Постанова № 70890195, 06.12.2017, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Лазаренка М.С.,

за участю секретаря судового засідання Філоненко Ю.М.

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Завгороднього В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Міністерство внутрішніх справ України, Національна поліція України

про визнання дій протиправними та поновлення на роботі,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (далі - відповідач, ГУНП в Запорізькій області), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Міністерство внутрішніх справ України, Національна поліція України, в якому позивач просив суд визнати дії відповідача протиправними та зобов'язати відповідача поновити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на службі на посаді начальника відділення ДАІ Мелітопольського міського відділу УМВС України в Запорізькій області або у разі ліквідації цієї посади на іншу посаду з урахуванням класифікаційних характеристик, зокрема назвою, розміром посадового окладу, функціональністю та організаційним рівнем підрозділу у структурі органу згідно з попередньо посадою, а також забезпечити допуск позивача до роботи.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до наказу начальника ГУМВС України в Запорізькій області №16 о/с від 17.01.2013 позивач вважається залишеним на посаді начальника відділення ДАІ Мелітопольського міського відділу УМВС України в Запорізькій області з 29.06.2004. Зазначає, що на даний час наказ 16 о/с від 17.01.2013 є не скасованим. Разом з тим, позивач вказує на те, що оскільки він неодноразово звертався до різних судових інстанції з позовами про поновлення на посаді, скасування наказів про звільнення, то фактично приступити до виконання обов'язків не мав змоги, оскільки листами УМВС України в Запорізькій області та Департаменту роботи з персоналом МВС України питання про поновлення на посаді пропонувалось розглянути після остаточного судового рішення. Зазначає, що після закінчення процедури судового оскарження, позивач звернувся до МВС України з листом про вирішення питання щодо допуску до виконання посадових обов'язків, проте, листом від 15.08.2017 МВС України повідомило, що вирішення вказаного питання відноситься до компетенції Національної поліції України. Проте, ГУНП в Запорізькій області позивача було повідомлено про те, що він вважається звільненим зі служби з 29.06.2004, а тому підстав для допуску його до роботи у складі Національної поліції України не має. Разом з тим, позивач вважає таку відповідь відповідача необґрунтованою та такою, що прийнята в супереч вимог чинного законодавства України, оскільки пунктом 14 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» було передбачено функціонування в складі поліції державної автомобільної інспекції та підрозділів громадської безпеки. Вважає, що оскільки відсутні будь-які документальні підтвердження відмови позивача від проходження служби в поліції, відсутні чинні накази про його звільнення зі служби в органах внутрішніх справ, то відповідачем безпідставно відмовлено у допуску до роботи.

В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень послався на те, що ГУНП в Запорізькій області не є правонаступником ГУМВС України в Запорізькій області, з якою позивач перебував у трудових відносинах. Крім того, відповідач вказав на те, що перехід співробітників органів внутрішніх справ на службу до новоутвореного органу - Національної поліції та її територіальних підрозділів, був можливий лише щодо тих працівників ОВС, які станом на 07.08.2015 працювали в міліції, відповідали вимогам встановленим до поліцейського та у встановленому порядку висловили згоду на подальше проходження служби в органах національної поліції. Разом з тим, наказом ГУМВС України в Запорізькій області №18 о/с від 21.01.2013 було відмінено пункт наказу ГУМВС від 16.01.2012 №5 о/с, а також визначено, що ОСОБА_1 вважається звільненим з органів внутрішніх справ наказом УМВС від 29.06.2004 №117 о/с. Тобто, ОСОБА_1 фактично вважається таким, що звільнений з ОВС з 29.06.2004, а тому позивача з об'єктивних підстав не могло бути прийнято на службу в поліцію, як прибулого з ОВС, оскільки на момент дії відповідних положень Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію», позивач не проходив службу в ОВС. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Від третьої особи - Національної поліції України надійшли письмові пояснення на позовну заяву. В поданих письмових поясненнях НП України зазначає, що позивач безпідставно вважає себе залишеним на службі з 29.06.2004 за наказом ГУМВС в Запорізькій області №16 о/с від 17.01.2013, оскільки на час винесення постанови Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом 18.12.2012, якою було скасовано постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11.01.2012, за наказом ГУМВС України в Запорізькій області від 16.01.2013 №5о/с дск було відмінено пункт наказу УМВС України в Запорізькій області від 29.06.2004 №117 о/с про звільнення з ОВС майора міліції ОСОБА_1 та позивач був поновлений на посаді, у відповідності до вимог ч.2 ст.14, ч.1 ст.255, п.3 ч.1 ст.256 КАС України. У подальшому за наказом ГУМВС України в Запорізькій області від 17.01.2012 №7о/с дск позивача було звільнено з 17.01.2012. На виконання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2012 ГУМВС України в Запорізькій області спочатку видано наказ від 17.01.2013 №16о/с відповідно до якого було відмінено пункт наказу ГУМВС від 17.01.2012 №7о/с в частині звільнення позивача після здійсненого поновлення за рішенням суду. Зазначає, що у подальшому за наказом ГУМВС України в Запорізькій області №18о/с від 21.01.2013 було відмінено пункт наказу ГУМВС від 16.01.2012 №5о/с, який видавався з підстав негайного виконання постанови суду першої інстанції. За зазначеним наказом було визначено, що позивач вважаться звільненим з органів внутрішніх справ наказом УМВС від 29.06.2004 №117 о/с. Крім того, зазначає, що Національна поліція України не є правонаступником органів внутрішніх справ та не є структурним підрозділом МВС України. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Від третьої особи - МВС України до суду надійшли письмові пояснення, в яких МВС України зазначило, що МВС України не є правонаступником органів внутрішніх справ та не може відповідати за дії сторонніх осіб. Вказує на те, що позивач не перебував у трудових відносинах МВС України, а був працівником ГУМВС України в Запорізькій області, що свідчить про те, що МВС України жодним чином не порушувало прав чи законних інтересів позивача. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, встановив такі обставини.

З матеріалів справи судом встановлено, що наказом ГУМВС України в Запорізькій області від 17.01.2013 №16 о/с: відмінено пункт наказу ГУМВС від 17.01.2012 №7о/с в частині звільнення з ОВС майора міліції ОСОБА_1 (М-928255) - начальника відділення ДАІ Мелітопольського міського відділу, з 17 січня 2012 та вважати його залишеним на попередній посаді, з посадовим окладом 1000 гривень (а.с.9).

01 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до МВС України з листом, в якому з посиланням на наказ ГУМВС України в Запорізькій області від 17.01.2013 №16 о/с, просив: вважати цей лист наданням згоди для зарахування позивача до підрозділів Національної поліції України в Запорізькій області; вказати посаду, на яку я призначений та повинен вийти на роботу з врахуванням класифікаційних характеристик, зокрема назвою, розміром посадового окладу, функціональністю та організаційним рівнем підрозділу у структурі органу згідно з попередньою посадою; зазначити, де чи у кого я можу оформити зміни до моєї трудової книжки щодо місця роботи. Виконати інші необхідні дії щодо продовження мною служби (а.с.26-28).

15 серпня 2017 року МВС України пере направлення звернення ОСОБА_1 до Національної поліції України (а.с.29).

31 серпня 2017 року листом ГУНП в Запорізькій області №Т-238/03/3-17 позивача повідомлено про те, що постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2012 (справа №2а-0870/4850/11) скасовано постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11.01.2012 щодо скасування наказу УМВС України в Запорізькій області від 29.06.2004 №117 о/с про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ України за п.65 «а» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.

Крім того, у вищевказаному листі позивача повідомлено про те, що він вважається звільненим з органів внутрішніх справ України з 29 червня 2004 року, у зв'язку з чим, положення п.9 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» на ОСОБА_1 не поширюються (а.с.30).

Вважаючи протиправними дії ГУНП в Запорізькій області щодо не поновлення на роботі, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про міліцію» (втратив чинність з 07.11.2015 у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про Національну поліцію») правовою основою діяльності міліції визначалась Конституція України, цей Закон, інші законодавчі акти України, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України, Загальна декларація прав людини, міжнародні правові норми, ратифіковані у встановленому порядку.

Відповідно до ч.5 ст.7 Закону України «Про міліцію» права і обов'язки, організація роботи та структура підрозділів міліції визначаються положеннями, які затверджуються Міністром внутрішніх справ України відповідно до цього Закону.

Порядок та підстави проходження і припинення служби в органах внутрішніх справ регулюються Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114 (далі - Положення).

Згідно з пунктом 2 Положення позивач, який мав спеціальне звання майор міліції, відносився до старшого начальницького складу.

Відповідно до пункту 65 «а» Положення особи рядового і начальницького складу звільняються зі служби у відставку (із зняттям з військового обліку): за віком - при досягненні граничного віку, встановленого Законом СРСР «Про загальну військову повинність» для перебування в запасі осіб, які мають відповідні військові звання.

Судом встановлено, що наказом УМВС України в Запорізькій області від 29.06.2004 №117о/с «По особовому складу», згідно з Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України, звільнено з органів внутрішніх справ: у відставку за ст.65 п. «а» (за віком) - майора міліції ОСОБА_1 (М-928255) - начальника відділення ДАІ Мелітопольського міського відділу, з 29 червня 2004 року. Вислуга на день звільнення складає: календарна - 22 роки 00 місяців 04 дні; у пільговому обчисленні - не має (а.с.33 зворот).

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11.01.2012 у справі №2а-0870/4850/11 скасовано наказ №117 від 29.06.2004 по Управлінню Міністерства внутрішніх справа України у Запорізькій області про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади начальника відділення Державної автомобільної інспекції Мелітопольського міського відділу ГУМВС України у Запорізькій області по ст.65 п.«а» Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України від 29.07.1991 - за віком; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділення Державної автомобільної інспекції Мелітопольського міського відділу ГУМВС України у Запорізькій області (а.с.32-36).

Судом встановлено, що на виконання постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 11.01.2012 у справі №2а-0870/4850/11, яка підлягала негайному виконанню в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділення Державної автомобільної інспекції Мелітопольського міського відділу ГУМВС України у Запорізькій області, ГУМВС України в Запорізькій області видано наказ від 16.01.2012 №5о/с дск, яким відмінено пункт наказу УМВС України в Запорізькій області від 29.06.2004 №117о/с про звільнення з ОВС майора міліції ОСОБА_1

В подальшому за наказом ГУМВС України в Запорізькій області від 17.01.2012 №7о/с дск ОСОБА_1 звільнено з 17.01.2012.

Разом з тим, постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2012 у справі №2а-0870/4850/11 задоволено апеляційну скаргу ГУМВС України в Запорізькій області, скасовано постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11.01.2012 в частині задоволення позову та повністю відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовлено.

При цьому, в постанові Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2012 у справі №2а-0870/4850/11, апеляційний суд дійшов висновку про те, що наказ ГУМВС України в Запорізькій області №117 від 29.06.2004 про звільнення ОСОБА_1 є законним, відсутні підстави для зобов'язання виносити наказ про звільнення з 26.09.2011 та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу (а.с.31).

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2012 у справі №2а-0870/4850/11 встановлено правомірність наказу ГУМВС України в Запорізькій області №117 від 29.06.2004, яким звільнено з органів внутрішніх справ майора міліції ОСОБА_1 (М-928255) - начальника відділення ДАІ Мелітопольського міського відділу, з 29 червня 2004 року.

На підставі заяви ОСОБА_1, рапорту ОСОБА_4, постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2012 у справі №2а-0870/4850/11, ГУМВС України в Запорізькій області видано наказ від 17.01.2013 №16о/с, яким відмінено пункт наказу ГУМВС від 17.01.2012 №7 о/с в частині звільнення з ОВС майора міліції ОСОБА_1 (М-928255) - начальника відділення ДАІ Мелітопольського міського відділу, з 17 січня 2012 року, а також наказано вважати позивача залишеним на попередній посаді, з посадовим окладом 1000,00 грн. (а.с.80).

Крім того, на підставі заяви ОСОБА_1, рапорту ОСОБА_4, постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2012 у справі №2а-0870/4850/11, ГУМВС України в Запорізькій області видано наказ від 21.01.2013 №18о/с, яким відмінено пункт наказу ГУМВС від 16.01.2012 №5о/с в частині відміни пункту наказу УМВС від 29.06.2004 №117о/с про звільнення з ОВС майора міліції ОСОБА_1 (М-928255) - начальника відділення ДАІ Мелітопольського міського відділу, а також наказано вважати його звільненим з органів внутрішніх справ наказом УМВС від 29.06.2004 №117о/с (а.с.81).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивача було звільнено з органів внутрішніх справ з 29.06.2004, на підставі наказу УМВС України в Запорізькій області від 29.06.2004 №117о/с «По особовому складу».

Також, сторонами до суду не надано жодних доказів на підтвердження оскарження позивачем наказу ГУМВС України в Запорізькій області видано наказ від 21.01.2013 №18о/с, яким відмінено пункт наказу ГУМВС від 16.01.2012 №5о/с в частині відміни пункту наказу УМВС від 29.06.2004 №117о/с, що свідчить про те, що остаточним рішенням органу з яким позивач перебував у трудових відносинах є звільнення позивача зі служби в ОВС з 29.06.2004.

Щодо посилань позивача на пункт 14 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію», суд зазначає наступне.

Верховною Радою України 02.07.2015 прийнято Закон України «Про Національну поліцію» №580-VIII, який опублікований газеті «Голос України» 06.08.2015 №141-142, та набрав чинності з 07.11.2015 (далі - Закон №580-VIII).

Відповідно до пункт 14 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIII до створення, укомплектування спеціально підготовленими поліцейськими та забезпечення функціонування на всій території України патрульної поліції тимчасово, до 31 грудня 2016 року, дозволяється функціонування в складі поліції державної автомобільної інспекції та підрозділів громадської безпеки, на які покладаються обов'язки з охорони публічного порядку та забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція.

Під час виконання повноважень з охорони публічного порядку та забезпечення безпеки дорожнього руху підрозділи державної автомобільної інспекції та громадської безпеки керуються положеннями цього Закону та інших законів України і підпорядковуються відповідним керівникам територіальних органів поліції.

Підрозділи державної автомобільної інспекції та громадської безпеки комплектуються поліцейськими, яким присвоюються спеціальні звання поліції відповідно до "Прикінцевих та перехідних положень" цього Закону.

Структура, штат (штатний розпис) та кількість підрозділів державної автомобільної інспекції та громадської безпеки визначаються в порядку, визначеному цим та іншими законами України.

По мірі готовності до початку функціонування патрульної поліції в регіонах та населених пунктах, де її обов'язки тимчасово виконують державна автомобільна інспекція та підрозділи громадської безпеки, уповноваженим керівником органу поліції вживаються щодо цих підрозділів організаційно-штатні заходи, пов'язані з їх ліквідацією, відповідно до положень цього Закону.

Про день початку виконання патрульною поліцією своїх обов'язків у регіонах та населених пунктах, де тимчасово функціонували державна автомобільна інспекція та підрозділи громадської безпеки, завчасно сповіщаються місцеві органи державної влади, органи місцевого самоврядування та громадськість.

Разом з тим, пунктом 8 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №580-VIII визначено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Згідно з пунктом 9 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №580-VIII, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Аналіз положень цього пункту дає можливість зробити висновок, що пропонування посад для проходження служби в поліції здійснюється лише після виявлення працівником міліції бажання проходити службу в поліції.

Разом з тим, як встановлено з матеріалів справи, наказом ГУМВС України в Запорізькій області від 21.01.2013 №18о/с було прийнято остаточне рішення про звільнення позивача зі служби в ОВС з 29.06.2004, а тому положення пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIII не можуть розповсюджуватись на позивача, оскільки стосувались виключно діючих співробітників міліції, проте, ОСОБА_1 на момент опублікування Закону України «Про Національну поліцію» не перебував на службі в ОВС.

А оскільки позивач на момент дії пунктів 8, 9, 14 Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIII не перебував на службі в міліції, то він має право на проходження служби в поліції на загальних засадах, відповідно до розділу VI «Добір на посаду поліцейського» Закону України «Про Національну поліцію».

Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 71, 86, 94, 158-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.С. Лазаренко