Ухвала суду № 70886659, 07.12.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №314/7455/17 Головуючий у 1-й інстанції: Беспалько Т.Д.

Провадження №22-ц/778/3575/17 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Кочеткової І.В.,

суддів: Маловічко С.В.,

Гончар М.С.,

секретар: Остащенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 31 січня 2017 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2016 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позивач зазначав, що 11 березня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Платинум Банк» (далі ПАТ «ПтБ», Банк) та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №377/8278ЕS5КDIР на суму 13 105,71 грн. зі строком повернення до 20 червня 2017 року. 21 липня 2015 року між ПАТ «ПтБ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»(далі ТОВ «ФК «ЄАПБ», Компанія) укладено договір факторингу №20150721-Г, за умовами якого Банк відступив Компанії право вимоги від ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором, розмір якої станом на 21 липня 2015 року становить 14 711,59 грн., із яких: 12 010,71 грн. - за тілом кредиту; 715 грн. - за процентами та комісією; 1 985,88 грн. - пеня за порушення графіку погашення заборгованості. Вказану суму заборгованості позивач просив стягнути з позичальника в порядку ч.2 ст.1050 ЦК України.

Заочним рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 31 січня 2017 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості за Кредитним договором №377/8278ЕS5КDIР від 11 березня 2014 в розмірі 14711,59 грн., з яких: 12010,71 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 715 грн. - заборгованість за процентами та комісією; 1985,88 грн. - пеня за порушення графіку погашення заборгованості. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно п. 1 ч. 1 ст.ст. 307, 308 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції вірно застосував положення ст.ст. 526, 625, 1050, 1054 ЦК України, із системного аналізу яких вбачається, що зобов'язання за договором, у тому числі за договором кредиту, за яким кредитодавець надає кошти, а позичальник зобов'язується їх повернути зі сплатою процентів, є обов'язковими для виконання сторонами, має виконуватися належним чином, з застосуванням відповідальності за порушення грошового зобов'язання, що не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, яке є обов'язковим для сторін, має виконуватися належним чином.

Колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції є вірним. Розглядаючи спір, суд, у відповідності до вимог ст. 212-214 ЦПК України повно та всебічно з'ясував обставини справи на які посилалися сторони, дослідив надані ними докази і відповідно їх оцінив, дав належну правову оцінку правовідносинам, які склалися між учасниками процесу та закон, що їх регулює.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 530, ч.1 ст. 612 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.ст. 1050,1054 ЦК України позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти в розмірі та на умовах встановлених договором.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином ( відступлення права вимога).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредиторові. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладання договору між первісним кредитором та новим кредитором

За вимогами ст.ст. 514, 517, 519 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги.

Згідно ч.1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Встановлено, що 11 березня 2014 року між ПАТ «ПтБ» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 377/8278Е85К.ОІР, за умовами якого останній було надано кредит на суму 13 105, 71 грн. для придбання холодильника і м'якого кутка Лаура на строк до 20 червня 2017 року. За умовами договору погашення кредиту відбувається шляхом внесення щомісячних платежів на суму по 593 грн., із яких 365 грн. на погашення кредиту, 223 грн. - комісії 5,88 грн. - розрахунково касове обслуговування кредиту (а.с. 4-14).

21.07.2015 між ПАТ «ПтБ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 20150721-Г, у відповідності до умов якого, ПАТ «ПтБ» відступив ТОВ «ФК «ЄАПБ» право вимоги від ОСОБА_3 коштів (включаючи проценти, комісії, штрафні санкції та інші платежі) у сумі 14711,59 гри., з яких: 12 010,71 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 715 грн. - за процентами та комісією; 1 985,88 грн. - пеня за порушення графіку погашення заборгованості. (а.с.15,18-30).

На виконання умов Договору факторингу №20150721-Г від 21.07.2015, згідно вимог ст. ст. 512 - 514, 516 ЦК України, па адресу позичальника, зазначену в кредитному договорі, ПАТ «ПтБ» 27.07.2015 року направив відповідачці повідомлення про відступлення права вимоги до ТОВ «ФК «ЄАПБ» (а.с.17).

Оскільки позичальник умови кредитного договору не виконала, заборгованість за кредитом ні ПАТ «ПтБ» ні ТОВ «ФК «ЄАПБ» не погасила, суд першої інстанції обгрунтовано стягнув всю суму боргу на користь позивача.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права є безпідставними. Як вбачається із матеріалів справи повістку про виклик ОСОБА_3 у судове засідання, копію заочного рішення суд направляв за адресою, зазначеною в кредитному договорі, яка співпадає із зареєстрованою адресою місця проживання відповідачки (а.с.8,34,37, 43).

Від отримання судової кореспонденції відповідачка ухилилася, у зв'язку з чим всі рекомендовані листи повернулися до суду із позначкою поштового відділення про закінчення строку їх зберігання.

Крім того, відомості про час і місце розгляду справи були оприлюднені на офіційному сайті Вільнянського районного суду.

За вказаних обставин суд першої інстанції не мав передбачених законом підстав для зволікання у розгляді справи і обгрунтовано розглянув позов за відсутності відповідача, ухваливши заочне рішення.

Посилання в апеляційній скарзі на неповне з'ясування судом першої інстанції фактичних обставин справи є безпідставними.

Факт укладання кредитного договору і отримання кредитних коштів, розмір заборгованості за договором, факт набуття позивачем права вимоги за договором факторингу, повідомлення позичальника про відступлення Банком права вимоги новому кредитору підтверджується належними і допустимими доказами. Розмір заборгованості відповідачкою не спростований.

Доводи апеляційної скарги про те, що позичальник не була обізнана про заміну кредитора у зобов'язанні, а тому не мала можливості виконувати умови кредитного договору належним чином, є неспроможними. Будь-яких перешкод для виконання зобов'язання зі сплати кредитної заборгованості на рахунки Банку, зазначені в кредитному договорі, у ОСОБА_3 не було, умовами договору факторингу передбачалося право Банку приймати платежі від позичальників і одразу переказувати їх факторинговій компанії. Проте жодного платежу на погашення кредиту після 28 січня 2015 року позичальником здійснено не було.

Згідно Правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.

Відповідно до ч.2 ст. 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. Отже, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише мас право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Доводи ОСОБА_3 про неправильний розрахунок заборгованості є неспроможними.

Як вбачається із наданих позивачем письмових доказів (фотокопії витягів із особових рахунків позичальника, розрахунку заборгованості (а.с.13-15), на погашення тіла кредиту позичальником було внесено три платежі на загальну суму 1095 грн., на погашення комісії - чотири платежі на суму 1069 грн.

Сплачені ОСОБА_3 кошти в порядку виконання оскаржуваного рішення не є підставою для його скасування і підлягають врахуванню виконавчою службою в ході його примусового виконання.

В порядку, передбаченому законом, кредитний договір, яким сторони узгодили виплату комісії за Банківські послуги, недійсним не визнавався, а отже в силу ст. 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину.

Доводи апеляційної скарги про пропуск позивачем спеціального строку позовної давності за вимогами про стягнення пені, не заслуговують на увагу.

Відповідно до п. 3. ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України у постанові від 24 червня 2015 року у справі №6-73 8цс 15, без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов'язана лише із наявністю про це заяви сторони.

Відповідач при розгляді справи не скористалася своїм правом на подання заяви про застосування позовної давності до винесення судом рішення.

Суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, дав належну оцінку наданим доказам в їх сукупності та прийшов до правильного висновку про часткове задоволення позову.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Докази та обставини, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст. ст.307,308,313, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Заочне рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 31 січня 2017 року по цій справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: