично) адресою: м.Львів, вул. Пластова, 1, де за твердженнями представника позивача, бухгалтеру ОСОБА_3 пред'явлено:

- направлення на перевірку від 30.10.2017 №926, видане головному державному ревізору - інспектору відділу податкового супроводження підприємств торгівлі пальним управління податкового супроводження підприємств невиробничої сфери Офісу великих платників податків ДФС Топач Т.А.;

- направлення на перевірку від 30.11.2017 №927, видане головному державному ревізору - інспектору відділу податкового супроводження підприємств торгівлі транспортними засобами управління податкового супроводження підприємств невиробничої сфери Офісу великих платників податків ДФС ОСОБА_5;

- копію наказу Офісу великих платників податків ДФС від 27.10.2017 №2425;

Як стверджує позивач посадовою особою ПП «ОККО - Нафтопродукт» бухгалтером ОСОБА_3, що діяла на підставі довіреності від 01.09.2017 № ОНП - 2017/1, відмовлено у допуску посадових осіб Офісу великих платників податків ДФС до проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

В результаті не допуску до перевірки ревізорів-інспекторів контролюючого органу до перевірки Офісом великих платників податків ДФС подано до суду адміністративний позов про застосування арешту коштів на рахунках ПП «ОККО-Нафтопродукт».

При вирішенні спору по суті суд виходить з наступного.

Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з п.п.78.1.4 п.78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка може бути здійснена, зокрема, коли виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Пунктом 81.1. ст.81 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених вказаним Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених вказанимКодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по-батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені вказаним Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що ревізорами вручено представнику платника ОСОБА_3 направлення на перевірку та копію наказу.

Проте, такі доводи позивача спростовуються наступним.

Так, зокрема, згідно з письмовими поясненнями, наданими суду ОСОБА_3, ревізори відмовилися надавати їй як уповноваженому представнику, що діє на підставі Довіреності від 01.09.2017 № ОНП - 2017/1 для ознайомлення копію наказу №2425 від 27.10.2017 та направлення на проведення перевірки, видані на виконання вказаного наказу. Надані ОСОБА_3 суду письмові пояснення, відповідають письмовим поясненням, які вона надала і в Акті про відмову платника податків та/або посадових осіб платника податків у допуску посадових осіб Офісу великих платників податків ДФС до проведення документальної позапланової перевірки № 445/28-10-42-05/36670361, який складено о 16:47 30.10.2017.

В судовому засіданні відповідач, заперечував факт вручення посадовим особам ПП «ОККО-Нафтопродукт» та/або його уповноваженому представнику ОСОБА_3 наказу Офісу великих платників податків ДФС від 27.10.2017 №245 та направлень на перевірку від 30.10.2017 №926 та №927.

Позивачем вказані доводи відповідача належними документальними доказами не спростовано, в матеріалах справи не міститься доказів виконання контролюючим органом вимог ст.78.4 ПК України, а саме вручення в порядку ст.42 ПК України, особисто платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові копії наказу від 27.10.2017 №2425 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки до початку проведення зазначеної перевірки.

Абзацом 5 п.81.1 ст.81 ПК України визначено, що непред'явлення або не надсилання у випадках, визначених вказаним Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) документів визначених в п. 81.1. ст.81 ПК України або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених вказаним пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим особам платника податків (його представника або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Суд встановив, що згідно з поясненнями сторін та наявними в матеріалах справи письмовими доказами ревізорами Офісу великих платників податків ДФС при спробі провести позапланову виїзну документальну перевірку не дотримано вимог ст.81 ПК України. Тому, суд вважає, що виходячи з вимог абзацу 5 п.81.1 ст.81 ПК України, відмова платника податку у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної перевірки у випадку непред'явлення платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) наказу та направлень на перевірку є правомірною та не може бути підставою застосування арешту майна, в розумінні підпункту 94.2.3 пункту 94.2 ст. 94 ПК України.

Вказана підстава є достатньою для відмови в задоволенні позовних вимог позивача.

Щодо доводів позивача про те, що складений ревізорами Акт про відмову платника податків та/або посадових осіб платника податків у допуску посадових осіб Офісу великих платників податків ДФС до проведення документальної позапланової перевірки № 445/28-10-42-05/36670361, який складено в 16:47 30.10.2017, є підставою для застосування арешту коштів на рахунках ПП «ОККО - Нафтопродукт», суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 94.1 статті 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом. Згідно з п. 94.5 ст. 94 ПК України арешт майна може бути повним або умовним.

Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У такому випадку ризик, пов'язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону.

Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника відповідного контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

Відповідно до п.94.6 ст.94 ПК України керівник контролюючого органу (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Підпунктом 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 ПК України передбачено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Суд встановив, що зверненню контролюючого органу до суду з позовом про застосування адміністративного арешту коштів на рахунках ПП «ОККО - Нафтопродукт», не передувало прийняття рішення про застосування повного або умовного адміністративного арешту майна платника податків, як того вимагає п.94.2 ст.94 ПК України.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючий орган має право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

За змістом наведеної норми для виникнення у контролюючого органу права звернення до суду для застосування арешту коштів мають настати дві умови: 1) у платника податків виник податковий борг; 2) у платника податків відсутнє майно для погашення податкового боргу.

Суд встановив, що наявність у ПП «ОККО-Нафтопродукт» податкового боргу та відсутність майна для погашення податкового боргу позивач не довів.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що процедура адміністративного арешту майна регулюється Порядком застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 14.07.2017 за № 632, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.08.2017 за № 948/30816.

Відповідно до пунктів 7.1-7.3 розділу VII вказаного Порядку арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу доходів і зборів до суду.

Для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган доходів і зборів подає до суду позовну заяву в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Отже, арешт коштів на рахунках платника здійснюється лише після прийняття рішення керівника контролюючого органу про накладення адміністративного арешту майна цього платника.

З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що застосування арешту коштів є можливим лише у разі існування арешту майна, застосованого згідно п. 94.2 ст.94 Податкового кодексу України. Оскільки, доказів прийняття рішення про застосування адміністративного арешту відповідач не надав, а позивач в судовому засіданні зазначив, що таке рішення не приймалося.. Тому, підстави для застосування арешту коштів на відкритих рахунках відповідача відсутні.

Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України в ухвалах від 19.01.2015 у справі №К/800/61064/13, від 05.04.2016 у справі К/800/33805/15, від 27.02.2017 у справі К/800/954/17.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади. Органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов до висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Відповідно до ст.94 КАС України судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

у задоволенні адміністративного позову Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України до приватного підприємства "ОККО-Нафтопродукт" про застосування арешту коштів на рахунках відмовити повністю.

Судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.Г.Гулик