Постанова № 70889179, 12.12.2017, Полонський районний суд Хмельницької області

Справа № 681/1753/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2017 року. Суддя Полонського районного суду Хмельницької області Горгулько Н.А., розглянувши у скороченому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Шепетівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області про визнання незаконним рішення, зобов’язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

20 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Шепетівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області (далі УПФУ) про визнання дій відповідача протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позову посилається на те, що 5 серпня 2015 року їй вперше призначено пенсію по інвалідності 2-ї групи відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 8 червня 2015 р.

Наказом №9-6 від 29 березня 2017 року її звільнено з посади головного спеціаліста відділу з питань призначення та перерахунку пенсії УПФ в Полонському районі у зв’язу із реорганізацією управління.

24 жовтня 2017 року позивач письмово звернулась до УПФУ з заявою про переведення її з пенсії по інвалідності як інваліда 2-ї групи, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по інвалідності державного службовця у відповідності до ст.37 Закону України «Про державну службу» в редакції від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ.

УПФУ листом №8564/04 від 26 жовтня 2017 року відмовив в призначенні пенсії державного службовця, мотивуючи тим, що з 01 травня 2016 року набрав чинності Закон України «Про державну службу» №899-УІІІ у відповідності до п. п. 10, 12 Прикінцевих положень, пенсія державного службовця призначається після досягнення пенсійного віку.

Ухвалою суду від 21 листопада 2017 року було відкрито скорочене провадження.

Відповідачу були вручені копія ухвали про відкриття скороченого провадження разом з копією позовної заяви та доданих до неї документів, після чого відповідачем суду надані письмові заперечення проти позову, в яких він вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить відмовити в позові.

Суд вважає, що підстави для розгляду даної справи за загальними правилами адміністративного судочинства відсутні та наявні достатні підстави для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення в порядку скороченого провадження.

Оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини в сукупності суд приходить до переконання, що адміністративний позов є обґрунтованим, а викладені в ньому вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що позивачу з 08 червня 2015 року призначено пенсію по інвалідності згідно із Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» у зв’язку з наявністю у неї другої групи інвалідності –довічно.

Наказом №9-6 від 29 березня 2017 року її звільнено з посади головного спеціаліста відділу з питань призначення та перерахунку пенсії УПФ в Полонському районі у зв’язу із реорганізацією управління.

24 жовтня 2017 року позивач письмово звернулась до УПФУ з заявою про переведення її з пенсії по інвалідності як інваліда 2-ї групи, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по інвалідності державного службовця у відповідності до ст.37 Закону України «Про державну службу» в редакції від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ.

УПФУ листом №№8564/04 від 26 жовтня 2017 року відмовив в призначенні пенсії державного службовця.

Так, пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень цього ж закону для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до ч.1 ст.37 Закону України «Про державну службу» на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Частинами 9-12 статті 37 Закону України « Про державну службу» визначено, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно закону України «України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно цього Закону, призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби. Якщо зазначені особи повертаються на державну службу, виплата пенсії по інвалідності припиняється на період до звільнення з роботи або досягнення ними граничного віку перебування на державній службі.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

За приписами п.1 ч.1ст.8 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Так пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно п.12 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею.

Як вбачається з трудової книжки з 12 червня 1980 року по 29 березня 2017 року позивач працювала на посадах, віднесених до посад державних службовців, тому її стаж державної служби становить понад 10 років, а також вона є інвалідом 2 групи -довічно.

Враховуючи вищевикладене та те, що на час набрання чинності Закону України «Про державну службу» №889-VІІІ від 10.12.2015 року позивачка працювала на посаді державного службовця та має вислугу понад 10 років, тому вона має прав на призначення пенсії по інвалідності у відповідності до ст.37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ.

Посилання відповідача на те,що п.10,12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» стосуються лише призначення пенсії за віком є помилковим,оскільки статтею 37 Закону України «Про державну службу», 1993 року № 3723-ХІІ, з наступними змінами,врегульовано питання державних службовців за віком,по інвалідності та у зв’язку з втратою годувальника.

Позовні вимоги в частині звернення постанови до негайного виконання є безпідставними, тому що така вимога закону передбачена при призначені пенсії. Позивачка отримує пенсію, тому ухвалювати рішення про звернення постанови суду до негайного виконання немає підстав. Крім того, суд не вбачає підстав і для покладення обов’язку на відповідача подання звіту.

На підставі викладеного, керуючись ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Шепетівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області задовольнити.

Визнати протиправною відмову Шепетівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області здійснити переведення ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію державному службовцю.

Зобов’язати Шепетівське об’єднане управління Пенсійного фонду України Хмельницької області призначити та виплачувати з 24 жовтня 2017 року пенсію державного службовця ОСОБА_1 відповідно до ч.7 ст.37 закону України від 16 грудня 1993 року № 3723 «Про державну службу» в розмірі 60 відсотків суми заробітної плати, з якої сплачений єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування з урахуванням виплачених сум пенсії.

Копії постанови невідкладно надіслати сторонам.

Постанова набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку сторонами.

Постанова набирає чинності після закінчення строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного

суду шляхом подачі до суду першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти днів з

дня отримання її копії.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Суддя