Постанова № 70889869, 05.12.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2017 р. Справа №805/2953/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кірієнка В.О.,

при секретарі Кіксель В.П.,

за участю:

представника позивача не з*явився,

представника відповідача не з*явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” до Офісу великих платників податків ДФС про скасування вимоги про сплату боргу(недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від 18.05.2017 року № Ю-55-17 в частині сплати боргу в розмірі 1 291 596,31 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Комунальне підприємство “Компанія “Вода Донбасу” звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків ДФС про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від 18.05.2017 року № Ю-55-17 в частині сплати боргу в розмірі 1 291 596,31 грн.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідачем 18.05.2017 року винесено вимогу №Ю-55-17 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску, якою позивача зобов’язано сплатити недоїмку з єдиного внеску станом на 30.04.2017 року в розмірі 7 769 307, 82 грн., до складу якої входить сума недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 1 291 596,31грн. Вважає, що при винесенні спірної вимоги відповідачем не враховано приписи Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, оскільки платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, звільняються від виконання своїх обов’язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Таким чином, позивач просив спірну вимогу в сумі 1 291 596,31грн. скасувати.

Представник позивача через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження без його участі.

Представник відповідача через канцелярію суду надав письмові заперечення, згідно змісту яких просив відмовити в задоволенні позову, клопотань про відкладення розгляду справи через канцелярію суду не надавав.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Позивач – Комунальне підприємство “Компанія “Вода Донбасу” зареєстроване як юридична особа, включене до ЄДРПОУ 03 вересня 2007 року за №00191678, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідач – Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Дніпропетровського управління офісу великих платників податків ДФС є суб’єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”.

18.05.2017 року відповідачем винесено вимогу №Ю-55-17 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску, якою позивача зобов’язано сплатити недоїмку з єдиного внеску в розмірі 7 769 307, 82 грн., до складу якої входить спірна сума в розмірі 1 291 596,31грн., яка складається з недоїмки зі сплати єдиного внеску за січень 2017 року – березень 2017 року – 871 293, 07грн., а також штрафу в розмірі 103 749, 31 грн. та пені на суму 316 553, 93 грн., які відображені в рішенні Дніпропетровського управління офісу ВПП ДФС № 000178500 від 02.12.2016 року.

За наслідками адміністративного оскарження до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, Державної фіскальної служби України, спірну вимогу №Ю-55-17 від 18.05.2017 року залишено без змін.

Також 27.01.2017 року позивачем було направлено на адресу ДФС України скаргу № 03/150 на рішення Дніпропетровського управління офісу ВПП ДФС № 000178500 від 02.12.2016 року, про що свідчить відповідний фіскальний чек. Суд звертає увагу, що матеріали адміністративної скарги не містять відповіді ДФС на зазначену скаргу.

Ст. 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Згідно ст. 4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) № 2464 від 08.07.2010 (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску, зокрема, є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Комунальне підприємство “Компанія “Вода Донбасу” в даних правовідносинах виступає в якості платника єдиного внеску, визначеного п.1 ч. 1 ст. 4 Закону №2464.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 на платника єдиного внеску покладений обов’язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з ч.8 ст. 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

У відповідності до ч.12 ст. 9 Закону № 2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Частиною 6 ст. 25 Закону передбачено, що за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Згідно з ч.8 ст. 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

У відповідності до ч.12 ст. 9 Закону № 2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Частиною 6 ст. 25 Закону передбачено, що за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Аналіз наведених норм доводить, що платник повинен своєчасно та у повному обсязі сплачувати єдиний внесок. При наявності недоїмки у платника контролюючі органи мають право зараховувати сплачений єдиний внесок у рахунок погашення недоїмки за попередні періоди.

Згідно ч. 1 ст. 25 Закону № 2464 рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Відповідно до п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Частиною 16 ст. 25 Закону № 2464 передбачено, що строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Указом Президента України від 14.04.2014 року № 405/2014 введене в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року “Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України” та розпочато проведення Антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” від 02.09.2014 року № 1669 (далі Закон №1669).

Законом України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” №1669 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) було внесено зміни в розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" та доповнено пунктом 9-3 такого змісту:

Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов’язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов’язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу".

Законом України від 02.03.2015 №219-VIII “Про внесення змін до розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці, до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 2-3, ст. 11; 2014 р., № 44, ст. 2040) внесли такі зміни: пункт 9-3 в редакції Закону України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII вважати пунктом 9-4.

Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” №911-VIII від 24 грудня 2015 року були внесені зміни до Закону України від 02.09.2014 №1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", у відповідності до якого підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону №1669 виключено.

Таким чином, положення пп.8 п.4 ст.11 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” були реалізовані шляхом внесення відповідних змін до Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, тоді як змін безпосередньо до Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” щодо виключення (або викладення в новій редакції тощо) п.9-4 розділу VIII цього Закону внесено не було.

Тобто на теперішній час жодних рішень про виключення з чинної редакції закону "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" пункту 9-4 розділу VIII прийнято не було.

Закон України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” не містить у собі інформації щодо виключення з розділу “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” пункту 9-4.

Згідно з ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

В п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року у справі №1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно правових актів зазначено, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

З огляду на положення ч. 1 ст. 58 Конституції України та рішення Конституційного Суду України від лютого 1999 року у справі №1-7/99, беручи до уваги той факт, що Законом України №1669 на момент його прийняття було встановлено звільнення платників єдиного внеску від виконання своїх обов’язків за певних умов безпосередньо на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, суд вважає що вказаний закон в даній частині не має зворотної дії.

Водночас, на виконання приписів Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року №1275-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України” затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Згідно з додатком до зазначеного Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року №1275-р до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція віднесено м. Маріуполь (місто державної реєстрації підприємства позивача та місто розташування контролюючого органу, на обліку у якому перебував позивач на час виникнення спірних правовідносин).

Водночас, суд зазначає, що позивачем до суду надані Сертифікати (висновки) Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили №1735, №1736 від 25.11.2014 року, якими позивачу засвідчили настання обставин непереборної сили з 10.06.2014 року при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов’язкових платежів. На момент видачі сертифікату (висновку) Торгово-промисловою палатою України обставини непереборної сили тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо.

На час вирішення справи Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався, тобто, період проведення АТО триває.

Матеріалами справи підтверджено, що містом здійснення господарської діяльності позивача як на час виникнення спірних правовідносин, так і на даний час є м. Маріуполь Донецької області.

Так, згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 07.07.2015 року позивач як платник єдиного внеску перебував на обліку в СДПІ з обслуговування великих платників у м. Донецьк МГУ ДФС, яка була розташована у м. Маріуполі.

Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України №247 від 30.03.2016 року вирішено реорганізувати спеціалізовані державні податкові інспекції з обслуговування великих платників шляхом їх приєднання до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби за переліком згідно з додатком. В Додатку до даної постанови в Переліку спеціалізованих державних податкових інспекцій з обслуговування великих платників, які реорганізовуються шляхом приєднання до Офісу великих платників податків ДФС визначено, зокрема, Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС.

Отже, наведені обставини підтверджують наявність у позивача пільг, передбачених пунктом 9-4 розділу “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин позивач перебував на обліку в податковому органі, розташованому на території проведення антитерористичної операції.

До того ж суд вважає за необхідне зазначити, що прийняття Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” зумовили обставини необхідності забезпечення підтримки саме суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Позивач здійснює свою господарську діяльність у м. Маріуполі Донецької області. Перебування ж позивача на даний час на обліку у податковому органі, територіально розташованому у м. Дніпрі, обумовлено проведенням реформи у податковому законодавстві України, наслідком якої є відсутність на території Донецької області територіального Управління Офісу великих платників податків.

Також суд зауважує, що критерієм застосування до суб’єкта господарювання пільг зі сплати єдиного внеску не може бути територіальне розташування податкового органу, на обліку у якому перебуває такий суб’єкт, а повинно зумовлюватись місцем здійснення вказаним суб’єктом своєї господарської діяльності.

З урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку, що у відповідності до приписів Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” позивач на період проведення антитерористичної операції звільнений від обов’язків платника єдиного внеску.

Також, 05.11.2014 року КП “Компанія “Вода Донбасу” до контролюючого органу подану заяву відповідно до ст. 9-3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” щодо звільнення від виконання обов’язків платника єдиного внеску, а саме нарахування, утримання, сплати єдиного внеску та подання звітності.

Як наслідок, у відповідності до приписів Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” позивач на період проведення антитерористичної операції звільнений від обов’язків платника єдиного внеску.

Крім того, суд зазначає, що до складу спірної вимоги про сплату боргу зі сплати єдиного внеску включено нараховану відповідачем суму боргу за попередні періоди, з огляду на що позивач в своїх позовних вимогах просить скасувати спірну вимогу в частині, а саме в сумі 1 291 596,31грн.

Щодо частини спірної суми у вигляді штрафу в розмірі 103 749, 31 грн. та пені на суму 316 553, 93 грн. які відображені в рішенні Дніпропетровського управління офісу ВПП ДФС № 000178500 від 02.12.2016 року, суд зазначає, що, як вже було зазначено вище, 27.01.2017 року позивачем було направлено на адресу ДФС України скаргу № 03/150 на рішення Дніпропетровського управління офісу ВПП ДФС № 000178500 від 02.12.2016 року, про що свідчить відповідний фіскальний чек.

Згідно п. 56.9 ст. 56 Податкового кодексу України, керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті. Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

Таким чином, так як сторонами по справі не надано доказів надання відповіді на скаргу № 03/150 на рішення Дніпропетровського управління офісу ВПП ДФС № 000178500 від 02.12.2016 року з боку ДФС України, суд, керуючись вищезазначеними положеннями законодавства, вважає таку скаргу задоволеною, а рішення Дніпропетровського управління офісу ВПП ДФС № 000178500 від 02.12.2016 року, - скасованим.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що вимогу про сплату боргу від 18.05.2017 року №Ю-55-17 в сумі 1 291 596,31грн. винесено відповідачем всупереч вимогам діючого законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, враховуючи недоведеність відповідачем обґрунтованості прийняття вимоги в спірній частині, позовні вимоги Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись Конституцією України, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” до Офісу великих платників податків ДФС про скасування вимоги про сплату боргу(недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від 18.05.2017 року № Ю-55-17 в частині сплати боргу в розмірі 1 291 596,31 грн.,- задовольнити.

Скасувати вимогу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від 18.05.2017 року №Ю-55-17 в сумі 1 291 596,31грн.

Стягнути з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (за рахунок бюджетних асигнувань) на користь Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” судовий збір у розмірі 19 373 (дев’ятнадцять тисяч триста сімдесят три) грн., 94 коп.

Вступна та резолютивна частина постанови складена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 05.12.2017 року.

Повний текст постанови складено 11.12.2017 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кірієнко В.О.