Постанова № 70881423, 06.09.2017, Святошинський районний суд міста Києва

ун. № 759/11841/17

пр. № 2-а/759/356/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2017 року Святошинського районного суду м. Києва П'ятничук І.В., розглянувши у порядку скороченого провадження справу за адміністративним ОСОБА_2 до Правобережного об'єднаного Управління Пенсійного Фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_2 звернулась до Святошинського районного суду м. Києва із позовом до відповідача Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - ПОУПФУ в м. Києві) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовує наступним.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває як пенсіонер на обліку в Правобережному ОУПФУ м. Києва з 30.05.2017 року. Після звільнення з військової служби 10.12. 2002 року, йому була призначена пенсія за вислугу років «військова» згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" ( від 09.04.1992 ,№2262-Х 11). До виходу на пенсію за віком, позивач отримував пенсію за вислугу років в розмірі 1722 гри.

Після виходу на «військову» пенсію, починаючи з 08.02.2004 р. по даний час ОСОБА_2 працює в Комунальному підприємстві Міжнародний аеропорт «Київ» (Жуляни) і, відповідно, за весь цей період сплачував страхові внески.

25.05.2017р. досягши пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( від 09.07.2003 р. № 1058-1У), та набувши права на призначення пенсії за віком, подав до Правобережного ОУПФУ м. Києва заяву та необхідні документи про призначення пенсії за віком відповідно до ст. ст. 26, 27, 40 ЗУ"Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" замість пенсії за вислугу років, призначеної раніше відповідно до Розділу 11 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".Згідно Розпорядження ПОУПФУ м. Києва № 319805 від 06.07.2017 р. позивачу було призначено пенсію за ЗУ України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (за віком). Сума пенсії була призначена в розмірі 1358,06 грн. з застосуванням показника середньої заробітної плати за 2007 рік.

Але, в результаті розрахунку, проведеного фахівцями Правобережного ОУПФУ м. Києва, розмір пенсії позивача за віком виявився суттєво меншим, ніж отримував раніше та мав становити за умови суворого дотримання норм ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Вважаючи дії відповідача неправомірними, позивач був вимушений звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.

Відповідно до ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 183-2 КАС України скорочене провадження застосовується у адміністративних справах про оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

Згідно із п. 4. ч. 1 ст. 183-2 КАС суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. За результатами розгляду справи у скороченому провадженні суддя, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, за наявності достатніх підстав приймає законне та обґрунтоване судове рішення.

Вивчивши письмові матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, в тому числі, органів державної влади.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні їх переконливості.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 70 КАС України сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Належними суд визнає докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Поруч з цим, суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

За змістом ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги або заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 КАС України.

Статтею 37-1 Закону України "Про державну службу", в редакції на час оформлення мені пенсії державного службовця, передбачено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

УПФУ вказує, що згідно аб.2 п.3 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції від 8 липня 2011 року № 3668-VI) при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватись заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч.1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Неправильне нарахування пенсії за віком виразилося в тому, що фахівці Правобережного ОУПФУ м. Києва застосували для розрахунку розміру пенсії за віком показник середньої заробітньої плати (доходу) за 2007 рік (1197,91 грн.), а не показник середньої заробітньої плати (доходу) за три календарних роки (2014-2016 р.р.), що передуютьроку призначення пенсії за віком згідно з ч. 2 ст. 40 ЗУ"Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (3764,57 грн.). Внаслідок таких дій була призначена пенсія в розмірі 1358,06 грн., а не 2960,57 грн., як це має бути.

В зв'язку з тими обставинами, що пенсія за віком ОСОБА_2 була нарахована всупереч вимогам ч.2 ст.40 та ч.З ст.45 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" , позивач звернувся з заявою до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 18.07.2017 р. № Г-1169 з проханням провести обчислення розміру пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати по країні за 2014-2016 роки, відповідно до ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

19.07.2017 р. № 1316/01/Г-1147 отримав відповідь за підписом заступника начальника Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві О.В.Казміренко , що, оскільки позивач отримував пенсію з 10.12.2002 р. згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», а 30.05.2017 р. було призначено пенсію за віком із застосуванням середнього показника за 2007 р. (1197,91 грн.), тому вони вважають це не як нове призначення, а як переведення з одного виду пенсії на інший, посилаючись на абз.2 п.1 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому при обчисленні пенсії за віком враховувалась заробітна плата за період з 01.02.2004 р. про 30.06.2007 р.

Позивачу відповідачем безпідставно було відмовлено в обчисленні розміру пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2014-2016 роки ( 3764,57 грн.) у відповідності до ч. 1 ст. 27 та ч.ч. 1,2 ст. 40 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і на їх думку, підстав для проведення перерахунку пенсії немає. Така відповідь є не обгрунтованою, непереконливою та незаконною.

Заява ОСОБА_2 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві як і даний адміністративний позов не мають жодного стосунку до перерахунку пенсії або переведення з одного виду пенсії на інший, тому що позивач звертався з заявою про призначення пенсії за віком.

Так, по досягненню пенсії за віком, 30.05.2017 р. звернувся до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення замість пенсії за вислугу років «військової», передбаченої ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" іншого виду пенсії-пенсії за віком, передбаченої ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" . Тобто мова йде про призначення нового виду пенсії, передбаченого ЗУ"Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" замість попереднього, не передбаченого ЗУ"Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а передбаченого ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Відповідно до ст. 5 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, даний Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Для інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

У ст. 9 даного Закону передбачено, що види пенсійних виплат і соціальлних послуг відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Таким чином, питання щодо виплати пенсії за вислугою років не входять до правового поля ЗУ " Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а регулюються ЗУ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби. та деяких інших осіб".

Відповідно до ст. 7 ЗУ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби. та деяких інших осіб", військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі, якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який особа має право відповідно до ЗУ " Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби. та деяких інших осіб", і розміром пенсії із солідарної системи відповідно до ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, фінансується за рахунок коштів державного бюджету. Пенсія за вислугою років - це спеціальна пенсія для конкретно визначеного кола осіб, а загальновизначена пенсія для усіх категорій осіб -пенсія за віком, Враховуючи той факт, що я жодним із видів загальнопередбаченої пенсії не користувався раніше, то право на пенсію за віком виникло вперше (а не відбувся перехід з одного виду пенсії на інший). Дана позиція висвітлена в постанові Верховного Суду України від 19 березня 2013 року справа №21 -31 а 13.

Ретельний аналіз ст.ст.27,40,45 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та низки статей ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", свідчить про те, що частиною третьою статті 45 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії призначеного саме за цим Законом, на інший, теж передбачений цим самим законом. Показник середньої заробітної плати при такому переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, який він був на час призначення першої пенсії, передбаченої Законом № 1058-1У, однак у моєму випадку мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом.

Адже після того, як було призначено пенсію відповідно до Закону № 2262-X11, тякий передбачає інші, ніж ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", підстави та порядок призначенням пенсії відповідно до ЗУ"Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" позивач звернувся вперше.

Крім того, після призначення першої пенсії (військової), позивач продовжував працювати та сплачував у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове Державне пенсійне страхування та до накопичувальних системи загальнообов язкового Державного пенсійного страхування. Відтак, має бути застосованим показник середньої заробітної плати у середньому на одну застраховану осооу в цілому по Україні за три роки, що перебували року звернення ОСОБА_2, за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону 1058, тобто за 2014-2016 роки (3764,57 грн.).

Саме таку правову позицію поділяють Верховний Суд України (Постанова від 31.03.2015 р.) та Вищий Адміністративний Суд України (Ухвала від 09.06.2016 р.)

Згідно частини другої ст. 40 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" , заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = 3с х (СК 6: К), де:

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;

Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.

Згідно з ч. 3 ст. 45 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням змін, внесених ЗУ від 8 липня 2011 року № 3668-VI "Про заходипо законодавчому забезпеченню реформування пенсійної системи", переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страпховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій ст. 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Відповідно до ст. 7 ЗУ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби. та деяких інших осіб", у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", призначається одна пенсія за її вибором.

Пунктом 1 ст. 9 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" регулює види пенсій: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Згідно з приписами ч. 3 ст. 45 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату та інших документів про страховий стаж, заробітну плату та інших документів та інших документів із застосуванням показника середньої заробітної плати, який враховувався під час призначеннгя пенсії або попереднього перерахунку. За бажанням пенсіонера при переведені з одного виду пенсії на інший пенсійний орган може враховувати заробітну плату за періоди страховогог стажу зазначені в ч. 1 ст. 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення порпереднього виду пенсії.

Варто зазначити, що при розрахунку пенсії за вислугою років за ЗУ "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби. та деяких інших осіб", яку позивач отримував до переведення на пенсію за віком, взагалі не застосовується показник середньої заробітної плати в україні, з якої сплачено страхові внески.

Крім того, суд виходить з того, що в ч. 3 ст. 45 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мова йде про переведення з одного виду пенсії на інший вид пенсії, які передбачені ст. 9 зазначеного Закону (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), в той час як у спірних правовідносинах має місце перехід на інший вид пенсії за іншим Законом (призначення пенсії за віком відповідно до ЗУ "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби. та деяких інших осіб", яким пенсія за вислугу років не передбачена), тому положення ч. 3 ст. 45 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині переведення з одного виду пенсії на інший до спірних відносин не підлягають застосуванню, а показник" середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії" застосовується виключно при призначенні пенсії та залишається незмінним під час здійснення перерахунку пенсії на підставі ч. 4 ст. 42 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

В цьому випадку пенсія призначається із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Таким чином, з вищенаведеного очевидно, що під час обчислення попереднього виду пенсії ніякий показник середньої заробітної плати не застосовувався, то, відповідно, ніякий показник середньої заробітної плати за попередні роки взагалі та за 2007 рік зокрема, не може бути застосований для обчислення моєї пенсії за віком, тобто не може бути застосована норма ч.З ст.45 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" .

У випадку, коли пенсія, яка розраховується із застосуванням показника середньої заробітної плати призначається вперше, для її обчислення мають застосовуватись виключно норми ст.ст.27 та 40 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а це значить, що відповідно до ч.2 ст.40 має бути застосована «середня заробітна плата (дохід) у середньому не одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки звернення за призначенням пенсії» (кінець цитати). Оскільки позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком в 2017 році, то має бути застрсовано показник середньої плати за 2014-2016 році, то має бути застосовано показник середньої заробітної плати за 2014-2016 роки в розмірі 3764, 57 грн.

Такі правові позиції узгоджуються також з висновками Вищого адміністративного суду України, викладеними в листі № 1049/11/13-11 від 19 липня 2011 року та з постановами Вищого адміністративного суду України від 01.12.2013 року у справі № К/800/38624/13, від 02.04..2014 року у справі № К/800/1384/13.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа, а тому на користь Позивача з Відповідача слід стягнути судові витрати.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок по доказуванню правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи положення наведеної процесуальної норми, виходячи із суті позовних вимог, під час розгляду даної категорії справ відповідачу належить довести правомірність своїх дій та бездіяльності.

Враховуючи викладене, повно і всебічно з'ясувавши обставини в адміністративній справі, які підтверджуються дослідженими письмовими доказами, поясненнями сторін з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Суд вирішує питання про розподіл судових витрат на підставі ч.1 ст. 94 КАС України, у відповідності до вимог якої витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем підлягають стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань.

Зважаючи на вищенаведене, відповідно до Конституції України, Закону України «Про державну службу», Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та керуючись, ст.ст. 2, 9, 10, 11, 159, 160-163, 167, 256 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Правобережного об'єднаного Управління Пенсійного Фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати дії Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Києва щодо протизаконного застосування у 2017 році при переведенні ОСОБА_2 з пенсії за вислугу років, призначеної у 2002 році згідно ЗУ " Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" на пенсію за віком, відповідно до ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" показника середньої заробітної плати за 200 календарний рік - неправомірними.

Зобов'язати Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести обчислення пенсії за віком ОСОБА_2, ідентифікаційний НОМЕР_1, у відповідності до ч. 1 ст. 27 та ч.ч. 1, 2 ст. 40 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2014-2016 роки (3 764,57 грн.), нарахування та виплату пенсії за віком у відповідному розмірі з дня призначення пенсії за віком 30 травня 2017 року.

Стягнути на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір у розмірі 640 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Києві.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Святошинський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення постанови суду.

Суддя