Рішення № 70883488, 05.12.2017, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження № 2/235/1937/17

Справа № 235/4174/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 січня 2017 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

у складі: головуючого - судді Назаренко Г.В.

при секретарі Муханової В.В.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивачів ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління виконавчої дирекції Фонду в Донецькій області, -

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2017 року ОСОБА_5, ОСОБА_1 звернулись до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» (далі - ТОВ «Шахтобудівельна компанія») про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління виконавчої дирекції Фонду в Донецькій області (далі - Управління).

В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили, що є батьками ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1., який в липні 2016 року влаштувався на роботу до відповідача в якості прохідника 5 розряду.

4 жовтня 2016 року під час виконання трудових обов'язків із сином стався нещасний випадок на виробництві та його було смертельно травмовано.

Відповідно до акту про нещасний випадок на виробництві від 16 грудня 2016 року смерть їх сина настала в результаті тупої травми правого стегна: відкритий фрагментально-осколковий перелом діафіза правої стегнової кістки у верхній третині, з пошкодженням стегнової артерії та вени, дві обширні забиті рани м'яких тканин правого стегна у верхній третині, правої сідниці.

У зв'язку із загибеллю ОСОБА_6 третя особа взяла на себе зобов'язання нарахувати та виплатити одноразову допомогу на сім'ю.

Загибеллю сина їм спричинено моральну шкоду, яка полягає в наступному.

Смерть їх сина була несподівана, оскільки на час смерті йому було лише 30 років та був ще молодим хлопцем, і вони навіть уявити не могла, що втратять єдиного сина у такому віці.

Син був здоровою людиною та міг буде же довго жити та радувати їх своєю приступністю. Він був їх опорою у житті, вони могли жити та в усьому покладатися на нього та завжди знали, що в них є близька та найдорожча їм людина, ка завжди прийде на допомогу, надасть їм свою підтримку та любов. Зараз їм дуже не вистачає їх сина. Вони навіть уявити собі не могли, що будуть ховати власну дитину.

Крім того, зі смертю їх сина вони втратили і впевненість у завтрашньому дні, оскільки син працював, регулярно отримував заробітну плату у достатньому розмірі та завжди надавав їм матеріальну допомогу.

Коли їх син помер йому було лише 30 років. Він тільки одружився та вони з невісткою почали планувати народити онуків. Вони дуже зраділи цієї новині та мріяли як у найближчий час стануть дідусем та бабусею. Вони дуже мріяли мати онуків та не одного. Однак, цього вже не станеться та своє життя вони так і не зможуть поняньчити своїх онуків. За життя їх сина вони не думали, що в такому віці залишаться без їх найріднішого чоловіка - сина, вони планували мати велику родину та мати багато онуків, яких би вони допомагали рости, няньчити, гуляли би та яким дарували би свою любов і турботу. Син був їх смислом життя, який зараз вони втратили.

Через смерть сина вони залишились самі та розуміють, що не можуть втілити в житті все, чого хотіли разом з сином. Все це завдає їм неописуємих моральних та душевних страждань.

Крім того, після смерті сина їм доводиться докладати багато зусиль для організації їх життя. Насамперед, це пов'язано з організацією побуту. Син постійно допомагав їм з хатніми справами, з придбанням продуктів харчування та багато чого іншого. Їх син завжди допомагав їм вирішувати всі їх проблеми та негаразди.

Через смерть сина змінився їх уклад життя. Вони страждають від втрати їх єдиної дитини, втратили впевненість у завтрашньому дні та взагалі незрозуміло, як жити без нього подалі.

В їх душах пустота, біль та бажання закритися від всього світу, щоб нікого не бачити та не чути. Зі смертю ОСОБА_6 вони втратили можливість прожити свою старість, будучи впевненими, що їх нікому убуде доглядати, любити та дарувати їм радість.

Завдану смертю сина моральну шкоду оцінили у 500000 грн. кожному.

Більш того, ця втрата відобразилась і на їх здоров'ї, так як від перенесеного потрясіння та стресу в них погіршився стан здоров'я, почали прогресувати їх старі захворювання, у зв'язку з чим вони вимушені були проходити лікування.

Коли вони дізнались про те, що сталося з їх сином, їй, позивачці ОСОБА_4, стало погано та було викликано швидку допомогу у перший день трагедії, а також в наступний.

З цього часу їх захворювання, та вони постійно перебувають на лікуванні.

За цей час ними було витрачено значну грошову суму в розмірі 4905,61 грн., яка підлягає відшкодуванню відповідачем.

Позивач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась, надала заяву, в якій підтримала позовні вимоги, просила справу розглянути за її відсутності.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивачів ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги, просили позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 позов визнав частково, зазначивши, що ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 24.05.2017р. на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю, стягнуто з ПАТ «Шахтобудівельна компанія» на користь дружини ОСОБА_8 60000 грн. Дружина та батьки мають рівні права на відшкодування моральної шкоди, будь-які переваги на відшкодування моральної шкоди у них відсутні, тим більше, що на час настання страхового випадку дружина та батьки позивача відповідно до довідки ОСББ «Люкс» від 10.10.2016р. № 1 проживали разом однією сім'єю. Ці доводи підтверджуються такою тим, що від них надходила спільна заява від 04.11.2016р. про сплату коштів (середнього заробітку) за сплатою коштів на рахунок батька ОСОБА_1

Відповідно до вказаної заяви сім'ї загиблого згідно наказу № 151а від 31.10.2016р. «Про сплату середньомісячного заробітку сім'ї загиблого на виробництві робітника» на рахунок батька протягом чотирьох місяців було сплачено 34514 грн. платіжним дорученням № 463 від 09.11.2016р. в сумі 8789,08 грн., платіжним дорученням № 716 від 09.12.2016р. суму 8467,52 грн., платіжним дорученням № 66 від 19.01.2017р. суму 8628,30 грн., платіжним дорученням № 227 від 17.02.2017р. суму 8628,30 грн. Також повністю за рахунок трудового колективу підприємства було організовано поховання та оплачений поминальний обід 06.10.2016р. в сумі 9700 грн. на 100 осіб, 12.10.2016р. в сумі 5677 грн. на 45 осіб.

Згідно п.10 акту № 1 за формою Н-1, затвердженому 16.12.2016р., нещасний випадок є таким, що пов'язаний з виробництвом, і стався з ОСОБА_6 в тому числі і з йог вини, а саме знаходження потерпілого у небезпечній зоні під час роботи стрічкового конвеєра, чим порушено п.1 гл.5 роз.4, п.6 гл.6 розд.7 Правил безпеки у вугільних шахтах (НПАОП 10.0-1.01-10), а також п.1, 3.10.2 Інструкції з охорони праці, безпечного виконання робіт та поводження в шахті прохідника. Встановлені в акті обставини про причини та вину потерпілого не оскаржено.

При визначенні розмір суто умовного виразу моральної компенсації дружині апеляційний суд врахував зазначені обставини про сплату коштів сім'ї протягом 4 місяців, понесені витрати на поховання, поміни, а також ступень вини відповідача, яка не є умисною, та те, що нещасний випадок стався к тому числі і через необережність самого потерпілого. Вказані обставини враховані апеляційним судом як такі, що мають істотне значення і з урахуванням вимог розумності обґрунтовано визначив розмір моральної компенсації дружині 60000 грн.

На час настання страхового випадку батько загиблого не працював, мати працювала в дитячому садку «Топольок». Визначаючи ступень змін у житті сім'ї на думку відповідача необхідно з'ясувати чи були якість зміни, пов'язані з втратою роботи мати чи навпаки працевлаштуванням батька пенсіонера.

Необхідно також з'ясувати, які кошти отримали батьки за рахунок третьої особи одноразово та які отримують щомісячно, так як ці обставини теж слід врахувати при визначенні компенсації. Отримавши від Фонду страхові виплати у зазначеному розмірі позивачем вже компенсовано в деякій мірі душевні страждання.

Таким чином, за думкою відповідача сума компенсації моральних страждань позивача-мати по відношенню до позивача-батька не може різнитися та повинна бути не більшою, чим розмір компенсації 60000 грн., визначений судом іншому члену сім'ї позивача - дружині.

Наведений розмір компенсації позивачів у позові не містить більш змістового обґрунтування, тому необхідно виходити із засад рівності членів сім'ї (мати, батька, дружини), виключаючи ознаки дискримінації у будь-яких її проявів і ознак.

Також представник відповідача просив врахувати скрутне матеріальне становище відповідача, що підтверджується звітами про фінансові результати підприємства.

Позовні вимоги позивачів про стягнення матеріальної шкоди (лікування різних хвороб батьків) у розмірі 4905,61 грн. не підлягають задоволенню, так як ст.1167 ЦК України і ст.237-1 КЗпП України, на які посилається позивачі, передбачає право батьків на відшкодування саме моральної, а не матеріальної шкоди.

На підставі наведеного представник відповідача просив визначити розмір моральної шкоди у 60000 грн. кожному, в задоволенні позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 4905,61 грн. відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлені такі обставини та відповідні ним правовідносини.

Позивачі є батьками ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5).

4 жовтня 2016 року під час виконання ОСОБА_6 своїх трудових обов'язків на підприємстві відповідача ТОВ «Шахтобудівельна компанія», з яким він перебував у трудових відносинах, з ним стався нещасний випадок на виробництві, внаслідок якого його було смертельно травмовано.

Про факт настання нещасного випадку на виробництві був складений Акт спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком за формою Н-5 та Акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом за формою Н-1 та свідоцтво про смерть (а.с.27-36).

Відповідно до акту про нещасний випадок на виробництві від 16 грудня 2016 року смерть сина позивачів настала в результаті тупої травми правого стегна: відкритий фрагментально-осколковий перелом, діафаза правої стегнової кістки у верхній третині, з пошкодженням стегнової артерії, дві обширні забиті рани м'яких тканин правого стегна у верхній третині, правої сідниці (а.с.33-36).

Згідно ч.2 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Позивачі є батьками померлого ОСОБА_6, отже відносяться до кола осіб, які мають право на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю сина.

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок джерела підвищеної небезпеки.

Вина відповідача в настанні нещасного випадку з ОСОБА_6 підтверджується актом про проведення спеціального розслідування нещасного випадку, який затверджений начальником Головного управлінця Держпраці у Донецькій області 16 грудня 2016 року та відповідачем в ході розгляду справи не оспорювалась.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.3 постанови від 31.03.1995р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про те, що смертю сина позивачам завдана моральна шкода, які втратили близьку людину, і таку втрату не можливо відновити, що призвело до порушення їх нормальних життєвих зв'язків і потребує додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно частин 3 та 4 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступень зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні ля відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню на користь позивачів відповідачем, суд враховує, що позивачі втратили найдорожчу людину у світі - сина, порожнечу від втрати якого неможливо відновити, надію на майбутнє, сенс життя без сина, матеріальну підтримку їх у старості, природну потребу мати онуків та турбуватися про них.

Крім того, суд враховує ступень вини відповідача, яка не є умисною, те, що нещасний випадок стався в тому числі і через необережність самого потерпілого, дії підприємства щодо надання матеріальної допомоги членам сім'ї загиблого.

Разом з тим, суд зазначає, що важкий матеріальний стан відповідача не може впливати на розмір відшкодування моральної шкоди, оскільки не є визначальним і не є тим фактором, який впливає на визначення розміру грошового відшкодування моральної шкоди.

Враховуючи вищенаведене, а також вимоги розумності та справедливості суд вважає, що підлягає відшкодуванню моральна шкода, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивачів, в розмірі 100000 грн. кожному позивачу.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Статтею 57 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Положеннями ч.1 ст.60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

В обґрунтування своїх позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди позивачами надані медичні документи, що підтверджують факт погіршення їх стану здоров'я, а також матеріальні витрати, які вони понесли на придбання медичних препаратів на загальну суму 4905,61 грн.

Разом з тим, позивачами на надано доказів наявності причинного зв'язку між погіршенням стану їх здоров'я та витратами, пов'язаними з придбанням медичних препаратів. В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивачів відмовились від проведення судово-медичної експертизи для визначення наявності причинного зв'язку між погіршенням стану здоров'я позивачів та їх матеріальними витратами, не дивлячись на те, що суд відповідно до вимог ч.4 ст.10 ЦПК України сприяв їм в реалізації їх прав шляхом роз'яснення права на призначення такої експертизи та наслідки не призначення, що знайшло своє відображення в журналі судового засідання.

На підставі наведеного, в задоволенні позову в частині відшкодування матеріальної шкоди позивачам необхідно відмовити.

Згідно ч.3 ст.88 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача в дохід держави судовий збір в розмірі 640 грн.

Відповідно до ст.ст.23, 1167, 1168 ЦК України, керуючись ст.ст.11, 15, 60, 88, 213-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_4, ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» на користь ОСОБА_4, ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 100000 (сто тисяч) гривень кожному.

В іншій частині позову відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» в дохід держави судовий збір в розмірі 640 (шістсот сорока) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Вступна та резолютивна частини проголошені негайно після закінчення судового розгляду 5 грудня 2017 року, повний текст рішення суду виготовлений 11 грудня 2017 року.

Суддя Г.В. Назаренко