Рішення № 70873376, 01.12.2017, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/980/17

Провадження №2/524/1132/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.2017 року, Автозаводський районний суд м. Кременчука у складі:

головуючого судді - Рибалки Ю.В.,

при секретарі судового засідання – Денисенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта-Банк» до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «МЖК Житлобуд» про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2017 року Публічне акціонерне товариство «Дельта-Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта-Банк» ОСОБА_2 звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ТОВ «МЖК Житлобуд» про стягнення заборгованості у солідарному порядку.

Позивач свої вимоги мотивував тим, що 01 грудня 2008 року між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір шляхом надання кредиту на позичковий рахунок останнього у сумі 275783,00 грн. на фінансування будівництва нерухомого майна (двокімнатної квартири) строком до 30 листопада 2038 року (відповідно до Додаткової угоди № 1 від 26.08.2009 до кредитного договору – для фінансування будівництва офісного приміщення).

Відповідно до Додаткової угоди № 2 від 01 грудня 2008 року до вказаного кредитного договору боржник зобов’язався повернути повністю заборгованість за кредитом та процентами (256 631,50 грн. та 2 132,65 грн. відповідно) у строк до 12 січня 2011 року.

Відповідно до договору поруки від 21 серпня 2012 року відповідач ТОВ «МЖК Житлобуд» поручився перед банком за виконання боржником ОСОБА_1 зобов’язання перед ПАТ «Кредитпромбанк» за вищевказаним кредитним договором.

Згідно з Додатковою угодою № 3 від 21 серпня 2012 року до вказаного кредитного договору забезпеченням виконання зобов’язань є іпотека майнових прав на об’єкт незавершеного будівництва – офісне приміщення, яке буде побудовано в майбутньому, та вищезазначений договір поруки від 21 серпня 2012 року.

27 вересня 2013 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта-Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, згідно з яким до останнього перейшло право вимоги, зокрема, по вищевказаним угодам.

Відповідно до умов договору, банк свої зобов’язання за договором виконав повністю.

Відповідач в свою чергу зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої обов'язки в повному обсязі у терміни і на умовах, передбачених кредитним договором.

Згідно з розрахунком заборгованості, свого обов'язку відповідач належним чином не виконував, допустив значну заборгованість, яка станом на 18 січня 2017 року становить всього 1 012 475,48 грн., з яких: 275 016,94 грн. заборгованість за тілом кредиту, 393 333,92 грн. заборгованість за відсотками, 344 124,62 грн. – пеня.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд стягнути на його користь з відповідачів у солідарному порядку заборгованість за кредитним договором від 01 грудня 2008 року у сумі 1 012 475,48 грн. та судові витрати.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, попередньо надіславши до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомляв. Подав письмове заперечення проти позову, заявив клопотання про застосування строків позовної давності.

Представник відповідача ТОВ «МЖК Житлобуд» ОСОБА_3 подав письмові заперечення проти позову, просив застосувати строки позовної давності, у задоволенні позову просив відмовити, а в частині вимог до ТОВ «МЖК Житлобуд» – провадження у справі закрити, у зв’язку з підсудністю спору господарському суду.

Згідно з ч.2 ст.158 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги у їх сукупності та взаємозв’язку, об’єктивно оцінивши усі наявні докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяв по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що 01 грудня 2008 року між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір шляхом надання кредиту на позичковий рахунок останнього у сумі 275783,00 грн. на фінансування будівництва нерухомого майна (двокімнатної квартири) строком до 30 листопада 2038 року (відповідно до Додаткової угоди № 1 від 26.08.2009 до кредитного договору – для фінансування будівництва офісного приміщення).

Відповідно до Додаткової угоди № 2 від 01 грудня 2008 року до вказаного кредитного договору боржник зобов’язався повернути повністю заборгованість за кредитом та процентами (256 631,50 грн. та 2 132,65 грн. відповідно) у строк до 12 січня 2011 року.

Відповідно до договору поруки від 21 серпня 2012 року ТОВ «МЖК Житлобуд» поручилося за виконання боржником ОСОБА_1 зобов’язання перед ПАТ «Кредитпромбанк» за вищевказаним кредитним договором.

Згідно з Додатковою угодою № 3 від 21 серпня 2012 року до вказаного кредитного договору забезпеченням виконання зобов’язань є: іпотека майнових прав на об’єкт незавершеного будівництва – офісне приміщення, яке буде побудовано в майбутньому, та договір поруки від 21 серпня 2012 року.

27 вересня 2013 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта-Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, згідно з яким до останнього перейшло право вимоги, зокрема, по вищевказаним угодам.

Відповідно до умов договору, банк свої зобов’язання за договором виконав повністю.

Відповідач в свою чергу зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої обов'язки в повному обсязі у терміни і на умовах, передбачених кредитним договором.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, свого обов'язку відповідач належним чином не виконував, допустив значну заборгованість, яка станом на 18 січня 2017 року становить всього 1 012 475,48 грн., з яких: 275 016,94 грн. заборгованість за тілом кредиту, 393 333,92 грн. заборгованість за відсотками, 344 124,62 грн. – пеня.

Вказана сума заборгованості станом на день розгляду справи відповідачем ОСОБА_1 банку не сплачена.

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 01.12.2017 провадження у даній цивільній справі в частині вимог ПАТ «Дельта-банк» до ТОВ «МЖК Житлобуд» про стягнення вищевказаної заборгованості за кредитним договором в солідарному порядку, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, закрито.

Згідно зі ст. 1049, 1050 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у строк і в порядку, встановленому договором.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного законодавства.

Статтею 536 цього Кодексу передбачено, що за користування чужими коштами, боржник зобов'язується виплачувати відсотки, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 цього Кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також не звільняється від відповідальності за неможливість виконання їм грошового зобов'язання, якщо інший розмір відсотків не установлений договором.

Судом установлено, що на момент розгляду справи відповідач ОСОБА_1 не виконав своїх зобов'язань по погашенню заборгованості за кредитним договором від 01.12.2008, позовні вимоги ПАТ «Дельта - банк» ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і підтверджуються наданими суду доказами, які є належними та допустимими.

Заочним рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25 липня 2011 року у справі № 2-1954/11 задоволено позов ПАТ “Кредитпромбанк” (правонаступником якого є ПАТ “Дельта-Банк”) до ОСОБА_1 про стягнення коштів в рамках цього ж кредитного договору.

Судом установлено, що останній мав заборгованість перед ПАТ “Кредитпромбанк” станом на 14 березня 2011 року, у тому числі за тілом кредиту 275 016,94 грн., за відсотками – 123 760,80 грн., пеня – 113 674,04 грн.

Згідно ч. 3,4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесенння ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно з правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України у постанові від 29 червня 2016 року у справі № 6-1188цс16, що згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов’язковою для судів, відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Визначення поняття зобов'язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України. Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України). Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (статті 530, 631 ЦК України). Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк. При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). Відповідно до частини п'ятої статті 261 ЦК України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку. За змістом статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно). Разом із тим, за змістом частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Оскільки кошти за кредитним договором в належному розмірі повернуто не було, проценти за кредитом та пеня підлягає стягненню з відповідача у межах строку позовної давності.

З матеріалів справи вбачається, що за умовами кредитного договору встановлено строк (термін) його виконання – 12 січня 2011 року, тобто він підлягає виконанню в цей строк (термін). Згідно договору купівлі-продажу ПАТ «Дельта Банк» набуло 26 червня 2013 року статус нового кредитора та права вимоги по даному кредитному договору та виконання існуючих та невиконаних зобов'язань. На цей час вже існувало заочне рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25 липня 2011 року про стягнення заборгованості, про яке позивач повинен був знати та повинен був знати про кінцевий термін погашення кредиту за кредитним договором - 12 січня 2011 року. До закінчення трирічного строку позовної давності, у тому числі після набуття 26 червня 2013 року прав вимоги за договором новим кредитором, позивач мав можливість скористатися правом пред’явлення позову у разі порушення його прав, проте, у визначений законом строк цим правом не скористався. З позовом про стягнення заборгованості до суду звернувся лише у лютому 2017 року.

Відтак, суд вважає за необхідне застосувати до вимог позивача строки позовної давності.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що у задоволенні позову ПАТ «Дельта-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості слід відмовити, у зв’язку зі спливом позовної давності.

Керуючись ст. 261, 262, 264, 267 ЦК України, ст.15, 88, 208, 212-218, 294, 296 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Дельта-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги через Автозаводський районний суд м. Кременчука протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Ю.В. Рибалка