Ухвала суду № 70880293, 06.12.2017, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси апеляційну скаргу керівника Звенигородської місцевої прокуратури на ухвалу Тальнівського районного суду Черкаської області від 06 жовтня 2017 року по справі за позовом заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації до Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в Черкаській області та ОСОБА_6 про визнання незаконними і скасування рішень органу державної влади, визнання договорів оренди недійсними та скасування державної реєстрації прав,

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку прокурорів - Головні І.Я., Гамової В.М., які підтримали апеляційну скаргу, колегія суддів ,-

в с т а н о в и л а :

У квітні 2017 року заступник керівника Звенигородської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації звернувся до Тальнівського районного суду Черкаської області із позовом до Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в Черкаській області, ОСОБА_6 про визнання незаконними і скасування рішень органу державної влади, визнання договорів оренди недійсними та скасування державної реєстрації прав, посилаючись в обґрунтування заявленого позову на те, що Звенигородською місцевою прокуратурою було встановлено факт незаконної передачі земельних ділянок державної власності з порушенням встановленого законом порядку зміни виду їх цільового використання, що змусило прокурора в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації звертатися із даним позовом до суду.

Позивач просив суд постановити судове рішення, яким:

- визнати незаконними і скасувати накази Головного управління Держземагентства у Черкаській області, правонаступником якого є Головне управління державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в Черкаській області про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду від 15 жовтня 2014 року № 23-4701/14-14-СГ та від 23 лютого 2015 року № 23-1026/14-15-СГ;

- визнати недійсними договори оренди земельних ділянок від 23 лютого 2015 року та від 04 листопада 2014 року наданих в оренду відповідно до вищевказаних наказів та скасувати державну реєстрацію даних договорів.

Ухвалою Тальнівського районного суду Черкаської області від 06 жовтня 2017 року провадження у справі за позовом заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації - закрито з підстав визначених п.1 ч.1 статті 205 ЦПК України, а саме, що заявлені позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а підлягають розгляду в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

В апеляційній скарзі керівник Звенигородської місцевої прокуратури зазначає, що ухвала постановлена із порушенням норм процесуального права, у зв'язку із чим просить ухвалу Тальнівського районного суду Черкаської області від 06 жовтня 2017 року, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі - скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Заслухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів поданої апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга, подана керівником Звенигородської місцевої прокуратури підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.311 ЦПК підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Постановляючи ухвалу про закриття провадження по справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, суд першої інстанції виходив із того, що предметом у даній справі є накази Головного управління Держземагентства у Черкаській області, правонаступником якого є Головне управління державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в Черкаській області про затвердження документації з землеустрою та надання земельної ділянки в оренду від 15.10.2014 № 23-4701/14-14-СГ та від 23.02.2015, що перебуває у сфері публічно-правового регулювання та базується на засадах публічного права, а оскільки відповідач при винесенні оскаржуваних наказів здійснював владні управлінські функції та в даних правовідносинах Головне управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в Черкаській області реалізує свої контрольні функції, тому вимоги позивача за даним позовом, на думку суду першої інстанції, повинні розглядатися та вирішуватися в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Проте, колегія суддів не може погодитися із таким висновком суду, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, заступник керівника Звенигородської місцевої прокуратури Черкаської області в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації звернувся до Тальнівського районного суду Черкаської області із позовом до Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в Черкаській області та ОСОБА_6 із вимогами щодо визнання незаконними і скасування рішень органу державної влади, визнання договорів оренди недійсними та скасування державної реєстрації прав (а.с. 2-9).

Відповідно до п. 3 постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року N 3 "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ", вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до статей 15, 16 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17), Господарським процесуальним кодексом України (статті 1,12), Кримінальним процесуальним кодексом України або Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Враховуючи вищенаведене, суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Оскільки згідно зі статтею 16 ЦПК не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства. Разом із тим суд також має врахувати, що в порядку цивільного судочинства підлягають розгляду справи у разі, якщо однією зі сторін є фізична особа, а вимоги взаємопов'язані між собою і окремий їх розгляд неможливий.

Крім того, при вирішенні питань, пов'язаних із компетенцією судів у спорах, що виникають із земельних відносин, слід ураховувати роз'яснення, викладені в п. 7 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року N 3 "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ", з яких вбачається, що земельні відносини, суб'єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об'єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (стаття 1 ЦК, статті 2, 5 Земельного кодексу України; далі - ЗК).

Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16, 21, 393 ЦК, статтею 152 ЗК, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

Відповідно до цього спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб'єкта владних повноважень, згідно зі статтею 15 ЦПК розглядаються в порядку цивільного судочинства. Це стосується, наприклад, позовів про визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо видання дозволу на виготовлення (розроблення) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вирішення інших питань, що відповідно до закону необхідні для набуття і реалізації права на землю, про надання чи передачу земельної ділянки у власність або користування чи не вирішення цих питань, припинення права власності чи користування землею.

На вказані вимоги законодавства та про необхідність розгляду даного позову саме в порядку цивільного судочинства наголосив апеляційний суд Черкаської області в своїй ухвалі від 27.06.2017 року, якою було скасовано ухвалу суду першої інстанції від 25.04.2017 року про відмову у відкритті провадження у справі за позовом заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації до Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в Черкаській області та ОСОБА_6 про визнання незаконними і скасування рішень органу державної влади, визнання договорів оренди недійсними та скасування державної реєстрації прав, проте, суд першої інстанції не звернув на це належної уваги./а.с.137-141/.

Фактично спір, який виник між сторонами у сфері земельних правовідносин з приводу визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок від 04.11.2014 року та від 23.02.2015 року, укладених між Головним управлінням Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в Черкаській області та ОСОБА_6, по своїй суті є приватно - правовим і повинен розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Проте, при винесенні ухвали від 6.10.2017 року суддя не з'ясував всіх обставин, що мають процесуальне значення для вирішення питання щодо предметної підсудності (юрисдикції) спору, не визначився з суб'єктним складом та характером спірних правовідносин і дійшов неправильного висновку про закриття провадження у справі з підстав, визначених п.1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.

Оскільки ухвала постановлена із порушенням вимог процесуального закону, вона не може залишатися в законній силі, підлягає до скасування із направленням матеріалів справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 311 ЦПК України, колегія суддів ,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу, подану керівником Звенигородської місцевої прокуратури - задовольнити.

Ухвалу Тальнівського районного суду Черкаської області від 06 жовтня 2017 року - скасувати.

Матеріали справи за позовом заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації до Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в Черкаській області та ОСОБА_6 про визнання незаконними і скасування рішень органу державної влади, визнання договорів оренди недійсними та скасування державної реєстрації прав - направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий :

Судді :