Рішення № 70876861, 06.12.2017, Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/2403/15-ц

номер провадження 2/695/168/17

06 грудня 2017 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі :

головуючого судді Степченка М.Ю.

при секретарі Розпутній І.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Золотоноша цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства «Сведбанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», треті особи, які не заявляють самостійних вимог Орган опіки та піклування Золотоніської міської ради, приватний нотаріус Золотоніського міського нотаріального округу Сахно Валентина Іванівна про визнання недійсним договору іпотеки, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ПАТ «Сведбанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», треті особи: Орган опіки та піклування Золотоніської міської ради, приватний нотаріус Золотоніського міського нотаріального округу Сахно В.І. про визнання недійсним договору іпотеки.

Свою заяву позивач пояснює тим, що 21.08.2004р. між нею, ОСОБА_1 та ОСОБА_7 був укладений шлюб, зареєстрований відділом РАГС Золотоніського МУЮ в Черкаській області, в результаті чого їй було присвоєно прізвище - «ОСОБА_1». 20.08.2006р. від вказаного шлюбу у неї з ОСОБА_7 народилась дочка - ОСОБА_2. З моменту реєстрації шлюбу та народження дочки і до цього часу позивач з ОСОБА_7 та ОСОБА_2 постійно проживають в будинку по вул. Кузнецова, 47 м. Золотоноша, який на даний час належить матері чоловіка - ОСОБА_3.

08.09.2008р. між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_7 був укладений Кредитний договір № 2301/0908/88-1088. 08.09.2008р. між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_3 був укладений іпотечний договір № 2301/0908/88-1088-Z, відповідно до умов якого з метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_7 за Кредитним договором № 2301/0908/88-1088 від 08.09.2015р., ОСОБА_3 передала в іпотеку банку житловий будинок по АДРЕСА_1.

На момент укладення іпотечного договору № 2301/0908/88-1088- Z від 08.09.2008р. право користування будинком по АДРЕСА_1 мала її малолітня дочка ОСОБА_2, згода на укладення зазначеного договору органом опіки та піклування надана не була, у зв'язку з чим просить суд визнати недійсним іпотечний договір № 2301/0908/88-1088-Z від 08.09.2008р., укладений між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_3, скасувати іпотеку, рішення про державну реєстрацію іпотеки та виключити записи про державну реєстрацію іпотеки з Державного реєстру іпотек за іпотечним договором № 2301/0908/88-1088-Z від 08.09.2008р., скасувати заборону відчуження, рішення про державну реєстрацію заборони відчуження та виключити записи про реєстрацію заборони відчуження з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за Іпотечним договором № 2301/0908/88- 1088-Z від 08.09.2008р.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_8 по довіреності позовні вимоги підтримав у повному обсязі та пояснив, що переданий в іпотеку будинок був і є постійним місцем проживання малолітньої ОСОБА_2 Укладення спірного договору відбулося без згоди органу опіки та піклування, він порушує права дитини на житло, тому повинен бути визнаний судом недійсним.

Представник третьої особи - органу опіки та піклування Золотоніської міської ради у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, пояснила, що 05.12.2017р. Органом опіки та піклування Золотоніської міської ради було складено висновок про можливість визнання недійсним договору іпотеки, оскільки є неприпустимим зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей. Для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування. Таким чином, представник вважає за неможливе позбавлення права користування житловим приміщенням по вул. Кузнецова, 47 малолітньої дитини ОСОБА_2, та з метою захисту її житлових і майнових прав та інтересів позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилась і від неї не надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Представник відповідача ПАТ «Сведбанк» у судове засідання не з'явився, причини неявки суду невідомі, хоча про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» у судове засідання не з'явився, скерував до суду заяву про розгляд справи без його участі, де заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, наведених у письмовому запереченні на позовну заяву від 24.03.2017р., відповідно до яких, оскільки є чинним рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 23.10.2013р. у справі №695/2688/13-ц про звернення стягнення на предмет іпотеки, яким встановлено законність передачі нерухомого майна в іпотеку і яке підлягає до безумовного виконання, підстави для визнання договору іпотеки №2301/0908/88-1088-Z від 08.09.2008р., укладеного між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_3, недійсним, відсутні. Крім того, вважає безпідставнимпосилання позивача як на безпосередню підставу для визнання Іпотечного договору недійсним, на відсутність попередньої згоди органу опіки та піклування на його укладання, оскільки згідно з пунктом 4 Іпотечного договору Іпотекодавець ОСОБА_3 свідчить, зокрема про те, що при укладанні цього договору Іпотекодавцем враховані інтереси дітей та інших членів сім'ї і осіб, які мають право користуватися даним Предметом іпотеки (при їх наявності): за адресою місцезнаходження Предмету іпотеки не проживають та не зареєстровані малолітні та/чи неповнолітні діти, а також будь-які інші особи, яких за законом повинен утримувати Іпотекодавець, а також відсутні малолітні та/чи неповнолітні діти, що мають право користування Предметом іпотеки. Тому надання ОСОБА_1 суду довідок, які засвідчують факт проживання її малолітньої дочки в іпотечному майні станом на 2015 рік, є неналежними та недопустимими доказами в розумінні статей 58-59 ЦПК України, і не можуть братися судом до уваги, оскільки вони не були надані Іпотекодавцем на момент укладання Іпотечного договору. Також просить враховувати той факт, що іпотекодавець - ОСОБА_3 по відношенню до ОСОБА_2 є її бабою, а не матір'ю і відповідно не являється законним представником дитини. При укладанні іпотечного договору ОСОБА_3 не визнавала право проживання малолітньої онуки в будинку, який передається Банку в іпотеку, вказавши при цьому, що Іпотекодавцем враховані інтереси дітей та інших членів сім'ї і осіб, які мають право користуватися даним Предметом іпотеки (при їх наявності)(п. 4 Іпотечного договору).

Також зазначила, що з копії паспорта позивача ОСОБА_1, що мається в матеріалах справи, яка є матір'ю малолітньої ОСОБА_2 вбачається, що на момент укладання Кредитного та Іпотечного договорів вона була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2

Відповідно до частини четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

Тому звертає увагу суду на те, що на момент укладання Іпотечного договору ОСОБА_1 ніяких заяв з приводу місця реєстрації чи проживання її малолітньої дочки в іпотечному майні до Банку не надавала, чим фактично підтвердила факт проживання ОСОБА_2 разом з нею за місцем реєстрації.

Оскільки Іпотекодавець ОСОБА_3 в даному випадку є бабою, а не матір'ю ОСОБА_2, вона і не повинна була отримувати попередньої згоди органу опіки і піклування на укладання Іпотечного договору, оскільки чинне законодавство містить вимогу про отримання такої згоди лише батьками, опікунами або законними представниками дитини.

Крім цього, Іпотекодавець відповідно до п. 4 Іпотечного договору засвідчила, що вона ні з ким не проживає однією сім'єю і немає осіб, які б стверджували наявність такого факту та заявляли свої права на майно, яке набуте ними за час спільного проживання і належить їм на праві спільної сумісної власності.

За таких обставин вважає, що підстави для задоволення позову про визнання недійсним іпотечного договору відсутні, оскільки його укладення хоч і відбулося без попереднього дозволу органу опіки та піклування, проте не призвело до звуження обсягу, зменшення чи обмеження існуючого права малолітньої на користування житлом.

Крім викладеного просила застосувати строки позовної давності у даній справі, оскільки перебіг позовної давності для звернення ОСОБА_1 до суду за захистом свого порушеного права розпочався 08.09.2008р. та закінчився 08.09.2011р.

Третя особа приватний нотаріус Золотоніського міського нотаріального округу Сахно В.І. у судовому засіданні заперечувала з приводу задоволення позовних вимог, при цьому пояснила, що 08.09.2008р. при укладенні договору іпотеки нотаріусу було надано довідку № 2844, видану Золотоніською міською радою, про те, що малолітні та неповнолітні за адресою АДРЕСА_1 не зареєстровані та не проживають. При посвідченні договору був представник банку і власник будинку ОСОБА_3, які підписали договір. Договір посвідчений законно і належним чином, тому позов до задоволення не підлягає.

Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні пояснила, що на вул. Кузнецова вона проживає 40 років. ОСОБА_1 її сусідка, вони познайомилась з нею у 2007 році. З моменту народження у 2006р. та по даний час дочка позивачки ОСОБА_1 постійно проживала з нею в будинку за адресою АДРЕСА_1, вони нікуди не виїздили. З позивачкою вони спілкуються, оскільки діти разом ходять до школи.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що позивачка ОСОБА_1 його сусідка, вона проживає разом з чоловіком та донькою. ОСОБА_2 народилася в 2006 році, з цього часу вони нікуди не виїжджали та постійно проживали за адресою АДРЕСА_1.

Суд, вислухавши пояснення сторони позивача, третіх осіб, свідків, дослідивши заперечення сторони відповідача та матеріали справи, вважає, що позов до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що 08.09.2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_7 укладено кредитний договір № 2301/0908/88-1088, згідно якого останньому був наданий кредит у сумі 50000,00 дол. США зі сплатою 12,5 % річних з терміном погашення до 07.09.2018 року.

08.09.2008р. між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір поруки № 2301/0908/88-1088-Р-2, згідно до п.1 якого ОСОБА_1, як поручитель зобов'язується перед банком відповідати за виконання зобов'язань щодо повернення коштів, наданих банком позичальнику ОСОБА_7 у вигляді кредиту згідно з кредитним договором № 2301/0908/88-1088 від 08.09.2008р. у сумі 50 000 дол. США строком до 07.09.2018р., з процентною ставкою 12,5% річних за їх використання.

Крім того, з метою забезпечення належного виконання зобов'язання за кредитним договором між ВАТ «Сведбанк», як іпотекодержателем, та ОСОБА_3, як іпотекодавцем, 08.09.2008р. укладено договір іпотеки №2301/0908/88-1088-Z, згідно з яким остання передала банку в іпотеку наступне майно: житловий будинок під номером 47, загальною площею 107,10 кв. м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину №2301 від 06.06.2008, посвідченого державним нотаріусом Золотоніської міської державної нотаріальної контори Компанієць О.Г. та земельну ділянку загальною площею 0,0814 га, що знаходиться за тією ж адресою, та є власністю іпотекодавця на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010877500393.

Відповідно до договору про передачу прав за іпотечним договором від 28.11.2012р. ТзОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» передала ТзОВ «Кредитні ініціативи» всі права іпотекодержателя за іпотечним договором.

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 23.10.2013 у справі №695/2688/13-ц, із змінами, внесеними рішенням апеляційного суду Черкаської області від 11.11.2015 (справа №22-ц/793/1892/15) позовні вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи» в частині звернення стягнення на Предмет іпотеки задоволено. Означені рішення судів набрали законної сили 11.11.2015.

Відповідно до частини третьої статті 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Оскільки є чинне рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 23.10.2013 у справі №695/2688/13-ц про звернення стягнення на Предмет іпотеки, яким встановлено законність передачі нерухомого майна в іпотеку і яке підлягає до безумовного виконання, підстави для визнання договору іпотеки №2301/0908/88-1088-Z від 08.09.2008, укладеного між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_3, недійсним, відсутні.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 08.09.2008р. при укладенні договору іпотеки нотаріусу було надано довідку № 2844, видану Золотоніською міською радою, про те, що малолітні та неповнолітні за адресою АДРЕСА_1 не зареєстровані та не проживають. (т.2 а.с. 22)

Із копії паспорта позивача ОСОБА_1, яка є матір'ю малолітньої ОСОБА_2 вбачається, що на момент укладання Кредитного та Іпотечного договорів вона була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 За адресою ж АДРЕСА_1 вона зареєстрована із 21.11.2009р., тобто після укладення договору іпотеки від 08.09.2008р. (т.1 а.с.6).

Відповідно до частини четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Згідно до ч. 1 ст. 64 ЦПК України, письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Тому суд розцінює критично надані ОСОБА_1 суду довідки, які засвідчують факт та проживання її малолітньої дочки в іпотечному майні із 2006 року та станом на 2015 рік, вважає їх неналежними та недопустимими доказами в розумінні статей 58-59 ЦПК України, і не бере до уваги, оскільки вони не були надані нотаріусу іпотекодавцем ОСОБА_3 на момент укладання Іпотечного договору та не посвідчують наявність права користування житловим приміщенням на момент укладення оспорюваного договору.

Крім того, суд розцінює критично пояснення свідків, оскільки їм достовірно не відомо про право батьків та, відповідно, їх дитини на житло, яке є предметом іпотеки, а також про наявність права користування житловим приміщенням саме на момент укладення оспорюваного договору, а також місце її фактичного постійного проживання 08 вересня 2008р. З їхніх пояснень вбачається лише що дитина проживала з дня народження у 2006р. та проживає на даний момент у будинку по АДРЕСА_1.

Згідно зі статтею 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частини друга, третя статті 215 ЦК України).

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулось.

Відповідно до частин другої та третьої статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» неприпустимо зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень.

Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей.

Згідно зі статтею 177 СК України та статтею 17 Закону України «Про охорону дитинства» батьки не мають права без дозволу органу опіки та піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятись від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватись від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

За змістом частини шостої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами) і суперечить правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей, може бути визнаний судом недійсним. Такий правочин є оспорюваним.

За таких обставин вчинення батьками малолітньої дитини певного правочину без попереднього дозволу органу опіки та піклування порушує установлену статтею 177 СК України заборону. Проте сам по собі цей факт не є безумовним підтвердженням наявності підстав для визнання правочину недійсним. Правочин може бути визнано недійсним, якщо його вчинення батьками без попереднього дозволу органу опіки та піклування призвело до порушення права особи, в інтересах якої пред'явлено позов, тобто до звуження обсягу існуючих майнових прав дитини та/або порушення охоронюваних законом інтересів дитини, зменшення або обмеження прав та інтересів дитини щодо жилого приміщення.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець обмежується в розпорядженні предметом іпотеки, однак має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом. При цьому ЦК України, як і спеціальний Закон України «Про іпотеку», не містять норм, які б зменшували або обмежували права членів сім'ї власника житла на користування жилим приміщенням у разі передання його в іпотеку.

При вирішенні справ за позовом в інтересах дітей про визнання недійсними договорів іпотеки необхідно в кожному конкретному випадку:

1)перевіряти в дитини наявність права користування житловим приміщенням на момент укладення оспорюваного договору, а також місце її фактичного постійного проживання;

2)враховувати добросовісність поведінки іпотекодавців щодо надання документів про права дітей на житло, яке є предметом іпотеки, при укладенні оспорюваного договору;

3)з'ясовувати, чи існує фактичне порушення законних прав дитини внаслідок укладення договору іпотеки.

Відповідно до частин другої-четвертої статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Отже, якщо власник майна є одночасно законним представником неповнолітньої або малолітньої особи і укладає правочини, які впливають на права дитини, він повинен діяти добросовісно та в інтересах дитини, а інша сторона договору має право очікувати від нього таких дій.

Неправдиве повідомлення батьками, які є одночасно законними представниками неповнолітньої або малолітньої особи, про відсутність прав дитини на майно, що передається в іпотеку, не може бути підставою для визнання іпотеки недійсною за позовом батьків, які зловживали своїми правами законних представників дитини, а може спричинити інші наслідки, передбаченні законодавством, які застосовуються органами опіки та піклування.

Судом встановлено, що іпотекодавець - ОСОБА_3 по відношенню до ОСОБА_2 є її бабою, а не матір'ю і відповідно не являється законним представником дитини. При укладанні іпотечного договору ОСОБА_3 не визнавала право проживання малолітньої онуки в будинку, який передається Банку в іпотеку, вказавши при цьому, що Іпотекодавцем враховані інтереси дітей та інших членів сім'ї і осіб, які мають право користуватися даним Предметом іпотеки (при їх наявності)(п. 4 Іпотечного договору).

Передбачене статтею 177 СК України, статтею 17 Закону України «Про охорону дитинства» та статтею 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» положення про необхідність отримання попереднього дозволу органу опіки і піклування на укладення батьками договору щодо майна, право на яке має дитина, спрямоване на захист майнових прав дітей, тому підставою для визнання недійсним договору щодо майна, право на яке має дитина, за позовом її батьків є порушення майнових прав дитини внаслідок укладення такого договору, а не сам по собі факт відсутності попереднього дозволу органу опіки і піклування на укладення такого договору.

Підставою позовних вимог про визнання договору іпотеки недійсним позивач зазначила факт відсутності дозволу органу опіки та піклування на укладення такого договору, проте не посилалася на факти порушення майнових прав дитини внаслідок укладення такого договору.

Оскільки Іпотекодавець ОСОБА_3 в даному випадку є бабою, а не матір'ю ОСОБА_2, вона і не повинна була отримувати попередньої згоди органу опіки і піклування на укладання Іпотечного договору, оскільки чинне законодавство містить вимогу про отримання такої згоди лише батьками, опікунами або законними представниками дитини.

Крім цього, Іпотекодавець відповідно до п. 4 Іпотечного договору засвідчила, що вона ні з ким не проживає однією сім'єю і немає осіб, які б стверджували наявність такого факту та заявляли свої права на майно, яке набуте ними за час спільного проживання і належить їм на праві спільної сумісної власності.

Згідно з Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за №282/20595, при посвідченні правочину нотаріус перевіряє цивільну дієздатність сторін правочину. Так, при укладенні Іпотечного договору приватним нотаріусом Золотоніського міського нотаріального округу Сахно В.І. було перевірено дієздатність сторін, а також було встановлено, що відсутні обставини, які унеможливлюють вчинення правочину (порушення прав неповнолітніх, вчинення правочину без згоди одного з подружжя тощо).

З урахуванням наведеного підстави для задоволення позову про визнання недійсним іпотечного договору відсутні, оскільки його укладення хоч і відбулося без попереднього дозволу органу опіки та піклування, проте не призвело до звуження обсягу, зменшення чи обмеження існуючого права малолітньої на користування житлом.

При розгляді справи суд враховує висновки про застосування норм права, викладені у постанова постановах від 10.02.2016 (справа 6-1793цс15), від 10.02.2016 (справа №6-2940ц15), від 22.06.2016 (справа №6-1024цс16) та від 09,11.2016 (справа №6-930нс16) Верховного Суду України, які у відповідності до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими.

Крім того, суд зазначає, що спливли строки позовної давності у даній справі, оскільки перебіг позовної давності для звернення ОСОБА_1 до суду за захистом свого порушеного права розпочався 08.09.2008р., у день укладення між нею та ВАТ «Сведбанк» договору поруки № 2301/0908/88-1088-Р-2, згідно з п. 15 якого ОСОБА_1 підтвердила, що ознайомлена з усіма умовами кредитного договору № 2301/0908/88-1088 від 08.09.2008р. та повністю погоджується з цими умовами. У п. 2.1 Кредитного договору міститься посилання на нерухоме майно, яке передане ОСОБА_3 в іпотеку. Отже позивач знала про наявність іпотечного договору та могла надати на момент його укладення докази проживання її малолітньої дочки в будинку, який передавався в іпотеку, тому перебіг позовної давності для звернення ОСОБА_1 до суду закінчився 08.09.2011р.

Відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, крім викладеного вище, суд відмовляє у задоволенні позову ще й з тієї підстави, що позивач пропустила строк звернення до суду з вимогою про визнання договору іпотеки недійсним.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 64, 209, 213-214 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочині в недійсними», постановами Верховного Суду України від 10.02.2016 (справа 6-1793цс15), від 10.02.2016 (справа №6-2940ц15), від 22.06.2016 (справа №6-1024цс16) та від 09.11.2016 (справа №6-93 цс 16), ст.ст. 29, 267 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Черкаської області через Золотоніський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя М.Ю. Степченко

Повний текст рішення виготовлений 11 грудня 2017 року.