Рішення № 70885629, 06.12.2017, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Унікальний номер справи 333/2747/17

Номер провадження 2/333/1611/17

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

м. Запоріжжя 6 грудня 2017 р.

Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі: головуючий – суддя Фунжий О.А., при секретарі Лященко В.А., за участю представника позивача ОСОБА_1, третьої особи ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовною заявою

ОСОБА_5, третя особа – ОСОБА_2, до ОСОБА_3, ОСОБА_6 про визнання такими, що втратили право користування житловим приміщенням, виселення,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням, виселення.

Позов з урахуванням уточнення (а.с. 42-44) мотивовано тим, що позивач є власником ? частини квартири № 244 в будинку № 57 по вул. 40-річчя Перемоги в м. Запоріжжі, решта квартири належить його дружині ОСОБА_2 Відповідач ОСОБА_3 був власником ? частини квартири, але подарував свою частку ОСОБА_2 Незважаючи на це, ОСОБА_3 продовжує мешкати в квартирі, 21 червня 2017 р. зареєстрував в ній свого неповнолітнього сина ОСОБА_7, який в квартири не мешкає. Проживання та реєстрація відповідачів порушує права позивача як співвласника квартири, в зв’язку з чим він просить суд усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні квартирою, визнати відповідачів такими, що втратили право користування квартирою, виселити ОСОБА_3 з квартири.

Представник позивача в судовому засіданні підтвердив позовні вимоги та їх обгрунтування, наполягаючи на задоволенні позову.

Третя особа ОСОБА_2 позов підтримала, в судовому засіданні пояснила, що спірна квартира була приватизована її сім’єю, до складу якої, окрім неї входили її чоловік ОСОБА_5 та сини ОСОБА_3, ОСОБА_8 У лютому 2009 р. ОСОБА_3 свою частку квартири подарував їй, але за згодою співвласників квартири залишився мешкати в ній до придбання нового житла. У липні 2012 р. інший співвласник ОСОБА_8 свою частку квартири продав їй. На цей час вона є власником ? частини квартири, а позивач – ? частки. У червні 2017 р. ОСОБА_3 без згоди співвласників квартири зареєстрував в ній свого неповнолітнього сина ОСОБА_7, який мешкає разом із матір’ю в квартирі в Шевченківському районі м. Запоріжжя.

Відповідач ОСОБА_3 позов не визнав, суду пояснив, що в спірній квартирі зареєстрований з дитинства, ніколи не виїжджав з неї і не знімався з реєстрації. Після приватизації квартири він став власником ? частки квартири. У липні 2012 р. в зв’язку з заборгованістю за кредитом, він вимушений був свою частку квартири формально подарувати матері, але залишився проживати в квартирі, де мешкає по цей час. У 2015 р. він одружився, став мешкати разом із дружиною в спірній квартирі. 16 лютого 2016 р. у них народився син, який також став проживати в тій же квартирі. Пізніше батько та матір створили їм неможливі умови для проживання, що стало причиною залишеннями ними квартири. На цей час дружина з дитиною мешкають в орендованій квартирі по вул. Чарівній в Шевченківському районі м. Запоріжжя. У липні 2017 р. він зареєстрував сина у спірній квартирі, вважаючи, що той має право на реєстрацію за місцем мешкання батька. З позовом не погоджується, оскільки право користування квартирою отримав до її приватизації і не втрачав його по цей час.

Позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на житло, видане 10 червня 2004 р. Комунарської районною адміністрацією Запорізької міської ради, власниками квартири № 244 в будинку № 57 по вул. 40-річчя Перемоги в м. Запоріжжі були в рівних долях по ? частки ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_3. (а.с. 3)

Згідно нотаріально посвідченому договору дарування від 4 липня 2009 р. ОСОБА_3 свою частку квартири подарував ОСОБА_2. (а.с. 6)

Згідно нотаріально посвідченому договору купівлі-продажу від 9 липня 2012 р. ОСОБА_8 свою частку квартири продав ОСОБА_2. (а.с. 4-5)

Таким чином, на цей час співвласниками спірної квартири є ОСОБА_5 у розмірі ? частки, ОСОБА_2 – ? частки, що підтверджується відомостями з реєстру прав власності на нерухоме майно. (а.с. 11-12)

Згідно наданим документам відповідач ОСОБА_3 14 листопада 2015 р. уклав шлюб з ОСОБА_9, від шлюбу вони мають неповнолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. (а.с. )

Згідно довідки Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради у спірній квартирі зареєстровані ОСОБА_5 – з 7 лютого 1990 р., ОСОБА_2 - з 7 лютого 1990 р., ОСОБА_3 – з 21 січня 1997 р., ОСОБА_6 – 21 червня 2017 р. (а.с. 30-31)

В судовому засіданні поясненнями свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 встановлено, що відповідач ОСОБА_3 мешкає в спірній квартирі, його син ОСОБА_6 в квартирі не мешкає.

При вирішенні спору суд приймає до уваги наступне.

Згідно зі ст. 316 ч. ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном; власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_3, будучи власником ? частки спірної квартири, на свій розсуд розпорядився своїм майном, подарувавши належну йому частку квартири матері ОСОБА_2.

Згідно зі ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Відповідно до ст. 722 ч.1 ЦК України право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття.

В судовому засіданні встановлено, що обдарована ОСОБА_2 дарунок прийняла, про що свідчить п. 7 договору дарування, а також реєстрація права власності обдарованої на вказану частку квартиру в Реєстрі прав власності на нерухоме майно. (а.с. 6, 11-12)

Таким чином, подарувавши частку квартири, відповідач ОСОБА_3 за своєю волею позбавився права власності на цю частку, а від того й права користування, як складової частини права власності, всією квартирою, оскільки з моменту прийняття майна обдарованою вона стала власником цієї частки, а іншої частки в праві власності на квартиру відповідач не має.

За змістом ст. 391, 396 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння. Позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача.

Оскільки в судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_3, не будучи власником вказаної квартири або її частки, мешкає та зареєстрований в квартирі, чим перешкоджає позивачеві як співвласнику квартири у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Для поновлення порушених прав позивача суд вважає за необхідне визнати відповідача ОСОБА_3, таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а також виселити його з квартири відповідно до ст. 109 ч.1 ЖК України без надання іншого житлового приміщення.

При цьому суд приймає уваги, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права користування житловим приміщенням.

Позовні вимоги про визнання неповнолітнього ОСОБА_6 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, також підлягають задоволенню, оскільки відповідно до ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України» місце проживання неповнолітньої дитини є похідним від місця проживання одного з батьків, а ОСОБА_3 суд визнає таким, що втратив право користування спірною квартирою.

Ствердження відповідача та його представника про те, що відповідач не втратив право користування квартирою, оскільки ніколи не виїжджав з неї і не знімався з реєстрації, суд не приймає до уваги, оскільки право користування квартирою він втратив одночасно з втратою права власності на вказану частку квартири внаслідок укладення договору дарування.

Також судом не приймає до уваги ствердження представника відповідача про те, що відповідач є членом сім’ї співвласників квартири ОСОБА_5 та ОСОБА_2 як їх син, тому не може бути позбавлений права користування квартирою. При цьому суд приймає до уваги таке.

Відповідно до ст. 156 ЖК УРСР члени сім’ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Згідно зі ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку про те, що право членів сім’ї власника будинку користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім’ї якого вони є; із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім’ї.

Між тим в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 не є членом сім’ї співвласників квартири ОСОБА_5 та ОСОБА_2, оскільки він перебуває в зареєстрованому шлюбі, має неповнолітню дитину, тобто сам має сім’ю.

Вказаний висновок суду кореспондується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 5 листопада 2014 р. в справі № 6-158-цс14.

Не заслуговують на увагу також пояснення відповідача про те, що він оспорює в судовому порядку договір дарування частки квартири ОСОБА_2, оскільки вказаний договір є діючим, недійсним його не визнано.

З наведених підстав суд вважає за необхідне усунути перешкоди позивачеві у користуванні та розпорядженні належною йому частини спірної квартири шляхом визнання відповідачів такими, що втратили право користування квартирою, та виселення відповідача ОСОБА_3 з квартири.

Керуючись ст. 213-215 ЦПК України,

В и р і ш и в :

Позов ОСОБА_5, третя особа – ОСОБА_2, до ОСОБА_3, ОСОБА_6 про визнання такими, що втратили право користування житловим приміщенням, виселення задовольнити.

Усунути перешкоди ОСОБА_5 у користуванні та розпорядженні належної йому ? частини квартири № 244 в будинку № 57 по вул. 40-річчя Перемоги в м. Запоріжжі.

Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, такими, що втратили право користування житловим приміщенням: квартирою № 244 в будинку № 57 по вул. 40-річчя Перемоги в м. Запоріжжі.

Виселити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, з квартири № 244 в будинку № 57 по вул. 40-річчя Перемоги в м. Запоріжжі без надання іншого житлового приміщення.

Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Запорізької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.А. Фунжий