Ухвала суду № 70870757, 07.12.2017, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 520/14843/17

Провадження № 2/520/9943/17

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

07.12.2017

Суддя Київського районного суду м. Одеси Бескровний Я.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до директора Департаменту супроводження операцій Акціонерного банку «Південний» Воляницької І.В. про скасування рішення, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

До Київського районного суду м. Одеси надійшов позов ОСОБА_1 до директора Департаменту супроводження операцій Акціонерного банку «Південний» Воляницької І.В. про скасування рішення, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Розглянувши матеріали позовної заяви, суддя вважає за необхідне залишити позовну заяву ОСОБА_1 без руху, для усунення недоліків з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЦПК України, суддя відкриває провадження у цивільній справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно статті 7 ЦПК України мова цивільного судочинства визначається статтею 14 Закону України "Про засади державної мовної політики"

Відповідно до ст. 12 ч.1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою.

Відповідно до ст.10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом.

Як роз'яснив Конституційний Суд України у Рішенні від 14.12.99 N 10-рп/99 (справа №1-6/99) положення частини першої статті 10 Конституції України, за яким "державною мовою в Україні є українська мова", треба розуміти так, що українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п'ята статті 10 Конституції України).

Спеціальним законом у сфері використання мови є Закон України від 03 липня 2012 року № 5029-VI "Про засади державної мовної політики".

В силу частин 3,4 цієї ж норми Закону, сторони, які беруть участь у справі, подають до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої статті 8 цього Закону, допускається подача до суду письмових процесуальних документів і доказів, викладених цією регіональною мовою (мовами), з перекладом, на державну мову без додаткових витрат для сторін процесу.

Особам, що беруть участь у розгляді справи в суді, забезпечується право вчиняти усні процесуальні дії (робити заяви, давати показання і пояснення, заявляти клопотання і скарги, ставити запитання тощо) рідною мовою або іншою мовою, якою вони володіють, користуючись послугами перекладача у встановленому процесуальним законодавством порядку. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої статті 8 цього Закону, послуги перекладача з регіональної мови або мови меншини (мов), у разі їх необхідності, надаються без додаткових для цих осіб витрат.

Отже, законом встановлено вимоги, відповідно до яких сторони, які беруть участь у справі, подають до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою. При цьому законом надано можливість особі, яка не володіє мовою, якою здійснюється цивільне судочинство, користуватися рідною мовою або мовою, якою вона володіє, завдяки залученню до справи перекладача, без додаткових для цієї особи витрат, а тому відсутні підстави вважати, що така особа обмежена у правах та буде позбавлена судового захисту.

Як вбачається з матеріалів справи, що позов подано до суду російською мовою, що є таким, що суперечить вимогам ст.14 Закону України "Про засади державної мовної політики". Позивачу необхідно надати позовну заяву (відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб) складену державною мовою в письмовій формі читабельним машинописним або комп'ютерним текстом.

Також, згідно ст. 3 ЦПК України надає кожній особі право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Таким принцип узгоджується з обов'язком позивача, встановленим ст. 119 ЦПК України, зазначити в позовній заяві зміст позовних вимог та виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Відповідно до ст.16 ЦК України передбачає конкретні способи захисту цивільних прав та інтересів, якими може скористатись особа при порушенні свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно вимог ст. 119 ЦПК України позовна заява повинна містити:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання або місцезнаходження, поштовий індекс, номер засобів зв'язку, якщо такий відомий;

3) зміст позовних вимог;

4) ціну позову щодо вимог майнового характеру;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;

6) зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування;

7) перелік документів, що додаються до заяви.

Однак позовна заява не містить належного правового обґрунтування відповідно до вимог ст. 119 ЦПК України (зазвичай позивач спочатку викладає обставини, за яких, на його думку, було порушено його права, свободи чи інтереси, з посиланням на докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом; за бажанням - дає свою правову оцінку цим обставинам; а потім - після слова «прошу» - формулює позовні вимоги).

Положеннями ч. 3 ст. 119 ЦПК України встановлено, що позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її подання.

Відповідно до ст. 120 ЦПК України передбачено, що позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачем не додано копії позовної заяви, яка повинна бути підписана позивачем або його представником із зазначенням дати її подання, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

Крім того, згідно ст.119 ч.5 ЦПК України до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

Відповідно до роз'яснень, наданих у п.10 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», подані до суду позовні заяви чи заяви, а також зустрічні позовні заяви можуть містити кілька самостійних позовних вимог, кожна з яких є об'єктом справляння судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI.

Відповідно до положень ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2017 рік» у 2017 році установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2017 у розмірі 1600,00 грн.

Згідно ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий та немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 6 Закону № 3674 у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Згідно ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» - за подання заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що дорівнює 640,00 грн. та за подання заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем справляється судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як вбачається зі змісту поданої позовної заяви, вона містить чотири вимоги немайнового характеру та одну вимогу майнового характеру, отже вони є об'єктом справляння судового збору та підлягають сплаті окремо за кожну, проте позивачем до позовної заяви не додано документу, що підтверджує сплату судового збору.

Згідно ст.5 Закону України «Про судовий збір» не передбачено пільг щодо звільнення від сплати судового збору осіб, які звертаються до суду з даним позовом.

Таким чином, за відсутності підстав для звільнення від сплати судового збору, позивач має сплатити судовий збір за чотири заявлені позовні вимоги немайнового характеру та за одну вимогу майнового характеру, розмір якого складає 3200,00 грн. (640,00 х 5), за реквізитами : отримувач: УК у м. Одесі (Київський р-н), код отримувача 38016923, Банк отримувача - УК у м. Одесі, код банку отримувача 828011, рахунок № 31218206700005, Код класифікації доходів бюджету 22030101.

Також, як вбачається у позовній заяві позивач зазначив, що позов стосується про розкриття банківської таємниці та відповідно до заяви наданої позивачем до суду 05.12.2017 позов слід розглядати відповідно до норм цивільно - процесуального права встановленого главою 12 розділу ІV ЦПК України.

Однак, варто зазначити, що відповідно до ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до ст. 234 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про:

1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи;

2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності;

3) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою;

4) усиновлення;

5) встановлення фактів, що мають юридичне значення;

6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника та векселі;

7) передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність;

8) визнання спадщини відумерлою;

9) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку;

10) примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу;

11) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.

Порядок розгляду заяв про встановлення факту, зокрема розгляд справ про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю щодо юридичних та фізичних осіб, встановлено главою 12 розділу ІV ЦПК України.

Згідно з п.1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду заяви у справах окремого провадження фізичною особою ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З огляду на викладене, позивачу слід визначитись в якому в порядку (окремого чи позовного провадження) він звертається до суду за захистом своїх прав.

Згідно ч. 1 ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 119 та 120 ЦПК України, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу про залишення заяви без руху, про що повідомляє заявника і надає йому строк для усунення недоліків.

На підставі викладеного, вважаю за необхідне залишити позовну заяву без руху та запропонувати позивачу усунути вказані вище недоліки.

Керуючись ст.ст. 119-122 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до директора Департаменту супроводження операцій Акціонерного банку «Південний» Воляницької І.В. про скасування рішення, відшкодування матеріальної та моральної шкоди - залишити без руху.

Надати позивачеві строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків позовної заяви- п'ять днів з дня отримання даної ухвали суду.

Роз'яснити, що у разі невиконання ухвали суду у зазначений строк позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачеві.

Копію ухвали направити позивачу для виконання.

Ухвала в частині визначення розміру судових витрат може бути оскаржена до Апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції протягом 5 днів після отримання її копії. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Бескровний Я. В.