Постанова № 70881500, 05.12.2017, Святошинський районний суд міста Києва

ун. № 759/15381/17

пр. № 2-а/759/464/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2017 року м. Київ

суддя Святошинського районного суду м. Києва Ул'яновська О.В. розглянувши відповідно до ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовними вимогами ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 р. позивач звернувся до суду із зазначеними позовними вимогами, просить суд визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації щодо відмови позивачу увстановлені статусу інваліда війни неправомірними та зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації встановити позивачу статус інваліда війни та видати посвідчення інваліда війни, посилаючись на ті підстави, що позивач є особою, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи (1 категорія), безпосереднім учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується відповідним посвідченням. Позивач є інвалідом 2 групи, причина інвалідності захворювання, пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. На звернення позивача до Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації з проханням надати статус інваліда війни та видати відповідне посвідчення на підставі діючого законодавства України, позивач отримав відмову з посиланням на те, що відсутнє документальне підтвердження залучення його особисто до формування цивільної оборони згідно з наказом чи розпорядженням, а тому за таких обставин відсутні підстави для встановлення статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення. Позивач вважає таку відмову відповідача протиправною та такою, що порушує його законні права щодо встановлення статусу інваліда війни та видачі посвідчення. Вважає, що він приймав участь у формуваннях цивільної оборони, в тому числі і невоєнізованих, як і створювалися саме з метою виконання робіт по ліквідації наслідків аварії, катастроф та стихійних лих, а тому він виконував роботу по ліквідації Чорнобильської катастрофи та залучався до виконання цих робіт саме у складі формувань Цивільної оборони.

Представник відповідача надіслав до суду письмові заперечення, в яких зазначив, що проти даного позову заперечує, просив в задоволенні позову відмовити, посилаючись на відсутність документального підтвердження залучення особи до формувань цивільної оборони (а.с 30, 31).

Суд розглянув вказану справу в порядку скороченого провадження відповідно до п. 2 ч. 1 ч. 4 ст. 183-2 КАС України без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Суд, розглянувши подані документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Судом встановлено, що 22.09.2017 позивач звернувся до відповідача із заявою щодо встановлення статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення (а.с. 7, 8).

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності тощо.

Листом від 29.09.2017 №13682/35-01/22 відповідач повідомив позивача, що на підставі поданих документів встановити йому статус інваліда війни та видати відповідне посвідчення відповідно до ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не вбачається за можливе (а.с. 9).

ОСОБА_2 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (категорія 1), виданим 26.12.2006 Державною адміністрацією м. Києва; вкладкою до посвідчення НОМЕР_2 від 20.12.2006 підтверджується статус позивач як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с. 18).

Позивач відповідно до довідки МСЕК від 30.11.2016 є непрацездатною, 2 групи інвалідності безстроково, причина інвалідності профзахворювання, пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с. 19).

Відповідно до інформаційної довідки Департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної Державної адміністрації, у відповідності до вимог чинних на момент аварії на Чорнобильській АЕС нормативно-правових актів з питань Цивільної оборони, в першу чергу - Положення про Цивільну оборону СРСР, затверджене постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР №1111-1976 року; наказу заступника Міністра оборони СРСР - начальника ЦО СРСР № 90 від 06.06.1975 (Положення про невоєнізовані формування ЦО і норми оснащення (табелювання) їх матеріально-технічними засобами) та № 92 від 29.06.1976 (Настанова про організацію та ведення Цивільної оборони в районі (сільському на сільськогосподарському об'єкті народного господарства), Розпорядження ЦО СРСР від 26.04.1986 начальника ЦО УРСР від 28.04.1986, начальника Цивільної оборони Київської області - голови Київської обласної Ради народних депутатів трудящих за 1986 рік (від 29.04.1986 року №01, від 30.04.1986 №2, від 04.05.1986 № 16, від 19.05.1986 №52 та ін.), Цивільна оборона організовувалась за територіально-виробничим принципом в усіх населених пунктах та на всіх об'єктах народного господарства, а до складу її невоєнізованих формувань зараховувались в обов'язковому порядку громадяни СРСР, в тому числі - чоловіки у віці від 16 до 60 років, за винятком інвалідів та осіб, що мали мобілізаційні приписи та жінки від 16 до 55 років за винятком вагітних жінок та жінок, які мають малолітніх дітей.

Положенням про невоєнізовані військові формування цивільної оборони і норми забезпечення (табелювання) їх матеріально-технічними засобами, введеним у дію наказом начальника Цивільної оборони СРСР - заступника Міністра оборони СРСР від 06.07.1975 року №90, передбачалося створення невоєнізованих військових формувань цивільної оброни та комплектування їх особового складу.

Крім формувань Цивільної оборони у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно розпорядження керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.

Відповідно до чинного у 1986 року Положення про Цивільну оборону СРСР, затвердженого 18.03.1976 постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР №1111, цивільна оборона будувалась за територіально-виробничим принципом. Тобто в кожному міністерстві, відомстві або іншому центральному органі виконавчої влади, а також на підприємствах, в установах і організаціях створювались служби та формування цивільної оборони. Керівництво службами та формуваннями цивільної оборони в межах адміністративно-територіальних одиниць (областей, районів, міст) здійснювалось відповідними місцевими органами державної влади. Начальниками цивільної оборони адміністративно-територіальних одиниць визначались керівники органів державної влади, а в міністерствах, відомствах, на підприємствах, в установах і організаціях - їх керівники. До складу формувань цивільної оборони на всіх без виключення підприємствах, установах та організаціях в обов'язковому порядку зараховувалось все працездатне населення, в тому числі: чоловіки віком від 16 до 60 років, жінки віком від 16 до 55 років.

Згідно ст. 10 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» учасниками ліквідації наслідків аварій на Чорнобильській АЕС вважаються громадини, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 рр, незалежно від кількості робочих днів, а у 1988- 1990 роках не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівників державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.

Відповідно до Наказу №19 / к від січня 1987 р. Автотранспортного підприємства 33001 у складі водія 77 бригади з автомобілем РАФ д.н. 12-79 КИБ позивач був відряджений у м. Чорнобиль для обслуговування директора ЧАЕС з 19.01.1987 по 02.02.1987 (Підстава: Телефонограма КУПА від 28.12.1986) (а.с. 12-13).

Для вкаазної роботи позивачу видали посвідчення НОМЕР_3 на право в'їзду на закриту територію (а.с. 14).

Відповідно до довідки ВАТ «Транспортник» від 26.01.1998 позивач був відряджений у м. Чорнобиль для участі у ліквідації на Чорнобильській АЕС з 16.12.2016 по 31.12.1986 та з 19.01.1987 по 02.02.1987 (а.с. 15-17).

Згідно з п. 10 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302, посвідчення інваліда війни видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.

Посилання відповідача на те, що позивач не надав документального підтвердження перебування у складі цивільної оборони під час ліквідації аварії на ЧАЕС, суд вважає необґрунтованим.

Відповідно до п.9 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до інвалідів війни належать інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Враховуючи, що позивач є особою, залученою до складу формувань цивільної оборони та став інвалідом внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, він має право на присвоєння статусу інваліда війни відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та видачу відповідного посвідчення на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії.

При цьому, жоден нормативний документ з питань цивільної оборони не містить однозначної вимоги щодо обов'язковості видання розпорядчого документу про залучення кожної конкретної особи до дій у складі формувань цивільної оборони.

Тобто, факт залучення до складу формувань цивільної оборони не потрібно встановлювати, оскільки відповідно до норм законодавства, що діяло на момент аварії на Чорнобильській АЕС на всіх без виключення підприємствах, установах та організаціях, до складу цивільної оборони в обов'язковому порядку зараховувалось все працездатне населення, при цьому, факт того, що позивач став інвалідом внаслідок захворювань, пов'язаних з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС, підтверджується наявними доказами у справі.

Заперечуючи проти позову з тих підстав, що позивач не надав документального підтвердження залучення до складу формувань цивільної оборони ЧАЕС, відповідач не надав доказів на підтвердження відсутності формувань цивільної оборони на ЧАЕС та не спростував залучення до них позивача-ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС.

У той же час, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 №117 затверджено Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, відповідно до якого Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, - автоматизований банк даних, створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою згідно із законами України.

Реєстр складається з баз даних Мінсоцполітики, Міністерства соціальної політики Автономної Республіки Крим, головних управлінь праці та соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінь праці та соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, структурних підрозділів з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських рад.

Пунктом 3 вказаного Положення №117 закріплено, що управління праці та соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, структурні підрозділи з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських рад (далі - уповноважені органи): організовують збирання, систематизацію і зберігання зазначеної у пункті 2 цього Положення інформації та забезпечують її автоматизоване використання для контролю за відомостями, які подаються підприємствами та організаціями, що надають послуги, для розрахунків за надані пільговикам послуги; ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою «1-пільга», в якій використовується індивідуальний ідентифікаційний номер пільговика у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; вносять до Реєстру відповідні уточнення у разі визнання такими, що втратили чинність, чи зупинення дії законодавчих актів, на підставі яких пільговики отримують пільги; надають консультації пільговикам, підприємствам та організаціям, що надають послуги.

Згідно п. 5 Положення №117 для включення до Реєстру інформації про пільговика він подає уповноваженому органу копії документів, що підтверджують право пільговика та членів його сім'ї на пільги (з пред'явленням оригіналів цих документів), копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів, пред'являє паспорт та надає інформацію про характеристику житла та послуги, щодо отримання яких він має пільги та реально ними користується.

Таким чином, обов'язок включити інформацію до Реєстру виникає в Управління у випадку подання пільговиком всіх передбачених пунктом 5 Положення №117 документів, зокрема, тих, що підтверджують його право на пільгу.

Приписи абз. 1 п. 2 Положення №302 визначають, що посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.

Тобто, виключно за умови наявності у особи посвідчення інваліда війни у відповідача виникне обов'язок внести відповідну інформацію до Реєстру.

За таких обставин, суд не наділений правом встановлювати особі статус інваліда війни та зобов'язувати видати посвідчення інваліда війни, оскільки це є виключною компетенцією комісій, рішення яких виносяться колегіально і будь-які інші органи не можуть цього робити.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16.01.2014 у справі № К/9991/66616/11.

Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, враховуючи норми ст. 162 КАС України, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та вважає за можливе визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови позивачу у встановленні статусу інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни та зобов'язати відповідача переглянути рішення про відмову у встановленні позивачу статусу інваліда війни та видачі на його ім'я посвідчення інваліда війни.

На підставі ст. 64 Конституції України, ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Положенням про невоєнізовані формування Цивільної оборони і норми оснащення (табелювання) їх матеріально-технічними засобами, введеного в дію наказом начальника Цивільної оборони СРСР - заступника Міністра оборони СРСР від 06 липня 1975 року № 90, Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженим Постановою КМУ від 12.05.1994 року № 302, Положенням про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року №117, ст.ст. 2, 17, 69, 71, 99, 158, 159, 160, 162, 163, 165, 167, 183-2 КАС України,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни протиправними.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації повторно розглянути заяви ОСОБА_1 щодо встановлення йому статусу інваліда війни з урахуванням висновків суду, викладених в мотивувальній частині цієї постанови, та видати відповідне посвідчення.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Київського адміністративного апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва в десятиденний строк з дня отримання її копії.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя: