Рішення № 70887694, 08.12.2017, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/990/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2017 р. Шевченківський районний суд м. Львова

у складі: головуючого - судді Невойта П.С.

за участю представників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

секретаря с/з Семків Х.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові справу за позовом ОСОБА_5 до Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, Львівської міської ради про визнання права власності, -

у с т а н о в и в :

13.02.2017 р. позивач ОСОБА_5 звернувся в суд з позовною заявою до Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, Львівської міської ради про визнання права власності, які у подальшому неодноразово уточнював та остаточно просить суд ухвалити рішення, яким визнати за ОСОБА_5 право власності на об лаштований балкон консольного типу площею 1,6 м.кв. для квартири АДРЕСА_1 загальною площею 22,5 м.кв. житловою 11.6 м.кв.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що він є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 21.05.2009 року. З метою покращення житлових умов ним було замовлено проект облаштування балкону консольного типу в квартирі АДРЕСА_1. Відповідно до розпорядження Шевченківської районної адміністрації м.Львова Львівської міської ради від 05.06.2012 року №380 дозволено ОСОБА_5 влаштувати консольний балкон розмірами 5,0*1,2 м для квартири АДРЕСА_1 без засклення згідно з поданим проектом. На підставі вказаних документів гр.ОСОБА_5 було влаштовано консольний балкон до вказаної квартири. Для узаконення та оформлення права власності на балкон, він звернувся до Шевченківської районної адміністрації ЛМР, однак йому відмовлено у зв'язку з тим, що облаштований балкон не відповідає погодженому проекту, тому змушений звернутися до суду.

У судовому засіданні позивач, представники позивача ОСОБА_1, який діє на підставі доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги №401/2 від 17.08.2017 року /а.с.105/ та довіреності від 23.08.2017 року /а.с.106/, ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності від 24.11.2017 року /а.с.170/, ОСОБА_2, яка діє на підставі довіреності від 29.06.2017 року /а.с.171/ уточнені позовні вимоги підтримали в повному обсязі зіславшись на обставини викладені в позовній заяві. Просили позов задовольнити.

Представник відповідача Львівської міської ради Балюєв С.В., який діє на підставі довіреності від 17.01.2017 року /а.с.54/ у задоволенні позову просив відмовити. На адресу суду 02.10.2017 року подав клопотання про розгляд справи у відсутності представника відповідача /а.с.144/.

Представник відповідача Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради Палайда-Тис О.М., яка діє на підставі довіреності від 13.06.2017 року №4-36-1570 /а.с.78/ у задоволенні позову просила відмовити. В останнє судове засідання не прибула, хоча належним чином була повідомлена про дату та час судового засідання, 04.12.17 подала клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з перебуванням на навчанні.

Заслухавши пояснення позивача, представників позивача та відповдіачів дослідивши зібрані по справі докази, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до ст.ст.15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та може звернутися до суду за захистом своїх цивільних прав. Способом захисту цивільного права може бути, зокрема, визнання судом цього права.

У відповідності до ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

На підставі ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Право на захист особа здійснює на свій розсуд (ст. 20 ЦК України), при цьому спосіб захисту визначається або законом або договором (ст. 16 ЦК України). Вибір способу захисту залежить від позивача.

Судом встановлено та підтверджується договором купівлі-продажу квартир від 21.05.2009 року посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Бєлопольською І.Р. та зареєстровано в реєстрі за №3-1390, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № витягу 22862321 від 28.05.2009 року, що ОСОБА_5 є власником квартири АДРЕСА_1 /а.с.3,7/.

Як встановлено в судовому засіданні та не заперечується учасниками і підтверджується копією технічного паспорта, квартира АДРЕСА_1 складається є однієї кімнати житловою площею 11,6 кв.м, кухні площею 4.4 кв.м., ванної кімнати площею 2.3 кв.м., коридору площею 2.3кв.м, вбудованої шафи площею 0.3 кв.м. Квартира обладнана балконом 1.6 кв.м. Загальна площа квартири 22.5 кв.м. /а.с.4-6/.

На підставі заяви ОСОБА_5 про надання дозволу на влаштування балкону, Шевченківською районною адміністрацією ЛМР 19.06.2012 року видано розпорядження про надання дозволу на влаштування консольного балкону у квартирі АДРЕСА_1 /а.с.20/, однак відмовлено у затвердженні висновку про відповідність влаштованого балкону, оскільки необхідно привести балкон у відповідність до погодженого проекту /а.с.22/.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У відповідності до ст. 41 Конституції України, ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 357 ЦК України, співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив.

У відповідності до ч.2 ст.383 ЦК України, власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

В той же час, як зазначалося раніше положеннями ст. 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.

При цьому, основоположні принципи здійснення правомочностей власника сформульовані у статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що є складовою правової системи України, відповідно до якого закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до частини першої статті 382 ЦПК України квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.

Як встановлено в судовому засіданні і доведено матеріалами справи, що квартира є цілісним комплексом разом з балконом, що фактично не заперечувалось сторонами по справі та підтверджено проектною документацією, технічним паспортом квартири.

Оскільки позивач просить визнати право власності на балкон, який є складовою квартири та нероздільним, тому суд приходить до переконання, що у позові слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 169, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

у позові ОСОБА_5 до Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, Львівської міської ради про визнання права власності на облаштований балкон консольного типу до квартири АДРЕСА_1 - відмовити за безпідставністю.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Шевченківський районний суд м.Львова шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.