Постанова № 70889964, 27.11.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Голобутовського Р.З.

при секретарі судового засідання - Вербному Д.С.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - Чернишової Я.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про зобов`язання вчинити певні дій, -

ВСТАНОВИВ:

07.11.2017 ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4, позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (далі - ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровскій області, відповідач), в якому просить визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області та ненадання дозволу на розробку проекту землеустрою з відведенням у власність земельної ділянки для особистого селянського господарства на території Царичанської селищної ради Царичанського району Дніпропетровської області за клопотанням ОСОБА_4 від 04.05.2017, зареєстрованим у Єдиному вікні із земельних питань 10.05.2017 за вхідним №7828; зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області повторно розглянути та надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для особистого селянського господарства на території Царичанської селищної ради Царичанського району Дніпропетровської області за клопотанням ОСОБА_4 від 04.05.2017, зареєстрованим у Єдиному вікні із земельних питань 10.05.2017 за вхідним №7828.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він 10.05.2017 подав клопотання до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, яке згідно акта прийому-передачі відповідач отримав 11.05.2017, разом із необхідними документами про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Царичанської селищної ради Царичанського району Дніпропетровської області. Проте відповідач зареєстрував вказане клопотання лише 25.05.2017. Не отримавши відповіді в місячний термін, він із скаргою звернувся на гарячу лінію Держгеокадастру України. Розглянувши клопотання позивача, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області відмовило позивачу в наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення запланованої земельної ділянки. Підставою для прийняття такого рішення відповідачем зазначено, що земельна ділянка, на яку претендує позивач, не зарезервована для учасників АТО та послався на постанову КМУ №413 від 07.06.2017. Позивач вважає, що рішення Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, оформлене листом від 03.07.2017 №П-5309/0-3215/6-17, є протиправним та прийняте з порушенням норм чинного законодавства України. Рішення прийнято не обґрунтовано, не добросовісно, без дотримання рівності перед законом, застосувавши дискримінацію (учасник АТО), не пропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів заявника та не своєчасно.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог у судовому засіданні заперечувала, з підстав викладених в письмових запереченнях на позов, зазначивши, що відповідач діяв згідно вимог чинного законодавства, підставами для прийняття такого рішення були Розпорядження КМУ від 19.08.2015 №898-р «Питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками» та Постанова КМУ від 07.06.2017 №413 «Деякі питання удосконалення управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними».

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Суд встановив, що позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області 10.05.2017 (вхідний №7828) з клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2 га, за рахунок сільськогосподарських земель, призначених за межами населеного пункту, який знаходиться на території Царичанської ради Царичанського району Дніпропетровській області із земель державної власності у межах норм безоплатної приватизації. Надані позивачем документи відповідають нормам пункту 6 статті 118 Земельного кодексу України.

Системний аналіз норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки про надання земельної ділянки у користування та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для надання земельної ділянки у користування зацікавлена особа звертається до відповідних органів із клопотанням для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за результатами розгляду яких визначені в статті 123 Земельного кодексу органи приймають одне з відповідних рішень. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування.

Слід зазначити, що вказаною нормою запроваджено принцип мовчазної згоди на етапі отримання дозволу на розроблення документації із землеустрою, оскільки у випадку бездіяльності суб'єкта владних повноважень, внаслідок якої протягом місяця не розглянуте клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, заявник має право здійснити замовлення проекту відведення земельної ділянки.

Водночас статтею 123 Земельного кодексу України встановлено обов'язок суб'єкта владних повноважень розглянути клопотання у місячний строк і прийняти одне з відповідних рішень, або дати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або не надати мотивовану відмову в його наданні.

Крім того, стаття 15 Закону України "Про звернення громадян" зазначає, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

З огляду на зазначене, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України зобов'язаний діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, використання позивачем права, регламентованого частиною 3 статті 123 Земельного кодексу України, не позбавляє суб'єкта владних повноважень від виконання обов'язків передбачених чинним законодавством.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.04.2017 року у справі № К/800/36136/16.

Згідно із положеннями частини 2 статті 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Чіткий перелік документів, які додаються до клопотання, визначено абзацу 2 частини 2 статті 123 Земельного кодексу України. Цією ж нормою встановлена заборона вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно абзацу 2 частини 2 статті 123 Земельного кодексу України, у клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, законодавець чітко визначив, що таке клопотання має бути розглянуто у місячний строк та за результатами розгляду клопотання може бути або надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою або надано мотивовану відмову у його наданні.

З матеріалів справи видно, що позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області з відповідним клопотанням 10.05.2017, проте лише 03.07.2017 відповідач надав позивачу відповідь, в якій зазначено, що земля яка планувалась позивачем для відведення, відноситься до земель, які не зарезервовані для передачі учасникам АТО.

З наведеної відповіді суд встановив, що відповідач порушив встановлений законодавством строк для надання відповіді.

Також судом встановлено, що оскільки відповідач не надав відповіді у місячний строк, позивач відповідно до норм пункту 7 статті 118 Земельного кодексу України згідно договору №166-о, замовив розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, про що повідомив відповідача 04.07.2017, вхідний номер 7985.

Абзацом 3 частини 3 статті 123 Земельного кодексу встановлено, що у разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Згідно частини 6 статті 123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (частина 14 статті 123 Земельного кодексу України).

Проте позивач не зміг скористатися принципом мовчазної згоди тому, що хоч з порушенням строків але відповідач надав відповідь від 03.07.2017 № П-5309/0-3215/6-17 в якій зазначив, що підставою для прийняття рішення про ненадання дозволу позивачу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є те, що земля яка планувалась позивачем для відведення, відноситься до земель, які не зарезервовані для передачі учасникам АТО.

Зазначені мотиви Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області у відмові в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, судом не можуть бути визнані правомірними, оскільки не містять обґрунтованих причин, які чітко передбачені частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України.

Окремо суд звертає увагу на пояснення представника відповідача у листі, що позивач є учасником антитерористичної операції та не може отримати земельну ділянку у зв'язку із Постановою Кабінету міністрів України від 07.06.17 року №413, а саме - розділу «Система організації процесу виконання Стратегії».

Відповідно до вказаного розділу єдине згадування учасників антитерористичної операції наведено в наступному контексті, а саме: "держгеокадастр та його територіальні органи під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність в межах норм безоплатної приватизації повинні - надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації відповідно до зазначених переліків, насамперед учасникам антитерористичної операції".

Отже вказана Стратегія не містить в собі жодних застережень у наданні земельних ділянок учасникам антитерористичної операції, а навпаки встановлює додаткові гарантії такого надання.

Суд звертає увагу відповідача, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, а рішення приймати обґрунтовано. У спірному випадку у відповідача були відсутні правові підстави для утримання від надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або наданні мотивованої відмови у його наданні.

Відповідно до статей 4, 5 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель; земельне законодавство базується на принципі забезпечення гарантій прав на землю.

Таким чином, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, яке оформлене листом від 03.07.2017 № П-5309/0-3215/6-17 не відповідають критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень в контексті статті 2 КАС України, відповідачем допущено порушення прав, свобод та інтересів позивачa та не доведено правомірності рішення утриматись від надання дозволу ОСОБА_4 на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства на території Царичанської селищної ради Царичанського району Дніпропетровської області, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог, а тому позов слід задовольнити.

При цьому, суд звертає увагу, що зі змісту листа Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 03.07.2017 № П-5309/0-3215/6-17 щодо утримання від надання дозволу позивачу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, встановлено, що фактично заява (клопотання) позивача по суті не розглядалось, мотивованої відповіді з питання, викладеного заявником у клопотанні, відповідачем надано не було.

Оскільки відповідачем не досліджувався пакет документів, поданих ОСОБА_4 для надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтованою площею 2 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Царичанської селищної ради Царичанського району Дніпропетровської області, та рішення на підставі цих документів у порядку, визначеному законом, не приймалось, тому відповідач зобов'язаний повторно розглянути вищезазначене клопотання з доданими до неї документами та прийняти рішення у відповідності до діючого законодавства. Отже, позовна вимога про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області розглянути повторно клопотання від 04.05.2017 ОСОБА_4 щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність підлягає задоволенню.

Стосовно вимоги про зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів справи видно, що ОСОБА_6 подано заяву 01.06.2017 на ім'я виконуючого обов'язки начальника ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області (вхідний № Н-5738/0/5-17 від 01.06.2017), на підставі якої ГУ Держгеокадатсру у Дніпропетровській області 07.06.2017 видано наказ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою", на підставі якого ОСОБА_6 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населеного пункту на території Царичанської селищної ради Царичанського району Дніпропетровської області, орієнтований розмір земельної ділянки 2, 0000 га, із цільовим призначенням (01,03) - для ведення особистого селянського господарства.

При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу на той факт, що в матеріалах справи наявна копія письмового пояснення ОСОБА_6, відповідно до тексту якого, ОСОБА_7 запропонував ОСОБА_6 заробити гроші шляхом підписання паперів.

Як зазначено в поясненнях, ОСОБА_6 та ще декілька громадян зібрав автобус та відвіз у місто Дніпро на невідомий офіс, де ОСОБА_6 підписала документи, суть яких не розуміла, не отримавши при цьому пояснень та грошей.

Також, суд зазначає, що в матеріалах справи наявна копія відповіді інженера-землевпорядника ОСОБА_8 від 26.09.2017 на запит позивача від 22.09.2017 стосовно надання роз'яснень спеціаліста щодо земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га на території Царичанської селищної ради Царичанського району Дніпропетровської області, стосовно якої ОСОБА_4 намагається реалізувати право безоплатного отримання її у власність за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, відповідно до якої зроблено висновок про накладення земельних ділянок одна на одну, запроектованих до відведення ОСОБА_4 та ОСОБА_6

Крім того, у вказаній відповіді зазначено, що якщо дані про земельну ділянку на підставі проекту землеустрою, розробленого ОСОБА_6 будуть внесені до Державного земельного кадастру (державна реєстрація земельної ділянки з отримання кадастрового номеру відбудеться), програмне забезпечення державного земельного кадастру унеможливлює внесення даних про земельну ділянку, запроектовану до відведення ОСОБА_4, з причин перетину ділянок.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач, не надавши відповідь ОСОБА_4, який мав першочергове право на отримання дозволу, не мав права 07.06.2017 видавати наказ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою", на підставі якого ОСОБА_6 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населеного пункту на території Царичанської селищної ради Царичанського району Дніпропетровської області, орієнтований розмір земельної ділянки 2, 0000 га, із цільовим призначенням (01,03) - для ведення особистого селянського господарства, оскільки якщо дані про земельну ділянку на підставі проекту землеустрою, розробленого ОСОБА_6 будуть внесені до Державного земельного кадастру (державна реєстрація земельної ділянки з отримання кадастрового номеру відбудеться), програмне забезпечення державного земельного кадастру унеможливлює внесення даних про земельну ділянку, запроектовану до відведення ОСОБА_4, з причин перетину ділянок.

Суд зазначає, що розпорядження землями державної та комунальної форм власності здійснюють, відповідно, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, зазначені органи здійснюють і передачу земель у власність чи інше право користування. Такі повноваження встановлені, зокрема, Земельним кодексом

Тобто, законодавець наділив дані органи дискреційними повноваженнями при прийнятті управлінських рішень.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Враховуючи вищезазначене, дискреційне право органу виконавчої влади обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Разом з тим, суд вказує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Аналогічна правова позиція висловлена в ухвалі Верховного Суду України від 16.09.2015 провадження К/800/32729/15.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справа про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже судом встановлено, що відповідачем прийнято рішення:

1) не обґрунтовано, тобто не враховано першочергове право позивача на отримання дозволу;

2) упереджено тому що умисно не зареєстровано заяву позивача в день подачі;

3) не добросовісно тому що не сумлінно та не чесно виконав свої обов'язки, ввівши в оману позивача щодо відсутності права на отримання дозволу в зв'язку з статусом учасника АТО;

4) без дотриманням принципу рівності перед законом, дискримінуючи учасника АТО, обмеживши його право через його статус учасника АТО та надавши переважне право іншій особі;

5) без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача, адже статус учасника АТО це як додаткова гарантія Держави перед позивачем, який приймав участь, захищав незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення. Проте відповідач потрактував статус учасника АТО, як обмеження прав позивача.

Враховуючи те, що ОСОБА_4 подав відповідне клопотання раніше за ОСОБА_6, а також те, що позивач має статус учасника АТО, що є додатковою гарантією Держави перед позивачем, відповідач не мав права 07.06.2017 видавати наказ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою", на підставі якого ОСОБА_6 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населеного пункту на території Царичанської селищної ради Царичанського району Дніпропетровської області, орієнтований розмір земельної ділянки 2, 0000 га, із цільовим призначенням (01,03) - для ведення особистого селянського господарства.

З огляду на встановлену навмисність протиправних дій відповідача, суд для повного відновлення права позивача задовольняє вимогу про зобов'язання ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для особистого селянського господарства на території Царичанської селищної ради Царичанського району Дніпропетровської області.

Керуючись статями 2, 11, 71, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_4 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про зобов`язання вчинити певні дій - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області та ненадання дозволу на розробку проекту землеустрою з відведенням у власність земельної ділянки для особистого селянського господарства на території Царичанської селищної ради Царичанського району Дніпропетровської області за клопотанням ОСОБА_4 від 04.05.2017, зареєстрованим у Єдиному вікні із земельних питань 10.05.2017 за вхідним №7828.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області повторно розглянути та надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для особистого селянського господарства на території Царичанської селищної ради Царичанського району Дніпропетровської області за клопотанням ОСОБА_4 від 04.05.2017, зареєстрованим у Єдиному вікні із земельних питань 10.05.2017 за вхідним №7828.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 01 грудня 2017 року