Ухвала суду № 70889298, 07.12.2017, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

07 грудня 2017 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючої - Хоми М.В.

суддів - Сташків Б. І., Костів О. З.,

секретар - Романюк Х.Ю.

з участю представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області на ухвалу Тернопільської міськрайонного суду Тернопільської області від 19 жовтня 2017 року по справі за скаргою дочірнього підприємства “Тернопільський облавтодор” на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області,

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2017 року дочірнє підприємство “Тернопільський облавтодор” звернулось до суду із зазначеною скаргою, яку мотивовано тим, що на виконанні відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області перебувало виконавче провадження ВП №51919193, відкрите на підставі виконавчого листа №607/3202/15-ц, виданого 09.08.2016 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області про стягнення з ДП “Тернопільський облавтодор” ВАТ “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” на користь ОСОБА_1 29.851,72 грн. матеріальної шкоди та 304,77 грн. сплаченого судового збору. 8 червня 2017 року стягувач ОСОБА_1 подав заяву про повернення виконавчого документа без виконання. Цього ж дня виконавчий лист повернуто стягнувачу та винесено постанови про стягнення з боржника ДП “Тернопільський облавтодор” ВАТ “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” виконавчого збору у розмірі 3015,64 грн. та витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 200 грн. Оскільки будь-яких заходів щодо примусового виконання виконавчого листа виконавчою службою не проводилось, з урахуванням того, що боржником добровільно виконано рішення суду, а тому, на думку заявника, відсутні підстави для стягнення виконавчого збору. Крім цього, у постанові про стягнення витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 200 грн. жодним чином не зазначено, у зв'язку із чим вони виникли.

У зв'язку із наведеним ДП “Тернопільський облавтодор” просило визнати дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області неправомірними, а також скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 08.06.2017 року та постанову про стягнення витрат на проведення виконавчих дій від 08.06.2017 року.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 жовтня 2017 року скаргу задоволено.

Визнано неправомірною та скасовано постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ВП №51919193 від 08.06.2017 року про стягнення з боржника дочірнього підприємства “Тернопільський облавтодор” відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” виконавчого збору в розмірі 3015,64 грн.

Визнано неправомірною та скасовано постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ВП №51919193 від 08.06.2017 року про стягнення з боржника дочірнього підприємства “Тернопільський облавтодор” відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 200,00 грн.

В апеляційній скарзі відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою у задоволенні скарги ДП “Тернопільський облавтодор” відмовити. Вказує, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки боржник був обізнаним про обов'язок сплати виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, що підтверджуєть відсутність будь-яких заперечень чи оскаржень постанови про відкриття провадження ВП №51919193 від 12.08.2016 року. Виконавче провадження ВП №51919193 приєднано до зведеного виконавчого провадження ЗВП №36035661, в ході якого державним виконавцем винесено постанови про арешт коштів боржника ДП “Тернопільський облавтодор”, а тому доводи скарги щодо непроведення державним виконавцем жодних дій по примусовому виконанню виконавчого листа є безпідставними. Також судом не враховано те, що виконавчий збір підлягає стягненню незалежно від того, чи було здійснено стягнення коштів за виконавчим документом органами державної виконавчої служби.

Заслухавши пояснення представника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_2, яка доводи апеляційної скарги підтримала, представника ДП “Тернопільський облавтодор” - ОСОБА_3, яка вважає, що ухвала суду є законною та обґрунтованою, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи скаргу ДП “Тернопільський облавтодор”, суд першої інстанції виходив з того, що жодних дій, спрямованих на примусове виконання судового рішення, виконавцем не вчинялося. Стягувач подав заяву про повернення виконавчого документа. Оскільки законодавчо закріплено можливість стягнення виконавчого збору з боржника лише у разі невиконання останнім рішення майнового характеру у строк, встановлений для самостійного виконання, при умові вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання рішення, передбачених ст. 32 Закону України “Про виконавче провадження”, чого у даному випадку не було, тому стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій порушує права ДП “Тернопільський облавтодор”.

Колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції в частині наявності підстав для скасування постанови про стягнення виконавчого збору.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.08.2016 року відкрито виконавче провадження про примусове виконання виконавчого листа №607/3202/15-ц, виданого 9.08.2016 року Тернопільським міськрайонним судом про стягнення з ДП “Тернопільський облавтодор” на користь ОСОБА_1 29 851, 72 грн. матеріальної шкоди та 304, 77 грн. сплаченого судового збору. Боржнику надано строк до 19.08.2016 року для самостійного виконання.

8 червня 2017 року стягувач ОСОБА_1 подав до ДВС заяву про поверення виконавчого документа без виконання, у зв”язку з чим у цей же день державним виконавцем винесено постанову про поверення виконавчого документа стягувачу.

Також 8.06.2017 року винесено постанову про стягнення з ДП “Тернопільський облавтодор” виконавчого збору у сумі 10% суми, що підлагала стягненню, тобто 3 015, 64 грн., та постанову про стягнення витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 200 грн.

Відповідно до п.п. 6, 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про виконавче провадження”, який набрав чинності 5.10.2016 року, рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження. Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Станом на час відкриття виконавчого провадження про стягнення з ДП “Тернопільський облавтодор” на користь ОСОБА_1 29 851, 72 грн. матеріальної шкоди та 304, 77 грн. судового збору діяв Закон України №606-XIV “Про виконавче провадження” від 21.04.1999 року, з наступними змінами. Отже, правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються саме цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України “Про виконавче провадження” №606-XIV, в редакції, що діяла станом на серпень 2016 року, виконавчий збір у розмірі 10% від суми, що підлягає стягненню, стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягнувача. Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

За таких обставин, постанова про стягнення виконавчого збору є законною, так як стягнення виконавчого збору не пов”язується із вчиненням чи невчиненням державним виконавцем виконавчих дій щодо примусового виконання. Стаття 28 зазначеного Закону чітко та однозначно вказує про те, що виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання.

Посилання суду на п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження” №14 від 26.12.2003 року, а також на правові позиції Верховного Суду України, викладені у постановах від 6.07.2015 року у справі №6-785цс15 та від 28.01.2015 року у справі №924/205/13-г є помилковим, так як зазначені позиції висловлені щодо положень Закону України “Про виконавче провадження” у тій редакції, що діяла станом до 2011 року. У той час стягнення виконавчого збору дійсно законом пов”язувалося із вчиненням виконавцем виконавчих дій щодо примусового виконання. Проте, протягом 2013-2015 років до Закону України “Про виконавче провадження” було внесено ряд змін, зокрема, змінено норми, що регулюють стягнення виконавчого збору. У 2015 році статтю 28 доповнено абзацом другим, який визначає, що виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання.

Отже, постанова від 8.06.2017 року про стягнення виконавчого збору з ДП “Тернопільський облавтодор” винесена у відповідності до вимог Закону України “Про виконавче провадження” №606-XIV, підстави для її скасування відсутні.

За таких обставин, ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 жовтня 2017 року в частині визнання неправомірною та скасування постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ВП №51919193 від 08.06.2017 року про стягнення з боржника дочірнього підприємства “Тернопільський облавтодор” відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” виконавчого збору в розмірі 3015,64 грн. слід скасувати та постановити в цій частині нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні скарги дочірнього підприємства “Тернопільський облавтодор” про скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 8.06.2017 року.

Разом з тим, що стосується постанови від 8.06.2017 року про стягнення з ДП “Тернопільський облавтодор” витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 200 грн., то висновок суду про її скасування є законним та обгрунтованим.

Частиною 4 статті 41 Закону України “Про виконавче провадження” №606-XIV передбачено, що до витрат, пов”язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату:

1) перевезення, зберігання і реалізації майна;

2) послуг експертів, суб”єктів оціночної діяльності, залучених у встановленому порядку до провадження виконавчих дій;

3) поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум;

4) проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини;

5) розміщення оголошення в засобах масової інформації;

6) виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень;

7) інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби.

У постанові від 8.06.2017 року про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження зазначено, що в ході проведення виконавчих дій державним виконавцем понесено витрати виконавчого провадження в сумі 200 грн.

Проте, які ж саме витрати, передбачені ч.4 ст. 41 Закону України “Про виконавче провадження” №606-XIV, та в яких розмірах понесено у виконавчому провадженні щодо примусового виконання виконавчого листа №607/3202/15-ц, виданого 9.08.2016 року Тернопільським міськрайонним судом про стягнення з ДП “Тернопільський облавтодор” на користь ОСОБА_1 29 851, 72 грн. матеріальної шкоди та 304, 77 грн. сплаченого судового збору, не зазначено ні в самій постанові, ні в апеляційній скарзі, та не вказано представником ДВС у суді першої та апеляційної інстанцій.

Із наявних у матеріалах справи документів вбачається, що у межах вказаного виконавчого провадження було вчинено лише одну виконавчу дію - винесено постанову від 18.05.2017 року про арешт коштів боржника.

Однак, докази того, що у зв”язку із винесенням цієї постанови ДВС понесла певні витрати, відсутні.

Посилання представника ДВС на ст.42 Закону України “Про виконавче провадження”, який набрав чинності 5.10.2016 року, накази Міністерства юстиції України №2830/5 від 29.09.2016 року, №3917/5 від 29.12.2016 року, колегія суддів вважає безпідставними, так як вищезазначено про те, що у даному випадку застосовуються положення Закону України “Про виконавче провадження” №606-XIV, який був чинним на час відкриття виконавчого провадження.

За таких обставин, ухвала суду в частині скасування постанови від 8.06.2017 року про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у сумі 200 грн. є законною та обгрунтованою, тому в цій частині її слід залишити без змін.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області — задовольнити частково.

Скасувати ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 жовтня 2017 року в частині визнання неправомірною та скасування постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ВП №51919193 від 08.06.2017 року про стягнення з боржника дочірнього підприємства “Тернопільський облавтодор” відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” виконавчого збору в розмірі 3015,64 грн.

Постановити в цій частині нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні скарги дочірнього підприємства “Тернопільський облавтодор” про скасування постанови про стягнення виконгавчого збору від 8.06.2017 року.

У решті ухвалу залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно: