Ухвала суду № 70885159, 04.12.2017, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 303/4704/16-ц

У Х В А Л А

Іменем України

04 грудня 2017 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого судді - Куштана Б.П., суддів: Джуги С.Д. і Мацунича М.В., при секретарі: Сочка І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, яка діє від свого імені та як законний представник малолітньої доньки - ОСОБА_2, на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 15 травня 2017 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, яка діє від свого імені та як законний представник малолітньої доньки - ОСОБА_2, ОСОБА_4 та виконавчого комітету Мукачівської міської ради, третя особа - служба у справах дітей виконавчого комітету Мукачівської міської ради, про визнання частково незаконнимита скасування рішення органу місцевого самоврядування і свідоцтва про право власності на житло, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 15 травня 2017 р.змінений позов задоволено: визнано незаконним і скасовано п.7 рішення Мукачівського міськвиконкому від 27.05.2014 р. № 89 про приватизацію ОСОБА_2, ОСОБА_4 і ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1 в частині включення до загальної площі квартири площі підсобного приміщення - комори, площею 14.10 кв. м; визнано частково незаконним і скасовано свідоцтво про право спільної сумісної власності ОСОБА_2, ОСОБА_4 і ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1, видане на підставі рішенняМукачівського міськвиконкому № 89від 27.05.2014 р., у частині включення до складу квартири комори площею 14.10 кв. м (а.с.91-92).

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати це рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог. Доводить про неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права (неналежна оцінка доказів). Указує, що спірне допоміжне приміщення було закріплене за її сім'єю ще в 2002 р. (а.с.95-97).

Суд першої інстанції дійшов висновку, що оспореними рішенням міськвиконкому та свідоцтвом про право власності на житло ОСОБА_2 порушені майнові права позивача. При цьому встановив, що ОСОБА_3 спочатку була сумісним співвласником квартири АДРЕСА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 28.03.2007 р., а з 2016 р. - одноосібним власником цієї квартири на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с.7-12). Відповідачі є співвласниками квартири № 50 в указаному будинку, до складу якої включено відокремлене підсобне приміщення - комора площею 14.10 кв. м., що суперечить положенням Закону України «Про приватизацію Державного житлового фонду».

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції через їх відповідність повно з'ясованим і доведеним обставинам справи, нормам матеріального права та належно оціненим доказам.

Так, згідно з положеннями ст.ст. 1, 10 Закону «Про приватизацію державного житлового фонду»приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), квартир у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб (з урахуванням положення частини другої статті 2 цього Закону), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т.ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. Власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку. Допоміжні приміщення (кладові, сараї тощо) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Тобто, за змістом указаних норм суть приватизації державного житлового фонду полягає у відчуженні на користь громадян України, тобто у їх власність як квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинків, де мешкають два і більше наймачів, так і належних до них господарських споруд і допоміжних приміщень (підвалів, сараїв тощо) цього фонду. Допоміжні приміщення стають об'єктами права спільної власності співвласників будинку одночасно з приватизацією квартир, що засвідчується свідоцтвом про право власності на квартиру.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 2 березня 2004 року N 4-рп/2004 допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього (п. 1.1). Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир.

За правилами ч.1 ст. 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Спірна приміщення площею 14.10 кв. м є саме допоміжним приміщенням, а тому належить на праві спільної власності всім мешканцям будинку та окремо приватизації не підлягає. Доказів погодження відповідачами цього питання, зокрема, із співвласниками квартири № 55 немає.

Отже, доводи апеляційної скарги, які зводяться до того, що позивач не довів, а суд не з'ясував належності вказаного приміщення до категорії допоміжних, є безпідставними.

Решта доводів не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для скасування оскарженого рішення суду як неістотні для суті спірних правовідносин.

Так, включення спірного приміщення (як кладової) у Типовий договір найму житлового приміщення в Україні від 19.08.2002 р., укладений між заводом «Карпати» і гр. ОСОБА_5, підтверджує лише право користування указаним приміщенням, а не право на приватизацію.

За приписами ст. 15 ЦК України, ст.ст. 10 ч.1, ч.3, ст. 60 ч.1, ч.4, ст. 213 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

У контексті наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення. Неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 303 ч.1, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, -

УХВАЛИЛА:

1.Апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка діє від свого імені та як законний представник малолітньої доньки - ОСОБА_2, відхилити.

2.Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 24 січня 2017 року залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: