Постанова № 70890698, 08.12.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/5602/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 год. 05 хв.

08 грудня 2017 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Транспортник 1718” до Одеської обласної державної адміністрації в особі Департаменту соціальної та сімейної політики Одеської обласної державної адміністрації, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 транспорно-комунікаційної інфраструктури Одеської облдержадміністрації, Ліквідаційної комісії Департаменту охорони здоров’я та соціального захисту населення Одеської облдержадміністрації про стягнення компенсації за пільгове перевезення громадян у розмірі 231 315,93 грн., –

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Транспортник 1718” до Одеської обласної державної адміністрації в особі Департаменту соціальної та сімейної політики Одеської обласної державної адміністрації, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 транспорно-комунікаційної інфраструктури Одеської облдержадміністрації, Ліквідаційної комісії Департаменту охорони здоров’я та соціального захисту населення Одеської облдержадміністрації про стягнення компенсації за пільгове перевезення громадян у розмірі 231 315,93 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що ТОВ «Транспортник 1718» надає послуги з перевезення пасажирів загального користування на міських, міжміських та районних автобусних маршрутах на підставах зазначених в рішенні конкурсної комісії Одеської обласної державної адміністрації. Так, у 2016 році та вісім місяців 2017 року, на підставі п’яти договорів, товариство здійснює перевезення пасажирів та реалізовано 3015 пільгових квитків на суму 231 315,93 грн., яку Одеська обласна державна адміністрація повинна була перерахувати на рахунок позивача у якості компенсації, проте до теперішнього часу компенсаційні кошти товариством не отримано. Серед іншого зазначено, що договори є дійсними, умови яких виконуються ТОВ «Транспортник 1718» в повному обсязі, проте з вини виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, товариство повинно за свої кошти здійснювати пільгове перевезення пасажирів.

До судового засідання 29.11.2017р. сторони з’явились представники позивача, позовні вимоги підтримали в тому числі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві (а.с. 4-7).

Відповідач до судового засідання не з’явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином та завчано. 29.11.2017 року (вх. № 32850/17) від представника відповідача надійшли уточнення до заперечень проти адміністративного позову (а.с. 95-97). В обґрунтування правової позиці зазначено, що відповідно до п. 3.3.4 договору про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті (маршрутах) загального користування від 28.07.2014 року № 114/4, компенсація перевезень пільгових категорій пасажирів та перевезень за регульованими тарифами здійснюється виключно в межах відповідних бюджетних призначень та згідно з встановленими механізмами виплати компенсації у відповідності до ст. 31 Закону України «Про автомобільний транспорт». Аналогічного змісту норми містяться також у договорах від 28.08.2014 року № 115/15, від 28.08.2014 року № 112/14, 113/14. До 2015 року, щорічно у державному бюджеті України передбачається субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам, за рахунок якої здійснюється компенсаційні виплати транспортникам за пільгові перевезення окремих категорій громадян за соціальною ознакою. Зазначена субвенція була передбачена до 2016 року та регламентувалася ч. 5 ст. 102 Бюджетного кодексу України, відповідно до якої передбачалася субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на надання різного роду пільг, в тому числі на компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян. Рішеннями Одеської обласної ради «Про обласний бюджет на 2016 рік» та «Про обласний бюджет на 2017 рік» зазначені субвенції не передбачалися, тому відповідач вважає, що позивач в загалі не має права вимагати здійснення компенсаційних виплат за вказаний період.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача до судового засідання не з’явились про дату, час та місце судового засідання сповіщались належним чином та завчасно про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України, у зв’язку з відсутністю перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених ст.128 КАС України, відсутністю потреби заслухати свідка чи експерта, справа розглянута в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Між ТОВ «Транспортник 1718» та ОСОБА_1 морегосподарського комплексу, транспорту та зв’язку обласної державної адміністрації, Відділом транспорту та морегосподарського комплексу Одеської обласної державної адміністрації укладено договори «Про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті (маршрутах) загального користування від 28.07.2014 року № 113/17, № 112/14, 115/14, 114/14, від 11.05.2016 року № 33/16 (а.с. 14-33).

За умовами зазначених договорів ТОВ «Транспортник 1718» здійснює перевезення пасажирів та багажу на автобусних маршрутах загального користування, а саме:

№ 580/579 – Старосілля – м. Білгород-Дністровський АС;

№ 246/247 – Олександрівка – Одеса АС «АВ «Привоз»;

№ 966/965 – Одеса АС «АВ «Привоз» - Старосілля;

№ 614/613 – Дивізія – Одеса АС «АВ «Привоз»;

№ 214/212 – Олександрівка – Одеса АС «АВ «Привоз».

Відповідно п. 2.4.10. зазначених договорів перевізник зобов’язаний здійснювати пільгові перевезення усіх категорій громадян, які мають право на відповідні пільги згідно діючого законодавства.

Згідно п. 2.5.5. перевізник має право отримувати, якщо це передбачено чинним законодавством, компенсацію за пільгове перевезення та перевезення пасажирів за регульованими тарифами відповідно діючих нормативних актів в межах відповідних бюджетних асигнувань на підставі договорів з органами, що є платниками передбачених діючим законодавством компенсації.

В підтвердження виконання своїх зобов’язань з перевезення пасажирів та багажу на автобусних маршрутах та понесених збитків ТОВ «Транспортник 1718» надано до суду Таблиці кількості перевезених пільгових пасажирів на міжміських автобусних маршрутах згідно з відомостями автовокзалів «АВ «Привоз» та «Б-Дністровський АС» за 2016, 2017 роки та білетно-касові відомості (а.с. 8-13).

Відповідно до статті 11 Закону України "Про автомобільний транспорт" надання соціально значущих послуг автомобільного транспорту здійснюється відповідно до законодавства з питань поставки продукції для державних потреб. Соціально значущими послугами автомобільного транспорту є послуги з перевезення пасажирів автобусними маршрутами загального користування за визначеними уповноваженими органами тарифами та на пільгових умовах відповідно до законодавства.

Стаття 29 цього Закону визначає, що автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб'єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону.

Згідно з частиною 1 статті 31 Закону України "Про автомобільний транспорт" відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування, які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника, зобов'язання органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо облаштування маршруту, підтримки проїзної частини автомобільної дороги та під'їзних шляхів у належному стані (тільки для міських автобусних маршрутів), розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати.

Відповідно до статті 37 Закону України "Про автомобільний транспорт" пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування. Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом. Безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність згідно із законом. Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.

Абзацом 5 підпункту "б" пункту 4 частини 1 статті 89 Бюджетного кодексу України встановлено, що до видатків, що здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення по державним програмам соціального захисту щодо компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Відповідно до частини 1 статті 102 Бюджетного кодексу України видатки місцевих бюджетів, передбачені у пункті "б" пункту 4 частини 1 статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту в порядку, визначеному КМУ.

За правилами, викладеними у пунктах 2, 3, 5, 8 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256 (далі - Порядок) фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету. Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів). Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення). Отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків.

Відповідно до пункту 6 Порядку фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) на підставі актів звіряння, зазначених у пункті 5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі.

Частинами першою, третьою та четвертою статті 48 Бюджетного кодексу України передбачено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, довгострокових зобов'язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації. Розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними. За такими операціями не виникають бюджетні зобов'язання та не утворюється бюджетна заборгованість.

Аналізуючи вище згадані норми, Верховний Суд України в постанові від 13 вересня 2016 року (справа № 21-5853а15) дійшов висновку, що загальний обсяг виплат з місцевих бюджетів на державну програму соціального захисту, яка передбачає компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян, не може перевищувати розміру затверджених субвенцій.

Судом встановлено, що між ТОВ «Транспортник 1718» та ОСОБА_1 соціального захисту населення Саратської районної державної адміністрації укладено договори «Про компенсацію пільгових перевезень окремих категорій громадян», які регламентують взаємовідносини сторін, щодо компенсації пільгових перевезень окремих категорій громадян на приміських автобусних маршрутах загального режиму руху № 5 від 01.01.2014 року (а.с. 65-67), № 27 від 01.04.2014 року (а.с. 62-64), № 35 від 01.09.2014 року (а.с. 59-61), № 23 від 01.04.2015 року (а.с. 56-58), № 1 від 05.01.2015 року (а.с. 53-58), від 02.06.2015 року (а.с. 50-52), останній з яких, а саме договір від 02.06.2015 року укладений між ТОВ «Транспортник 1718» та ОСОБА_1 соціального захисту населення Саратської районної державної адміністрації «Про компенсацію пільгових перевезень окремих категорій громадян» діяв до 31.12.2015 року.

Отже, компенсація перевезення пільгових категорій населення за період 2016 - 2017 рік не можлива, оскільки відповідний договір з ОСОБА_1 соціального захисту населення Саратської районної державної адміністрації укладено не було, як те встановлено п. 2.5.5 Договорів «Про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті (маршрутах) загального користування (а.с. 14-33).

Разом з цим, позивач в силу укладених договорів від 28.07.2014 року № 113/17, № 112/14, 115/14, 114/14, від 11.05.2016 року № 33/16 знав про необхідність укладення договору з ОСОБА_1 соціального захисту населення Саратської районної державної адміністрації «Про компенсацію пільгових перевезень окремих категорій громадян» для отримання компенсаційних виплат, проте, як свідчать надані докази, після 31 грудня 2015 року жодних дій щодо укладення договорів «Про компенсацію пільгових перевезень» не вживав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про необхідність у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 159 - 163, 167, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Транспортник 1718” до Одеської обласної державної адміністрації в особі Департаменту соціальної та сімейної політики Одеської обласної державної адміністрації, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_1 транспорно-комунікаційної інфраструктури Одеської облдержадміністрації, Ліквідаційної комісії Департаменту охорони здоров’я та соціального захисту населення Одеської облдержадміністрації про стягнення компенсації за пільгове перевезення громадян у розмірі 231 315,93 грн. - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо рішення було прийняте у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії такого рішення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили у відповідності зі статтею 254 КАС України.

Суддя О.М. Тарасишина