Постанова № 70877309, 07.12.2017, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/2137/17

2-а/703/152/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2017 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого-судді Прилуцького В.О.

секретар судових засідань ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до виконуючого обовязки начальника Черкаської митниці Державної фіскальної служби ОСОБА_5 про визнання протиправною та скасування постанови про порушення митних правил,-

встановив:

ОСОБА_4 звернувся до Смілянського міськрайонного суду із адміністративним позовом до виконуючого обовязки начальника Черкаської митниці Державної фіскальної служби ОСОБА_5, в якому просив поновити йому строк на оскарження постанови в.о. начальника Черкаської митниці ДФС ОСОБА_5 за №34/90200/17 від 18 травня 2017 року про порушення ним митних правил, передбачених ст.485 МК України, якою на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 76697,70 грн., а також визнати протиправною та скасувати зазначену постанову.

Позов мотивовано тим, що строк на оскарження постанови позивачем пропущено з поважних причин у звязку із тим, що спочатку він звернувся із її оскарженням до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Постанову ДФС України ОСОБА_4 було отримано 26 червня 2017 року, а із адміністративним позовом він до суду звернувся 05 липня 2017 року, направивши його поштою. Крім того, в обґрунтування протиправності оскаржуваної ним постанови позивач вказував на те, що прийнята вона всупереч положенням Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі МК України), Порядку роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішення питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року № 650 (далі - Порядок № 650) та правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 28.04.2015 року по справі №21-157а15, що полягало у неповному та необєктивному розгляді справи, оскільки не зясовано чи є в діях позивача склад інкримінованого йому митного правопорушення, не зясовано інші обставини, що мають значення для розгляду справи.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, мотивуючи це тим, що оскаржувана постанова про притягнення ОСОБА_4 до відповідальності за порушення митних правил, передбаченого ст.485 МК України, прийнята в межах повноважень та компетенції в.о. начальника Черкаської митниці ДФС ОСОБА_5, що визначені Конституцією України та законами України. Також представник відповідача у судовому засіданні, яке відбулось 07 серпня 2017 року, заявила клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду, визначеного ч.1 ст.529 МК України.

У судовому засіданні представники сторін підтримали правові позиції сторін у спорі, які викладені відповідно в адміністративному позові та запереченні на нього.

Заслухавши пояснення та заперечення сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд приходить до наступних висновків.

18 травня 2017 року в.о. начальника Черкаської митниці ДФС винесено постанову в справі про порушення митних правил за №34/90200/17, якою ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст.485 МК України, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 300% несплаченої суми митних платежів на суму 76697,70 грн.

Підставою до винесення відповідачем вказаної вище постанови стало те, що внаслідок дій громадянина України ОСОБА_4, логіста ДП «Оризон-Навігація», в період з 08.04.2015 року по 10.02.2016 року в ході здійснення декларування товарів за електронними митними деклараціями: №902040000/2015/400690 від 08.04.2015 року (товар №15); №902040000/2015/400900 від 07.05.2015 року (товар №7); №902040000/2015/400951 від 15.05.2015 року (товар №3); №902040000/2015/401290 від 08.07.2015 року (товар №13); №902040000/2015/401296 від 09.07.2015 року (товар №1); №902040000/2015/401470 від 04.08.2015 року (товар №7); №902040000/2015/401601 від 28.08.2015 року (товар №11); №902040000/2015/401701 від 16.09.2015 року; (товар №4); №902040000/2015/401884 від 20.10.2015 року (товар №5); №902040000/2015/402057 від 17.11.2015 року (товар №2); №902040000/2015/402225 від 18.12.2015 року (товар №4); №902040000/2016/400037 від 20.01.2016 року (товар №2); №902040000/2016/400166 від 10.02.2016 року (товар №2) в порушення вимог положень статей 266,270,271,272 МК України, вимог Закону України «Про Митний тариф України», вимог положень п.190.1 ст.190 Податкового кодексу України, Черкаській митниці не було заявлено достовірні відомості щодо коду товару «зєднувачі для друкованих схем» згідно УКТ ЗЕД, що призвело до заниження та несплати ДП «Оризон-Навігація» до Державного бюджету України ввізного мита та податку на додану вартість на загальну суму 25565,90 грн. (ввізне мито 21304,92 грн., податок на додану вартість 4260,98 грн.).

Не погоджуючись із вказаною постановою, ОСОБА_4 подав до ДФС України скаргу, в якій просив скасувати постанову в справі про порушення митних правил за №34/90200/17 від 18 травня 2017 року, як незаконну. Постановою головного державного інспектора відділу провадження у справах про порушення митних правил управління митних розслідувань Департаменту організації протидії митним правопорушенням ДФС України ОСОБА_6 від 16 червня 2017 року постанова Черкаської митниці ДФС від 18 травня 2017 року у справі про порушення митних правил №34/90200/17 залишена без змін.

Зі змісту як поштового конверта про направлення ОСОБА_4 копії постанови ДФС України від 16 червня 2017 року, так і довідки Центру поштового звязку №6 Черкаської дирекції ПАТ «Укрпошта» за №54 від 08.08.2017 року вбачається, що копія постанови ДФС України позивачем отримана 26 червня 2017 року.

Вважаючи оскаржувану постанову протиправною позивачем 05 липня 2017 року подано до Смілянського міськрайонного суду адміністративний позов, шляхом направлення його засобами поштового звязку.

Згідно ч.1 ст. 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Статтею 485 МК України передбачено відповідальність за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у звязку з якими було надано такі пільги.

Таким чином, склад вказаного вище митного правопорушення обумовлює наявність в діях декларанта особливої мети - ухилення від сплати податків та зборів, або зменшення їх розміру, та вини у формі прямого умислу. Диспозиція цієї статті передбачає спеціальну протиправну мету дій декларанта щодо заявлення неправдивих відомостей - неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру. Наявність спеціальної протиправної мети однозначно вказує на те, що це правопорушення може бути вчинено тільки з умисною формою вини, оскільки на момент подачі декларації декларант повинен усвідомлювати факт заявлення неправдивих відомостей та умисно бажати, щоб заявлені ним неправдиві дані вплинули на розмір митних платежів, які йому доведеться сплатити за митне оформлення задекларованого ним товару. В даному випадку конкретна мета, як обов'язкова ознака складу правопорушення - є намір особи неправомірно звільнитись від сплати митних платежів чи зменшити їх розмір.

Аналогічний висновок міститься в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 20 червня 2017 року (справа №К/800/20649/17), від 26 вересня 2017 року (справа №К/800/26252/17), від 26 вересня 2017 року (справа №К/800/31184/16), від 10 жовтня 2017 року (справа №К/800/26523/17).

За змістом положень ч.6 ст.69 МК України у разі порушень декларантом (заявником) правил класифікації товарів під час декларування, адміністративна відповідальність для нього настає виключно у разі встановлення факту подання вказаною особою недостовірних документів, надання ним недостовірної інформації та/або внаслідок ненадання заявником всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття класифікаційного рішення.

Зазначена норма МК України узгоджується з положеннями ст. 485 цього ж Кодексу, якою визнається правопорушенням такі дії, які спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів.

Статтею 489 МК України встановлено, що посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України (ч.1 ст.495 МК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З вивчених у судовому засіданні матеріалів адміністративної справи та наданих сторонами письмових доказів суд приходить до висновку, що позивачем у поданих митних деклараціях до митного поста «Сміла» Черкаської митниці ДФС, у період часу із 08 квітня 2015 року по 10 лютого 2016 року включно, не було зазначено жодних неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно УКТЗЕД , а також не було надано документів, які б містили невірні відомості, отже згідно положень ч.5 ст.69, ст.485 МК України дії позивача не містять складу адміністративного правопорушення. Також, в матеріалах адміністративної справи відсутні докази, що дії позивача були направлені на умисне зменшення розміру митних платежів у формі прямого умислу.

Крім того, відсутність у діях позивача прямого умислу на зменшення розміру митних платежів також підтверджується і тим, що роботодавцем позивача ДП «Оризон-Навігація», у березні-квітні 2016 року до митного поста «Сміла» Черкаської митниці ДФС було направлено листи, якими декларантом змінювався код УКТЗЕД по митним деклараціям, поданих позивачем, а саме: з коду НОМЕР_1 на код НОМЕР_2. В звязку із цим, ДП «Оризон-Навігація» здійснила доплату відповідних митних платежів, а також і штрафних санкцій.

Посилання представника відповідача, як на доказ правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення митних правил на ОСОБА_1 про результати документальної невиїзної перевірки дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи за №53/23-00-14-0606/22794124 від 12 грудня 2016 року, то згідно положень ч.1 ст.72 КАС України його складення органами ДФС не є преюдиційним для суду, який розглядає адміністративну справу, а відповідно і не звільняє відповідача від доказування тих обставин, на яких ґрунтуються його заперечення.

Також зі змісту вказаного ОСОБА_1 вбачається, що Черкаською митницею ДФС прийнято рішення про визначення коду товару від 10 березня 2016 року за №КТ-902000000-005-2016, яким було змінено код НОМЕР_1 згідно з УКТЗЕД, ввезеного ДП «Оризон-Навігація» на митну територію України за зовнішньоекономічним договором від 14.04.2014 року та задекларованого за МД від 29.02.2016 року №902040000/2016/400415 товару №3 «Зєднувачі для друкованих схем», на код НОМЕР_2 згідно з УКТЗЕД ( абз.2 стр.6 ОСОБА_1). Доказів про те, що аналогічне рішення митним органом було прийнято при оформленні митних декларацій, які зазначені в оскаржуваній постанові від 18 травня 2017 року в справі про порушення митних правил №34/90200/17 у матеріалах справи немає, а представник відповідача у судовому засіданні визнав той факт, що таке рішення не приймалось.

Окремо слід звернути увагу на те, що з аналізу диспозиції ст.485 МК України відповідальність може настати у випадку заявлення в митній декларації неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД, а не лише по факту невірного визначення цього коду.

Тобто, сама лише помилка у визначенні коду за УКТЗЕД без зазначення неправдивих відомостей, необхідних для визначення цього коду, не може бути безумовним доказом вчинення правопорушення, передбаченого ст.485 МК України.

Аналогічна позиція щодо кваліфікації дій за ст.485 МК України наведена також у листах Державної митної служби України від 31.03.2009 року №11/1.20/2838-ЕП, від 21.09.2011 року №20/4-11/06037-ЕП, в яких викладені наступні висновки: «часто митницями не враховується, що сам по собі факт зазначення у ВМД невірного коду товару за УКТЗЕТ і коригування розміру нарахованих митних платежів не може бути підставою для складання протоколу про порушення митних правил»; «висновок про виявлення факту порушення митних правил повинен робитися виключно за умови достатності даних, що вказують на наявність складу правопорушення, елементом якого є вина суб'єкта»; «обставинами, які свідчать про наявність чи відсутність вини правопорушника, є, крім іншого, ступінь складності і однозначності класифікації товару»; «у разі, коли після неодноразових митних оформлень товару із встановленим певним кодом за УКТЗЕД, під час чергового митного оформлення того ж самого товару, виноситься рішення про визначення іншого коду, питання про наявність вини в діях декларанта може розглядатись тільки в залежності від висновків службового розслідування щодо вини посадових осіб митного органу у невірній класифікації товару, допущеній у попередніх або новій ситуаціях».

Крім того, положення ч. 6 ст. 69 МК України чітко передбачає, що штрафи та інші санкції за несплату митних платежів та за інші порушення, виявлені у зв'язку з неправильною класифікацією товарів, застосовуються органами доходів і зборів виключно у разі, якщо прийняте органом доходів і зборів рішення про класифікацію цих товарів у складному випадку було прийнято на підставі поданих заявником недостовірних документів, наданої ним недостовірної інформації та/або внаслідок ненадання заявником всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття зазначеного рішення, що суттєво вплинуло на характер цього рішення.

Згідно ч.5 ст. 69 МК України передбаченого, що під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.

Відповідно до п.3 Порядку №650 контроль правильності класифікації товарів - це перевірка правильності опису товару та відповідного йому коду в митній декларації вимогам Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД під час проведення процедур його митного контролю та митного оформлення. Згідно з цим Порядком декларант або уповноважена ним особа класифікує товари згідно з УКТ ЗЕД при їх декларуванні відповідно до статті 69 МК України, а посадові особи митного поста здійснюють контроль правильності класифікації товарів під час проведення митних формальностей при митному оформленні товарів. Контроль правильності класифікації товарів здійснюється, зокрема, шляхом перевірки відповідності відомостей про товар та коду товару згідно з УКТ ЗЕД, заявлених у митній декларації, відомостям про товар (найменування, опис, визначальні характеристики для класифікації товарів тощо), зазначеним у наданих для митного контролю документах, шляхом перевірки дотримання вимог Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, з врахуванням Пояснень до УКТ ЗЕД, рекомендацій, розроблених центральним органом виконавчої влади у сфері митної справи відповідно до вимог статті 68 МК України.

Митні декларації №902040000/2015/400690 від 08.04.2015 року, №902040000/2015/400900 від 07.05.2015 року, №902040000/2015/400951 від 15.05.2015 року, №902040000/2015/401290 від 08.07.2015 року, №902040000/2015/401296 від 09.07.2015 року, №902040000/2015/401470 від 04.08.2015 року, №902040000/2015/401601 від 28.08.2015 року, №902040000/2015/401701 від 16.09.2015 року, №902040000/2015/401884 від 20.10.2015 року, №902040000/2015/402057 від 17.11.2015 року, №902040000/2015/402225 від 18.12.2015 року, №902040000/2016/400037 від 20.01.2016 року та №902040000/2016/400166 від 10.02.2016 року прийняті від декларанта та перевірені митним органом, товар пропущений на митну територію України для вільного обігу.

В звязку із цим, суд погоджується з твердженнями представника позивача, що приймаючи вказані митні декларації, митний орган повинен був перевірити правильність заявленого коду товару і в разі виявлення неправильності цього коду відповідно до ч. 3 ст. 69 МК України вимагати надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявленого коду товару, поданого до митного оформлення, а також зразки товару та/або техніко-технологічну документацію на нього, або ж згідно з ч.4 ст.69 МК України самостійно класифікувати товар.

Тобто, відповідач не заперечував, що на момент декларування позивачем в інтересах ДП «Оризон-Навігація» товарів їх кількість та найменування відповідали зазначеним в поданих митному органу товаросупроводжувальних документах. На момент декларування товару, що переміщувався через митний кордон України, законність наданих позивачем документів, які стали підставою для митного оформлення, не викликала у митниці жодних сумнівів, фактично встановлена автентичність наявного та заявленого товару.

Отже, позивач не вчинив жодних умисних дій щодо неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, що є обов`язковою ознакою правопорушення, передбаченого статті 485 МК України, тобто відсутні ознаки суб`єктивної сторони правопорушення.

В той же час, посилання позивача, в обґрунтування заявлених позовних вимог, на правову позицію Верховного Суду України, яка викладена у постанові у справі №21-157а15 від 28.04.2015 року, суд вважає необґрунтованим, оскільки, як вірно зауважив представник відповідача, остання містять приписи щодо застосування положень Митного кодексу України, який втратив чинність, а тому, керуючись положеннями ч.1 ст.244-2 КАС України, суд не бере, при вирішенні даного спору, до уваги вказану вище правову позицію Верховного Суду України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 531 МК України, підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є, зокрема, відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил.

Враховуючи наведені норми права, обставини справи та те, що відповідач в оскаржуваній постанові не навів доказів протиправності дій позивача, доказів вини позивача у формі умислу, того що дії позивача були спрямовані саме на заявлення в митних деклараціях №902040000/2015/400690 від 08.04.2015 року, №902040000/2015/400900 від 07.05.2015 року, №902040000/2015/400951 від 15.05.2015 року, №902040000/2015/401290 від 08.07.2015 року, №902040000/2015/401296 від 09.07.2015 року, №902040000/2015/401470 від 04.08.2015 року, №902040000/2015/401601 від 28.08.2015 року, №902040000/2015/401701 від 16.09.2015 року, №902040000/2015/401884 від 20.10.2015 року, №902040000/2015/402057 від 17.11.2015 року, №902040000/2015/402225 від 18.12.2015 року, №902040000/2016/400037 від 20.01.2016 року та №902040000/2016/400166 від 10.02.2016 року неправдивих відомостей для досягнення мети неправомірного зменшення митних платежів, які підпадають під ознаки порушень, передбачених ст.485 МК України, тому суд приходить до висновку, що вимоги позивача, в частині визнання протиправною та скасування постанови від 18 травня 2017 року в справі про порушення митних правил №34/90200/17, є такими, що підлягають до задоволення.

В той же час, позовна вимога позивача про поновлення строку на оскарження вказаної вище постанови відповідача суд вважає необґрунтованою, а відповідно і такою, що задоволенню не підлягає з підстав того, що 10-денний строк на її оскарження, передбачений ч.1 ст.529 МК України, ним не пропущено. Адже, як вбачається із штрих-коду, який міститься на поштовому конверті про відправку позивачу копії оскаржуваної ним постанови, та довідки Центру поштового звязку №6 Черкаської дирекції ПАТ «Укрпошта» за №54 від 08.08.2017 року, постанова відповідача позивачем отримана 26 червня 2017 року. До відділення поштового звязку позивачем здано адміністративний позов 05 липня 2017 року, що в силу положень ч.9 ст.103 КАС України, є днем подачі позову до суду. Крім того, ч.4 ст.99 КАС України визначено місячний строк звернення до адміністративного суду в разі, якщо позивач скористався можливістю досудового врегулювання спору.

Тобто, позивач оскаржив постанову відповідача в межах строку, передбаченого ч.1 ст.529 МК України та ч.4 ст.99 КАС України. В звязку із цим, заперечення представника відповідача, щодо пропуску позивачем відповідного процесуального строку, є необґрунтованими.

При таких обставинах, суд вважає, що позовні вимоги позивача знайшли частково своє підтвердження в судовому засіданні, а тому підлягають до часткового задоволення.

Керуючись ст.ст. 69, 485, 529, 531 МК України, ст. 2,4,7,17, 71, 99, 103, 158-163 КАС України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов ОСОБА_4 до виконуючого обовязки начальника Черкаської митниці Державної фіскальної служби ОСОБА_5 про визнання протиправною та скасування постанови про порушення митних правил задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову виконуючого обовязки начальника Черкаської митниці Державної фіскальної служби ОСОБА_5 у справі про порушення митних правил №34/90200/17 від 18 травня 2017 року про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ст.485 Митного кодексу України

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Смілянський міськрайонний суд шляхом подачі в 10 денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, а в разі оскарження, після розгляду справи апеляційним судом , якщо вона не буде скасована.

Головуючий: В. О. Прилуцький